Постанова

від 22.07.2015 по справі 915/1266/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 915/1266/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівБарицької Т.Л. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югенергоконтракт" на рішення від на постанову від та на додаткову постанову відГосподарського суду Миколаївської області 18.02.2015 Одеського апеляційного господарського суду 21.04.2015 Одеського апеляційного господарського суду 22.04.2015 у справі Господарського суду№ 915/1266/14 Миколаївської області за позовомПублічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Югенергоконтракт" простягнення заборгованості у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Галата О.В.; - відповідача повідомлений, але не з'явився;

Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Картере В.І. від 21.07.2015 № 02-05/496 розгляд справи № 915/1266/14 Господарського суду Миколаївської області здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Губенко Н.М., судді Барицька Т.Л., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

11.08.2014 Публічне акціонерне товариство "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югенергоконтракт" про стягнення 29 196,00 грн., сплачених за товар, штрафу у розмірі 5 839,20 грн., пені у розмірі 1 923,74 грн., інфляційних втрат у розмірі 642,31 грн., 3% річних - 256,76 грн.(з урахуванням заяви про уточнення до позовної заяви - т. 1 а. с. 37-40).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2015 у справі № 915/1266/14 (суддя Мавродієва М.В.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югенергоконтракт" на користь Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" штраф у розмірі 5 839, 20 грн.; в іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 у справі № 915/1266/14 (колегія суддів у складі: Головей В.М. - головуючий суддя, судді Шевченко В.В., Ярош А.І.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2015 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" змінено, та викладено пункт 2 резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югенергоконтракт" на користь Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" 29 196,00 грн. вартості оплаченого товару, 5 839,20 грн. - штрафу, 1 422,21 грн. пені, 642,31 грн. втрат від інфляції, 177,58 грн. - 3% річних, 1798,98 грн. судового збору."; в іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2015 залишено без змін.

Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 у справі № 915/1266/14 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югенергоконтракт" на користь Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 899, 52 грн.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Югенергоконтракт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2015, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 у справі № 915/1266/14, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югенергоконтракт" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2015, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 у справі № 915/1266/14 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 02.08.2013 між сторонами було укладено договір поставки № 464/13, за умовами якого постачальник (відповідач у справі) зобов'язується поставити покупцю (позивач у справі) товар, найменування, асортимент, кількість, ціна, умови поставки якого зазначаються у специфікаціях, які оформлюються у вигляді додатків і складають невід'ємну частину договору (п.1.1 договору).

Сума цього договору визначається як загальна вартість товару, поставленого за весь період дії цього договору на підставі оформлених сторонами специфікацій.

Відповідно до п.п.3.2, 3.5 - 3.7 договору товар поставляється узгодженими партіями протягом терміну дії цього договору. Строк поставки товару визначається у специфікації. Товар передається постачальником покупцю на підставі видаткової накладної з відміткою покупця про приймання товару. Датою поставки товару та датою переходу права власності на товар є дата, зазначена покупцем у видатковій накладній при прийманні товару. Сторони у специфікації можуть обумовити інші умови визначення дати поставки товару і дати переходу права власності на товар. Разом з товаром постачальник передає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, сертифікат якості виробника, документи визначені відповідною Специфікацією.

Розрахунки за цим договором покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в порядку та строки, визначені у специфікації (п. 4.1. договору).

Згідно із п. 5.3 договору постачальник зобов'язався за свій рахунок усунути дефекти, виявлені в товарі протягом гарантійного строку, або замінити товар протягом 20-ти днів від дати отримання повідомлення покупця про виявлені дефекти.

Приймання товару по кількості та якості здійснюється відповідно до Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" № П-6 від 15.06.1965 та Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю" № П-7 від 25.04.1966 (п. 6.1 договору).

У випадку поставки неякісного асортименту товару постачальник зобов'язаний у 10-ти денний термін від дати письмової заяви покупця замінити такий товар товаром належної якості. Покупець має право відмовитись від приймання та оплати неякісного товару, а якщо вартість такого товару вже оплачена - зажадати повернення грошових коштів. Грошові кошти мають бути повернені постачальником у 3-денний термін від дати письмової вимоги покупця. При недотриманні зазначеного терміну повернення грошових коштів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,2 % від суми не повернених грошових коштів за кожен день прострочення, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. Пеня нараховується за весь період прострочення. За поставку неякісного товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 % від вартості неякісного товару (п.п. 7.4., 7.5. договору).

Відповідно до специфікації, яка є додатком № 1 до договору № 464/13 сторони погодили поставку двох електродвигунів 4АМУ200L2Т1 45 кВт, 380В, 50 Гц, 3000 об/хв., якість яких повинна відповідати вимогам ГОСТ 182 і підтверджуватись паспортом виробника. Загальна вартість поставки становить 29 200,01 грн.

Згідно із пунктами 2, 3 специфікації до договору № 464/13 термін гарантійних зобов'язань становить 12 календарних місяців від дати поставки. Постачальник несе гарантійні зобов'язання в період гарантійного терміну за умови дотримання покупцем правил зберігання і експлуатації. У разі виявлення дефектів у період гарантійного строку, пов'язаних з якістю товарів, постачальник зобов'язаний за свій рахунок усунути виявлені дефекти або замінити товар в узгоджені сторонами терміни.

На виконання умов договору, позивачу були поставлені два електродвигуни 4АМУ200L2 (заводські номери 89086 та 89090) з паспортами заводу-виробника (а.с.18, 162-167) загальною вартістю 29 196,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної № 1 від 02.09.2013 та товарно-транспортної накладної № 59000024382875 від 03.09.2013.

Платіжним дорученням №8736 від 10.01.2014 позивач перерахував відповідачу вартість отриманого товару у сумі 29 196,00 грн. (а.с.17).

Згідно із наданими позивачем актами аварійного виходу з ладу від 18.02.2014 та 22.03.2014, електродвигуни заводські номери 89086 та 89090 вийшли з ладу; при огляді двигунів зовнішніх ушкоджень не виявлено; тестування показало замикання обмотки статора на корпусі двигунів (а.с.19, 20).

31.03.2014 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №19-624 з проханням замінити неякісний товар у 10-ти денний строк, відповідно до п. 7.4 договору № 464/13 (а. с. 22, 49, 50).

Відповідно до акту експертизи № М-746 від 18.04.2014 Дніпропетровської торгово-промислової палати двигуни поставлені за договором поставки № 464/13 вийшли з ладу в гарантійний строк експлуатації, відтак постачальник повинен за власний рахунок усунути виявлені недоліки або замінити електродвигуни на нові.

26.05.2014 позивачем було направлено на поштову адресу відповідача вимогу № 19-1029 про повернення грошових коштів сплачених за електродвигуни, у триденний термін від дати вимоги (а.с.23).

01.09.2014 позивачем було направлено повторну вимогу №19-1781 на юридичну та поштову адреси відповідача (а.с.57).

Відповіді на претензію № 19-624 відповідач не надав, а вимоги залишив без розгляду та задоволення.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт поставки товару неналежної якості, що є підставою для стягнення 5 839,20 грн. штрафу; однак, оскільки позов подано до суду 07.08.2014 (згідно із поштовою відміткою на конверті), а вимога про повернення коштів сплачених за неякісний товар була направлена за місцезнаходженням відповідача лише 01.09.2014, тому у відповідача, на момент подання позову, ще не виникло грошового зобов'язання, відтак у позивача були відсутні правові підстави для подання вимог про стягнення 29 196,00 грн. вартості оплаченого товару неналежної якості; відповідно, заявлені вимоги про стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції за порушення грошового зобов'язання, також є передчасними.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що є підстави для стягнення коштів сплачених за неякісний товар, оскільки позивач 26.05.2014 на адресу відповідача направив вимогу № 19-1029 про повернення грошей, яку суд першої інстанції визнав неналежним доказом, оскільки остання відправлена не на юридичну адресу, а на поштову адресу відповідача та дані про направлення кореспонденції за штриховим ідентифікатором поштового відправлення - 5120005481035 відсутні, не зареєстровані в системі; однак, суд апеляційної інстанції вважає, що вимога № 19-1029 від 26.05.2014 про повернення коштів підлягає задоволенню, адже остання була вручена адресату особисто 02.07.2014, свідченням цього є роздруківка з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 27.08.2014 (додаток до апеляційної скарги), отриманої за штриховим ідентифікатором поштового відправлення - 5120005481035, який зазначений на розрахунковому документі (фіскальний чек від 26.05.2014); таким чином, грошове зобов'язання з повернення грошових коштів виникло у відповідача після отримання ним вимоги №19-1029 від 26.05.2014, тобто з 02.07.2014.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись із наведеними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями частини 1 статті 268 Господарського кодексу України передбачено, що якість товарів, які поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

У відповідності до частини 5 статті 268 Господарського кодексу України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, згідно із пунктами 2, 3 специфікації до договору № 464/13 термін гарантійних зобов'язань становить 12 календарних місяців від дати поставки. Постачальник несе гарантійні зобов'язання в період гарантійного терміну за умови дотримання покупцем правил зберігання і експлуатації. У разі виявлення дефектів у період гарантійного строку, пов'язаних з якістю товарів, постачальник зобов'язаний за свій рахунок усунути виявлені дефекти або замінити товар в узгоджені сторонами терміни.

Отже, сторонами в договорі передбачені гарантійні строки, особливості застосування яких визначені у статті 269 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 269 ГК України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

Як в актах аварійного виходу з ладу від 18.02.2014 та 22.03.2014, наданих позивачем, так і в акті експертизи № М-746 від 18.04.2014 Дніпропетровської торгово-промислової палати зазначено, що двигуни вийшли з ладу під час гарантійного строку експлуатації.

Однак, суди попередніх інстанцій приймаючи оскаржувані рішення не врахували положення ст. 269 ГК України, п. 5.3 договору та п. 3 специфікації до договору щодо зобов'язань постачальника при виявленні дефектів виробу протягом гарантійного строку.

Крім того, відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього . Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

З урахуванням наведеного законодавчого припису суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про прийняття додаткових доказів, має викладати мотивувальну частину своєї постанови із зазначенням відповідного обґрунтування заявником неможливості їх подання суду першої інстанції та з оцінкою апеляційною інстанцією такого обґрунтування.

В порушення вимог зазначеної норми процесуального права, апеляційний господарський суд, прийняв в якості доказу роздруківку з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 27.08.2014, яка підтверджує отримання вимоги № 19-1029 від 26.05.2014 відповідачем. Дана роздруківка з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" не була предметом розгляду в суді першої інстанції, при цьому під час розгляду справи в місцевому господарському суді позивач не посилався на вказану роздруківку та не надав будь-яких обґрунтувань неможливості подання її до господарського суду першої інстанції . Таким чином, апеляційним господарським судом прийнято нові додаткові докази без врахування ч.1 ст.101 ГПК України.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югенергоконтракт" задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2015, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 у справі № 915/1266/14.

Справу № 915/1266/14 передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.Б. ІВАНОВА