Постанова

від 22.09.2009 по справі 11/129-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/129-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2009 р.                                                          Справа № 11/129-09  

Колегія суддів у складі:

Головуючого-судді –Пушай В.І., суддів - Такмаков Ю.В., Плужник О.В.

при секретарі – Голозубової О.І.

за участю представників сторін:

позивача – Крашенінніков В.В.

відповідача – Луньової Г.С.

представник прокуратури - Гур'єв В.М.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2278Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 13.07.09 по справі № 11/129-09

за позовом Прокурора Фрунзенського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області, м. Харків

до  ПП  "Аркадія", смт. Високий

про  стягнення 1159,63 грн.,-

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2009 р. по справі № 11/129-09 (суддя Черленяк М.І.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 650,31 грн. заборгованості (з 01.01.2009 р. по 22.06.2009 р.). Стягнуто з ПФ “Аркадія” на користь держбюджету України 102 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що позивач виконував у повному обсязі взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором, проте відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг виконав не у повному обсязі, в зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 1159,63 гривень (з 01 січня 2009 року по 22 червня 2009 року). Однак, відповідач частково сплатив суму заборгованості, що підтверджується відповідними копіями банківських виписок. В зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості в розмірі 509,32 гривень, провадження в частині стягнення 509,32 гривень підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідач з рішенням не погоджується, надав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

В підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вказує на те, що зазначене рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

          Крім того, відповідач вказує на те, що він не своєчасно отримав копію рішення саме тому він не мав змоги його оскаржити.

До того ж, відповідач був позбавлений можливості надання до суду доказів наявної передплати у взаємовідносинах з позивачем, які базувалися не лише на договорі від 01.03.2009 р., але й на попередньому договорі щодо надання послуг охорони.

Як зазначає відповідач, фактично позивачем починаючи з 01.01.2009 року по теперішній час було виставлено відповідачеві п'ять рахунків на оплату послуг охорони на загальну суму 1252,43 грн. В той же час, відповідачем позивачеві за зазначений період за надання послуг охорони було перераховано всього 2456,81 грн. (платіжне доручення № 102 від 21.01.09 р. на суму 180,04 грн., платіжне доручення № 284 від 13.02.09 р. на суму 180,04 грн., платіжне доручення № 457 від 13.03.09 р. на суму 180,04 грн., платіжне доручення № 886 від 18.05.09 р на суму 900,60 грн., платіжне доручення № 1123 від 22.06.09 р. на суму 509,32 грн., платіжне доручення № 1286 від 15.07.09 р. на суму 506,77 грн.). Крім того, станом на 01.01.2009 року відповідач мав перед позивачем переплату на суму 180,04 грн. Таким чином, відповідач фактично має перед позивачем переплату за надані послуги охорони (дебіторську заборгованість) на загальну суму 1384,42 грн. На момент постановлення оскаржуваного рішення ця переплата складала 877,65 грн., що свідчить про систематичне виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором відповідно положень ст. 599 ЦК України. До того ж, позивач систематично ухиляється від надання відповідачеві як підписаного примірника договору про надання послуг охорони, так і актів виконаних робіт та відповідних податкових накладних, що значно ускладнювало оплату наданих ним послуг.

      В уточненнях до апеляційної скарги представник відповідача, також, посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи зв'язку, а тому має місце порушення норм ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що «судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності», і що «господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства».

Внаслідок допущеного господарським судом першої інстанції порушення процесуального законодавства, оскаржуване рішення суду прийняте з урахуванням доказів, що були надані лише позивачем. Неповідомлення відповідача про час та місце судового засідання позбавило його змоги відстоювати свої права та законні інтереси, та можливості викласти в обґрунтування своїх заперечень фактичні дані та надати докази про відсутність у відповідача грошових зобов'язань перед позивачем.

Крім того, представник відповідача зазначає, що Договір № 301-20785 від 01.03.2009 року директором підприємства - відповідача, тобто уповноваженою на укладання угод особою, не підписувався (не укладався). Суд першої інстанції визнав встановленим факт укладення договору № 301-20785 від 01.03.2009 року між позивачем та відповідачем, і тим самим допустив порушення, яке є підставою для скасування постановленого рішення. Також, представник відповідача посилається на те, що Акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг за червень 2009 року №301-012160 від 30.06.2009 року не скріплений печаткою відповідача, а отже, не може вважатись належним доказом виконання послуг

Представник прокурора та позивач, в свою чергу, вважають рішення законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому виклав свої заперечення проти апеляційної скарги відповідача.

       Представник прокуратури, також надав свої заперечення на апеляційну скаргу.

       Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог передбачених зазначеною статтею. Жодних обставин та доказів які є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду відповідач не зазначив та не надав.

Відповідно до вимог ст. 22 ГПК України - сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Посилання відповідача на те, що він не був своєчасно повідомлений про час і місце розгляду справи безпідставне. Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав копію позовної заяви та акт звіряння розрахунків, що підтверджується наданою до справи поштовою квитанцією. Позовна заява була залишена без відповіді.

Ухвала суду першої інстанції про порушення провадження у справі із зазначенням місця і часу розгляду справи була надіслана відповідачу разом з повідомленням про вручення. Однак, ухвала була повернута поштовим відділенням в зв'язку із закінченням терміну зберігання (арк. справи 28-30). Тобто зазначений факт свідчить про навмисну відмову відповідача отримати поштову кореспонденцію надіслану судом, оскільки відповідачем не надано жодних доказів та обґрунтованих підстав щодо неотримання поштової кореспонденції.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 01.03.2009 року між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області та ПП "Аркадія" було укладено договір №301-20785 про спостереження за допомогою ПЦС ДСО за станом засобів сигналізації, що встановлені на об'єктах з реагуванням груп затримання ДСО при надходженні сигналу „Тривога” та їх технічне обслуговування. Пунктом 2.1.1 договору визначено, що позивач здійснює спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації, що встановлена на об'єктах відповідача, а відповідач зобов'язаний згідно пункту 4.2.9 договору своєчасно здійснювати оплату послуг позивача. Відповідно до пункту 3.2 договору оплату за надані послуги відповідач зобов'язаний здійснити позивачеві не пізніше 15 числа кожного місяця за цей місяць шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача.

Посилання відповідача (представника) про те, що зазначений договір не був підписаний його повноважним представником також безпідставні, оскільки до матеріалів справи додана належним чином засвідчена копія договору за підписом керівника відповідача підпис котрого завірений печаткою. Оригінал договору був оглянутий в засіданні судової колегії.

Зазначений факт також підтверджується платіжними дорученнями відповідача про часткову оплату із зазначенням підстав оплати за надані послуги згідно укладеного договору.

Як обґрунтовано зазначив суд у своєму рішенні позивач виконував у повному обсязі взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором, проте відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг виконав не у повному обсязі, в зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 1159,63 гривень (з 01 січня 2009 року по 22 червня 2009 року). Проте, відповідач частково сплатив суму заборгованості, що підтверджується відповідними копіями банківських виписок. Тому в зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості в розмірі 509,32 гривень, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення 509,32 грн. на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України). Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Таким чином, наведені обставини справи, з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, дають підстави суду дійти висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову прокурора Фрунзенського району м. Харкова  в інтересах держави в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області на суму 650,31 грн.

Посилання відповідача на відсутність заборгованості в зв'язку переплатою за укладеним договором №301-20785 від 01.03.2009 року, також безпідставне, оскільки переплата була здійснена відповідачем на суму 108,04 грн. за іншим договором №16-5053 від 16.01.2002 року, що підтверджено наданими до справи актами звіряння розрахунків на вимогу судової колегії.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що відповідно до статті 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забазпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Оскільки спір по даній справі виник з вини відповідача, витрати по оплаті державного мита у сумі 102,00 гривень та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 312,50 гривень покладаються на відповідача.

       На підставі вищевикладеного, висновки, викладені в рішенні господарського суду Харківської області від 13.07.2009 р. відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а доводи апелянта, з яких вони оскаржуються - не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 526, 530 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 80, 99, 101, п.1 ст. 103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

                                                          постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2009 р. по справі № 11/129-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                Пушай В.І.

                                 cудді                                                                 Такмаков Ю.В.

                                                                                                            Плужник О.В.    

        Повний текст постанови підписаний 25.09.2009 року.