Постанова

від 14.10.2009 по справі 58/177-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

58/177-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня  2009 року                                                                               Справа № 58/177-09

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   Карбань І.С.,

                        судді    Гончар Т.В.,

                       судді   Шутенко І.А. –доповідач,

при секретарі –Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача –Швидченко М.Л. (дов. б/н від 26.08.2009р.), Зорькіна С.В. (дов. б/н від 01.05.2007р.)

відповідача – Серебрянікової Д.Г. (дов. б/н від 27.07.2009р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу ТОВ «Техсервіс» (вх. № 2927 Х/2-4) на рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2009р. по справі №58/177-09

за позовом ТОВ «Квітень-Харків», м. Харків,

до ТОВ «Техсервіс», м. Харків,

про стягнення 400 000, 00 грн., -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача безпідставно одержаних коштів в сумі 400000,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.09.2009р. по справі №58/177-09 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Доленчук Д.О., судді Аюпова Р.М., Погорелова О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Техсервіс»на користь ТОВ «Квітень-Харків»безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 400000,00 грн., 4000,00грн.державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, ТОВ «Техсервіс», з рішенням господарського суду першої інстанції  не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2009р. по справі №58/177-09 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства та при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що позивач звернувся до відповідача з проханням надати рахунок-фактуру для оплати 200 тон соняшника, за ціною згід но прайсам відповідача. 23.01.2009р. відповідач надав позивачу ра хунок №142 від 23.01.2009р., у якому були визначені предмет (кількість, сортимент, номенк латура) та ціна товару що мав бути переданий позивачу. У той же день -23.01.2009 року по зивач платіжним дорученням №180, перерахував відповідачу 400 000,00 грн., тобто повну вартість товару вказану у рахунку фактурі № 142 від 23.01.2009 року.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що у рахунку фактурі № 142 від 23.01.2009р. визначено, що кошти у сумі 400 000,00 грн. належать до сплати позива чем відповідачу за соняшник. У рахунку фактурі визначена кількість та ціна товару. Таким чином, апелянт вважає, що відповідно до ст. 180 ГК України у рахунку-фактурі № 142 від 23.01.2009 р. міс тяться всі істотні умови договору купівлі - продажу, з приводу укладання якого сторони досягли згоди.

На думку апелянта, рахунок №142 наданий позивачу, є офертою відповідача до позивача, а дії позивача по перерахуванню 400 000,00 грн. за вказані в рахунку ТМЦ №142 - акцептом оферти. Тобто, апелянт вважає, що шляхом вчинення конклюдентних дій сторони 23.01.2009 р. уклали договір купівлі-продажу ТМЦ на суму 400 000,00 грн.

Крім того, апелянт зазначає, що 28.08.2009р. між ТОВ «Квітень-Харків» та Піун В.С. було укладено угоду про уступку права вимоги, згідно якої до Піуна В.С. перейшло право вимоги боргу в сумі 230000,00 грн. за платіжним дорученням № 180 від 23.01.2009р. здійсненим ТОВ «Квітень-Харків»на поточний рахунок ТОВ «Техсервіс». Таким чином, апелянт вважає, що на час проведення судового засідання 08.09.2009 р. ТОВ «Квітень-Харків»не мало права вимагати від ТОВ «Техсервіс»сплати 400 000,00грн., оскільки право вимоги 230 000,00 грн. з 400 000,00 грн. перерахованих позивачем на поточний раху нок ТОВ «Техсервіс»23.01.2009 р. за угодою про уступку права вимоги від 28.08.2009 р. було передано позивачем третій особі - Піуну В.С.

        Позивач, ТОВ «Квітень-Харків», надав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2009р. по справі №58/177-09 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

       08.10.2009р. до Харківського апеляційного господарського суду від відповідача, ТОВ «Техсервіс», надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду по суті Дзержинським районним судом м. Харкова цивільної справи №2-8601/2009р.

       Відповідно до ст. 79 ГПК України, господарський   суд  зупиняє  провадження  у  справі  в  разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної  з  нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

       З копії ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.09.2009р., доданої відповідачем до клопотання, вбачається, що районним судом було відкрито провадження у цивільній справі №2-8601/2009р. за позовом Піун В.С. до ТОВ «Квітень-Харків»та ТОВ «Техсервіс»про зобов'язання вчинення певних дій та стягнення суми. Згідно копії позовної заяви Піун В.С., також доданої відповідачем до клопотання, предметом позову у цивільній справі №2-8601/2009р. є зобов'язання ТОВ «Квітень-Харків»вчинити певні дії, а саме –передати документи, що підтверджують право вимоги боргу ТОВ «Техсервіс», визнання за Піун В.С. права вимоги до ТОВ «Техсервіс» та стягнення з ТОВ «Техсервіс»230000,00 грн. боргу, який виник внаслідок безпідставного набуття ТОВ «Техсервіс»майна ТОВ «Квітень».

       Колегія суддів зазначає, що предмет  позову у цивільній справі №2-8601/2009р. є похідним від предмету позову у даній справі, оскільки саме вирішення по суті даної справи визначить наявність чи відсутність підстав вважати отримане ТОВ «Техсервіс»майно ТОВ «Квітень-Харків»набутим безпідставно. Таким чином, колегія суддів вважає, що розгляд цивільної справи №2-8601/2009р. та прийняття відповідного рішення за результатами її розгляду не унеможливлює розгляд даної справи та вирішення господарського спору по суті, в зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №58/177-09 є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101ГПК України, заслухавши доводи представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження встановлено, що 23.01.2009р. позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»грошові кошти в сумі 400000,00 грн., що не заперечується відповідачем і підтверджується наявними в матеріалах справи, а саме копією платіжного доручення № 180 від 23.01.2009 р., випискою по рахунку позивача №2600364703 у ВАТ «Райфайзен Банк Аваль».

Призначення платежу в платіжному дорученні позивача № 180 від 23.01.2009 р. було зазначено як передоплата за ТМЦ згідно рахунку №142 від 23.01.2009р. В платіжному дорученні одержувачем платежу зазначений відповідач та вказані його банківські реквізити.

Проте, було встановлено, що платіж в сумі 400000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 180 від 23.01.2009 р. призначався не відповідачу, а іншій юридичні особі - ТОВ «Торсервіс», з якою позивач має договірні відносини, і яка виставила позивачу на оплату рахунок №142 від 23.01.2009р. відповідно до умов укладеного між позивачем та ТОВ «Торсервіс»договору поставки продукції. Найменування підприємства відповідача та його банківські реквізити, як одержувача платежу за дорученням № 180 від 23.01.2009р., були зазначені бухгалтерією позивача помилково через схожість найменувань контрагентів позивача, занесених у його електронну базу.

30.01.2009 р. позивач направив відповідачу листи № 14/1 та № 14 з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 400000,00 грн., яка станом на день розгляду справи відповідачем не виконана. Дані листи були отримані відповідачем 30.01.2009 року про що свідчить печатка та підпис керівника відповідача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилань відповідача на те, що дата отримання керівником відповідача листів № 14 та №14/1 датованих 30.01.2009 року, а зокрема надпис «получил 30.01.2009р.»зроблена невідомою особою, оскільки дані посилання , в порушення ст. 33 ГПК України, ніякими доказами не підтверджуються.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції досліджував питання наявності договірних відносин між позивачем та відповідачем, та правомірно встановив, що  в матеріалах справи відсутні будь-які докази існування укладеного між позивачем та відповідачем договору, з якого випливало б зобов'язання позивача сплатити на користь відповідача спірну суму коштів.

Щодо посилань апелянта на копію рахунку № 142 від 23.01.2009 р. на оплату соняшника в кількості 200 тон на суму 400000,00 грн., надану відповідачем в якості доказу наявності між договору купівлі-продажу цього товару колегія суддів зазначає, що згідно ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Колегія суддів зазначає, що рахунок № 142 від 23.01.2009 р. не може вважатися договором купівлі-продажу соняшника, оскільки відповідно до ст. 207 ЦК України, зміст договору повинен бути зафіксований у в одному або кількох документах,  у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, та скріплений підписами та печатками сторін договору.

Жодних інших доказів на підтвердження факту укладення сторонами такого договору, наприклад докази направлення відповідачем позивачу рахунку-фактури на оплату соняшника, або докази здіснення поставки соняшника, або надання позивачеві, після здійснення ним оплати товару, документу, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів, відповідач не надав ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду.

Крім того, твердження відповідача про наявність між сторонами укладеної угоди купівлі-продажу соняшника спростовується іншими доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема, листами позивача № 14 та № 14/1 від 30.01.2009 р., листом відповідача від 22.07.2009 р. на адресу позивача, в якому відповідач повідомляв позивача про намір погасити заборгованість перед позивачем відповідно до запропонованого у листі графіку, що є предметом позову у даній справі.

Між тим, з наданої позивачем копії договору поставки № 42 від 09.01.2009 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Торсервіс», вбачається наявність між ними дійсних договірних відносин, з яких випливає зобов'язання ТОВ «Квітень-Харків»здійснити передоплату за поставку продукції. Також, долучена позивачем до матеріалів справи копія договору доручення №1/20/1/09 від 20.01.2009р., який був укладений свого часу між сторонами спору, свідчить про наявність у позивача банківських реквізитів відповідача. Таким чином, схожість у найменуваннях контрагентів позивача (ТОВ «Техсервіс»і ТОВ «Торсервіс») зумовило помилкове оформлення позивачем платіжного доручення про перерахування коштів на користь відповідача.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивач не здійснює господарської діяльності в сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією. Згідно з наявною в матеріалах справи копії довідки з ЄДРПОУ № 10984 Головного управління статистики у Харківській області серед видів діяльності позивача відповідні види економічної діяльності за Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2005 («Оптова торгівля сільськогосподарською сировиною та живими тваринами»- код 51.2, «Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин»- код 51.21.0, «Посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами»- код 51.11.0) не зазначені.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу вимог ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене та те, що матеріалами справи підтверджено, що визначені законом підстави для набуття відповідачем прав на майно позивача відсутні, колегія суддів приходить до висновку про те, що грошові кошти, які відповідач одержав від позивача підлягають поверненню останньому, як такі, що одержані відповідачем без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що позивач 30.01.2009 р. направив відповідачу листи № 14/1 та № 14 з вимогою про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 400000,00 грн., та враховуючи, що докази виконання відповідачем вимоги позивача про повернення коштів в матеріалах справи відсутні, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо посилань апелянта на те, що на час прийняття рішення у даній справі ТОВ «Квітень-Харків»не мало права вимагати від ТОВ «Техсервіс»сплати 400 000,00грн., оскільки право вимоги 230 000,00 грн. з 400 000,00 грн. за угодою про уступку права вимоги від 28.08.2009 р. було передано позивачем третій особі - Піуну В.С., то вони спростовуються матеріалами справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, так як угода про уступку права вимоги була укладена 28.09.2009р., а рішення у даній справі було прийнято господарським судом Харківської області 08.09.2009р. Тобто, на момент прийняття оскаржуваного рішення ТОВ «Квітень-Харків»не уступало третій особі свого права вимагати від ТОВ «Техсервіс»повернення безпідставно отриманих грошових коштів.

З огляду на викладене, при прийнятті рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства і насамперед статей 33, 38, 43, 79 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно чинного законодавства, та дав правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів одноголосно, -

постановила:

Відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «Техсервіс»про зупинення провадження у справі №58/177-09.

Апеляційну  скаргу ТОВ «Техсервіс»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.09.2009р. по справі №58/177-09  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 14.10.2009р.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді