Постанова

від 21.10.2015 по справі 922/559/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р. Справа № 922/559/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Черленяк М.І., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивач - Тюменцев В.Ю.;

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромсервіс 2011", м. Харків, (вх.№4182Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 20 липня 2015 року по справі №922/559/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромсервіс 2011", м. Харків,

про розірвання договору, стягнення 500000,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.07.2015 року по справі №922/559/14 (суддя Лавренюк Т.А.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромсервіс 2011" на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" 500000,00 грн. попередньої оплати, 11218,00 грн. судового збору.

У задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору на виконання окремих видів та комплексів робіт №72000/13/0041 від 20.09.2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопромсервіс 2011" відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області про розірвання договору та стягнення суми скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Через канцелярію суду 15.09.2015 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13091), в якому він зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання відповідач не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи у зв'язку з хворобою.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Колегія суддів, враховуючи викладене, ухвалила клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

Враховуючи те, що явка представника відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як правильно встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопромсервіс 2011" (відповідач) був укладений договір на виконання окремих видів та комплексів робіт № 72000/13/0041 від 20.09.2013 року (Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) зобов'язується виконати, у відповідності до умов даного договору роботи на об'єкті позивача, згідно наданих замовником вимог, також замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Згідно з п.2.1 Договору, проведення робіт по встановленню автоматизованих систем комерційного (АСКОЕ) та технічного (АСТОЕ) обліку електроенергії на підприємстві позивача, а саме: системи АСКОЕ на точках комерційного обліку (15 точок); системи АСТОЕ на точках технічного обліку (17 точок) на об'єкті ХТЗ-З; перелік точок обліку вказано в додатку №1. Перелік точок обліку комерційного та технічного обліку.

Пунктом 5.1 Договору сторони узгодили, що ціна договору складає 3 186 107,46 грн.

Порядок оплати за Договором встановлений сторонами у п. 6.1, відповідно до якого, позивач зобов'язався здійснити передплату у розмірі 75% (2 389 580,60 грн.) протягом трьох робочих днів після підписання Договору; остаточний розрахунок 25% (796 526,87грн.) позивач зобов'язався здійснити протягом трьох календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Відповідно до пункту 7.1 Договору відповідач повинен приступити до виконання своїх зобов'язань протягом двох робочих днів з моменту підписання Договору та всіх додатків до нього, але виключно за умови надання позивачем повного доступу до об'єкту, згідно узгодженого графіку.

Строк виконання робіт за договором встановлений 105 робочих днів з моменту виконання п. 6.1 Договору та допуску працівників відповідача на об'єкт, але в будь-якому разі до 31.12.2013 року. Дозволяється дострокове виконання робіт.

Позивач перерахував відповідачу попередню оплату за Договором у розмірі 500 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 8344 від 11.10.2013р. та № 9088 від 30.10.2013 року.

Листом від 07.11.2013 року позивач направив відповідачу пропозицію надати графік виконання робіт, відповідно до умов Договору.

У свою чергу, відповідач 18.11.2013 року направив відповідь позивачу, в якій зазначив, що в порушення п.6.1 Договору, останній повністю не перерахував попередню оплату за Договором, кошти, які були перераховані у розмірі 500 000,00грн., використані відповідачем для часткового виконання робіт по Договору, однак коштів, які були перераховані у якості авансу за Договором, недостатньо для закупівлі всього необхідного обладнання та проведення робіт у плановому режимі.

Між сторонами 29.11.2013 року була підписана додаткова угода до Договору, в якій сторони дійшли згоди про внесення змін до розділу 6 Договору: "Порядок здійснення оплати" та доповнили п. 6.1 наступним змістом: "За домовленістю сторін замовник має право здійснювати часткові та дострокові розрахунки за дійсним договором, шляхом підписання сторонами додаткової угоди до цього договору".

Розділ 7 Договору: "Порядок здачі-приймання робіт" змінили та виклали п. 7.1 та 7.2 у наступній редакції: "Виконавець повинен приступити до виконання своїх зобов'язань протягом 2-х робочих днів з моменту підписання даного договору, всіх додатків до нього, але виключно за умови надання замовником повного доступу до об'єкту та виконання замовником першої частини п. 6.1., у частині здійснення Замовником передоплати. Строк виконання робіт - 105 (сто п'ять) робочих днів з моменту виконання п. 6.1 договору та допуску працівників виконавця на об'єкт, термін виконання робіт - 28 лютого 2014р. вважається перенесеним на строк затримки передоплати. Дозволяється дострокове виконання робіт."

Підставою звернення позивача до суду з позовом, стало те, що на думку позивача, відповідач порушив умови договору, а саме п. 7.1, не приступив до виконання робіт на протязі 2-х робочих днів з моменту підписання договору та не надав позивачу графік виконання робіт за договором.

Як зазначає позивач, повна передплата за договором здійснена не була, оскільки відповідачем не був погоджений графік виконання робіт за Договором, погодження якого позивач вимагав, як уже зазначалось, листом від 07.11.2013 року.

Відповідач зазначає, що ним було виконано роботи за Договором частково, на суму зробленої позивачем передплати. Повністю роботи за Договором виконано не було, оскільки позивач не виконав свій обов'язок за Договором та не здійснив передплату в сумі, обумовленій умовами Договору.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 500 000 грн попередньої оплати, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно до ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 та ч. 3 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач підтверджує часткове виконання Договору, а саме: перерахування передплати у розмірі 500 000,00 грн.

Відповідачем в підтвердження часткового виконання робіт за Договором надано затверджене технічне завдання автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії від 25.12.2013 року; договори № 0810/1 та № 2410/1 від 24.10.2013року, укладені з ТОВ "Крим Інтеграція", банківські виписки, видаткові та податкові накладні, які на думку відповідача, свідчать про закупівлю обладнання та виконання робіт за спірним Договором; акт прийому - передачі виконаних робіт за спірним Договором.

Втім, місцевий господарський суд у рішенні зазначив, що не приймає дані докази в якості належних та допустимих, оскільки зміст договорів № 0810/1 та № 2410/1 від 24.10.2013 року, укладених між відповідачем та ТОВ "Крим Інтеграція", не підтверджує, що дані договори було укладено саме на виконання спірного договору підряду, з чим погоджується колегія суддів.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що сторонами на виконання умов спірного Договору було підписано "Зведений кошторис" (додатку № 1 до Договору), відповідно до якого сторони погодили необхідний перелік робіт, найменування обладнання та їх вартість. Відповідно до п. 3 даного кошторису сторони погодили можливість зміни вартості робіт та обладнання лише за погодження обох сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Придбання обладнання, яке відповідач пов'язує з виконанням умов спірного договору суд не може прийняти в якості належного доказу оскільки частина цього обладнання або взагалі не входить у погоджений сторонами перелік необхідного обладнання за договором, або значно перевищує ту вартість, яку сторони погодили у зведеному кошторисі.

Так, у додатку № 1 до Договору "Зведений кошторис" для виконання робіт сторонами було передбачено купівлю трансформаторів току типу ТШЛ по вартості 2 840,00грн. за штуку, тоді як відповідач надав докази про закупівлю даного обладнання за ціною 10 850,00 грн. за штуку. Закупівля трансформаторів ТТПОЛ за ціною 13 200,00 грн., які були придбані відповідачем відповідно до накладної №26 від 0.10.2013р., кошторисом взагалі не передбачена.

Щодо посилання відповідача на акт прийому-передачі виконаних робіт, то колегія суддів також погоджується з висновком суду попередньої інстанції, і зазначає, що даний акт не містить дати його складання та підписаний лише з боку відповідача. Доказів надсилання позивачу акту та відмови позивача від його підписання та сам акт в матеріалах справи відсутні.

Слід також звернути увагу, що вартість робіт, зазначених відповідачем в акті здачі-приймання виконаних робіт, не відповідає вартості, визначеній у погодженому між сторонами зведеному кошторисі.

Згідно з пунктом 5.2 Договору ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим.

Також, приписами статті 844 Цивільного кодексу України передбачено, що зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Як вже було зазначено судом, у п. 3 "Зведеного кошторису" сторони погодили, що вартість обладнання, робіт по інсталяції систем АСКУЕ та АСТУЕ, а також ремонтно-відновлювальних робіт на електрообладнанні позивача може бути додатково змінена, узгоджена сторонами шляхом оформлення додаткової угоди до договору № 72000/13/0041 від 19.09.2013 року, чого в даному випадку сторонами зроблено не було.

Предметом спірного Договору було не виконання обмеженого переліку окремих робіт, а виконання конкретної роботи по встановленню автоматизованих систем комерційного (АСКОЕ) та технічного (АСТОЕ) обліку електроенергії на підприємстві позивача, доказів виконання якої відповідачем надано не було, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Окрім того, відповідач, посилаючись на часткове виконання ним робіт за спірним Договором в розмірі отриманої ним від позивача передплати, доказів передання результатів цих робіт саме позивачу не надав. У матеріалах справи містяться докази того, що позивачем було замовлено та отримано роботи, що є предметом спірного Договору, у інших підрядників.

Місцевий суд правомірно у рішенні зазначив, що посилання відповідача на те, що він не отримав повної передплати за Договором можна вважати як підставу для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання ним своїх договірних зобов'язань за спірним Договором.

Однак, це не є підставою для залишення цих коштів у підрядника без передання ним результату виконаних за договором робіт замовнику, оскільки підставою надання передплати за договором підряду є саме отримання кінцевого результату - виконання певних робіт за договором.

На підставі чого, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що Договір не виконаний обома сторонами.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 631 Цивільного кодексу України визначає строком договору час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

При цьому, сторонами був погоджений строк дії Договору з 20.09.2013 року до 28.02.2014 року, згідно з пунктом 13.1 в редакції додаткової угоди від 19.09.2013 року до договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало під час дії договору, однак, із спливом строку дії договору правовідносини сторін за таким договором припиняються.

Враховуючи те, що відповідачем роботи за спірним Договором виконано не було, а строк дії Договору припинився 28.02.2014 року, підстави за якими відповідач отримав передплату за спірним договором відпали та відповідач утримує ці кошти безпідставно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Для виникнення зобов'язання із повернення майна внаслідок безпідставного збагачення за приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України необхідна одночасна наявність таких умов:

- збільшення майна в однієї сторони з одночасним зменшенням його в іншої сторони;

- відсутність правової підстави для придбання цього майна стороною, або наявність такої правової підстави на момент набуття цього майна, яка згодом відпадає.

Відсутність правової підстави для придбання (або її відпадіння згодом) означає, що набувач збагачується за рахунок потерпілого без підстав, встановлених законом чи договором.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не виконав обумовленої договором роботи, а строк дії договору закінчився, суд у рішенні дійшов висновку, що відпала правова підстава, на якій відповідач отримав від позивача суму попередньої оплати за спірним Договором.

Отже, судова колегія вважає правомірним, що вимоги в частині стягнення з відповідача коштів, що були отримані ним в якості попередньої оплати за Договором, строк дії якого на момент розгляду справи закінчився та зобов'язання за ним не виконані, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а сума попередньої оплати в розмірі 500 000,00грн. стягненню з відповідача.

Що стосується позовних вимог в частині розірвання договору на виконання окремих видів та комплексів робіт № 72000/13/0041, укладеного 20.09.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопромсервіс 2011", суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розірвання даного Договору, оскільки судом встановлено, що на момент розгляду справи він є припиненим через закінчення строку його дії.

На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції повністю досліджено обставини справи, що мають значення для справи, рішення є обґрунтованим і прийнятим у відповідності з чинним законодавством, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для його скасування та задоволення скарги відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20 липня 2015 року по справі №922/559/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 23.10.2015 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Черленяк М.І.

Суддя Шепітько І.І.