Постанова

від 21.03.2016 по справі 922/5196/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2016 р. Справа № 922/5196/14

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Харківської міської ради - ОСОБА_1 (за довіреністю № 08-11/7215/2-15 від 26.11.2015р.);

від відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю від 16.12.2014р. б/н),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Віват" (вх. №549 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 03.02.16 у справі № 922/5196/14

за позовом Харківської міської ради

до ТОВ "Віват"

про повернення безпідставно набутого майна та стягнення доходів, отриманих від безпідставно набутого майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада, 13.11.2014 р. звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват", в якій просить суд зобов'язати відповідача повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,1200 га, яка розташована по вул. Корчагінців, 13 у м. Харкові та стягнути з відповідача доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 514030,93 грн. Судові витрати по веденню справи просить суд покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.04.2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Віват" на користь Харківської міської ради доходи, отримані від безпідставно набутого майна у розмірі 514 030,93 грн. та судовий збір у розмірі 10 280,62 грн.

14.04.2015 року на виконання рішення суду від 01.04.2015 року видано відповідний наказ.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 1.04.2015 року у справі № 922/5196/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2015 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Віват" задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 року у справі № 922/5196/14 та рішення Господарського суду Харківської області від 1.04.2015 року скасовано у частині задоволення позову. В цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

У постанові Вищого господарського суду України зазначено, що під час нового розгляду справи господарському суду необхідно встановити наявність підстав для фактичного отримання останнім грошових коштів, які підлягають сплаті за користування землею міській раді, тобто, наявність підстав для застосування приписів ст. 1212 ЦК України саме щодо коштів, які мали б бути сплачені відповідачем в разі належного оформлення договірних правовідносин та дослідити обставини щодо розміру спірної земельної ділянки, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, виходячи з дійсного характеру правовідносин сторін. Врахувати, що відповідачем вчинялись дії щодо оформлення землекористування земельною ділянкою у розмірі 0,0140 га, в той час, як позивачем розраховано, а судами задоволено вимоги, виходячи з розміру земельної ділянки 0,1200 га.

За результатами нового розгляду господарським судом Харківської області 03.02.2016р. у справі № 922/5196/14 (суддя О.О. Ємельянова) прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват" (61178, м. Харків, вул. Корчагінців, 13, ЄДРПОУ 24472169) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, ЄДРПОУ 04059243) доходи, отримані від безпідставно набутого майна у розмірі 487 266, 14 грн. та 9 745, 32 грн. судового збору. В частині стягнення доходів, отриманих від безпідставно набутого майна у розмірі - 26 764,79 грн. в задоволенні позову відмовлено.

Відповідач не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на неповне з'ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.02.2016р. у справі № 922/5196/14 в частині задоволення позову та стягнення з ТОВ "Віват" 487266,14 грн. та судових витрат в сумі 9745,32 грн. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна. Вирішити питання про перерозподіл судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних та касаційною скарг.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 21.03.2016р.

Харківська міська рада надіслала відзив (вх. 3017 від 18.03.2016р.) на апеляційну скаргу, в якому виклала заперечення на доводи апелянта. Зазначила, що вважає апеляційну скаргу безпідставною та просить відмовити в її задоволенні, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

В судовому засіданні 21.03.2016р. представник заявника апеляційної скарги підтривав її вимоги в повному обсязі та наполягав на задоволенні вимог скарги. Зазначив, що вважає недоведеним факт використання відповідачем земельної ділянки у вказаному позивачем розмірі. Отже, зважаючи на невірно зазначений розмір земельної ділянки, яка використовується відповідачем, розмір позовних вимог є неправомірним. Крім того, посилається на те, що позивачем не застосовано положення рішення міської ради щодо розрахунку розміру орендної плати у випадку укладення договору на тривалий строк.

Представник позивача - Харківської міської ради в судовому засіданні заперечував проти доводів заявника апеляційної скарги. Пояснив, що посилання представника відповідача на невірний розрахунок розміру земельної ділянки, яка використовується відповідачем є безпідставним. Представник позивача зазначив, що розмір земельної ділянки підтверджується витягом № 1335/14 з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки Держземагенства у м. Харкові.

На запитання представника позивача в судовому засіданні : "чи було відповідачем оскаржено витяг ОСОБА_3 Держземагенства у м. Харкові?" представник відповідача відповів: "ні."

Представник позивача висловив заперечення на посилання представника відповідача щодо незастосування положень рішення міської ради про розрахунок розміру орендної плати з урахуванням довгостроковості використання земельної ділянки. Як пояснив представник позивача рішення міської ради, на яке в обґрунтування зазначеної позиції посилається відповідач, втатило чинність.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та викладені у відзиві на неї доводи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 10.11.2015р. справа направлена на новий розгляд лише в частині стягнення доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 514030,93 грн. З урахуванням вказівок суду касаційної інстанції під час нового розгляду справи необхідно встановити розмір земельної ділянки, яка використовується відповідачем, та з урахуванням встановленого розміру дійсний розмір отриманих відповідачем доходів від безпідставно набутого майна.

Враховуючи викладене, розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 514030,93 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, під час апеляційного провадження та вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківської міської ради від 22.09.2010 року № 246/10 товариству з обмеженою відповідальністю "Віват" надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки загальною площею, орієнтовно 0,1200 га. по вул. Корчагінців, 13 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.09.2014 року № 26688878 товариство з обмеженою відповідальністю "Віват" є власником нежитлової будівлі літ. "А-1", площею 324,8 кв.м. по вулиці Корчагінців, 13 у місті Харкові на підставі договору купівлі-продажу від 10.08.1996 року № 921-В (т. 1 а.с. 25).

30.09.2014 року головним спеціалістом відділу контролю за використанням земель Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради були здійснені відповідні заходи контролю за додержанням вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована по вул. Корчагінців, 13 в місті Харкові, про що складений акт (т. 1 а.с. 14-15).

Актом обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 23.07.2014 року, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Корчагінців, 13 встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,1200 га по вул. Корчагінців, 13 у м. Харкові для експлуатації нежитлової будівлі (т. 1, а.с. 14-15).

Відповідно до листа Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Мін доходів у Харківській області від 21.08.2014 року № 4900/9/20-36-15-04-23, товариство з обмеженою відповідальністю Віват обліковується як платник земельного податку (т. 1 а.с. 22).

З листа ОСОБА_3 Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 18.08.2014 року № 3910/08 вбачається, що станом на 29.12.2012 року, в ОСОБА_3 Держземагенства у м. Харкові Харківської області не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку по вул. Корчагінців, 13 (т. 1 а.с. 23).

Наявність на земельній ділянці об'єктів нерухомості, які належать на праві власності відповідачу, робить неможливим використання цієї земельної ділянки територіальною громадою міста Харкова для власних або інших цілей.

В матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують оформлення відповідачем документів на право власності чи право користування вищезазначеною земельною ділянкою на момент винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції.

Твердження позивача щодо безпідставного користування відповідачем зазначеною земельною ділянкою підтверджується листами ОСОБА_3 Держземагентства у м. Харкові Харківської області від 18.08.2014 року № 3910/08 та Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 26.08.2014 року № 9899/0/225-14 (копії наявні в матеріалах справи т. 1, а.с. 23-24).

Позивач просить стягнути з відповідача 514030,93 грн. доходів, отриманих від безпідставно отриманого майна. Розмір отриманих доходів, розрахований позивачем, виходячи з розміру орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 0,1200 га.

Господарський суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що розмір земельної ділянки, яка безпідставно використовується відповідачем становить 0,0140 га, крім того, відповідачем сплачувався земельний податок за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2013р. в сумі 14869,91 грн. та за період з 01.01.2014р. по 31.10.2014р. у сумі 6395,00 грн.

Місцевим господарським судом зроблено розрахунок розміру належної до стягнення суми безпідставно отриманих доходів, відповідно до якого:

Базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 253,30 грн. * кв.2, який становить 2,32 * сукупний локальний коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки км 3, який становить 1, 06154*коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки Кф, який становить 2, 5 * коефіцієнт індексації Кі, який становить 1,25413 = 1 955,88 грн. м 2.

Тобто нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 1140 м2 становить: 1 955,88*1140= 2 229 703,20 грн.

Рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 року № 41/08 затверджено "Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельної ділянки у платне користування в місті Харкові", яке набрало законної сили 01.03.2008 року. Згідно пункту 2.3. додатку до нього, базою для обчислення орендної плати є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка надається в оренду.

Відповідно до пункту 2.4. зазначеного додатку річна орендна плата (О) за земельну ділянку розраховується за формулою: О=Ц*Б*К1*К2,

Ц- нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн.;

Б-єдина для м. Харкова базова ставка орендної плати (частка одиниці);

К1 - коефіцієнт, який враховує наявність складання інженерно-геологічних умов земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього Положення;

К2- коефіцієнт, який враховує розмір земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього положення.

Відповідно до пункту 4.1. цього додатку розмір базової ставки орендної плати за землі комерційного використання, визначений відповідно до наведених вихідних даних, становить 0,08.

- за період з 1.11.2011 року до 1.01.2014 року у розмірі 371 611,98 грн.:

(1 955,88грн. * 1140 = 2 229 703,20 грн. * 0,08 * 1 * 1 = 178 376,26 грн. /12 міс. = 14864,69 грн. * 26 міс. = 386 481,89 грн. - 148969,91 грн. = 371 611,98 грн.);

- за період з 1.01.2014 року до 01.11.2014 року суму у розмірі 115 654,16 грн.:

(1 605,91 грн. * 1140 = 1 830 737,4 грн. * 0,08 * 1 * 1 =146 458,99 грн. /12=12 204,91 грн. *10=122 049,16 грн. -6395, 00 грн. = 115 654, 16 грн.).

Враховуючи вищевикладене, господарським судом прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 487266,140 грн.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції таким, що прийнято при об'єктивному та повному дослідженні обставин справи, з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції та правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України будівля як об'єкт цивільних прав пов'язується із земельною ділянкою, так як є неможливим переміщення будівлі без її знецінення.

Набуття земельної ділянки відповідачем обумовлюється набуттям права власності на будівлю, розташовану на земельній ділянці, без якої існування будівлі та її використання є неможливим.

Наявність на земельній ділянці об'єкту нерухомості, належного на праві власності відповідачу, робить неможливим використання цієї земельної ділянки територіальною громадою міста Харкова для власних або інших цілей.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового Кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину), податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди, їх частини, з урахуванням прибудинкової території, сплачуються на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Також, відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Згідно статті 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 статті 287 Податкового кодексу України ). Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Для визначення розміру податку та орендної плати, відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (стаття 23 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки визначає вартість квадратного метра певної земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи загальна площа земельної ділянки, що використовується відповідачем становить 1140 кв.м., що підтверджується: проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі по вул. Корчагінців, 13 Фрунзенського району м. Харкова (т. 1, а.с. - 47), довідкою № 134/12 про кількісні характеристики земельної ділянки, розподілення земель між власниками і користувачами (за даними форми 6-зем) від 20.03.2012 року (т. 1, а.с. - 81), висновком ОСОБА_3 містобудування та архітектури Харківської міської ради від 27.03.2013 року № 890/0/27-13 (т. 1, а.с. - 84), витягом № 1335/14 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.05.2014 року (т. 1, а.с. - 95), договором № 179(в/м) на виготовлення акту встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.04.2014 року (т. 1, а.с. - 96).

Отже, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом першої інстанції під час нового розгляду справи правомірно встановлено розмір земельної ділянки, яка використовується відповідачем без документів на право користування та, виходячи із встановленого розміру земельної ділянки, арифметично правильно та у відповідності до положень нормативних актів розраховано розмір суми отриманих відповідачем доходів за її користування.

Судова колегія вважає безпідставним посилання заявника апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції не вірно встановлений розмір земельної ділянки, яка фактично використовується відповідачем.

Так, в матеріалах справи знаходиться копія витягу № 1335/14 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ОСОБА_3 Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 14.05.2014р. № 2578/08, яка надана самим відповідачем.

Відповідно до зазначеного витягу площа земельної ділянки по вул. Корчагінцев, 13, у м. Харкові, яка використовується ТОВ "Віват" для експлуатації будівлі кафе, складає 1140 м кв.

Судова колегія вважає правомірним та зробленим у відповідності до дійсних обставин справи висновок суду першої інстанції про те, що витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки та акт встановлення меж земельної ділянки в натурі по вул. Корчагінцев,13 у м. Харков, які містяться в матеріалах справи, є належними доказами фактичної площі земельної ділянки, оскільки ними оформлюються дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки для подальшого розрахунку плати за землю (ст. 20,23 Закону України "Про оцінку земель").

Враховуючи викладене, на думку судової колегії посилання відповідача, що ним фактично використовується земельна ділянка під забудовою у розмірі 535 м кв, спростовується матеріалами справи.

Так, у ОСОБА_3 № 1335/14 ОСОБА_3 Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 14.05.2014р. встановлено, що площа земельної ділянки під забудовою становить 1140 м кв.

Матеріали справи не містять доказів визнання недійсним зазначеного ОСОБА_3 Держземагенства та доказів його оскарження відповідачем.

Крім того, відповідач у апеляційній скарзі, посилаючись на ст. 30 Земельного кодексу України (в редакції 05.05.1993 р.), вказує, що висновок місцевого господарського суду про те, що у позивача правомірно виникло право на застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України у зв'язку з відсутністю у ТОВ "Віват" правової підстави для набуття спірної земельної ділянки, не відповідає вимогам діючого законодавства. Апелянт вважає, що оскільки ним набуте право власності на будівлю у 1996 році, то необхідно застосовувати до спірних правовідносин положення Земельного кодексу, як діяли на той час.

Однак, такі твердження апелянта є хибними та помилковими, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 30 Земельного Кодексу України, у редакції, що діяла на час укладення договору, при переході прав власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього кодексу, і право власності або користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачене у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При передачі підприємствам, установам і організаціям будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Абзацом 4 статті 30 Земельного кодексу України (в редакції, на яку посилається відповідач) встановлено, що право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до статті 23 цього Кодексу.

Разом з цим, відповідно до статті 23 цього кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються та реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Отже, до особи, яка набуває право власності на нерухоме майно (будинок, будівлю або споруду) це майно фізично переходить разом із земельною ділянкою, на якій воно розташоване, оскільки з нею нерозривно пов'язане, тобто в даному випадку відбувається фактичне набуття (заволодіння) земельною ділянкою новим власником, розташованого на ній нерухомого майна.

У разі, якщо у відчужувача відповідного нерухомого майна було відсутнє право власності або користування на земельну ділянку, то така земельна ділянка набувається новим власником майна не за рахунок відчужувача, а за рахунок власника ( в даному випадку - територіальної громади міста Харкова).

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що достатніми правовими підставами для набуття земельної ділянки при набуття прав на розташоване на ній нерухоме майно в порядку статті 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України є ті ж самі підстави, що і для набуття прав на земельну ділянку в загальному порядку - правові підстави, перелік яких зазначених главою 19 ЗК України 2001р., главою 2 ЗК України 1990 р.

Таким чином, достатньою правовою підставою для набуття, збереження майна (земельної ділянки) відповідно до статті 1212 ЦК України є підстава, яка передбачена законом або правочином.

Згідно Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу та право користування нею здійснюється відповідно до закону.

Речові права громадян та юридичних осіб на землю як у Земельному кодексі України 1990р., так і у Земельному кодексі 2001р., законодавцем визначаються разом з моментом їх виникнення у конкретної особи, так як право, яке належить окремим особам (суб'єктам) полягає саме в наявності у кожного з них певних юридичних можливостей.

Як вбачається з усіх редакцій статті 120 ЗК України 2001р. та статті 30 ЗК України 1990 р. норма права щодо переходу права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду має місце та може бути застосована лише у двох випадках:

1) якщо земельна ділянка перебуває у власності колишнього власника будівлі;

2) якщо земельна ділянка перебуває у користуванні колишнього власника будівлі.

Отже, наведені норми права не містять приписів, які б вказували на можливість переходу права власності або користування земельною ділянкою, яка не перебуває у користуванні або власності колишнього власника будівлі, до нового власника будівлі, у зв'язку з переходом права власності на неї.

Таким чином, умовою для переходу права на землю до нового власника будівлі, яка не ній розташована, є саме наявність таких прав у попереднього власника будівлі, які повинні бути належним чином оформлені (зареєстровані) на момент переходу прав власності на будівлю.

Враховуючи відсутність дійсних (не припинених) прав на земельну ділянку у колишнього власника будівлі в момент переходу права власності на будівлю робить неможливим перехід права на земельну ділянку до нового власника будівлі, що підтверджує відсутність достатньої правової підстави у нового власника будівлі для набуття майна (земельної ділянки) в контексті статті 1212 ЦК України.

Судова колегія вважає безпідставним твердження апелянта про недоведеність позивачем факту збільшення ТОВ "Віват" активів за рахунок користування земельною ділянкою комунальної власності.

Так, будь яких дохід, отриманий резидентами від будь- яких видів їх діяльності на території України визнається доходом підприємства, відповідно до статей 14,135 ПК України.

Безоплатно отримані товари, роботи, послуги, вартість яких изначена на рівні не нижче звічайної ціни, включається до доходів підприємства (стаття 135.5.4 ПК України).

До доходів включається будь-яке збільшення активу або зменшення зобов'язання, згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 "Дохід", затвердженим наказом Міністерства фінансів України 29.11.1999 р. № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за № 860/4153.

Разом з цим, дохід підприємства зменшується на суми витрат, до яких відносяться суми нарахованих податків (п. "в" ст. 138.10.4 ПК України).

Таким чином, не сплачуючи орендну плату за землю у розмірі, визначеному законом, відповідач фактично збільшив свої активи, а Харківська міська рада недоотримала вказані кошти, що правомірно встановлено місцевим господарським судом.

Необґрунтованим є і посилання апелянта на те, що ним вжиті усі необхідні дії щодо оформлення та укладення договору оренди, що знімає з нього вину у порушенні вимог земельного законодавства.

Дійсно відповідачем вчинялись дії по оформленні права користування земельною ділянкою, однак, не здійснено всіх необхідних дій.

Так, пунктом 2 рішення Харківської міської ради від 22.09.2010р. № 246/10 відповідача зобов'язано після прийняття цього рішення виконати проект відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі по вул. Корчагінцев, 13 у м. Харкові та подати його на затвердження у встановленому порядку.

Одночасно, вказаним рішенням встановлено, що на етапі розробки проекту відведення земельної ділянки необхідно виконати виконавчу зйомку земельної ділянки та передати її до управління містобудування та архітектури для занесення до єдиного топографічного плану.

Отже, з метою оформлення права користування спірною земельною ділянкою відповідач мав вчинити певні дії, які в повному обсязі ним не виконані.

Зважаючи на наведене, твердження заявника апеляційної скарги є безпідставні, спростовуються матеріалами справи, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи.

Отже, з огляду на те, що доводи апелянта не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, а також враховуючи наведені обставини справи та норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи, на підставі чого вказане рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта щодо сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись 49, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Віват" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.02.16 у справі № 922/5196/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 28.03.16

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.