Постанова

від 20.07.2015 по справі 911/5572/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 року Справа № 911/5572/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Малетича М.М., розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Славянка" напостанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справігосподарського суду Київської області № 911/5572/14 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Далет Лоджістік" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Славянка" простягнення боргу

за участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - Чаніщі В.Л.,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Далет Лоджістік" звернулися до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Славянка" 119 893,69грн. заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем у повному обсязі взятих на себе зобов'язань з оплати транспортних послуг за договором транспортного експедирування №25/10/2012-Д від 25.10.2012, наданих згідно заявок відповідача №77 Д/К від 25.03.2014, №99 Д/К від 16.05.2014, №102 Д/К від 21.05.2014, №103 Д/К від 26.05.2014, №104 Д/К від 28.05.2014.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в позові, посилаючись на те, що при перевезенні за заявкою №77 Д/К від 25.03.2014 у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків транспортним експедитором (позивачем), він зазнав збитків, спричинених псуванням вантажу, а також на безпідставність вимог позивача про стягнення сум за заявками №99 Д/К від 16.05.2014, №102 Д/К від 21.05.2014, №103 Д/К від 26.05.2014, №104 Д/К від 28.05.2014, як таких, що не підтверджені передбаченими договором документами.

10.03.2015 рішенням господарського суду Київської області (суддя Черногуз А.Ф.), залишеним без змін 20.05.2015 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Самсін Р.І., Гончаров С.А., Майданевич А.Г.) позов задоволено частково (з урахуванням задоволеного клопотання позивача про зменшення позовних вимог на суму 25 451,69грн. за послуги згідно заявки №77 Д/К від 25.03.2014), присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Славянка" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Далет Лоджістік" 82 464,54грн. заборгованості та 1 827,00грн. судового збору.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Славянка" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування та направлення справи для нового розгляду, посилаючись на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій установлено, що 25.10.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю "Славянка" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Далет Лоджістік" (транспортний експедитор) було укладено договір транспортного експедирування №25/10/2012-Д, відповідно до п.1 якого предметом договору є організація всіх необхідних транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів замовника. Сторони передбачили, що розмір плати транспортному експедитору за виконання кожної заявки погоджується сторонами та вказується у заявці ( п.6.1 договору). У загальному вартість перевезення склала: за заявкою №99 Д/К від 16.05.2014 - 4 700 євро; за заявкою №102 Д/К від 21.05.2014 - 1 300 євро; за заявкою №103 Д/К від 26.05.2014 - 1 600 євро; за заявкою №104 Д/К від 28.05.2014 - 1 300 євро, за заявкою №77 від 25.03.2014 - 4 785 євро. Пунктом 7.1. договору сторони узгодили порядок розрахунків за надані послуги: не пізніше 5-ти днів після факту виконання заявки, на підставі виставлених транспортним експедитором рахунків. Транспортний експедитор виставляє замовнику рахунок для оплати, після оплати сторонами підписується акт прийому-передачі послуг.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, фактичне надання послуг по договору №25/10/2012-Д підтверджується залученими до матеріалів справи перевізними документами: заявками замовника, рахунками на оплату, міжнародними товарно-транспортними накладними CMR, вантажно-митними деклараціями, інвойсами на вантаж.

Суди установили, що загальна сума відшкодування витрат з транспортних послуг за виставленими рахунками складає 131 464,54грн., що еквівалентно вартості у євро по курсу НБУ на день розвантаження. При цьому відповідач 02.06.2014 частково оплатив рахунок №188 від 26.05.2014 у розмірі 49 000,00грн. Відтак заборгованість останнього перед позивачем склала 82 464,54грн., що обумовило звернення ТОВ "Далет Лоджістік" з позовом до суду.

За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Установивши порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, що підтверджено належними доказами, наявними у матеріалах справи, попередні судові інстанції мотивовано задоволили позовні вимоги.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили вимоги позивача про стягнення 11 976,85грн. вартості витрат експедитора на організацію перевезення та винагороду експедитора, мотивуючи тим, що позивач не надав доказів погодження сторонами відшкодування відповідачем цих витрат, відтак останні були включені до рахунків без належно правової підстави та не підлягають присудженню до стягнення.

Посилання заявника на ті обставини, що факт надання послуг документально не підтверджено, обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки надані позивачем документи, які містять усі необхідні відмітки (печатки митних органів, печатки відповідача на товарно-транспортних накладних CMR) повністю підтверджують факт надання послуг.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Славянка" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 911/5572/14 господарського суду Київської області - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяА.С. Ємельянов СуддяМ.М. Малетич