Ухвала

від 29.09.2015 по справі 826/7295/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7295/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібінченко І.М. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Маковецької Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства «БУД ПІДРЯД» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «БУД ПІДРЯД» до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Дочірнє підприємство «БУД ПІДРЯД» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.11.2014р. №00011082207 та №00011092207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ДП «БУД ПІДРЯД» з питань правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат підприємства сформованих при взаємовідносинах з ТОВ «Крістенс» за період 2012 - 2013 роки та з ТОВ «БК «Гефест Альянс» за період 2013 - 2014 роки.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки 29.10.2014р. №528/1-22-07-33053170, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 198.3 статті 198 ПК України в результаті чого встановлено завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів, рядок 23.2 декларації, за серпень 2013 року всього у сумі 688 500 грн. та завищення залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за лютий 2014 року у сумі 914780 грн. та заниження ПДВ у сумі 3 123 745 грн. у тому числі за вересень 2013 року - 570 313грн., жовтень 2013 року - 782 193грн., листопад 2013 року - 373 194грн., грудень 2013 року - 839 158грн., лютий 2014 року - 558 887грн.; березень 2014 року - 177 777грн., квітень 2014 року - 737 003 грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки 10.11.2014 р. державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняті податкові повідомлення - рішення № 00011082207, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 688 500 грн. та № 00011092207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 5 048 156 грн., у тому числі основний платіж - 4 038 525 грн. та штрафні санкції - 1 009 631 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Крістенс» (Виконавець) укладено ряд договорів, а саме:

- №25-06/УС від 25.06.2013р. про надання послуг при будівництві багатоповерхового житлового будинку, що за адресою: м. Київ, вул. Дмитрова, 2, а саме, проведення правового аналізу законності операцій, проведення комплексної оцінки проекту будівництва, аналіз основних показників економічної ефективності проекту будівництва;

- №29-08/УС від 29.08.2013р. про надання інформаційно - консультативних послуг при будівництві багатоповерхового житлового будинку, що за адресою: м. Київ, вул. Дмитрова, 2, а саме, визначення конкурентоспроможності та вивчення/прогнозування конюктури ринку житлової нерухомості, впровадження прямого маркетингу на ринку житлової нерухомості;

- №20-09/УС від 20.09.2013р. про надання маркетингових послуг при будівництві багатоповерхового житлового будинку, що за адресою: м. Київ, вул. Дмитрова, 2, а саме, загальний аналіз ринку житлової нерухомості, аналіз структури попиту, пропозиції житлової нерухомості та співвідношення між ними, формування портрету потенційного покупця;

- №02-10/УС від 02.10.2013р. про надання інформаційно - консультативних послуг при будівництві багатоповерхового житлового будинку, що за адресою: м. Київ, вул. Дмитрова, 2, а саме, аналіз структури попиту на житлові приміщення, вивчення існуючих фінансових параметрів проекту;

- №01-11/УС від 01.11.2013р. про надання консультацій та висновків за конкретним запитом, проведення правового аудиту Замовника, надання допомоги у визначенні та виборі юридичних моделей роботи, допомога в підготовці договорів на реалізацію житлових приміщень, представництво інтересів Замовника в судах всіх інстанцій та спеціалізацій.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин за названими договорами позивачем надано акти надання послуг та податкові накладні. Розрахунки між підприємствами здійснювались в безготівковій формі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи між позивачем (Замовник) та ТОВ «БК «Гефест Альянс» (Виконавець) укладені наступні договори:

- №15-05/БР від 15.05.2013р. про надання послуг інженерно - будівельних робіт по будівництву житлового будинку, за адресою: м. Київ, вул. Дмитрова, 2, перекладка газопроводу (зовнішня мережа);

- №22-06/БР від 22.07.2013р. про надання будівельно - монтажних робіт по будівництву житлового будинку, за адресою: м. Київ, вул. Дмитрова, 2, зведення монолітних конструкцій;

- №15-08/БР від 15.08.2013р. про надання будівельно - монтажних робіт по будівництву житлового будинку, за адресою: м. Київ, вул. Дмитрова, 2, будівельно - монтажні роботи.

На підтвердження виконання вказаних договорів з ТОВ «БК «Гефест Альянс» позивач надав акти надання послуг та податкові накладні.Розрахунки між підприємствами здійснювались в безготівковій формі.

Відповідач, в свою чергу, як на підтвердження правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Крістенс» за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. №740/26-58-22-04-17/38022110 від 29.07.2014р., яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.ст. 22, 138, 185 ПК України та на акт ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №387/26-52-22-03-14/37312719 від 14.08.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Гефест Альянс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., яким не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами покупцями та контрагентами продавцями за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. по взаємовідносинам з ТОВ «Юрай», ТОВ «СМТ Тайм», ТОВ «Гонорій», ТОВ «СНІВЕСТ».

Відповідач також посилається на те, що ТОВ «Крістенс» до податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік не було додано додатку АМ (амортизаційні відрахування), що свідчить про відсутність технічних можливостей ТОВ «Крістенс» до виконання договірних зобов'язань з позивачем, кількість працевлаштованих осіб на товаристві з вересня по грудень 2013 року дорівнювало 1 особі. Також, як вбачається з копії протоколу допиту ОСОБА_3, яка міститься в матеріалах справи, яка рахувалася директором ТОВ «Крістенс» та від імені якої складалися первинні фінансово - господарські документи, вона не має відношення до фінансово - господарської діяльності підприємства, що документів податкової звітності вона не складала та не підписувала.

Крім того, у провадженні СУФР ГУ Міндоходів у м. Києві знаходиться кримінальне провадження №32014100000000036 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України. Допитаний як свідок батько засновника та директора ТОВ «БК «Гефест Альянс» ОСОБА_4, який спростував факт придбання сином ОСОБА_5 вказаного підприємства та призначення його на посаду директора. Також органом досудового розслідування було допитано засновника та директора вказаного товариства ОСОБА_5, який пояснив, що не причетний до фінансово - господарської діяльності підприємства. Контролюючим органом також встановлено, що на підприємстві ТОВ «БК «Гефест Альянс» працює 1 особа, що унеможливлює виконання будь-яких будівельних робіт даною юридичною особою. Крім того, ліцензія на виконання будівельних робіт ТОВ «БК «Гефест Альянс» була анульована 19.09.2013р.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених правових норм випливає, що вимоги, які пред'являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлено ті реквізити, які мають бути обов'язкові вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію. Первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне здійснення операцій та одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

При цьому, Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, для надання податковій накладній юридичної сили обов'язковим реквізитом є підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиск печатки такого платника податку.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, з урахуванням того, що, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 фактично не приймали участь в здійсненні господарських операціях між позивачем, ТОВ «БК «Гефест Альянс» і ТОВ «Крістенс», не складали від імені даних підприємств документів, копії яких наявні у справі, надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Надані позивачем документи, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентом.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Наведені обставини та досліджені колегією суддів документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту.

Колегія суддів наголошує на тому, що реальність операцій позивачем суду не доведено.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання позивача на постанову про закриття кримінального провадження від 29 липня 2015 року, як на доказ, що підтверджує реальність господарських операцій з його контрагентами, з огляду на наступне.

Так, при винесенні вказаної постанови, слідчий керувався, зокрема, тим, що підставою для порушення кримінального провадження та повідомлення осіб про підозру є наявність факту ненадходження коштів до бюджету, тобто наявність узгодженого податкового зобов'язання. В постанові слідчий слідчий зазначив, що оскільки податкове зобов'язання для ДП «БУД ПІДРЯД», визначене контролюючим органом є неузгодженим в зв'язку з оскарженням податкових повідомлень-рішень в адміністративному та судовому порядку, то факт ненадходження коштів до бюджету, що є кваліфікуючою ознакою злочину, виникне за умови закінчення процедури такого оскарження та відмови у скасуванні вищевказаних податкових повідомлень. Саме в зв'язку з цим слідчий прийшов до висновку про відсутність складу кримінального правопорушення у діях посадових осіб ДП «БУД ПІДРЯД», відповідальність за вчинення якого передбачена ч.3 ст.212 КК України та постановою від 29 липня 2015 року закрив кримінальне провадження.

Разом з тим, такі висновки постанови про закриття кримінального провадження є умовними і не можуть слугувати доказом обгрунтування вимог позивача по справі адміністративного судочинства.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем надано належні докази на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Отже, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «БУД ПІДРЯД» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 06.10.2015 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Ісаєнко Ю.А.