Постанова

від 23.07.2015 по справі 904/2838/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2015 року Справа №904/2838/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.

при секретарі судового засідання: Малику С.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Білий І.М., довіреність б/н від 15.07.15;

представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015року у справі №904/2838/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Промтехуслуги", м. Дніпропетровськ

до міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

про стягнення 12186,61 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 року у даній справі (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволений частково. Стягнуто з міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Промтехуслуги" заборгованість за виконані роботи у розмірі 9 814,03 грн., пеню у розмірі 1 693,13 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 641,01 грн., 3% річних у розмірі 127,45 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 826,65 грн., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1 461,60 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення вмотивоване приписами статей 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 837, 843, 846, 853, 854 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статей 4, 32-34, 43-44, 48, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись із вказаним рішенням, до апеляційної інстанції звернувся відповідач з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Також скаржник зазначає, що суд не звернув увагу, що позивач мав належним чином довести, з якого саме дня починає обліковуватись прострочення зобов'язання (який день є першим днем неналежного виконання зобов'язання). Слід зазначити, що позивач першим днем прострочення зобов'язання необґрунтовано визначив дату підписання акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт, не звертаючи жодної уваги на застереження, узгоджене сторонами в пункті 11.2 Договору (мова йде про те, що прострочення платежу може початися лише на п'ятнадцятий банківський день з дня надходження на рахунок замовника бюджетних коштів, призначених для виконання за цим Договором робіт).

Оскільки до цього часу бюджетні кошти для оплати вартості робіт за Договором підряду на рахунок скаржника ще не надходили, відповідно, зобов'язання не є простроченим. А тому вважати дату підписання акту приймання-передачі першим днем прострочення виконання зобов'язання - є неправомірним та безпідставним, а нараховувати пеню, 3% річних та інфляційні витрати немає жодних підстав, оскільки мова в жодному разі не йде про наявність неналежного виконання зобов'язання.

Окремо скаржник зазначає, що акт приймання наданих послуг може містити лише перелік та вартість послуг, які на дату підписання такого акту вже надані. Проте послуга «попередня оплата за участь у судовому засіданні» - по-перше, не є юридичною послугою, по-друге, не є такою, що взагалі могла бути наданою станом на 26.03.2015 року - дату складання акта, а тому вартість надання такої «послуги» пред'явлена безпідставно.

Таким чином, в задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити та звернути увагу на те, що дії, спрямовані на складання фіктивних первинних документів для підтвердження фактів надання правової допомоги, містять ознаки кримінального правопорушення, вчиненого з метою неправомірного заволодіння чужими грошовими коштами.

20.07.2015 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а рішення господарського суду прийнято у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи.

23.07.2015 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з перебуванням представника підприємства в іншому судовому засіданні.

Оскільки розгляд справи може бути відкладений виключно у зв'язку із неможливістю розглянути справу у даному судовому засіданні, а не у зв'язку з неявкою сторін/сторони, апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача та вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення по суті.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частинами 1,2 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним підприємством "Промтехуслуги", (підрядчик) та міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі", (замовник) укладено Договір підряду від 15.10.2014 року №145-14р (далі - Договір підряду).

Відповідно до умов пункту 1.1. Договору підряду, предметом Договору є виконання позивачем аварійно-відновлювальних робіт з ремонту теплової мережі у районі житлових будинків по вул. Комсомольської, 9,12.

Пунктом 2.1. Договору підряду передбачено, що підрядчик зобов'язаний виконати роботи згідно Графіка виконання етапів монтажних робіт, який є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 3).

Згідно з пунктом 3.1. Договору підряду договірна ціна визначається на підставі кошторисної документації, є динамічною і складається з договірної ціни в сумі 10 716,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1 786,00грн.

Відповідно до пункту 11.1. Договору підряду розрахунки здійснюються на підставі актів фактично виконаних робіт в 10-ти денний термін за формою КБ-2В, підписаних уповноваженими представниками сторін. Замовник має право затримати кінцеві розрахунки до усунення недоробок і дефектів, виявлених під час приймання виконаних робіт.

У пункті 11.2. Договору підряду зазначено про те, що підрядник визначає об'єм і вартість виконаних робіт, які підлягають оплаті, надає відповідні документи для підпису замовнику протягом двох днів після виконання робіт. Замовник зобов'язаний підписати подані позивачем документи, які підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом п'яти днів з дня отримання. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 14 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування робіт на свій рахунок.

Як зазначено у пункті 12.2. Договору підряду, прийом результатів робіт здійснюється замовником протягом п'яти робочих днів з моменту отримання повідомлення підрядника про готовність виконаних робіт до здачі.

Здача результатів робіт підрядником і прийом їх замовником оформляються актом виконаних робіт за формою КБ-2В, виконаним в програмі АВК-5, який підписується уповноваженими представниками сторін (пункт 12.3. Договору підряду).

Пунктом 14.3. Договору підряду визначено, що замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи за умови належного виконання таких робіт та сплатити підряднику роботи на умовах цього Договору.

У разі невиконання або неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань протягом термінів, визначених цим Договором, відповідач оплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від ціни Договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені (пункт 14.9. Договору підряду).

Договір підряду набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (пункт 16.1. Договору підряду).

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору підряду ним були виконані роботи на загальну суму 9 814,03 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт від 25.11.2014року (а.с.15-16), який підписаний відповідачем без будь-яких зауважень. Таким чином, позивач вказує на те, що виконані роботи були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень або претензій.

В свою чергу відповідач свого обов'язку за Договором підряду щодо оплати виконаних позивачем робіт не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за виконані роботи перед позивачем у розмірі 9 814,03 грн.

Крім того, відповідач визнав суму боргу у розмірі 9 814,03 грн. у повному обсязі, що підтверджує акт звірки взаєморозрахунків від 22.01.2015 року, який підписаний та завірений печатками підприємств (а.с.18).

На адресу відповідача надіслано претензію №18 від 22.01.2015 року (а.с.17), з вимогою у десятиденний термін з моменту отримання даної претензії провести оплату виконаних робіт у повному обсязі.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони ( замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разу виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, в силу статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт приймання виконаних будівельних робіт від 25.11.2014року (а.с.15-16) підписаний обома сторонами без зауважень на загальну суму 9 814,03 грн.

Під час розгляду справи відповідач доказів погашення заборгованості не надав.

В силу положень статей 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 ЦК України та статей 20, 216-220, 224-226 та 230 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до пунктів 7.1, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Пунктом 14.9. Договору підряду передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань протягом термінів, визначених цим Договором, відповідач оплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від ціни Договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору підряду була нарахована пеня у розмірі 1 693,13 грн.

Колегією суддів перевірений розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 1 693,13 грн., 3% річних у сумі 127,45 грн., інфляційні втрати у сумі 3 641,01 грн. (з уточненням) та витрат на оплату послуг адвоката у сумі 1 461,60 грн., які підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимоги про стягнення витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру ".

Згідно до пунктів 4, 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; зазначає представництво як один із видів адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У відповідність до пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2015 року був укладений Договір про надання адвокатських послуг №07/15-ЮО (а.с.22). Факт надання послуг підтверджується актом надання послуг від 26.03.2015 року №13 (а.с.23) та платіжним дорученням від 27.03.2015 року №104 на суму 1 461,60 грн.

Щодо посилання скаржника на незастосування судом першої інстанції положень п.11.2. укладеного між сторонами Договору підряду від 15.10.2014 року №145-14р., то це не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки:

- згідно з п.10.1. цього ж Договору фінансування робіт здійснюється за рахунок власних коштів Замовника;

- порядком розрахунків, зазначеним у п.11.1 Договору, вказано підставою оплати акт фактичного виконання робіт;

- оскільки предметом спору є стягнення заборгованості, що виникла в період листопад 2014 року, а позов пред'явлений у квітні 2015 року, відповідач, наполягаючи на застосуванні до правовідносин сторін положень п.11.2. Договору, не надав доказів того, що у цьому часі і впродовж до моменту постановлення судом оскаржуваного рішення було відсутнє бюджетне фінансування, наразі графіки бюджетного призначення відсутні взагалі, а також докази того, що кошториси витрат на ці види робіт були погоджені за рахунок бюджету, а не за власні кошти, як про це вказано у п.10.1. Договору підряду від 15.10.2014 року №145-14р.

Між тим, джерелами формування майна відповідача є як доходи, отримані від господарської діяльності, так і дотації з бюджетів (п.3.3.2. і п.3.3.2. Статуту).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 року по справі, які передбачені статтею 104 ГПК України відсутні.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують ніяким чином вищенаведену правову оцінку доказів, обставин справи, отже, не є правовими підставами зміни чи скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015 року по справі.

Судовий збір покладається відповідно до статті 49 ГПК України на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015року у справі №904/2838/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2015року у справі №904/2838/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текс кладений 27.07.2015 року

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков