Постанова

від 15.07.2015 по справі 826/7295/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2015 року 08:29 № 826/7295/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі Легейді Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «БУД ПІДРЯД» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за участю:

представників позивача - Барановський Ю.В., Андрійчук І.В.,

представника відповідача - Мосунов Ю.А.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 липня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «БУД ПІДРЯД» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.11.2014р. №00011082207 та №00011092207.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення від 09.10.2014р. №3194/22-07, наказу від 09.10.2014р. №2590, на виконання постанови заступника начальника 2 відділу КР СУФР у м. Києві підполковника податкової міліції Демченко О.Б. від 27.08.2014р. та старшого слідчого першого відділу КР СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві капітана податкової міліції Малія В.О. від 15.08.2014р., згідно п.п. 78.1.11 статті 78 ПК України відповідачем проведено перевірку Дочірнього підприємства «БУД ПІДРЯД» за результатами якої 29.10.2014р. складено Акт №528/1-22-07-33053170 «Про результати позапланової виїзної перевірки з питань правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат підприємства сформованих при взаємовідносинах з ТОВ «Крістенс» (код ЄДРПОУ 38022110) за період 2012 - 2013 роки та з ТОВ «БК «Гефест Альянс» (код ЄДРПОУ 37312719) за період 2013 - 2014 роки (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.3 статті 198 ПК України в результаті чого встановлено завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів, рядок 23.2 декларації, за серпень 2013 року всього у сумі 688 500грн. та завищення залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за лютий 2014 року у сумі 914780грн. та заниження ПДВ у сумі 3 123 745грн. у тому числі за вересень 2013 року - 570 313грн., жовтень 2013 року - 782 193грн., листопад 2013 року - 373 194грн., грудень 2013 року - 839 158грн., лютий 2014 року - 558 887грн.; березень 2014 року - 177 777грн., квітень 2014 року - 737 003грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 10.11.2014р. прийняті податкові повідомлення - рішення №00011082207, яким за порушення п. 198.3, 198.6 статті 198 ПК України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 688 500грн. та №00011092207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 5 048 156грн., у тому числі основний платіж - 4 038 525грн. та штрафні санкції - 1 009 631грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Крістенс» (Виконавець) укладено ряд Договорів:

- №25-06/УС від 25.06.2013р. про надання послуг при будівництві багатоповерхового житлового будинку, що за адресою: м. Київ, вул. Дмитрова, 2, а саме, проведення правового аналізу законності операцій, проведення комплексної оцінки проекту будівництва, аналіз основних показників економічної ефективності проекту будівництва;

- №29-08/УС від 29.08.2013р. про надання інформаційно - консультативних послуг при будівництві багатоповерхового житлового будинку, що за адресою: м. Київ, вул. Дмитрова, 2, а саме, визначення конкурентоспроможності та вивчення/прогнозування конюктури ринку житлової нерухомості, впровадження прямого маркетингу на ринку житлової нерухомості;

- №20-09/УС від 20.09.2013р. про надання маркетингових послуг при будівництві багатоповерхового житлового будинку, що за адресою: м. Київ, вул. Дмитрова, 2, а саме,загальний аналіз ринку житлової нерухомості, аналіз структури попиту, пропозиції житлової нерухомості та співвідношення між ними, формування портрету потенційного покупця;

- №02-10/УС від 02.10.2013р. про надання інформаційно - консультативних послуг при будівництві багатоповерхового житлового будинку, що за адресою: м. Київ, вул. Дмитрова, 2, а саме, аналіз структури попиту на житлові приміщення, вивчення існуючих фінансових параметрів проекту;

- №01-11/УС від 01.11.2013р. про надання консультацій та висновків за конкретним запитом, проведення правового аудиту Замовника, надання допомоги у визначенні та виборі юридичних моделей роботи, допомога в підготовці договорів на реалізацію житлових приміщень, представництво інтересів Замовника в судах всіх інстанцій та спеціалізацій.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Крістенс» виписані Акти надання послуг та податкові накладні: №54 від 04.07.2013р., №32 від 04.09.2013р., №74 від 12.09.2013р., №75 від 19.09.2013р., №27 від 07.10.2013р., №117 від 17.10.2013р., №118 від 23.10.2013р., №143 від 28.10.2013р., №101 від 21.11.2013р. всього на суму 7 767 840грн. та ПДВ 1 294 640грн.

Розрахунки між підприємствами здійснювались в безготівковій формі.

Також, як встановлено під час розгляду справи, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено Акт №740/26-58-22-04-17/38022110 від 29.07.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Крістенс» за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.

Вказаним Актом №740/26-58-22-04-17/38022110 від 29.07.2014р. встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.ст. 22, 138, 185 ПК України.

Окрім цього, контролюючим органом було встановлено, що ТОВ «Крістенс» до податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік не було додано додатку АМ (амортизаційні відрахування), що свідчить про відсутність технічних можливостей ТОВ «Крістенс» до виконання договірних зобов'язань з позивачем, кількість працевлаштованих осіб на товаристві з вересня по грудень 2013 року дорівнювало 1 особі.

Як вбачається з копії протоколу допиту ОСОБА_7, яка міститься в матеріалах справи, яка рахувалася директором ТОВ «Крістенс» та від імені якої складалися первинні фінансово - господарські документи, вона не має відношення до фінансово - господарської діяльності підприємства, що документів податкової звітності вона не складала та не підписувала.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи між позивачем (Замовник) та ТОВ «БК «Гефест Альянс» (Виконавець) укладені наступні Договори:

- №15-05/БР від 15.05.2013р. про надання послуг інженерно - будівельних робіт по будівництву житлового будинку, за адресою: м. Київ, вул. Дмитрова, 2, перекладка газопроводу (зовнішня мережа);

- №22-06/БР від 22.07.2013р. про надання будівельно - монтажних робіт по будівництву житлового будинку, за адресою: м. Київ, вул. Дмитрова, 2, зведення монолітних конструкцій;

- №15-08/БР від 15.08.2013р. про надання будівельно - монтажних робіт по будівництву житлового будинку, за адресою: м. Київ, вул. Дмитрова, 2, будівельно - монтажні роботи.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «БК «Гефест Альянс» виписані Акти надання послуг та податкові накладні: №258 від 18.06.2013р., №259 від 19.06.2013р., №260 від 21.06.2013р., №261 від 25.06.2013р., №262 від 26.06.2013р., №42 від 10.07.2013р., №101 від 18.07.2013р., №252 від 30.07.2013р., №251 від 24.07.2013р.,№64 від 13.08.2013р., №201 від 19.08.2013р., №202 від 22.08.2013р., №344 від 29.08.2013р., №282 від 23.09.2013р., №136 від 17.10.2013р., №92 від 13.11.2013р., №115 від 04.12.2013р., №116 від 11.12.2013р., №308 від 23.12.2013р., №588 від 27.12.2013р., №95 від 23.01.2014р. сього на суму 20 594 310грн. та ПДВ 3 432 385грн.

Розрахунки між підприємствами здійснювались в безготівковій формі.

Позивачем були виписані наступні платіжні доручення.

У той же час під час розгляду справи, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено Акт №387/26-52-22-03-14/37312719 від 14.08.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Гефест Альянс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.

Вказаним Актом №387/26-52-22-03-14/37312719 від 14.08.2014р. не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами покупцями та контрагентами продавцями за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. по взаємовідносинам з ТОВ «Юрай», ТОВ «СМТ Тайм», ТОВ «Гонорій», ТОВ «СНІВЕСТ».

Одночасно з вказаного акту вбачається, що у провадженні СУФР ГУ Міндоходів у м. Києві знаходиться кримінальне провадження №32014100000000036 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України.

Допитаний як свідок батько засновника та директора ТОВ «БК «Гефест Альянс» ОСОБА_8, який спростував факт придбання сином ОСОБА_9 вказаного підприємства та призначення його на посаду директора.

Також органом досудового розслідування було допитано засновника та директора вказаного товариства ОСОБА_9, який пояснив що не причетний до фінансово - господарської діяльності підприємства.

Також, контролюючим органом встановлено, що на підприємстві ТОВ «БК «Гефест Альянс» працює 1 особа, що унеможливлює виконання будь-яких будівельних робіт даною юридичною особою. Крім того, ліцензія на виконання будівельних робіт ТОВ «БК «Гефест Альянс» була анульована 19.09.2013р.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст. 3 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи:

- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

Враховуючи вищевикладене, позивачем не підтверджено фактичне здійснення постачання послуг вказаними контрагентами, а надані ним письмові докази, з урахуванням відомостей відображених в податковій інформації наданій контролюючим органом, не можуть вважатися належними доказами, які дають право позивачу на формування відповідних сум податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. Контрагентами перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена реальність господарських операцій, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, а також складені первинні документи не відповідають вимогам встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, на підставі вищевикладеного відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 10.11.2014р. №00011082207 та №00011092207, а тому адміністративний позов Дочірнього підприємства «БУД ПІДРЯД» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4872,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Дочірньому підприємству «БУД ПІДРЯД» відмовити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «БУД ПІДРЯД» (код ЄДРПОУ 33053170) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 384,80грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні, 80 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 20.07.2015р.

Суддя І.М. Погрібніченко