Рішення

від 08.09.2009 по справі 58/177-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

58/177-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2009 р.                                                            Справа № 58/177-09

вх. № 4937/3-58

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя   Доленчук Д. О. 

суддя                         Аюпова Р.М.

суддя                         Погорелова О.В.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

 позивача - Зоркін С.В. за довіреністю № б/н від 01.05.2009 р., Швидченко М.Л. за довіреністю № б/н від 26.08.2009 р.

 відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Квітень-Харків", м. Харків    

до  ТОВ "Техсервіс" м. Балаклія  

про стягнення 400000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Квітень-Харків" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсервіс" (відповідач) про стягнення з відповідача безпідставно одержаних коштів в сумі 400000,00 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що зазначена сума грошових коштів була помилково перерахована позивачем на розрахунковий рахунок відповідача, однак останній кошти одержані без достатніх правових підстав повертати позивачу відмовляється.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому вказував на те, що він заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що шляхом вчинення конклюдентних дій сторони 23.01.2009 року уклали договір купівлі-продажу соняшника. Вказував, що платіж на спірну суму було здійснено позивачем на підставі виставленого йому рахунку-фактури, в якому відповідачем визначено кількість та ціна товару. Здійснення позивачем оплати за соняшник вважає свідченням погодження сторонами істотних умов договору купівлі-продажу. Тому вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення коштів є намаганням позивача відмовитись від договору купівлі-продажу в односторонньому порядку.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 28.08.2009 р. розгляд справи було відкладено на "08" вересня 2009 р. о 15:00.

Ухвалою В.о. голови Господарського суду Харківської області Бровченко І.О. по справі від 31.08.2009 р. у задоволенні заяви відповідача (вх. № 219) про відвід судді господарського суду Харківської області Присяжнюка О.О. було відмовлено та для розгляду справи № 58/177-09 призначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Доленчук Д.О., суддя Аюпова Р.М. та суддя Погорелова О.В.

Представники позивача, через канцелярію господарського суду 08.09.2009 р. за вх. № Д825,  до початку судового засідання, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлене належним чином, в судове засідання не з'явився, про причини не явки в судове засідання суд не повідомив.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 08.09.2009 р. за вх. № 9850, надав письмові пояснення, які господарським судом залучаються до матеріалів справи. У наданих письмових поясненнях відповідач вказував на те, що позивач непередбаченим законодавством та етичними нормами способом намагається заволодіти коштами в сумі 400000,00 грн. у зв'язку з чим в них просив суд прийняти окрему ухвалу, якою необхідно повідомити правоохоронні органи про вказані дії представників позивача і зокрема керівника підприємства Мільмана Ю.А. Враховуючи те, що відповідно до ст. 90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу, яка надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, та те, що в матеріалах справи не міститься доказів намагання позивача непередбаченим законодавством способом заволодіти коштами відповідача в сумі 400000,00 грн.,  господарський суд приходить до висновку, що у господарського суду відсутні підстави для прийняття окремої ухвали та надіслання її до правоохоронних органів. За таких обставин господарський суд вважає, що в задоволенні клопотання відповідача про прийняття окремої ухвали необхідна відмовити.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, встановив наступне.

23.01.2009р. позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» грошові кошти в сумі 400000,00 грн., що не заперечується відповідачем і підтверджується наявними в матеріалах справи копією платіжного доручення № 180  від 23.01.2009 р., випискою по рахунку позивача №2600364703 у ВАТ «Райфайзен Банк Аваль».

Призначення платежу в платіжному дорученні позивача № 180 від 23.01.2009 р. було зазначено як передоплата за ТМЦ згідно рахунку №142 від 23.01.09р. В платіжному дорученні одержувачем платежу зазначений відповідач та вказані його банківські реквізити.

Проте, було встановлено, що платіж в сумі 400000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 180 від 23.01.2009 р. призначався не відповідачу, а іншій юридичні особі – ТОВ «Торсервіс», з якою позивач має договірні відносини, і яка виставила позивачу на оплату рахунок №142 від 23.01.2009р. відповідно до умов укладеного між позивачем та ТОВ «Торсервіс» договору поставки продукції. Банківські реквізити відповідача, як одержувача платежу за дорученням № 180 від 23.01.2009 р., були зазначені бухгалтерією позивача помилково через схожість найменувань контрагентів позивача, занесених у його електронну базу.

30.01.2009 р. позивач направив відповідачу листи № 14/1 та № 14 з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 400000,00 грн., яка станом на день розгляду справи відповідачем не виконана. Дані листи були отримані відповідачем 30.01.2009 року про що свідчить печатка та підпис керівника відповідача. Стосовно посилань відповідача на те, що  дата отримання керівником відповідача листів № 14 та №14/1 датованих 30.01.2009 року, а зокрема надпис «получил 30.01.2009р.» зроблена невідомою особою, господарським судом до уваги не приймається, оскільки дані посилання відповідача є голослівними та ніякими доказами не підтверджуються.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що матеріалами справи не підтверджуються доводи відповідача стосовно наявності між сторонами договірних відносин, з яких випливало б зобов'язання позивача сплатити на користь відповідача спірну суму коштів. При цьому, суд критично оцінює копію рахунку № 142 від 23.01.2009 р. на оплату соняшника в кількості 200 тон на суму 400000,00 грн., надану відповідачем в якості доказу наявності між договору купівлі-продажу цього товару. Суд при цьому враховує, що жодних доказів на підтвердження факту укладення сторонами такого договору шляхом направлення відповідачем позивачу рахунку-фактури на оплату соняшника, а також його реального виконання, суду не представлено. Твердження позивача про наявність між сторонами укладеної угоди купівлі-продажу соняшника спростовується іншими доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема, листами позивача № 14 та № 14/1 від 30.01.2009 р., листом відповідача від 22.07.2009 р. на адресу позивача, в якому відповідач повідомляв позивача про намір погасити заборгованість перед позивачем відповідно до запропонованого у листі графіку, що є предметом позову по справі №  58/177-09.

Також, господарським судом було встановлено, що позивач не здійснює господарської діяльності в сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією. Згідно з наявною в матеріалах справи копії довідки з ЄДРПОУ № 10984 Головного управління статистики у Харківській області серед видів діяльності позивача відповідні види економічної діяльності за Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2005 («Оптова торгівля сільськогосподарською сировиною та живими тваринами» - код 51.2, «Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин» - код 51.21.0, «Посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами» - код 51.11.0) не зазначені.

Разом з тим, суд бере до уваги пояснення позивача щодо причин помилки, допущеної бухгалтерією позивача при оформленні платіжного доручення. Наданою позивачем копію договору поставки № 42 від 09.01.2009 р. між позивачем та ТОВ «Торсервіс» підтверджується наявність між ними дійсних договірних відносин, з яких випливає зобов'язання ТОВ «Квітень-Харків» здійснити передоплату за поставку  продукції. Також, долучена позивачем до матеріалів справи копія договору доручення №1/20/1/09 від 20.01.2009р., який був укладений свого часу між сторонами спору, свідчить про наявність у позивача банківських реквізитів відповідача, що через схожість у найменуваннях контрагентів позивача (ТОВ «Техсервіс» і ТОВ «Торсервіс») зумовило помилкове оформлення позивачем платіжного доручення про перерахування коштів на користь відповідача.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу вимог ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно  або  зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана  повернути потерпілому це майно. Положення цієї норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене та те, що судом було встановлено, що визначені законом підстави для набуття відповідачем прав на майно позивача відсутні, господарський суд приходить до висновку про те, що грошові кошти, які відповідач одержав від позивача підлягають поверненню останньому, як такі, що одержані відповідачем без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.  

Невиконання відповідачем в семиденний строк вимоги позивача про повернення коштів свідчить про порушення відповідачем свого зобов'язання.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.   

З огляду на вищевикладене господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами та не спростовані відповідачем.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 4000,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 190, 202, 203, 328, 509, 526, 530, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

ВИРІШИЛА:

В задоволенні клопотання відповідача про прийняття окремої ухвали відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техсервіс» (64200, Харківська область, м. Балаклея, вул. Харківська, 21, код ЄДРПОУ 31668688, р/р 26007111741 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квітень-Харків» (61145, м. Харків, вул. Шатилова дача, буд. 4, код ЄДРПОУ 34630290) – безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 400000,00 грн., 4000,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя                                                                     Доленчук Д. О. 

суддя                                                                                            Аюпова Р.М.

суддя                                                                                            Погорелова О.В.

Рішення підписано 09.09.2009 року.