Постанова

від 12.10.2009 по справі 38/130

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/130

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.10.2009 р.                                                                        справа №38/130

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

за участю представників сторін:

від позивача:Тесля А.В., довіреність б/н від 05.10.2009року,

від відповідача:Лазарева Л.Л., довіреність №9297 від 18.11.2008року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариство з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" м.Київ

на рішення (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від26.08.2009 року

по справі№38/130

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Солвент ЛТД" м.Київ

доТовариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Амстор" м.Донецьк

простягнення 18 442грн. 80коп.

та за зустрічнимпозовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Солвент ЛТД”м. Київ

простягнення 18442,80грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Солвент ЛТД ”м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк про стягнення збитків в сумі 110000грн.00коп., та визнання недійсним акту взаємозаліку № АМ-0021626 від 25.10.2007 р./арк. справи 2-4, том1/.

У відповідності з приписами ст. 60 ГПК України відповідач у справі  - Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Солвент ЛТД”м. Київ 18442,80грн./арк. справи 63- 66, том1/.

Ухвалою від  29.05.2009року господарський суд Донецької області прийняв зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом./арк. справи 62, том1/.

Рішенням від  26.08.2009року господарський суд Донецької області /суддя  Морщагіна Н.С./ у задоволенні первісних позовних вимог відмовив, зустрічні позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю “Солвент ЛТД”м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк заборгованість в сумі 9221грн.40коп., у іншій частині позовних вимог відмовив. / з урахуванням ухвали від 10.09.2009року/ /арк. справи 136-138, 144 том2/.

Рішення мотивоване тим, що 03.12.2006 року між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Солвент ЛТД ”м. Київ (Постачальник), та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк (Покупець), укладено договір постачання № 1706; позивач за первісним позовом посилається на той факт, що внаслідок невиконання Покупцем зобов'язань за договором, були понесені прямі збитки в сумі 110000грн. суд першої інстанції вважає, що позивачем за первісним позовом  не представлено суду належних  та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України доказів на підтвердження завдання йому збитків на суму 110000грн. внаслідок винних та протиправних дій відповідача, тобто не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, оскільки у відповідності з додатком № 2 від 03.12.2006 р. “Додаткові умови постачання” укладеного сторонами до договору постачання № 1706 від 03.12.2006 р., Покупець вправі вимагати від Постачальника сплати певних сум в порядку та розмірах визначених означеним Додатком; пунктом 1.15 Додаткових умов  передбачено право Покупця на сплату Постачальником 110000грн. за послуги, спрямовані на збільшення обсягу реалізації товару в супермаркетах (суспільно-торгівельних центрах); у відповідності до поданого позивачем замовлення, останній на виконання Додаткових умов  договору постачання № 1706 від 03.12.2006 , просив виготовити пакети розміром 39*53 у кількості 200000 з логотипом ТМ “Грандос” та 200000 з логотипом ТМ “Московськй”; 10.09.2007 року відповідачем на виконання замовлення позивача укладено договір № 2 з Приватним підприємством “Путник” на виготовлення пакетів Амстор майка жовта 39*18/69 28 мкр у кількості 400000одиниць; ПП “Путник” на виконання умов договору № 2 від 10.09.2007 р. згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних поставив, а відповідач прийняв та оплатив 400000одиниць пакетів Амстор майка жовта 39*18/69 28 мкр з логотипом ТМ “Грандос” та ТМ “Московський ”; факт виготовлення та поставлення на адресу відповідача пакетів підтверджується долученими до матеріалів справи актом приймання-передачі робіт від 20.09.2007 р., накладними;  грошові кошти, визначені п. 1.15 Додаткових умов використані відповідачем у відповідності до Додаткових умов, тому факт порушення відповідачем зобов'язань в частині надання маркетингових послуг позивачем не доведений, у зв'язку з чим, призначення та проведення технічної експертизи реквізитів документів суд вважає недоцільним. Що стосується вимог позивача в частині визнання недійсним акту взаємозаліку № АМ-0021626 від 25.10.2007 р., господарський суд виходить з того, що обраний позивачем за первісним позовом спосіб захисту порушеного права визначеному переліку ч. 2 ст. 16 ЦК України не відповідає.

Стосовно зустрічних позовних вимог суд першої інстанції зазначив таке: у відповідності з додатком № 2 від 03.12.2006 р. “Додаткові умови постачання” укладеного сторонами до договору постачання № 1706 від 03.12.2006 р., Покупець вправі вимагати від Постачальника сплати певних сум в порядку та розмірах визначених означеним Додатком; у відповідності з п. 1.16 Додаткових умов, позивач має право на одержання винагороди за досягнутий щоквартальний обсяг постачань –4% від вартості товарів, поставлених Постачальником; протягом 1 кварталу 2008 р. на виконання договору постачання № 1706 від 03.12.2006 р. відповідачем було поставлено товар на загальну суму 55535,08грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи накладними, актом звірки станом за період з 01.03.2008 р. по 31.03.2008 р. Сума винагороди, визначена п. 1.16 Додаткових умов, сплачується постачальником після закінчення кожного календарного кварталу з моменту укладання Договору на підставі вартості поставлених товарів за минулий квартал протягом 10 календарних днів з моменту виставлення рахунку (п. 3 Додаткових умов). На сплату відповідачем відповідної суми позивачем у відповідності з п. 5 Додаткових умов виставлено рахунок № АМ-0961280 від 10.04.2008 р. на суму 2221,40грн. Пунктом  1.3 Додаткових умов вставлено, що при відкритті нових супермаркетів (суспільно-торгівельних центрів) торгівельної мережі Покупця, за розміщення товару Постачальника при першому постачанні в кожен новий супермаркет (суспільно-торгівельний центр) сплачується 3500грн. 23.11.2007 року та 16.12.2007 року відповідачем було здійснено постачання товару в супермаркети позивача, які розташовані за адресою м. Кременчук, вул. Халаменюка, 7 та м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 74. Факт постачання товарів підтверджується товарно-транспортною накладною, поставка товару здійснена вперше. У відповідності з п. 5 Додаткових умов, Постачальник зобов'язаний оплатити зазначені в  п.п. 1.1-1.17 суми за допомогою банківського переводу на рахунок Покупця протягом 10 календарних днів з моменту одержання рахунку. На сплату наданих послуг відповідно до п. 1.3 Додаткових умов позивачем було виставлено рахунки № АМ-0961793 від 15.04.2008 р. на суму 3500грн. та № АМ-0961769 від 14.04.2008 р. на 3500грн.Відповідач винагороду в розмірі 9221,40грн. у визначений п.3 Додаткових умов строк не сплатив, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 9221,40грн. доказів оплати заборгованості на суму 9221,40грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував, що є підставою для задоволення зустрічних позовних вимог в цій частині.

Крім того, до складу ціни позову також входить нарахований у відповідності з п. 11 Додаткових умов штраф у розмірі 100% від суми простроченого платежу, що складає 9221,40грн. За змістом п. 11 Додаткових умов Постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 100% від суми простроченого платежу за порушення строку оплати, передбаченого Додатковими умовами, понад 3 календарних дні. У відповідності з представленою позивачем поштовою квитанцією відповідний рахунок направлено на адресу відповідача 15.05.2009 р. станом на момент подання зустрічного позову у позивача не виникло право на стягнення штрафу за порушення строку оплати, передбаченого Додатковими умовами на підставі п. 11 Додаткових умов.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Солвент ЛТД”м. Київ апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 26.08.2009року у справі №38/130 та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача за первісним позовом суму 110000грн. посилаючись на  порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права./арк. справи 3-8, том3/.

Апеляційна скарга мотивована тим, що  проведення заліку взаємних вимог за актом №АМ-002626 від 25.10.2007року здійснювалось без участі позивача за первісним позовом; зазначений акт та акт №АМ-002162 здачі  - приймання робіт від 25.10.2007року  позивачем за первісним позовом підписані не були;  замовлення на виготовлення пакетів розміром 39*69 позивачем за первісним позовом не надавалось, відповідачем  за первісним позовом не надані документи в підтвердження  сторонами виготовлення рекламного товару з іншими характеристиками; видаткові накладні, на які посилається суд, не є належними доказами, оскільки в них відсутнє посилання на те,  що за ними передаються пакети, які замовлені позивачем за первісним позовом; судом першої інстанції не врахована відсутність фактичної можливості  розпочати виготовлення замовлення станом на 20.09.2007року та те, що замовлений товар не зазначений у документах, на які посилається відповідач за зустрічним позовом;  клопотання про призначення судової технічної експертизи реквізитів документу /акту  приймання-передачі виконаних робіт від 20.09.2007року/, яке судом безпідставно залишено без задоволення. Крім того, позивач за первісним позовом посилається на той факт, що при оголошенні вступної та резолютивної частини рішення суд першої інстанції постановив задовольнити зустрічні позовні вимоги частково, тоді як у рішенні суду, що міститься у матеріалах справи зазначено, що стягненню підлягає сума 18442,80грн.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк вважає рішення господарського суду Донецької області від 26.08.2009року у справі №38/130  законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки матеріали справи підтверджується виконання відповідачам за первісним позовом  послуг по виготовленню пакетів з нанесеним логотипом торгових марок позивача за первісним позовом; з заявки позивача за первісним позовом дійсно вбачається  розмір пакетів 39*53. проте  після остаточного узгодження макетів ним змінений розмір до 39*69; за результатами здійснення взаємозаліку сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2007року по 31.10.2007року, яким позивач за первісним позовом визнав суму у розмірі 110000грн. , відсутність заборгованості відповідача за первісним позовом позивач за первісним позовом  підтвердив актом звірки взаємних розрахунків терміном з 01.03.2008року по 31.03.2008року.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Солвент ЛТД”м. Київ звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з клопотанням б/н від 12.10.12009року про проведення судової експертизи/ технічної експертизи  реквізитів документу/, яку просить провести з метою з'ясування чи виготовлений акт приймання –передачі від 20.09.2007року, що укладено між відповідачем за первісним позовом та ПП “ПУТНИК”, у той час, яким датований.

У відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до суду першої інстанції з ідентичним клопотанням, яке судом першої інстанції не задоволене.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком  суду першої інстанції щодо недоцільності задоволення вищевказаного клопотання виходячи з наступного.

Згідно ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Тобто, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних.

У даному випадку необхідності  застосування спеціальних знань та проведення судової експертизи судова колегія не вбачає.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України „Про судоустрій” та ст. 101 ГПК України  на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Предмет первісних позовних вимог - стягнення збитків в сумі 110000грн.00коп., та визнання недійсним акту взаємозаліку № АМ-0021626 від 25.10.2007 р./арк. справи 2-4, том1/.

Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю “Солвент ЛТД”м. Київ обґрунтовує тим, що відповідач за первісним позовом не надав позивачу за первісним позовом послуг спрямованих на збільшення обсягу реалізації товару, відповідно до умов  погоджених сторонами у договорі  постачання №1706 від 03.12.2006року та Додаткових умов до нього/додаток №2/;  відповідачем за первісним позовом  не наведено  жодних підстав  наявності заборгованості  постачальника  перед покупцем станом на 25.10.2007року на суму 110000грн, актом  заліку взаємних вимог №АМ-002626 від 25.10.2007року відповідач за первісним позовом здійснив зарахування суми 110000грн., що призвело до спричинення збитків позивачу за первісним позовом в означеній сумі.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності матеріалами справи факту спричинення збитків позивачу за первісним позовом неправомірними діями відповідача за первісним позовом виходячи з наступного.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець / постачальник/, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк /строки/  товар у власність  покупця для використання його  у підприємницькій діяльності або  в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

03.12.2006 року між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Солвент ЛТД ”м. Київ (Постачальник), та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк (Покупець), укладено договір постачання № 1706./арк. справи 5-9, том 1/.

Таким чином, договір  №1706  за своєю правовою природою є договором поставки.

Даний договір підписано з протоколом розбіжностей, який оформлений належним чином, та є невід'ємною частиною вказаного договору./арк. справи 10-11, том1/.

Згідно даного договору Постачальник зобов'язався поставляти товар відповідно до поданого Покупцем замовлення, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість./п. 1.1. договору/.

03.12.2006 року сторонами підписано Додаткові умови постачання /додаток  № 2 до договору  №1706 /./арк. справи 13-14. том1/.

Пункт 1 вказаних Додаткових умов постачання передбачає перелік випадків, коли Покупець вправі вимагати від Постачальника сплати певних сум в порядку та розмірах визначених означеним Додатком.

Підставою для надання послуг згідно Додаткових умов є Заявка, що подається постачальником покупцю до 15 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть надані послуги. Заявка оформлюється згідно з додатком до цих Додаткових умов./п. 7 Додаткових умов /.

У відповідності до поданого позивачем замовлення, останній на виконання Додаткових умов  Договору постачання № 1706 від 03.12.2006 , просив виготовити пакети розміром 39*53 у кількості 200000 з логотипом ТМ “Грандос” та 200000 з логотипом ТМ “Московський”.

Заперечення позивача за первісним позовом щодо замовлення на виготовлення пакетів розміром 39*69 позивачем за первісним позовом не надавалось суперечить матеріалам справи.

Зокрема, матеріали справи містять  заявку позивача за первісним позовом, яка направлялась електронною поштою та направлення якої позивач за первісним позовом не заперечує, в якій зазначено, що він просить виготовити  пакети у кількості 200000 пакетів з логотипом ТМ “Грандос” та 200000 з логотипом ТМ “Московський”. /арк. справи 141, том1/.

При цьому  розміри кліше, що узгоджені сторонами, передбачають, що розмір вказаних пакетів повинен бути саме 39*69./арк. справи 142-143, том1/.

10.09.2007 року  відповідачем за первісним позовом на виконання замовлення позивача укладено договір № 2 з Приватним підприємством “Путник” на виготовлення пакетів Амстор майка жовта 39*18/69 28 мкр у кількості 400000одиниць, а саме: 200000 одиниць пакетів з логотипом ТМ “Грандос”: 200000 одиниць пакетів з логотипом ТМ “Московський ”./арк. справи 24-27, том2/.

Як встановлено судом першої інстанції, ПП “Путник” на виконання умов договору № 2 від 10.09.2007 року згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних поставив, а відповідач прийняв та оплатив 400000одиниць пакетів Амстор майка жовта 39*18/69 28 мкр з логотипом ТМ “Грандос” та ТМ “Московський ”.

Факт виготовлення та поставлення на адресу відповідача пакетів підтверджується долученими до матеріалів справи актом приймання-передачі робіт від 20.09.2007 р., накладними № РН-0000063 від 20.09.2007 р., № РН-0000064 від 20.09.2007 р., № РН-000075 від 05.10.2007 р., № РН-0000078 від 08.10.2007 р., № РН-0000079 від 12.10.2007 р., № РН-0000087 від 15.10.2007 р., № РН-109 від 29.10.2007 р., № РН-173 від 10.12.2007 р., № РН-172 від 10.12.2007 р., № РН-0000051 від 05.02.2008 р., № РН-0000053 від 06.02.2008 р., № РН-0000053 від 11.02.2008 р./арк. справи 29-43, том2/.

Заперечення скаржника стосовно того, що згадувані накладні не є належними доказами у справі, оскільки з їх тексту неможливо зробити висновок відносно того, що в них відсутнє посилання на те,  що за ними передаються пакети, які замовлені позивачем за первісним позовом не приймаються судовою колегією Донецького апеляційного господарського суду виходячи з наступного.

Відповідно до  ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими у даному випадку виступають накладні.

Накладні –це  первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту –здійснення господарської операції , разом з тим, сам по собі факт передачі товару, що може засвідчуватись накладною, не є підставою виникнення обов'язку сплатити його вартість.

Згідно ч.2 ст.9 зазначеного Закону визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Такими реквізитами є:  назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, зазначена норма не визначає в якості обов'язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст.1 Закону,  є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства ( у даному випадку зазначені накладні підтверджують здійснення господарської операції –дії  /передачі продукції/, що викликає певні зміни у структурі зобов'язань).

Таким чином, посилання позивача за первісним позовом на можливість ототожнення пакетів, що виготовлені та передані за накладними, тим пакетам що він замовив, тільки у разі зазначення про це у кожній накладній є хибним.

Представником відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції на огляд представлені оригінали друкарських кліше та пакетів з логотипом ТМ “Грандос” та ТМ “Московський ”.

Посилання скаржника, що на час підписання акту приймання-передачі робіт від 20.09.2007 року за договором № 2 від 10.09.2007 року фактично не було узгоджено питання щодо загальної вартості маркетингових послуг та остаточних вимог оригінал-макету зазначених пакетів, судом до уваги не приймаються, оскільки представлені докази не спростовують факту виготовлення та поставки на адресу відповідача замовлених товарів (пакетів) та їх оплату також не приймаються судовою колегією, так як положення договору та Додаткових умов не передбачають обов'язкового погодження сторонами питань щодо порядку використання Покупцем сум, визначених п. 1.15 Додаткових умов.

Виготовлення та поставка макетів з зображенням торгових марок позивача здійснювалося на підставі поданого позивачем замовлення, яке містило загальну кількість пакетів та визначення торгових марок позивача.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що договір №2 від 10.09.2007 року укладено відповідачем за первісним позовом з метою виконання замовлення позивача за первісним позовом на виготовлення пакетів  у кількості 200000 з логотипом ТМ “Грандос” та 200000 з логотипом ТМ “Московський”.

Пункт 1.15 Додаткових умов  до договору №1706  передбачено. Що за послуги спрямовані на збільшення обсягу  реалізації товару  у супермаркетах Покупця  Постачальник сплачує  110000грн до 31.12.2007року.

Тобто, сума винагороди є фіксованою та відповідач за первісним позовом має право у термін до 31.12.2007року вимагати оплати вказаної суми.

Пунктом 1.15 Додаткових умов  передбачено право Покупця на сплату Постачальником 110000грн. за послуги, спрямовані на збільшення обсягу реалізації товару в супермаркетах (суспільно-торгівельних центрах).

У відповідності з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, зарахування можливе лише при наявності таких умов: зустрічність вимог -  сторона одночасно бере участь у двох зобов'язаннях  при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог; “дозрілість” вимог –необхідно щоб строк виконання зобов'язання або вже настав, або був визначений моментом  запитання, або, щоб термін не був указаний взагалі, тобто виконання можна було б вимагати у будь-який момент; ясність вимог –між сторонами відсутній спір  відносно характеру  зобов'язання, його змісту, умов виконання.

Частина 2 ст. 601 Цивільного кодексу України передбачає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою  однієї із сторін.

Можливість заліку  за заявою однієї зі сторін означає неприпустимість заперечування зарахування за мотивом незгоди іншої сторони.

Якщо одна сторона  звернулась  із заявою  про зарахування , а інша сторона  зобов'язання протиставить цій вимозі  заперечення  відносно характеру, терміну, розміру  виконання тощо, то в такому випадку суперечка підлягає судовому розгляду і зарахування можливе лише за рішенням суду.

Таким чином, законодавцем встановлені певні умови, за наявністю яких можливе припинення зобов'язання шляхом зарахування, та, водночас, ст. 602 Цивільного кодексу України встановлює  випадки, у яких зарахування не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з заявою про здійснення  взаємозаліку між сторонами на суму 110000грн./арк. справи 10, том2/.

25.10.2007року сторонами у справі підписаний акт зарахування зустрічних вимог на суму 110000грн./арк. справи 11, том2/.

Таким чином, ствердження відповідача за первісним позовом щодо проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на суму 110000грн. підтверджено належними доказами у справі.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання,  має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Збитки є одним із видів правових наслідків порушення зобовязання (ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою відповідальності за порушення зобовязання є вина  особи, яка порушила зобовязання, якщо інше на встановлено договором або законом, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання (ст.614 Цивільного кодексу України).

Об'єктивною стороною  правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Судова колегія вважає, що позивачем за первісним позовом не надано суду належних  та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України доказів на підтвердження завдання йому збитків на суму 110000грн. внаслідок винних та протиправних дій відповідача, оскільки  матеріалами справи не доведено факту порушення відповідачем за первісним позовом зобов'язань в частині надання маркетингових послуг позивачу за первісним позовом.

Відповідно суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині в зв'язку з їх недоведеністю.

Стосовно вимог щодо визнання недійсним акту взаємозаліку № АМ-0021626 від 25.10.2007 року судова колегія зазначає наступне.

Приписи ст. 15 ЦК України визначають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 ЦК України, до яких, зокрема, відносяться: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Даний акт взаємозаліку № АМ-0021626 від 25.10.2007 року за своїми ознаками не відноситься до актів державного чи іншого органу, так як не носить характеру обов'язкових до виконання ненормативних актів, визнання недійсним яких віднесено до компетенції господарського суду у відповідності до ст. 12 ГПК України,  а є лише внутрішнім документом, по якому бухгалтерії підприємств здійснюють залік заборгованості.

У даному випадку підставою для здійснення заліку є заява позивача за первісним позовом про здійснення  взаємозаліку між сторонами на суму 110000грн./арк. справи 10, том2/.

Таким чином, обраний позивачем за первісним позовом спосіб захисту порушеного права переліку,  визначеному ч. 2 ст. 16 ЦК України не відповідає.

Відносно вимог зустрічного позову судова колегія зазначає наступне.

Предмет зустрічних позовних вимог - стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Солвент ЛТД”м. Київ 18442,80грн./арк. справи 63- 66, том1/.

У відповідності з п. 1.16 Додаткових умов  позивач має право на одержання винагороди за досягнутий щоквартальний обсяг постачань –4% від вартості товарів, поставлених Постачальником.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 1 кварталу 2008 року на виконання договору постачання № 1706 від 03.12.2006 року відповідачем було поставлено товар на загальну суму 55535,08грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи накладними № Н-00000084 від 09.01.2008 р., № Н-00005705 від 08.01.2008 р., № Н-00005693 від 08.01.2008 р., № Н-00000108 від 10.01.2008 р., № Н-00000065 від 08.01.2008 р., № Н-00000055 від 08.01.2008 р., № Н-00000047 від 08.01.2008 р., № Н-00005689 від 08.01.2008 р., № Н-00005701 від 08.01.2008 р., № Н-00000061 від 08.01.2008 р., № Н-00000051 від 08.01.2008 р., Н-00000062 від 08.01.2008 р., а також актом звірки станом за період з 01.03.2008 р. по 31.03.2008 р.

На сплату відповідачем відповідної суми позивачем у відповідності з п. 5 Додаткових умов виставлено рахунок № АМ-0961280 від 10.04.2008 року на суму 2221,40грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи поштовою квитанцією № 8472 від 15.05.2009 року та описом вкладення.

Сума винагороди, визначена п. 1.16 Додаткових умов, сплачується постачальником після закінчення кожного календарного кварталу з моменту укладання Договору на підставі вартості поставлених товарів за минулий квартал протягом 10 календарних днів з моменту виставлення рахунку (п. 3 Додаткових умов).

Пунктом 1.3 Додаткових умов вставлено, що при відкритті нових супермаркетів (суспільно-торгівельних центрів) торгівельної мережі Покупця, за розміщення товару Постачальника при першому постачанні в кожен новий супермаркет (суспільно-торгівельний центр) сплачується 3500грн.

23.11.2007 р. та 16.12.2007 р. відповідачем було здійснено постачання товару в супермаркети позивача, які розташовані за адресою м. Кременчук, вул. Халаменюка, 7 та м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 74. Факт постачання товарів підтверджується товарно-транспортною накладною № Н-00005099 від 20.11.2007 р., товарною накладною № Н-00005099 від 20.11.2007 р., товарно-транспортною накладною № Н-00005332 від 12.12.2007 р., та товарною накладною № Н-00005332 від 12.12.2007 р.

Згідно бухгалтерської довідки № 4433 від 16.07.2009 року поставка товару ТОВ “Солвент ЛТД” до СТЦ, розташованих за адресами м. Кременчук, вул. Халаменюка, 7 та м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 74, дійсно відбулася вперше.

На сплату наданих послуг відповідно до п. 1.3 Додаткових умов позивачем було виставлено рахунки № АМ-0961793 від 15.04.2008 р. на суму 3500грн. та № АМ-0961769 від 14.04.2008 р. на 3500грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи поштовою квитанцією № 8472 від 15.05.2009 р. та описом вкладення.

Згідно п. 5 Додаткових умов, Постачальник зобов'язаний оплатити зазначені в  п.п. 1.1-1.17 суми за допомогою банківського переводу на рахунок Покупця протягом 10 календарних днів з моменту одержання рахунку.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт надання відповідних послуг та факт направлення та отримання рахунків № АМ-0961280 від 10.04.2008 року на суму 2221,40грн.,  № АМ-0961793 від 15.04.2008 р. на суму 3500грн. та № АМ-0961769 від 14.04.2008 р. на 3500грн., відповідач за зустрічним позовом повинен був у строки, передбачені п.1.3 та п.5 Додаткових умов сплатити вартість отриманих послуг.

Матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем за зустрічним позовом суми 9221,40грн., що є підставою для задоволення зустрічних позовних вимог в цій частині.

Крім того, позивач за зустрічним позовом вимагає стягнення з відповідача за зустрічним позовом штраф в сумі 9221,40грн., що нарахований у відповідності з п. 11 Додаткових умов штраф у розмірі 100% від суми простроченого платежу.

Згідно п. 11 Додаткових умов Постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 100% від суми простроченого платежу за порушення строку оплати, передбаченого Додатковими умовами, понад 3 календарних дні.

Відповідний рахунок направлено на адресу відповідача 15.05.2009 р.. що підтверджується поштовою квитанцією.

До суду позивач за зустрічним позовом звернувся 29.05.2009року.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що приймаючи до уваги нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року № 1149, станом на момент подання зустрічного позову у позивача не виникло право на стягнення штрафу за порушення строку оплати, передбаченого Додатковими умовами на підставі п. 11 Додаткових умов, відповідно в зустрічних позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк в цій частині слід відмовити.

Заперечення скаржника стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права також не приймаються до уваги, оскільки розбіжності між текстом вступної та резолютивної частини рішення суду першої інстанції, що був оголошений сторонам, та текстом резолютивної частини рішення, що міститься у матеріалах справи та копії якого сторонам направлені, виправлені у поярдку ст. 89 ГПК України ухвалою господарського суду Донецької області від 10.09.2009року./арк. справи 144, том2/.

Доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для  скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись  ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

                                    П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 26.08.2009року у справі №38/130 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Солвент ЛТД”м. Київ –без задоволення.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС