Рішення

від 20.07.2015 по справі 922/559/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2015 р.Справа № 922/559/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромсервіс 2011", м. Харків про розірвання договору, стягнення 500 000,00грн. за участю представників сторін:

позивача - Тюменцев В.Ю., дов. № 25/1212 від 22.12.2014р.;

відповідача - Козир В.О., дов. б/н від 26.12.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд розірвати договір на виконання окремих видів та комплексів робіт № 72000/13/0041 від 20.09.2013р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопромсервіс 2011"; стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 500 000,00грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на виконання окремих видів та комплексів робіт № 72000/13/0041 від 20.09.2013р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.04.2014р. по справі № 922/559/14, залишеним постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2014р. без змін, в задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2015р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 11.04.2014р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2014р. у справі № 922/559/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи позивач звернувся до суду з письмовими поясненнями, в яких позовні вимоги підтримує повністю та зазначив, що позовна вимога про повернення попередньої оплати в розмірі 500 000,00грн. ґрунтується на ст.1212 Цивільного кодексу України, а вимога про розірвання договору на ст. 611 Цивільного кодексу України.

Із суті наданих позивачем письмових пояснень, виходячи з їх змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що дані письмові пояснення за своєю правовою природою є заявою про зміну підстави позову.

Враховуючи те, що позивач, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити підставу позову, а також те, що дана заява була подана позивачем до початку розгляду справи по суті, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана заява приймається судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства України, а подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням поданої заяви.

Представник позивача позовні вимоги підтримує повністю, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, просить в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

20.09.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопромсервіс 2011" (відповідач) був укладений договір на виконання окремих видів та комплексів робіт № 72000/13/0041 (а.с. 10-11 т.1).

Відповідно до умов договору (п.1.1), замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) зобов'язується виконати, у відповідності до умов даного договору роботи на об'єкті позивача, згідно наданих замовником вимог, також замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Згідно п.2.1 договору, проведення робіт по встановленню автоматизованих систем комерційного (АСКОЕ) та технічного (АСТОЕ) обліку електроенергії на підприємстві позивача, а саме: системи АСКОЕ на точках комерційного обліку (15 точок); системи АСТОЕ на точках технічного обліку (17 точок) на об'єкті ХТЗ-З; перелік точок обліку вказано в додатку №1. Перелік точок обліку комерційного та технічного обліку.

У п. 5.1 договору сторони погодили, що ціна договору складає 3 186 107,46грн.

Порядок оплати за договором встановлений сторонами у п. 6.1, відповідно до якого, позивач зобов'язався здійснити передплату у розмірі 75% (2 389 580,60грн.) на протязі трьох робочих днів після підписання договору; остаточний розрахунок 25% (796 526,87грн.) позивач зобов'язався здійснити на протязі трьох календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що відповідач повинен приступити до виконання своїх зобов'язань протягом двох робочих днів з моменту підписання даного договору та всіх додатків до нього, але виключно за умови надання позивачем повного доступу до об'єкту, згідно узгодженого графіку.

Строк виконання робіт за договором встановлений 105 робочих днів з моменту виконання п. 6.1 договору та допуску працівників відповідача на об'єкт, але в будь-якому разі до 31.12.2013р. Дозволяється дострокове виконання робіт.

Платіжними дорученнями № 8344 від 11.10.2013р. та № 9088 від 30.10.2013р. позивач перерахував відповідачеві попередню оплату за договором у розмірі 500 000,00грн. (а.с.14-15 т.1).

07.11.2013р. позивач направив відповідачу листа з пропозицією надати графік виконання робіт, відповідно до умов договору (а.с.16 т.1).

У відповідь на лист позивача, відповідач, 18.11.2013р. направив відповідь, в якій зазначив, що в порушення п.6.1 договору, позивач повністю не перерахував попередню оплату по договору, кошти, які були перераховані у розмірі 500 000,00грн., використані відповідачем для часткового виконання робіт по договору, однак коштів, які були перераховані у якості авансу за договором, не достатньо для закупівлі всього необхідного обладнання та проведення робіт у плановому режимі (а.с.17 т.1).

29.11.2013р. між сторонами була підписана додаткова угода до договору, в якій сторони дійшли згоди про внесення змін до розділу 6 договору: "Порядок здійснення оплати" та доповнили п. 6.1 наступним: "За домовленістю сторін замовник має право здійснювати часткові та дострокові розрахунки за дійсним договором, шляхом підписання сторонами додаткової угоди до цього договору".

Розділ 7 договору: "Порядок здачі-приймання робіт" змінили та виклали п. 7.1 та 7.2 у наступній редакції: "Виконавець повинен приступити до виконання своїх зобов'язань протягом 2-х робочих днів з моменту підписання даного договору, всіх додатків до нього, але виключно за умови надання замовником повного доступу до об'єкту та виконання замовником першої частини п. 6.1., у частині здійснення Замовником передоплати. Строк виконання робіт - 105 (сто п'ять) робочих днів з моменту виконання п. 6.1 договору та допуску працівників виконавця на об'єкт, термін виконання робіт - 28 лютого 2014р. вважається перенесеним на строк затримки передоплати. Дозволяється дострокове виконання робіт." (а.с.18 т.1).

Підставою звернення позивача до суду з позовом, стало те, що на думку позивача, відповідач порушив умови договору, а саме п. 7.1, не приступив до виконання робіт на протязі 2-х робочих днів з моменту підписання договору та не надав позивачу графік виконання робіт за договором.

Як зазначає позивач, повна передплата за договором здійсненна не була, оскільки відповідачем не був погоджений графік виконання робіт за договором, погодження якого позивач вимагав зокрема листом від 07.11.2013р. (а.с. 16 том І).

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що ним було виконано роботи за договором частково, на суму зробленої позивачем передплати. Повністю роботи за договором виконано не було, оскільки позивач не виконав свій обов'язок за договором та не здійснив передплату в сумі, обумовленій умовами договору.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін суд встановив наступне.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Частина 1 та ч. 3 ст.626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Представником позивача підтверджено часткове виконання договору, а саме: перерахування передоплати у розмірі 500 000,00 грн.

Відповідачем в підтвердження часткового виконання робіт за договором надано затверджене технічне завдання автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії від 25.12.2013 року; договори № 0810/1 та № 2410/1 від 24.10.2013р., укладені з ТОВ "Крим Інтеграція", банківські виписки, видаткові та податкові накладні, які на думку відповідача, свідчать про закупівлю обладнання та виконання робіт за спірним договором; акт прийому - передачі виконаних робіт за спірним договором.

Дані докази не приймаються судом в якості належних та допустимих, оскільки зі змісту договорів № 0810/1 та № 2410/1 від 24.10.2013р., укладених між відповідачем та ТОВ "Крим Інтеграція", судом не вбачається, що дані договори було укладено саме на виконання спірного договору підряду.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що сторонами на виконання умов спірного договору було підписано "Зведений кошторис" (додатку № 1 до договору, а.с. 86-87 том І), відповідно до якого сторони погодили необхідний перелік робіт, найменування обладнання та їх вартість. Відповідно до п. 3 даного кошторису сторони погодили можливість зміни вартості робіт та обладнання лише за погодження обох сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Придбання обладнання, яке відповідач пов'язує з виконанням умов спірного договору суд не може прийняти в якості належного доказу оскільки частина цього обладнання або взагалі не входить у погоджений сторонами перелік необхідного обладнання за договором, або значно перевищує ту вартість, яку сторони погодили у зведеному кошторисі.

Так, у додатку № 1 до договору "Зведений кошторис" для виконання робіт сторонами було передбачено купівлю трансформаторів току типу ТШЛ по вартості 2 840,00грн. за штуку, тоді як відповідач надав докази про закупівлю даного обладнання за ціною 10 850,00грн. за штуку. Закупівля трансформаторів ТТПОЛ за ціною 13 200,00грн., які були придбані відповідачем відповідно до накладної № 26 від 0.10.2013р., кошторисом взагалі не передбачена.

Що стосується наданого відповідачем акту прийому-передачі виконаних робіт (а.с.66 т.1), судом вбачається, що даний акт не місить дати його складання та підписаний лише з боку відповідача. Доказів того, що позивач відмовився від підписання прийому-передачі виконаних робіт та цей акт відповідач направив на адресу позивача відповідачем не надано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Крім того, суд також звертає увагу, що вартість робіт, зазначених відповідачем в акті здачі-приймання виконаних робіт не відповідає вартості, визначеній у погодженому між сторонами зведеному кошторисі.

За умовами п.5.2 договору ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ст.844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим.

Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 844 Цивільного кодексу України).

Як вже було зазначено судом, у п.3 «Зведеного кошторису» сторони погодили, що вартість обладнання, робіт по інсталяції систем АСКУЕ та АСТУЕ, а також ремонтно-відновлювальних робіт на електрообладнанні позивача може бути додатково змінена, узгоджена сторонами шляхом оформлення додаткової угоди до договору № 72000/13/0041 від 19.09.2013р., чого в даному випадку сторонами зроблено не було.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що предметом спірного договору було не виконання обмеженого переліку окремих робіт, а виконання конкретної роботи по встановленню автоматизованих систем комерційного (АСКОЕ) та технічного (АСТОЕ) обліку електроенергії на підприємстві позивача, доказів виконання якої відповідачем надано не було, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідач, посилаючись на часткове виконання ним робіт за спірним договором в розмірі отриманої ним від позивача передплати, доказів передання результатів цих робіт саме позивачу не надав, а в матеріалах справи навпаки містяться докази того, що позивачем було замовлено та отримано роботи, що є предметом спірного договору, у інших підрядників (а.с. 74 - 174 том ІІІ).

Посилання відповідача на те, що він не отримав повної передплати за договором суд розцінює лише як підставу для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання ним своїх договірних зобов'язань за спірним договором, однак, це не є підставою для залишення цих коштів у підрядника без передання ним результату виконаних за договором робіт замовнику, оскільки підставою надання передплати за договором підряду є саме отримання кінцевого результату - виконання певних робіт за договором.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірний договір виконаний не був з боку обох сторін.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 631 Цивільного кодексу України визначає строком договору час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Судом встановлено, що сторонами був погоджений строк дії договору з 20.09.2013р. до 28.02.2014р. (п.13.1 в редакції додаткової угоди від 19.09.2013р. до договору).

Відповідно до ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало під час дії договору (ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України), однак, із спливом строку дії договору правовідносини сторін за таким договором припиняються.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем роботи за спірним договором виконано не було, а строк дії договору припинився 28.02.2014р., суд дійшов висновку, що підстави за якими відповідач отримав передплату за спірним договором відпали та відповідач утримує ці кошти безпідставно.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл.83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Для виникнення зобов'язання із повернення майна внаслідок безпідставного збагачення за приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України необхідна одночасна наявність таких умов:

- збільшення майна в однієї сторони з одночасним зменшенням його в іншої сторони;

- відсутність правової підстави для придбання цього майна стороною, або наявність такої правової підстави на момент набуття цього майна, яка згодом відпадає.

Відсутність правової підстави для придбання (або її відпадіння згодом) означає, що набувач збагачується за рахунок потерпілого без підстав, встановлених законом чи договором.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не виконав обумовленої договором роботи, а строк дії договору закінчився, суд дійшов висновку що відпала правова підстава, на якій відповідач отримав від позивача суму попередньої оплати за спірним договором.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в ряді постанов, зокрема у постанові № 11/5009/8090/11 від 15.08.2012р.

Що стосується заперечень відповідача з посиланням на правову позицію Верховного суду України по справі № 3 - 69г12, зробленою у постанові від 22.01.13р., суд вважає за необхідне зазначити, що дані заперечення відповідача є помилковими, оскільки в даній справі зовсім інші спірні правовідносини. Так, у справі, що переглядалась Верховним судом України існували правовідносини за договором підряду, який на момент розгляду судом справи був повністю виконаний сторонами, та кошти, які замовник просив стягнути з підрядника, були отримані останнім як плату за повністю виконані ним за договором роботи, в той час як у даній справі зобов'язання за договором не є виконаними та строк дії договору сплив.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що правова позиція суду по даній справи не суперечить, а повністю узгоджується із правовою позицією Верховного суду України по справі № 3 - 69г12, так, у своєму правовому висновку Верховний суд України зазначив наступне: «Аналіз ст. 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.»

Таким чином, відповідач помилково трактує даний правовий висновок, обмеживши його лише частиною придбання майна за відсутності для цього правових підстав.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів, що були отримані ним в якості попередньої оплати за договором, строк дії якого на момент розгляду справи закінчився та зобов'язання за ним не виконані, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а сума попередньої оплати в розмірі 500 000,00грн. стягненню з відповідача.

Що стосується позовних вимог в частині розірвання договору на виконання окремих видів та комплексів робіт № 72000/13/0041, укладеного 20.09.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопромсервіс 2011", суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розірвання даного договору, оскільки судом встановлено, що на момент розгляду справи він є припиненим через закінчення строку його дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Тобто, розірвати можливо лише діючий договір.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог лише в частині стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 500 000,00грн.

Що стосується розподілу судових витрат із сплати суми судового збору за подання позову до суду, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 5 ст. ст.49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову частково судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, згідно із ч. 2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи із викладеного та враховуючи те, що спір доведено до суду з вини відповідача, на момент звернення позивача до суду з позовом спірний договір був чинним, суд покладає на відповідача обов'язок відшкодувати позивачу суму судового збору за подання позовної заяви до суду в повному обсязі в розмірі 11 218,00грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 509, 526, 598, 626, 629, 631, 837, 844, 1212 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромсервіс 2011", код ЄДРПОУ 37877932 (61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", код ЄДРПОУ 05750295 (61007, м. Харків, пр-т Московський, 275) - 500 000,00грн. попередньої оплати, 11 218,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору на виконання окремих видів та комплексів робіт № 72000/13/0041 від 20.09.2013р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (код ЄДРПОУ 05750295) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопромсервіс 2011" (код ЄДРПОУ 37877932), - відмовити.

Повне рішення складено 27.07.2015 р.

Суддя Т.А. Лавренюк