Постанова

від 31.10.2019 по справі 826/7295/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/7295/15

адміністративне провадження №К/9901/8576/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства БУД ПІДРЯД на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. від 15 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Оксененка О.М., суддів Губської Л.В., Ісаєнко Ю.А. від 29 вересня 2015 року у справі за позовом Дочірнього підприємства БУД ПІДРЯД до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року Дочірнє підприємство БУД ПІДРЯД (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10 листопада 2014 року: №00011082207, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 688500 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 172125 грн.; №00011092207, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 5048156грн., у тому числі основний платіж - 4038525грн. та штрафні санкції - 1009631грн.

Суди встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань правомірності формування сум податкового кредиту з ПДВ та витрат підприємства, сформованих при взаємовідносинах з ТОВ Крістенс (код ЄДРПОУ 38022110) за період 2012 - 2013 роки та з ТОВ БК Гефест Альянс (код ЄДРПОУ 37312719) за період 2013 - 2014 роки, за результатами якої складено акт від 29 жовтня 2014 року №528/1-22-07-33053170. На підставі акта складено оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про порушення Підприємством положень пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів, рядок 23.2 декларації, за серпень 2013 року всього у сумі 688500 грн. та завищення залишку від`ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за лютий 2014 року у сумі 914780 грн.; заниження ПДВ у сумі 3123745грн., у тому числі за вересень 2013 року - 570313 грн., жовтень 2013 року - 782193грн., листопад 2013 року - 373194грн., грудень 2013 року - 839158грн., лютий 2014 року - 558887грн.; березень 2014 року - 177777грн., квітень 2014 року - 737003грн.

Відповідач вказує на неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ Крістенс та ТОВ БК Гефест Альянс , адже реальність таких не підтверджується. На обґрунтування цього контролюючий орган посилався на те, що за результатами здійснених заходів з податкового контролю по контрагентам та аналізу їх податкової звітності не встановлено реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій; згідно протоколу допиту ОСОБА_1 , яка рахувалася директором ТОВ Крістенс та від імені якої складалися первинні фінансово - господарські документи, остання повідомила, що не має відношення до фінансово - господарської діяльності підприємства та документів податкової звітності не складала й не підписувала; крім того допитаний у ході досудового розслідування як свідок батько засновника та директора ТОВ БК Гефест Альянс ОСОБА_2 спростував факт придбання сином ОСОБА_3 вказаного підприємства та призначення його на посаду директора; аналогічно допитаний засновник та директор ТОВ БК Гефест Альянс - ОСОБА_3 пояснив, що не причетний до фінансово - господарської діяльності підприємства.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року, у задоволені вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Рішення судів обґрунтовано тим, що реальність операцій між позивачем та його контрагентами - з ТОВ Крістенс (код ЄДРПОУ 38022110) за період 2012 - 2013 роки та з ТОВ БК Гефест Альянс (код ЄДРПОУ 37312719) за період 2013 - 2014 роки щодо надання інформаційно - консультативних, маркетингових та інших послуг при будівництві багатоповерхового житлового будинку, а також виконання будівельно - монтажних робіт по будівництву житлового будинку не підтверджується належними та допустимими доказами, які виходячи з умов договорів повинні супроводжувати фактичне виконання такого роду операцій, й, до того ж, у ході розгляду справи не встановлено наявності у контрагентів відповідних ресурсів, необхідних для виконання зобов`язань; надані позивачем копії документів не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, адже ОСОБА_3 та ОСОБА_1 фактично не приймали участь в здійсненні господарських операцій між позивачем та ТОВ БК Гефест Альянс і ТОВ Крістенс , а також не складали від імені цих підприємств документів.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Вважає, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже невірно оцінили залучені до справи докази та фактичні обставини справи, які свідчать про те, що операції між позивачем та його контрагентами фактично проведені та документально оформлені, Підприємством дотримано передбачені ПК України умови для формування податкового кредиту з ПДВ, у зв`язку з чим, на його думку, відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Правовідносини з приводу формування платником податку податкового кредиту врегульовані розділом V ПК України, у відповідності до пункту 198.1 статті 198 якого право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод (податкового кредиту).

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

В ході розгляду справи судами встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ Крістенс (виконавець) укладено ряд договорів, а саме: №25-06/УС від 25 червня 2013 року про надання послуг при будівництві багатоповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрова, 2, (проведення правового аналізу законності операцій, комплексної оцінки проекту будівництва, аналіз основних показників економічної ефективності проекту будівництва); №29-08/УС від 29 серпня 2013 року про надання інформаційно - консультативних послуг при будівництві багатоповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрова, 2, а саме визначення конкурентоспроможності та вивчення/прогнозування кон`юнктури ринку житлової нерухомості, впровадження прямого маркетингу на ринку житлової нерухомості; №20-09/УС від 20 вересня 2013 року про надання маркетингових послуг при будівництві багатоповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрова, 2, а саме загальний аналіз ринку житлової нерухомості, аналіз структури попиту, пропозиції житлової нерухомості та співвідношення між ними, формування портрету потенційного покупця; №02-10/УС від 02 жовтня 2013 року про надання інформаційно - консультативних послуг при будівництві багатоповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрова, 2, а саме аналіз структури попиту на житлові приміщення, вивчення існуючих фінансових параметрів проекту; №01-11/УС від 01 листопада 2013 року про надання консультацій та висновків за конкретним запитом, проведення правового аудиту замовника, надання допомоги у визначенні та виборі юридичних моделей роботи, допомога в підготовці договорів на реалізацію житлових приміщень, представництво інтересів замовника в судах всіх інстанцій та спеціалізацій.

Крім того між позивачем (замовник) та ТОВ БК Гефест Альянс (виконавець) укладені наступні договори: №15-05/БР від 15 травня 2013 року про виконання інженерно - будівельних робіт по будівництву житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Дмитрова, 2, перекладки газопроводу (зовнішня мережа); №22-06/БР від 22 липня 2013 року про виконання будівельно - монтажних робіт по будівництву житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Дмитрова, 2, зведення монолітних конструкцій; №15-08/БР від 15 серпня 2013 року про виконання будівельно - монтажних робіт по будівництву житлового будинку за адресою: м . Київ, вул . Дмитрова, 2.

З посиланням на вказані договори згаданими контрагентами на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких суми ПДВ включені Підприємством до складу податкового кредиту у відповідному періоді.

Як стверджував позивач, реальність виконання операцій за вказаними договорами підтверджується: актами надання послуг (виконання робіт); довідками про вартість виконання будівельних робіт; податковими накладними; доказами здійснення розрахунків між підприємствами.

Суд касаційної інстанції зазначає, що за певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В інакшому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Як під час перевірки, так і під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не встановлено наявності у контрагентів достатніх трудових та інших ресурсів для здійснення спірних операцій, що обумовлюється не лише їх специфікою, а й умовами договорів. Не встановлено й обставин залучення контрагентами інших осіб для забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань.

Окрім того ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року у справі №761/24578/14-к ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України на підставі пункту 1 частини 1 статті 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності. Судом у вказаному рішення встановлено, що ОСОБА_1 в березні 2012 року на прохання невстановленої особи за грошову винагороду придбала суб`єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ Крістенс , що надало можливість невстановленим особам здійснювати неконтрольовані державою фінансові операції та прикривати незаконну діяльність інших суб`єктів підприємницької діяльності. Зокрема встановлено, що невстановлені особи протягом 2012-2014 років використовували ТОВ Крістенс для прикриття їх незаконної діяльності з метою ухилення від сплати податків. ОСОБА_1 , усвідомлюючи що вказана підстава для закриття не є реабілітуючою, в ході судового розгляду справи визнала вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні.

Оцінивши наявні докази у справі, врахувавши ненадання документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, недоведеність наявності у контрагентів матеріально-технічної можливості здійснювати обумовлені договорами із позивачем зобов`язання, дефектності первинних документів у сукупності із виявленими фактами фіктивної діяльності контрагентів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що, в даному випадку, надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальність операцій, які зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача).

В межах спірних правовідносин судами першої та апеляційної інстанцій досліджені первинні документи Підприємства, покладені в основу формування податкового обліку, здійснено їх аналіз, чим дотримано принцип належності та допустимості доказів.

Оскільки під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкового кредиту з ПДВ, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача підстав для його формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Доводи ж касаційної скарги наведеного не спростовують і зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень або ж порушення процесуальних норм, підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства БУД ПІДРЯД залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду