Постанова

від 19.10.2015 по справі 926/850/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2015 р. Справа №926/850/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача - Гінінгер А.З.

від відповідача (скаржника) - ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, вих.№667/07мт/15 від 07.08.2015 року

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.07.2015 року (суддя Байталюк В.Д.)

у справі №926/850/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Буковини», м. Чернівці

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Вашківці Вижницького району Чернівецької області

про стягнення неустойки в сумі 71647,80 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 27.07.2015 року по справі №926/850/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Буковини» задоволено частково: присуджено до стягнення на користь останнього з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 70751,61 грн. - неустойки. В задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення 896,19 грн. - неустойки) відмовлено.

Суд у рішенні, з огляду на припинення 30.06.2014 року дії договору оренди нерухомого майна №32/17 від 01.07.2013 року та встановлення факту повернення відповідачем орендованого майна лише 19.08.2014 року, що підтверджується відповідним актом, враховуючи положення ст.785 ЦК України, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном з 01 липня по 19 серпня 2014 року.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.07.2015 року по справі №926/850/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зокрема, скаржник заперечує встановлений судом розмір орендної плати та зазначає, що такий протягом дії договору не змінювався та становив 30 грн. за кв. м. Крім того, вказує, що орендодавець (позивач) не звертався до орендаря (відповідача) з вимогою щодо повернення об'єкту оренди та не пропонував підписати акт прийому-передачі приміщення. Разом з тим, апелянт стверджує про відсутність вини орендаря у неповерненні орендованого приміщення орендодавцю, посилаючись на акт від 30.06.2014 року, який на думку скаржника, свідчить про вчинення ним дій, спрямованих на повернення орендованого приміщення.

Судове засідання з розгляду апеляційної скарги ФОП ОСОБА_4 проводиться в режимі відеоконференції у відповідності до ст.74-1 ГПК України. Забезпечення проведення відеоконференції доручено Господарському суду Чернівецької області.

Представник відповідача (скаржника), що прибув до Господарського суду Чернівецької області, в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.07.2015 року по справі №926/850/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Повторно наголосив, щодо факту повернення ним орендованого приміщення лише 19.08.2014 року, то в наведеному відсутня його вина, оскільки, на його думку, саме орендодавець зобов'язаний звертатись до орендаря з вимогою повернути орендоване майно.

Представник позивача, що прибув до Господарського суду Чернівецької області, в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 24.09.2015 року). Зокрема, вказував, що відповідно до пунктів 6.1 та 6.5 договору оренди орендна плата до 01.03.2014 року становила 7311 грн. в місяць, з 01.03.2014 року - 10966,50 грн. в місяць, а з 01.06.2014 року - 21933 грн. в місяць. Наведене встановлено рішенням Господарського суду Чернівецької області від 20.04.2015 року по справі №926/1430/14. Крім того, зазначав, що вказаним рішенням встановлено також звільнення відповідачем орендованих приміщень поза межами строку дії договору - лише 19.08.2014 року, в той час як договір припинив свою дію 30.06.2014 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Буковини» (в тексті договору - орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (в тексті договору - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №32/17, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1, орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно додатку №1 від 01.07.2013 року (акту приймання-передачі) до договору оренди №32/17 від 01.07.2013 року, вказані нежитлові приміщення загальною площею 243,7 кв. м передано орендарю.

Відповідно до п.6.1 Договору орендна плата визначається з розрахунку 30 грн. за квадратний метр корисної площі.

Орендна плата вноситься на рахунок або в касу орендодавця до 5 числа наступного за звітним місяця (п.6.3 Договору).

Згідно з п.6.5 Договору розмір орендної плати може бути змінений орендодавцем в односторонньому порядку в міру інфляційних процесів, зміни цін і тарифів та інше, про що орендар повідомляється письмово. У випадку незгоди орендаря з новими розмірами цін, він зобов'язаний протягом 15 днів звільнити об'єкт оренди і передати орендоване майно орендодавцю по акту.

Поряд з тим, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 20.04.2015 року у справі №926/1430/14, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ТзОВ «Сервіс Буковини» до ФОП ОСОБА_4 про відшкодування шкоди в сумі 335061,11 грн.

Вказаним рішенням встановлено, зокрема, те, що до 01.03.2014 року орендна плата за договором оренди №32/17 від 01.07.2013 року становила 7311 грн. в місяць, у зв'язку із збільшенням з 01.03.2014 року - 10966,50 грн., а з 01.06.2014 року - 21933 грн.; заборгованість зі сплати орендної плати за Договором у відповідача відсутня. Листом від 28.02.2014 року позивач повідомив відповідача про збільшення розміру орендної плати на 50% з 01.03.2014 року, а листом від 15.05.2014 року позивач повідомив відповідача про те, що з 01.06.2014 року розмір орендної плати становитиме 90 грн. за 1 кв. м. У свою чергу, відповідач листом від 27.05.2014 року не погодився на чергове збільшення орендної плати, проте, відповідач сплачував підвищену орендну плату. Так, за березень 2014 року відповідач сплатив 11000 грн., за квітень 2014 року - 10940 грн., за травень 2014 року - 10960 грн., за червень 2014 року - 22000 грн., тобто своїми діями (сплатою підвищеної орендної плати) відповідач погодився з таким підвищенням.

Разом з тим, вказаним рішенням встановлено, що 19.08.2014 року позивачем в односторонньому порядку складено акт, в якому зафіксовано фактичне припинення користування відповідачем об'єкту оренди за межами строку оренди та пошкодження орендованого майна відповідачем.

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що останній укладено на строк з 01.07.2013 року по 30.06.2014 року , а у п.7.6 погодили, що дія договору оренди припиняється, зокрема, внаслідок закінчення дії строку договору.

Після закінчення строку дії договору, якщо немає згоди про його продовження або у випадку дострокового його припинення, орендар зобов'язаний у 15-денний строк передати орендодавцю по акту об'єкт оренди , включаючи зроблені відповідачем покращення (поліпшення). В акті зазначається стан орендованого об'єкту та його конструктивних елементів (п.7.7 Договору).

У пункті 7.8 Договору передбачено, що якщо орендар залишив об'єкт оренди без передачі його по акту приймання-передачі, він несе повну відповідальність, передбачену цим договором, за втрати, нанесені відповідачеві. В такому випадку орендодавець письмово пропонує орендарю прибути для здачі об'єкта оренди. Якщо орендар не з'явиться в призначений строк, орендодавець комісійно проводить прийомку об'єкта оренди.

У зв'язку з відсутністю згоди відповідача на укладення договору оренди №32/17 від 01.07.2013 року на новий строк, останній припинив свою дію 30.06.2014 року, внаслідок закінчення дії строку договору.

19.08.2014 року орендар (відповідач) звільнив орендоване приміщення, про що орендодавцем складено відповідний акт.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Буковини» (орендодавець) звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 71647,80 грн. - неустойки, посилаючись на ст.785 ЦК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч.1 ст.283 ГК України).

Частиною 2 ст.291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Судом встановлено, що договір оренди №32/17 від 01.07.2013 року припинив свою дію 30.06.2014 року.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (ч.4 ст.291 ГК України).

Так, згідно з ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Слід зазначити, що у п.7.7 Договору сторони погодили, що після закінчення строку дії договору, якщо немає згоди про його продовження або у випадку дострокового його припинення, орендар зобов'язаний у 15-денний строк передати орендодавцю по акту об'єкт оренди.

Однак, судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що орендарем не виконано вимог, передбачених у п.7.7 Договору та ч.1 ст.785 ЦК України, орендовані приміщення на протязі 15 днів орендодавцю не повернуті.

Слід зазначити, що об'єкт оренди відповідач повернув позивачу лише 19 серпня 2014 року, що підтверджується актом від 19.08.2014 року та не заперечується сторонами, однак, відповідач вважає, що в його діях (щодо неповернення об'єкту оренди до 19 серпня 2014 року) відсутня вина, оскільки на підставі акта від 30.06.2014 року він намагався повернути орендоване майно позивачу, однак, останнім такий акт не підписано.

З приводу наведеного, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні та скаржником не подано доказів надіслання такого акта на адресу позивача, такий акт підписаний в односторонньому порядку лише орендарем, з огляду на що останній не може слугувати належним доказом повернення орендованого приміщення саме 30.06.2014 року, а відтак, не може свідчити про відсутність вини орендаря у невиконанні обов'язку щодо повернення орендованого майна протягом 15 днів після припинення дії договору оренди.

Відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вирішив стягнути з відповідача на користь позивача неустойку в подвійному розмірі орендної плати за період з 01 липня 2014 року по 19 серпня 2014 року, однак, колегія суддів з таким висновком суду не погоджується з огляду на наступне:

Пунктом 5.4 постанови Пленуму ВГС України №12 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» передбачено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Слід зазначити, що у пункті у п.7.7 Договору сторони погодили, що після закінчення строку дії договору, орендар зобов'язаний у 15-денний строк передати орендодавцю по акту об'єкт оренди, у зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що невиконання орендарем обов'язку щодо повернення об'єкту оренди протягом передбачених вказаним пунктом 15-ти днів, не може бути підставою для застосування до відповідача відповідальності у вигляді неустойки, нарахованої за ці 15 днів.

Однак, враховуючи повернення відповідачем об'єкту оренди лише 19 серпня 2014 року , з огляду на те, що договір оренди №32/17 від 01.07.2013 року припинив свою дію 30 червня 2014 року, беручи до уваги 15-тиденний термін, передбачений п.7.7 Договору для повернення об'єкту оренди, колегія суддів вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за період з 16 липня 2014 року по 19 серпня 2014 року.

Щодо розміру неустойки, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до п.п.6.1, 6.5 Договору орендна плата визначається з розрахунку 30 грн. за квадратний метр корисної площі. Розмір орендної плати може бути змінений орендодавцем в односторонньому порядку в міру інфляційних процесів, зміни цін і тарифів та інше, про що орендар повідомляється письмово. У випадку незгоди орендаря з новими розмірами цін, він зобов'язаний протягом 15 днів звільнити об'єкт оренди і передати орендоване майно орендодавцю по акту.

Як уже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 20.04.2015 року у справі №926/1430/14 встановлено, зокрема, те, що з 01.06.2014 року розмір орендної плати становив 21933 грн. (90 грн. за 1 кв. м), про що відповідач повідомлявся листом від 15.05.2014 року. У свою чергу, відповідач листом від 27.05.2014 року не погодився на чергове збільшення орендної плати, проте, сплачував підвищену орендну плату: за березень 2014 року - 11000 грн., за квітень 2014 року - 10940 грн., за травень 2014 року - 10960 грн., та за червень 2014 року - 22000 грн., тобто своїми діями (сплатою підвищеної орендної плати) погодився з таким розміром орендної плати.

Згідно з ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Слід зазначити, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.04.2015 року у справі №926/1430/14 набрало законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалось.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що в червні місяці 2014 року розмір орендної плати за договором оренди №32/17 від 01.07.2013 року становив 21933 грн. (90 грн. за 1 кв. м).

Враховуючи наведене вище та положення ч.2 ст.785 ЦК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка за період з 16 липня 2014 року по 19 серпня 2014 року (за 16 днів липня та 18 днів серпня, разом 34 дні) в розмірі подвійної орендної плати (43866 = 21933 Ч 2), що становить 48111,10 грн. (43866 Ч 34 : 31).

Статтею 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення 22640,51 грн. - неустойки та прийняття в цій частині нового рішення про відмову в позові. В решті (щодо стягнення 48111,10 грн. та відмови в стягненні 896,19 грн. - неустойки) оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Інші доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, а згідно із ст.33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Крім того, керуючись ст.49 ГПК України, у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги та частковим скасуванням рішення суду першої інстанції, з відповідача слід стягнути на користь позивача 1226,82 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позову. Судовий збір в розмірі 600,18 грн. за подання позову - слід залишити за позивачем. Поряд з тим, з позивача слід стягнути на користь відповідача (скаржника) 300,09 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги. Судовий збір в розмірі 613,41 грн. за розгляд апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.07.2015 року по справі №926/850/15 скасувати в частині стягнення 22640,51 грн. - неустойки та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В решті рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.07.2015 року по справі №926/850/15 залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, і.к. НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Буковини» (Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Полєтаєва, 2-А, і.к. 03063739) 1226,82 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Буковини» (Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Полєтаєва, 2-А, і.к. 03063739) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, і.к. НОМЕР_1) 300,09 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

На виконання постанови місцевому господарському суду видати накази.

Матеріали справи №926/850/15 повернути до Господарського суду Чернівецької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повну постанову складено 21.10.2015 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Бонк Т.Б.