Рішення

від 27.07.2015 по справі 926/850/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2015 р. Справа № 926/850/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Буковини»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення неустойки в сумі 71647,80 грн.

суддя Байталюк В. Д.

представники сторін:

від позивача - Гінінгер А. З., довіреність від 22.05.2015;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Буковини», м. Чернівці, звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Вашківці, про стягнення неустойки в сумі 71647,80 грн.

Позов мотивується тим, що 01.07.2013 між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна НОМЕР_2. Згідно пункту 1.1 договору орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в орендне користування нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 243,7 м 2 . Пунктом 6.1 договору передбачено, що орендна плата визначається з розрахунку 30 грн. за квадратний метр корисної площі. Відповідно до пункту 6.5 договору розмір орендної плати може бути змінений позивачем в односторонньому порядку в міру інфляційних процесів, зміни цін і тарифів та інше, про що відповідач повідомляється письмово. У випадку незгоди відповідача з новими розмірами цін, він зобов'язаний протягом 15-ти днів звільнити об'єкт оренди і передати орендоване майно позивачеві по акту. Однак, незважаючи на те, що договір оренди припинив свою чинність 30.06.2014, орендні приміщення були звільнені відповідачем тільки 19.08.2014. Внаслідок цього позивач на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача неустойку в розмір подвійної орендної плати, що становить суму позову.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у його письмовому відзиві на позов та додаткових поясненнях.

Розгляд справи неодноразово відкладався. Востаннє, за клопотанням представника відповідача, ухвалою суду від 20.07.2015 розгляд справи відкладено на 27.07.2015.

До початку судового засідання від відповідача надійшло чергове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю представника відповідача у іншому судовому засіданні. Вказане клопотання відповідача суд розцінює як зловживання останнім своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи. Так, згідно довіреності від 31.07.2014 уповноваженими представниками відповідача є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Однак, докази про те, що ОСОБА_4 не може з'явитись у судове засідання з поважних причин відсутні. Крім того, згідно статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, тобто, до 27.07.2015. У виняткових випадках за клопотанням сторони , з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору , але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи, що сторонами не подавались клопотання про продовження строку розгляду спору, а також заперечення представника позивача щодо відкладення розгляду справи, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

01.07.2013 між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна НОМЕР_2 (далі - Договір) згідно пункту 1.1 якого орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в орендне користування нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 243,7 м 2 .

Факт передачі приміщення за Договором підтверджується двостороннім актом приймання-передачі від 01.07.2013, що є додатком до Договору.

Відповідно до частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням господарського суду Чернівецької області від 20.04.2015 у справі № 926/1430/14, яке набрало законної сили, встановлено наступні обставини:

ь відповідно до пункту 7.1 Договору строк його дії сторонами встановлено до 30.06.2014;

ь згідно пунктів 6.1 та 6.5 Договору до 01.03.2014 орендна плата за Договором становила 7311,00 грн. в місяць, а з урахуванням збільшення, з 01.03.2014 - 10966,50 грн., а з 01.06.2014 - 21933,00 грн.;

ь заборгованість зі сплати орендної плати за Договором у відповідача відсутня.

Згідно з вимогами статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватись належним чином та відповідно до умов договору, закону, інших правових актів України, а у випадках їх відсутності відповідно до умов, що звичайно ставляться або звичаїв ділового обороту.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 789 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з статтею 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із частиною першою статті 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною другою статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до частини другої статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Пунктом 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» роз'яснено, що у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, слід враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 Цивільного кодексу України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі не виконання обов'язку, передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством передбачена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.

Як встановлено судом, сторонами у пункті 7.7 Договору узгоджено, що після закінчення строку дії Договору, якщо немає згоди про його продовження або у випадку дострокового його припинення, відповідач зобов'язаний у 15-денний строк передати позивачеві по акту об'єкт оренди, включаючи зроблені відповідачем покращення (поліпшення). В акті зазначається стан орендованого об'єкту та його конструктивних елементів.

Якщо відповідач залишив об'єкт оренди без передачі його по акту приймання-передачі, він несе повну відповідальність, передбачену цим Договором, за втрати, нанесені відповідачеві. У такому випадку позивач письмово пропонує відповідачеві прибути для здачі об'єкта оренди. Якщо відповідач не з'явиться у призначений строк, позивач комісійно проводить прийомку об'єкта оренди (пункт 7.8 Договору).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити про те, що Цивільний кодекс України не містить чітких вимог щодо змісту акта приймання-передачі об'єкта нерухомості. Однак, за загальним правилом, акт приймання-передачі приміщення має посвідчувати повернення предмету найму наймачем з описом об'єкта нерухомості, його місцезнаходження, описання його стану з урахуванням нормального зносу. Разом з об'єктом нерухомості наймач повертає наймодавцеві всі документи та інші речі (обладнання, устаткування, меблі тощо), які передавалися йому.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені вимоги, суд зазначає про відсутність належних доказів повернення орендованого майна у порядку, визначеному законодавством та умовами Договору.

Наданий відповідачем акт прийому-передачі приміщення від 30.06.2014 судом до уваги не береться, оскільки відсутні докази його надіслання позивачеві.

Натомість, з наданого позивачем акту від 19.08.2014 видно, що відповідач фактично звільнив орендоване за Договором приміщення тільки 19.08.2015. Вказані обставини також викладені в рішенні господарського суду Чернівецької області від 20.04.2015 у справі № 926/1430/14 де відповідач не оспорював факту звільнення ним орендованого за Договором приміщення 19.08.2015.

Крім того, з репортажу журналістів телеканалу «ТВА» (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та пояснення відповідача від 19.08.2014 наданого оперуповноваженому СКР Першотравневого УМВС України в Чернівецькій області видно, що відповідач в порушення умов Договору 15.08.2015 ще займав приміщення за Договором, а 19.08.2015 повертав орендоване приміщення. Вказані обставини зайвий раз підтверджують голослівність викладених у додаткових поясненнях доводів відповідача.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України частина друга якої передбачає, що про відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Однак, в ході розгляду спору відповідач не навів суду жодних обставин, за яких від не мав можливості передати майно, що було предметом оренди, позивачу. Натомість, представник відповідача у відзиві на позов обмежився цитуванням норм законодавства та пунктів Договору ігноруючи встановлені рішенням господарського суду Чернівецької області від 20.04.2015 у справі № 926/1430/14 викладені вище обставини справи.

У зв'язку з тим, що відповідач порушив умови Договору та норми чинного законодавства, безпідставно продовжував користуватися орендованим майном після закінчення строку дії Договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки, нарахованої на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України за період з 01 липня по 19 серпня 2014 року є правомірними.

Проте, за підрахунками суду сума неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача становить 70751,61 грн. - 2 х (21933,00 + 21933,00 / 31 (кількість днів у серпні 2014 року) х 19) = 70751,61.

Станом на день винесення рішення відповідач у порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України не подав доказів сплати заборгованості.

Судовий збір слід покласти на відповідача, винного в доведенні розгляду спору в судовому порядку, пропорційно сумі задоволеного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Буковини» (Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Полєтаєва, 2-А, ідентифікаційний код 03063739) неустойку в сумі 70751,61 грн. та судовий збір у розмірі 1804,15 грн.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення оголошено у судовому засіданні.

Суддя В. Байталюк