Постанова

від 21.07.2015 по справі 826/1860/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1860/15 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.П.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт пром Плюс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт пром Плюс" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт пром Плюс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, в якому просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27.08.2014 № 0003692206 та № 0003702206.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, думку сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 13.06.2014 р. по 25.07.2014 р. на підставі направлень №1050/22-06 від 16.06.2014, №1129/22-06 та №1128/22-06 від 26.06.2014, №1159/22-06 та №1160/22-06 від 08.07.2014, письмового повідомлення №112/10/22-05 від 03.06.2014 та наказу № 981 від 03.06.2014., виданих ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.77 та п.82.1 ст.82 ПК України відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Стандарт ПП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15.09.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 15.09.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт №363/26-57-22-06-09/37833628 від 01.08.2014 (том 1 а.с. 19-63).

Як вбачається з акта, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 708 687 грн., в тому числі: за ІІІ кв. 2012 року - на суму 1 592 грн.; за ІV кв. 2012 року - на суму 505 749 грн.; за 2013 рік - на суму 2 201 346 грн.;

-п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 800 389 грн., в тому числі: за липень 2012 року - на суму 1 517 грн.; за вересень 2012 року - на суму 250 грн.; за листопад 2012 року - на суму 29 626 грн.; за грудень 2012 року - на суму 451 789 грн.; за січень 2013 року - на суму 565 грн.; за лютий 2013 року - на суму 202 842 грн.; за березень 2013 - на суму 296 869 грн.; за квітень 2013 року - на суму 57 085 грн.; за травень 2013 року - на суму 370 928 грн.; за червень 2013 року - на суму 268 800 грн.; за липень 2013 року - на суму 171 859 грн.; за серпень 2013 року - на суму 883 грн.; за вересень 2013 року - на суму 284 889 грн.; за жовтень 2013 року - на суму 239 474 грн.; за листопад 2013 року - на суму 184 733 грн.; за грудень 2013 року - на суму 238 280 грн.;

- ст.109, ст.110, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.186.1.1 п.168.1 ст.168, ст.171 та ст.177 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 7 106,40 грн.;

- п.2.8, п.2.10 та п.5.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.08.2014 №0003702206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 500 486 грн., з них 2 800 389 грн. - за основним платежем та 700 097 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №0003692206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3 385 859 грн., з яких 2 708 687 грн. - за основним платежем та 677 172 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 64-65).

На думку податкового органу, правочини, укладені між позивачем та його контрагентами за період з 15.09.2011 по 31.12.2013 є нікчемними.

На думку колегії суддів, Окружний адміністративний суд м. Києва необґрунтовано погодився даним з висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (пкупець) та ТОВ «Ренфорс» (продавець) було укладено договір поставки товарів №031212 від 03.12.2012, за умовами якого продавець зобов'язується поставити в узгоджений сторонами термін, а покупець прийняти та оплатити товар (том 1 а.с. 88-89).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано копії видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних (том 1 а.с. 90-172)

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Торенія» (постачальник) укладено договір поставки № 020913 від 02.09.2013, за умовами якого постачальник забав'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити його в повному обсязі ( том 1 а.с. 173-176).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії видаткових накладних, рахунків-фактури, податкових накладних (том 1 а.с. 177-200).

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «Готика ЛТД» (продавець) було укладено договір поставки товарів від 070513 від 07.05.2013, за умовами якого продавець зобов'язується поставити в узгоджений сторонами термін, а покупець прийняти та оплатити товар (том 1 а.с. 223-225).

На підтвердження умов виконання вказаного договору, позивачем надано копії видаткових накладних, рахунків-фактури, податкових накладних (том 1 а.с. 226-251, том 2 а.с. 1-67).

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ «Монтаж Технологія» (продавець) дуло укладено договір поставки № 34 від 29.11.2012, за умовами якого продавець передає у власність покупцеві товар, який має використовуватися покупцем у його підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, надалі - «Продукція», а покупець зобов'язується прийняти Продукцію та оплатити її загальну вартість на умовах цього договору (том 2 а.с. 165-167).

На підтвердження умов виконання вказаного договору, позивачем надано копії видаткових накладних, рахунків-фактури, податкових накладних (том 2 а.с. 169-251, том 3 а.с. 1-44).

Також, між позивачем (підрядник) та ТОВ «Готика ЛТД» (субпідрядник) було укладено договір № 010613 від 01.06.2013, за умовами якого субпідрядник зобов'язується виконати і здати підряднику роботи на об'єктах підрядника відповідно до проектно-кошторисної документації, а підрядник зобов'язаний прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах цього договору (том 1 а.с. 201-206).

На підтвердження умов виконання вказаного договору, позивачем надано копії довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акта приймання виконаних будівельних робіт (том 1 а.с. 207-222).

Між позивачем (підрядник) та ТОВ «БК «Гефест Альянс» (субпідрядник) було укладено договір № 050913 від 05.09.2013, за умовами якого субпідрядник зобов'язується виконати і здати підряднику роботи на об'єктах підрядника відповідно до проектно-кошторисної документації, а підрядник зобов'язаний прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах цього договору.

На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано копії податкових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт (том 2 а.с. 73-164).

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «Трансавто-Плюс ЛТД» (виконавець) було укладено договір № 4/7/1 від 04.07.2012 за умовами якого замовник зобов'язується подати заявку на подачу автомобілів не менш ніж за два дні до дати навантаження з точним значенням характеру вантажу, дати, місць вивантаження, точної адреси та повного найменування організації - одержувача вантажу із зазначенням заних уповноваженої особи, а виконавець зобов'язується забезпечити подачу справного рухомого складу під завантаження в пункт і строк, вказаний замовником.

На підтвердження умов виконання вказаного договору позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт, рахунків-фактур, податкових накладних (том 3 а.с. 47-81).

На думку колегії суду, суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаними договорами між позивачем та його контрагентами, оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного

закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ у встановленому законом порядку, що не заперечувалось відповідачем.

Щодо посилання суду першої інстанції на відсутність в первинних документах зазначення посад та П.І.Б. осіб, якими приймались та здавались виконані роботи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом, а тому колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на розбіжність у податковій накладній № 30 від 09.04.2012 виписаній ТОВ «Сіайті Логістік» на користь позивача.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про обов'язковість наявності товарно-транспортної накладної, подорожніх листів чи транспортних накладних, оскільки відповідно до законодавства України наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. У випадку якщо юридична особа здійснює вантажні перевезення для власних потреб, обов'язкова наявність товарно-транспортної накладної не вимагається, а достатньо наявності видаткової накладної або іншого документу, що підтверджує право власності на вантаж.

Також, колегія суддів бере до уваги твердження позивача про те, що ТОВ «Стандарт Пром Плюс» має власний автомобільний парк, якого достатньо для обслуговування виробничого процесу.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача, а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладених між Позивачем та вказаними контрагентами, недійсними.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем із вказаними контрагентами, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт пром Плюс" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2015 року - скасувати та ухвалити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт пром Плюс" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27.08.2014 № 0003692206 та № 0003702206.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 24 липня 2015 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.