Рішення

від 15.09.2009 по справі 24/200

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/200

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.09.09 р.                                                                                     Справа № 24/200                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В. Ломовцевої   

При секретарі судового засідання Корниєцькій К.О.

за участю:

Представників сторін:

від позивача    Садчиков С.О. -  довір.

від відповідача   не з'явився.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом    Поліграфічного підприємства „Мікко-сервіс” товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Зеніт-плюс”, м. Донецьк

про стягнення 103 807  грн. 00 коп.  

СУТЬ СПОРУ:                          

Поліграфічне підприємство „Мікко-сервіс” товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Зеніт-плюс”, м. Донецьк про стягнення 103 807  грн. 00 коп.   боргу за поставлену продукцію.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № П 210 про поставку друкованої продукції від 01.01.2008р., акт звірки взаєморозрахунків від 19.06.2009р., видаткові накладні № 282 від 01.06.2009р., № 203 від 17.04.2009р., № 162 від 16.03.2009р., № 80 від 13.02.2009р., № 26 від 19.01.2009р., № 1339 від 15.12.2008р., № 1287 від 13.11.2008р., № 1237 від 16.10.2008р., вимога № 109 від 25.08.2009р. з доказами направлення, вимога № 75 від 10.08.2009р. з доказами відправлення.

Позивач на вимогу суду надав пояснення, яким повідомив, що узгодження ціни за договором відбувається шляхом підписання сторонами накладної на продукцію, а також зазначив, що умови оплати поставленої продукції в договорі не визначений.

В ході розгляду справи позивач надав клопотання про витребування від відповідача видаткових накладних, рахунків, звітів з реалізації та інші документи, що підтверджують факт реалізації відповідачем продукції та пояснень від посадових осіб ТОВ „Зеніт-Плюс” щодо суті спору та яким просить ухвалу узгодити з вимогами ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження”.

Судом клопотання не задоволено, виходячи з наступного.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачено такої дії як витребування від посадових осіб письмових пояснень щодо суті спору. Як вбачається, в тому числі, з усних доповнень до клопотання позивача, виклик в судове засідання посадових осіб відповідача для надання письмових пояснень щодо суті спору,  є в даному випадку фактичним  прийняттям пояснень свідків, що Господарським процесуальним кодексом України також не передбачено. При цьому відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України суд неодноразово витребував у відповідача визначити та довести дату закінчення строку реалізації продукції. Крім того, клопотання не співвідноситься з приписами ст. 3 Закону України „Про виконавче провадження”.

Відповідач до жодного судового засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані документи не надав, хоча був повідомлений про слухання справи належним чином.

Відповідно до відомостей Управління державної реєстрації Донецької міської ради № 5355 від 12.08.2009р.,  довідки Головного управління статистики України у Донецькій області № 14/4-20/3942 від 07.08.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Зеніт-плюс”, м. Донецьк значиться як юридична особа в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та знаходиться за адресою, вказаною позивачем у позові.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача суд ВСТАНОВИВ:

          Між Поліграфічним підприємством „Мікко-сервіс” товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Зеніт-плюс”, м. Донецьк (покупець) укладено договір № П 210 від 01.01.2008р. про постачання друкованої продукції. Договір укладено без протоколу розбіжностей та додаткових угод.

Пунктами 1.1., 1.3. договору встановлено, що постачальник поставляє, а покупець приймає і сплачує друковану продукцію. Відпускна ціна за одиницю продукції є договірною.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2008р.

Згідно з п. 7.2. договору, якщо до закінчення строку дії договору ні одна зі сторін не заявить про його припинення або зміну, договір вважається пролонгованим на наступний рік.

Суд дійшов висновку, що строк дії договору продовжено до 31.12.2009р.

З огляду на наведене вбачається, що спірний договір за правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1.2. договору кількість, асортимент і ціна постачаємої продукції вказується в накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідачу за накладними № 282 від 01.06.2009р., № 203 від 17.04.2009р., № 162 від 16.03.2009р., № 80 від 13.02.2009р., № 26 від 19.01.2009р., № 1339 від 15.12.2008р., № 1287 від 13.11.2008р., № 1237 від 16.10.2008р. передано друковану продукцію на загальну суму 182 422 грн. 50 коп.

Одержана продукція відповідачем оплачена не в повному обсязі і позивач просить стягнути заборгованість в сумі 103 807 грн. 00 коп., яка виникла за неоплачений товар, переданий за накладними № 282 від 01.06.2009р., № 203 від 17.04.2009р., № 162 від 16.03.2009р., № 80 від 13.02.2009р., № 26 від 19.01.2009р.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України товар повинен бути оплаченим після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 2.2. договору умови оплати продукції: покупець зобов'язаний сплатити разову поставку продукції протягом 30 календарних дня від  дати закінчення строку реалізації.

Суд вважає помилковим  доводи позивача щодо невизначення сторонами в договорі строку виконання грошового зобов'язання і, як наслідок, застосування ч. 2 ст. 530  Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з п. 2.2. договору сторони чітко визначили строк оплати продукції.

При цьому, а ні в самому договорі, а ні у видаткових накладних не встановлено будь-якої іншої умови оплати, порядку звітування покупця перед продавцем щодо дати реалізації друкованої продукції та інших дій сторін стосовно цього питання.

Будь-яких змін до договору в установленому порядку також не внесено.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.   

Позивачем не доведено, що у нього настало право вимоги і, відповідно, його права на момент розгляду справи не порушені.  

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

          Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

          В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

          На підставі ст.ст. 530, 692 Цивільного кодексу України,  керуючись ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 28, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд –

В И Р I Ш И В :

У задоволені вимог Поліграфічного підприємства „Мікко-сервіс” товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю „Зеніт-плюс”, м. Донецьк про стягнення 103 807  грн. 00 коп.  відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту його прийняття.

Суддя