Постанова

від 17.09.2009 по справі 10/121-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/121-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2009 року                                                                    Справа №  10/121-09

          Дніпропетровський          апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  головуючого судді: Крутовських В.І.–доповідач,

             суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Савін В.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: Антонов С.В., довіреність №1074/Д  від 03.06.09,  представник.

          Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

розглянувши апеляційну скаргу акціонерного комерційного банку “ПРАВЕКС-БАНК”, м. Київ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2009р.  та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2009р.у справі № 10/121-09

за позовом акціонерного комерційного банку “ПРАВЕКС-БАНК”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Крантехсервіс”, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

про стягнення 12 000 грн. 00 коп.

         Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області  від 25.06.2009р.  по справі № 10/121-09 повернуто без розгляду акціонерному комерційному банку “ПРАВЕКС-БАНК” заяву про зміну предмета позову.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області   від 25.06.2009р.  по справі № 10/121-09 (суддя Кощеєв І.М.)  в позові акціонерного комерційного банку “ПРАВЕКС-БАНК” (м. Київ)  (далі - АКБ “ПРАВЕКС-БАНК”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Крантехсервіс”                        (м. Кривий Ріг) (далі –ТОВ “Крантехсервіс”) про стягнення 12 000 грн. 00 коп. відмовлено повністю.

          Оскаржуючи ухвалу господарського суду Дніпропетровської області                         від 25.06.2009р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області                         від 25.06.2009р.  по справі № 10/121-09, акціонерний комерційний банк “ПРАВЕКС-БАНК” просить  скасувати вищезазначені ухвалу і рішення, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі, а саме, розірвати договір № 2157/88 від 25.03.2008р. та стягнути з відповідача на користь позивача суму авансового платежу в розмірі                       12 000 грн. 00 коп., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

          Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

          Перевіривши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала та рішення господарського суду підлягають залишенню без змін, а апеляційна скарга –без задоволення, приймаючи до уваги наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.03.2008р. між АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” (“Замовник”) та ТОВ “Крантехсервіс” (“Виконавець”) було укладено договір № 2157/88 (далі - договір),  за умовами якого  Замовник (позивач по справі) доручає, а Виконавець (відповідач по справі) зобов'язується виконати робочий проект по реконструкції  службових приміщень  відділення                   АКБ "ПРАВЕКС-БАНК" за адресою:  м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, б.7 та другого поверху  Дзержинського відділення АКБ "ПРАВЕКС-БАНК" згідно з завданням на проектування та календарним планом робіт, що являються невід'ємною частиною договору, а також погодити проект з усіма організаціями, визначеними Законом України „Про архітектурну діяльність” та іншими нормативно-правовими актами, діючими в Україні.

Загальна вартість робіт за договором 12 000 грн.00 коп. (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2. договору, на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання договору  Замовник перераховує на рахунок  Виконавця  аванс в  розмірі 100% від вартості договору.

Згідно п. 3.1. договору  виконання робіт, які являються предметом даного договору, проводяться на протязі 45 (сорок п'ять) робочих днів з моменту надходження авансу на поточний рахунок  Виконавця, при умові надання повного комплекту  вихідних даних згідно п. п. 1.2 даного договору.

          Відповідно до п. 1.2 договору всі необхідні вихідні дані надаються Виконавцю Замовником на протязі 45 (сорок п'ять) робочих днів з моменту підписання даного договору.

          У відповідності з п. 3.3. договору здача-приймання виконаних робіт оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та                ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів та  умов договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити на  користь другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно, виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

 На виконання умов зазначеного договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 12 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 36824 від 26.03.2008 р. (а.с. 35).

          Однак, вимогу суду надати докази виконання позивачем зобов`язань, передбачених  п. п. 1.2, 3.1 договору щодо надання Виконавцю повного комплекту вихідних даних (необхідних для виконання робочого проекту) –позивачем не було виконано.

В апеляційній скарзі позивач обґрунтовує неможливість надання доказів передачі відповідачу необхідних вихідних даних для виконання робочого проекту тим, що всі необхідні дані і документи були надані відповідачу на його усну вимогу у межах передбаченого договором строку, але доказів їх передачі позивач до суду не надав.

          Позивач стверджує, що станом на 19.03.2009р. робочий проект по реконструкції службових приміщень відділення АКБ “ПРАВЕКС БАНК” відповідачем так і не був виконаний, у зв`язку з чим, позивач звернувся до відповідача з претензією № 47497/95 від 19.03.2009р. про повернення сплаченого авансового платежу. Однак вищезазначена претензія так і не була отримана відповідачем, оскільки за вказаною в претензії адресою відповідач не знаходиться.

Відповідно до п. 7.2 договору якщо прострочка виконання Виконавцем зобов'язань за договором складає більше 30 днів від строку, встановленого п.п. 3.1 данного договору, Замовник має право розірвати даний договір.  В цьому випадку нарахування пені  припиняється з моменту розірвання договору і Виконавець зобов'язаний повернути Замовнику отриманий аванс, за виключенням вартості виконаних робіт, прийнятих Замовником по акту здачі-приймання  виконаних робіт, а також виплатити Замовнику штраф в розмірі 10% від вартості договору. З цього моменту договір вважається розірваним.

Згідно ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Позивач з пропозицією про розірвання договору до відповідача не звертався, пояснюючи це тим, що відповідач відсутній за своїм місцезнаходженням.

Таким чином, оскільки доказів припинення дії угоди у зв`язку із розірванням  договору –позивачем суду не надано, то договір є таким, що діє.

Позивачем  була надана суду першої інстанції заява про зміну предмета позову (№ 79687/95 від 18.06.2009р.), в якій АКБ "ПРАВЕКС-БАНК" просив суд: розірвати договір на виконання робіт по проектуванню службових приміщень відділення  АКБ "ПРАВЕКС-БАНК" № 2157/88 від 25.03.2008р., укладеного між сторонами; об`єднати вимогу про розірвання договору з вимогою про стягнення 12 000 грн. 00 коп.

Вказана заява позивача, як було зазначено господарським судом, дійсно по своїй суті  не є  власне  заявою про зміну предмета позову, а фактично йдеться про зміну предмета та підстав позову, а також об'єднання в  одній позовній  заяві двох різних вимог (про стягнення коштів; розірвання договору).

          Тобто, своєю заявою АКБ "ПРАВЕКС-БАНК" мав намір збільшити кількість заявлених позовних вимог, шляхом  розгляду судом нових предметів спору та відповідно інших підстав ніж ті, що були зазначені у позовній заяві, на підставі якої було порушено провадження по справі.

          Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує  свою вимогу до відповідача.

За змістом вищезазначеної норми ГПК зміна позивачем підстави і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

          Про недопустимість збільшення розміру позовних вимог пов`язаного з пред`явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві зазначається і в п. 3. Інформаційного листа ВГСУ від  02.06.2006р. N 01-8/1228.

          При цьому слід зауважити, що стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, якою керувався господарський суд Дніпропетровської області при винесені ухвали від 25.06.2009р. у справі № 10/121-09 оскарженню не підлягають. Оскільки, відповідно до ч.1 ст. 106 ГПК України оскарженню підлягають лише ті ухвали, про можливість оскарження яких прямо зазначено у відповідній статті Господарського процесуального кодексу України або Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Крім того, позивач просив суд об`єднати вимогу про розірвання договору з вимогою про стягнення 12 000 грн. 00 коп.

Об'єднання  має відповідати  приписам  ч. 1 ст. 58 ГПК України. Порушення  правил  об'єднання  вимог  з   урахуванням   конкретних обставин  справи  може  бути  підставою  для  повернення додатково поданої заяви без розгляду на підставі  п.  5  ч. 1 ст. 63 ГПК України (п. 7. Інформаційного листа ВГСУ від  14.08.2007 р. N 01-8/675  „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” із змінами).

          В данному випадку, позивачем було порушено порядок об`єднання позовних вимог.

Таким чином, положення ухвали господарського суду стосовно відмови в задоволенні заяви в частині зміни предмета позову (№ 79687/95 від 18.06.2009р.), в якій АКБ "ПРАВЕКС-БАНК" просив суд: розірвати договір на виконання робіт по проектуванню службових приміщень відділення АКБ "ПРАВЕКС-БАНК"              № 2157/88 від 25.03.2008р., укладеного між сторонами, не підлягає перегляду в апеляційному порядку.

Водночас, положення ухвали господарського суду стосовно  відмови в об`єднанні вимоги про розірвання договору з вимогою про стягнення               12 000 грн. 00 коп.  є законним і відповідає положенням ст. 58, 63 ГПК України.

        Виходячи з вищезазначеного, господарський суд обґрунтовано повернув заяву про зміну предмета позову  про розірвання договору і додані до неї документи без розгляду у зв`язку із порушенням правила об`єднання вимог.

          Крім того, господарський суд правомірно рішенням від 25.06.2009р.  по справі № 10/121-09 відмовив позивачу в задоволені позову, оскільки договір              № 2157/88 від 25.03.2008р.  не є розірваним, і договірні відносини за даним договором продовжують діяти.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.   

          Приймаючи до уваги викладене, ухвала та рішення господарського суду підлягають залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.          

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105  Господарського процесуального кодексу України, суд, -         

ПОСТАНОВИВ:

          Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2009р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2009р. у справі № 10/121-09          залишити без змін, а апеляційну скаргу акціонерного комерційного банку “ПРАВЕКС-БАНК” (м. Київ) -  без задоволення.

Головуючий                                                                                 В.І. Крутовських

Суддя                                                                                         А.К. Дмитренко

Суддя                                                                                            А.Є. Прокопенко