Постанова

від 21.07.2015 по справі 922/5196/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р. Справа № 922/5196/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бондаренко В.П. , суддя Івакіна В.О.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - Грєнкова І.В., за довіреністю № 08-11/4838/2-14 від 09 грудня 2014 року;

відповідача - Ярової Л.І., за довіреністю б\н від 20 лютого 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2496 Х/1-6) на рішення Господарського суду Харківської області від 01 квітня 2015 року по справі № 922/5196/14

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват", м. Харків

про повернення безпідставно набутого майна та стягнення

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват", в якій просить суд зобов'язати відповідача повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,1200 га, яка розташована по вул. Корчагінців, 13 у м. Харкові та стягнути з відповідача доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 514030,93 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01 квітня 2015 року у справі № 922/5196/14 (суддя Жельне С.Ч.) позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват" на користь Харківської міської ради доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 514030,93 грн., судовий збір в розмірі 10 280,62 грн. В решті позову відмовлено.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Віват", не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, оскільки при його прийнятті місцевий господарський суд не вірно застосував до спірних правовідносин приписи статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 01 квітня 2015 року у справі № 922/5196/14 скасувати в частині задоволених позовних вимог.

03 червня 2015 року від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій заперечує проти її задоволення, вважає доводи викладені в апеляційній скарзі необґрунтованими та такими, що не містять під собою правового підґрунтя (вх. №8702).

Позивач вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. Вказує на те, що у зв'язку з тим, що правова підстава для набуття (збереження) земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Корчагінців, 13, у відповідача відсутня, у Харківської міської ради правомірно виникло право на застосування до спірних правовідносин статей 1212 Цивільного кодексу України та звернення до господарського суду з відповідним позовом.

08 червня 2015 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи судову практику по аналогічним спорам, яке було задоволено колегією суддів (вх. №8938).

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 08 червня 2015 р., у зв'язку із відпусткою судді Пелипенко Н.М., для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О.

Розгляд справи відкладався.

У призначене судове засідання представники сторін з'явились; представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Місцевий господарський суд встановив, що у відповідача виникло право власності на нерухомість на підставі цивільно-правової угоди, втім, право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під цією нерухомістю, належним чином відповідачем не оформлено, але недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права відповідача, як власника нерухомості, на користування нею, та як наслідок - земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою. У зв'язку з чим, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку в натурі, суд першої інстанції залишив без задоволення. Розглянувши вимоги щодо стягнення з відповідача доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у розмірі 514 030,93 грн., місцевий господарський суд визнав їх правомірними та таким, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як убачається із матеріалів справи, ТОВ "Віват" є власником нежитлової будівлі літ. "А-1", площею 324,8 кв.м. по вулиці Корчагінців, 13 у місті Харкові на підставі договору купівлі-продажу від 10 серпня 1996 року № 921-В, про що свідчить інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11 вересня 2014 року № 26688878 (т. 1 а.с. 25).

30 вересня 2014 року головним спеціалістом відділу контролю за використанням земель Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради були здійснені відповідні заходи контролю за додержанням вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована по вул. Корчагінців, 13 в місті Харкові, про що складений акт (т. 1 а.с. 14-15).

Актом обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Корчагінців, 13 встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,1200 га по вул. Корчагінців, 13 у м. Харкові для експлуатації нежитлової будівлі без оформлення документів на право власності або користування земельною ділянкою та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статті 125 Земельного кодексу України.

Відповідно до листа Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Мін доходів у Харківській області від 21 серпня 2014 року № 4900/9/20-36-15-04-23, ТОВ «Віват» обліковується як платник земельного податку (т. 1 а.с. 22).

З листа Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 18 серпня 2014 року № 3910/08, свідчить, що станом на 29 грудня 2012 року, в Управлінні Держземагенства у м. Харкові Харківської області не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку по вул. Корчагінців, 13 (т. 1 а.с. 23).

У зв'язку із вищезазначеним, позивач наполягає на безпідставному користуванні відповідачем спірною земельною ділянкою, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із зазначеним позовом.

Предметом цього позову є зобов'язання відповідача звільнити відповідну земельну ділянку та стягнення з відповідача суму несплаченої орендної плати за користування земельними ділянками як отриманий останнім дохід від використання безпідставно набутого майна.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову в частині повернення безпідставно набутого майна, враховуючи фактичний та юридичний зв'язок земельної ділянки, яка розташована по вул. Корчагінців, 13 у м. Харкові та розташованої на неї будівлі, яка належить відповідачу на праві власності.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції ґрунтовним та зазначає наступне.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно частини першої статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

В статті 41 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (статті 179 Цивільного кодексу України).

Згідно частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у п. 2 постанови Пленуму № 6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у вирішенні спорів щодо переходу права власності на земельну ділянку внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331,376 ЦК України, статей 116, 123, 124, 126 ЗК України. Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень". Таке оформлення здійснюється з урахуванням законодавчих приписів, зазначених в абзацах другому-п'ятому підпункту 2.12 пункту 2 цієї постанови, і положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 № 439 "Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку".

У застосуванні положень статей 377 Цивільного кодексу України та 120 Земельного кодексу України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду, господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

Як вже зазначалось в цій постанові, відповідач набув право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Корчагінців, 13, яке розташоване на спірній земельній ділянці, на підставі цивільно-правової угоди: договору купівлі-продажу №921-В від 10 серпня 1996 року (т. 1 а.с. 219-223). Відповідачем отримано свідоцтво № 921-В про право власності від 02 вересня 1996 року (т. 1 а.с. 224), що спростовує твердження позивача про безпідставне користування відповідачем спірною земельною ділянкою.

За замовленням відповідача у 2006 році були проведені проектно-вишукувані роботи, роботи по виготовленню технічного висновку про стан конструкцій існуючої будівлі, роботи по виготовленню містобудувального обґрунтування реконструкції будівлі, виконання ескізної пропозиції реконструкції будівлі, роботи по складанню проекту реконструкції та інш. (т. 1 а.с. 124-176).

21 листопада 2007 року Харківською міською радою 5 скликання прийнято рішення №237/07, яким надано відповідачу згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,1690 га для реконструкції та подальшої експлуатації існуючої будівлі з надбудовою 2-го поверху по вул. Корчагінців, 13 в м. Харкові (т. 1 а.с.144).

На виконання цього рішення відповідачем здійснювались відповідні дії, які мали передувати оформленню права користування земельною ділянкою.

Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області за № 588/08/А-13 від 25 березня 2013 року повідомило відповідача про те, що Управлінням буде розглянуто проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки після виконання позивачем вимог статті 50 Закону України «Про землеустрій» (т. 1 а.с. 175).

Слід зазначити, що не оформлення права користування земельними ділянками, на яких розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права відповідача як власника нерухомості на користування нерухомістю.

Колегія суддів вважає, що зобов'язання повернути в натурі спірну земельну ділянку є порушенням права власності на нерухоме майно відповідача, гарантованого статтею 41 Конституції України, а тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги Харківської міської ради щодо зобов'язання відповідача повернути в натурі земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Корчагінців, 13, площею 0,1200 га територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради не підлягають задоволенню.

Разом з тим, земельним законодавством України передбачений спеціальний правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний з переходом права на будівлю і споруду.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

До особи, яка набуває право власності на нерухоме майно (будинок, будівлю або споруду), це майно фізично переходить разом із земельною ділянкою, на якій воно розташоване, оскільки воно з нею нерозривною пов'язане. У разі, якщо у відчужувача відповідного нерухомого майна було відсутнє право власності або користування на земельну ділянку, то така земельна ділянка набувається новим власником майна за рахунок територіальної громади міста Харкова, оскільки відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам, перебувають в запасі земель державної та комунальної власності та перехід прав на ці землі не охоплюється диспозицією статті 120 Земельного Кодексу України.

Умовою для переходу прав на землю до нового власника будівлі є наявність цих прав у колишнього власника будівлі, які повинні бути належним чином оформлені/зареєстровані на момент переходу права власності на будівлю.

Аналогічні правові висновки зроблені у науково-консультативному висновку Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України, згідно якого, перехід права користування на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду, відповідно до статті 120 Земельного кодексу України 2001р. з додержанням вимог статті 125 Земельного кодексу України є достатньою правовою підставою для набуття, збереження земельної ділянки за умови наявності дійсних, не припинених на час відчуження будівлі чи споруди, прав користування земельною ділянкою у колишнього власника, відмінного від територіальної громади чи держави (т.2 а.с.80-83).

Відсутність речових прав на земельну ділянку у колишнього власника будівлі в момент переходу права власності на будівлю робить неможливим перехід права на земельну ділянку до нового власника будівлі, а тому й свідчить про відсутність достатньої правової підстави у нового власника будівлі для набуття майна (земельної ділянки) в контексті статті 1212 Цивільного кодексу України.

Із листа Управління Держземагентства у м. Харкові від 18 серпня 2014року № 3910/08 вбачається, що станом на 29 грудня 2012 року за ТОВ "Віват" не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку по вулиці Корчагінців, 13 (т.1 а.с.14-15, 25).

Відповідно до довідки Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 26 серпня 2014 року № 9899/0/225-14 інформація щодо наявності документів на право користування земельною ділянкою по вул. Корчагінців, 13, в Департаменті відсутня.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 11 вересня 2014 року № 26688878 речові права відповідача на земельну ділянку не зареєстровані, а, отже, відповідач фактично використовує земельну ділянку без оформлення речових прав на неї у встановленому законом порядку.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, листами Управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області та Департаменту земельних відносин Харківської міської ради підтверджується відсутність зареєстрованих речових прав на землю за відповідачем та за колишнім власником будівлі.

Судова колегія вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції про те, що у Харківської міської ради правомірно виникло право на застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України у зв'язку з тим, що правова підстава для набуття (збереження) майна (земельної ділянки по вул. Корчагінців, 13), у відповідача відсутня.

У відповідності до частини першої статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

Розмір отриманого відповідачем доходу від безпідставно набутого майна - земельної ділянки, яка розташована по вул.. Корчагінців, 13 у м. Харкові, за період з 01 листопада 2011 року по 31 жовтня 2014 рік, розрахований позивачем на підставі даних нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01 січня 2007 рік та 01 січня 2013 рік, яка затверджена рішеннями Харківської міської ради від 25.12.2007 р. № 335/07 та від 03.07.2013 р. № 1209/13.

Відповідачем сплачувався земельний податок за період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2013 рік у сумі 14869,91 грн. та з період з 01 січня 2014 року по 31 жовтня 2014 рік у сумі 6395 грн. (т.1 а.с. 20, 21).

Згідно розрахунків доходу, одержаного від безпідставно набутого майна (земельної ділянки) територіальної громади м.Харкова, розмір одержаного відповідачем доходу розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна була надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою за період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2013 рік складає 391953,13 грн., та за період з 01 січня 2014 року по 31 жовтня 2014 рік складає 122077,80 грн. Всього - 514030,93 грн. (т.1а.с. 20, 21).

Доводи відповідача в апеляційній скарзі на неправомірне застосування місцевим господарським судом положень глави 83 Цивільного кодексу України, які регулюють питання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, з обґрунтуванням своєї позиції положеннями статті 30 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент переходу права власності на нерухоме майно) не є обгрунтованими, оскільки частинами першою та третьою тієї ж статті було визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу, і право власності або користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачене у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Відповідно до статті 23 цього Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Як уже було зазначено, докази належного оформлення права власності або права постійного користування землею у колишнього власника нерухомого майна відсутні.

Необґрунтованими є також посилання відповідача в апеляційній скарзі про те, що Департамент самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради не є тим органом, який має право визначати межі та площу земельної ділянки, а визначений розмір земельної ділянки не відповідає фактичному користуванню.

Так, рішенням Харківської міської ради від 03 липня 2013 року № 1188/13 затверджено Положення про Департамент самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради.

Згідно до цього Положення Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює, зокрема, самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, а також за додержанням юридичними та фізичними особами земельного законодавства; має право обстежувати будь-які земельні ділянки в межах міста Харкова з метою здійснення контролю за дотриманням порядку їх використання та охорони; складати акти обстеження стану земельних ділянок та дотримання умов їх використання та охорони; отримувати у встановленому законом порядку від фізичних та юридичних осіб інформацію, документи та відомості, необхідні для виконання покладених на Департамент завдань.

Господарський суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення також дійшов правильного висновку про те, що не здійснення відповідачем плати за використання земельної ділянки за регульованою ціною призвело в результаті до одержання ним доходів.

Доводи апеляційної скарги щодо сплати відповідачем земельного податку за використання спірної земельної ділянки, як на одну із підстав для скасування судового рішення, є безпідставними, оскільки відповідач не є ні власником, ні постійним землекористувачем спірної земельної ділянки по вул. Корчагінців, 13 у м. Харкові, а тому не може бути звільнений від сплати плати за землю у формі земельного податку, так як взагалі не є платником земельного податку. Слід зазначити, що сума отриманого відповідачем доходу розрахована з урахуванням фактично здійсненою відповідачем оплатою за користування земельною ділянкою, що було уже відображено в цій постанові.

Скаржник також вважає, що мала місце недоплата позивачем судового збору за подання позову в частині вимог про повернення спірної земельної ділянки у розмірі 45 723,12 грн.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не позбавлений можливості прийняти додаткове рішення, в тому числі і за заявою відповідача, яким вирішити питання щодо судових витрат з урахуванням приписів, викладених в п. 4.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1-2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків Господарського суду Харківської області, викладених у рішенні від 01 квітня 2015 року у цій справі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01 квітня 2015 року у справі № 922/5196/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 27.07.2015р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Івакіна В.О.