Постанова

від 10.11.2015 по справі 922/5196/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Справа № 922/5196/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів :Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач) розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Віват" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 у справі№ 922/5196/14 Господарського суду Харківської області за позовомХарківської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Віват" проповернення безпідставно набутого майна та стягнення,

за участю представників:

від позивача - Грєнков І.В. дов. від 29.12.2014 № 08-11/4838/2-14;

від відповідача - Ярова Л.І. дов. від 16.12.2014;

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.04.2015 у справі № 922/5196/14 (суддя Жельне С.Ч.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 (головуючий суддя - Камишева Л.М., судді - Бондаренко В.П., Івакіна В.О.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват" на користь Харківської міської ради доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 514 030,93 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, ТОВ "Віват" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2015 у справі № 922/5196/14 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 у цій справі в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити Харківській міській раді у задоволенні позову про стягнення з ТОВ "Віват" доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 514 030,93 грн. посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального права, а саме: ст.ст. 377, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 125 Земельного кодексу України.

15.10.2015 через канцелярію Вищого господарського суду України від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Харківська міська рада просила відмовити в задоволенні касаційної скарги.

У судовому засіданні 20.10.2015 оголошувалася перерва до 10.11.2015.

У призначене судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віват" є власником нежитлової будівлі літ. "А-1", площею 324,8 кв.м. на вул. Корчагінців, 13 у місті Харкові на підставі договору купівлі-продажу від 10.08.1996 № 921-В, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 02.09.1996 № 921-В та інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.09.2014 № 26688878.

У 2014 році головним спеціалістом відділу контролю за використанням земель Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради були здійснені відповідні заходи контролю за додержанням вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована на вул. Корчагінців, 13 в місті Харкові. За результатами вказаних дій було складено акт обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Корчагінців, 13 від 23.07.2014, яким встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,1200 га на вул. Корчагінців, 13 у м. Харкові для експлуатації нежитлової будівлі без оформлення документів на право власності або користування земельною ділянкою та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статті 125 Земельного кодексу України.

Відповідно до листа Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Мін доходів у Харківській області від 21.08.2014 № 4900/9/20-36-15-04-23, ТОВ "Віват" обліковується як платник земельного податку.

З листа Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 18.08.2014 № 3910/08 вбачається, що станом на 29 грудня 2012 року, в Управлінні Держземагенства у м. Харкові Харківської області не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку на вул. Корчагінців, 13.

У зв'язку з викладеним, Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват" в якому просила суд зобов'язати ТОВ "Віват" повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,1200 га, яка розташована на вул. Корчагінців, 13 у м. Харкові та стягнути з ТОВ "Віват" на користь Харківської міської ради доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 514 030,93 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Віват" на користь Харківської міської ради доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 514 030,93 грн. та відмовляючи в решті позову, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач набув право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Корчагінців, 13, яке розташоване на спірній земельній ділянці, на підставі цивільно-правової угоди - договору купівлі-продажу № 921-В від 10.08.1996 та отримав свідоцтво № 921-В про право власності від 02.09.1996, що спростовує твердження позивача про безпідставне користування відповідачем земельною ділянкою на якій розташована нерухомість. При цьому, у Харківської міської ради правомірно виникло право вимоги в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України у зв'язку з тим, що правова підстава для набуття (збереження) майна (земельної ділянки на вул. Корчагінців, 13), у відповідача відсутня з огляду на відсутність речових прав на вказану земельну ділянку у колишнього власника будівлі. Не здійснення відповідачем плати за використання земельної ділянки за регульованою ціною призвело в результаті до одержання ним доходів, які відповідач зобов'язаний відшкодувати Харківській міській раді на підставі ст. 1214 Цивільного кодексу України.

Однак, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій в частині стягнення з ТОВ "Віват" на користь Харківської міської ради доходів у вигляді несплаченої орендної плати, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 514 030,93 грн. передчасними, зробленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням процесуальних норм, що призвело до неповного з'ясування обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору по суті, та ухвалення незаконних судових рішень у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу України 1991 року (який діяв на момент виникнення права власності на будівлю) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідач набув право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Корчагінців, 13, яке розташоване на спірній земельній ділянці, на підставі цивільно-правової угоди, а саме договору купівлі-продажу № 921-В від 10 серпня 1996 року. Крім того, відповідачем отримано свідоцтво № 921-В про право власності від 02 вересня 1996 року на вказане нерухоме майно.

Таким чином, відповідач набув право власності на вищезазначене нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, отже, останній має законодавчо визначене право на земельну ділянку, на якій розташована його будівля, що спростовує твердження позивача про безпідставне користування відповідачем спірною земельною ділянкою, а відтак суди правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог про повернення безпідставно набутого майна - земельної ділянки площею 0,1200 га, яка розташована на вул. Корчагінців, 13 у м. Харкові, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про повернення безпідставно набутого майна та стягуючи доходи, отримані від безпідставно набутого майна, господарські суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків про необхідність застосування до спірних правовідносин норм ст. 1212 ЦК України, оскільки правова підстава для набуття (збереження) спірної земельної ділянки у відповідача відсутня, а відтак останній зобов'язаний на підставі ст. 1214 Цивільного кодексу України відшкодувати Харківській міській раді дохід, отриманий від використання вказаної земельної ділянки.

Викладене свідчить, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено правовий характер відносин, які склалися між сторонами, що призвело до неправильного застосування господарськими судами попередніх інстанцій як норм ст. 1214, так і норм ст. 1212 ЦК України.

Згідно з частинами 1 - 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У зобов'язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Тобто у вказаній статті йдеться про доходи, які реально одержав або міг одержати саме набувач майна від користування ним, зокрема, проценти за користування безпідставно утриманими грошовими коштами, плоди від набутого майна та інші доходи.

Колегія суддів зазначає, що отримання прибутку і збереження власних грошових коштів за своєю правовою природою є різними поняттями. Несплата орендної плати за користування землею під будівлею не може вважатися прибутком від використання вказаної землі в розумінні ст. 1214 ЦК України.

Як уже зазначалось вище, істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є об'єкт оренди, кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки.

З огляду на викладене, для визначення розміру безпідставно збереженої орендної плати, яку просив стягнути позивач, необхідним є визначення розміру земельної ділянки на якій розташоване нерухоме майно, що належить відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок розміру доходу, одержаного відповідачем від безпідставно набутого майна (земельної ділянки) територіальної громади м. Харкова розрахований позивачем як різниця між розміром плати за землю, яка повинна була надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою. Вказаний розрахунок здійснено позивачем з урахуванням площі спірної земельної ділянки, яка на його думку становить 0,1200 га.

Разом з тим, господарськими судами попередніх інстанцій залишено поза увагою наявні в матеріалах справи документи, які свідчать, що відповідачем вчинялися дії для оформлення землекористування спірною земельною ділянкою в розмірі 0,1140 га, зокрема: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі по вул. Корчагінців, 13 Фрунзенського району м. Харкова (а.с. - 47 т. 1), довідка № 134/12 про кількісні характеристики земельної ділянки, розподілення земель між власниками і користувачами (за даними форми 6-зем) від 20.03.2012 (а.с. - 81 т. 1), висновок Управління містобудування та архітектури Харківської міської ради від 27.03.2013 № 890/0/27-13 (а.с. - 84 т. 1), витяг № 1335/14 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.05.2014 (а.с. - 95 т.1), договір № 179(в/м) на виготовлення акту встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.04.2014 (а.с. - 96 т. 1), акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 24.10.2014 (а.с. - 98 т. 1).

Викладене свідчить про неповне з'ясування попередніми судовими інстанціями обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Оскільки в силу ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження самостійно встановлювати обставини справи, так само як і оцінювати докази, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови у даній справі з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 111-9 ГПК України.

При цьому, колегією суддів враховано, що підставами позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлена вимога позивача, в той час як правову кваліфікацію матеріально-правової природи вимоги має дати сам суд.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно встановити наявність підстав для фактичного утримання останнім грошових коштів, які підлягають сплаті за користування землею міській раді, тобто, наявність підстав для застосування приписів ст. 1212 ЦК України саме щодо коштів, які мали б бути сплачені відповідачем в разі належного оформлення договірних правовідносин та дослідити обставини щодо розміру спірної земельної ділянки, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, виходячи з дійсного характеру правовідносин сторін.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват" підлягає частковому задоволенню, а постанова Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2015 у даній справі - скасуванню в частині задоволення позову, з передачею справи в цій частині на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 у справі № 922/5196/14 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2015 скасувати в частині задоволення позову. В цій частині справу направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий-суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк