Ухвала

від 20.07.2015 по справі 2а/2470/2652/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2015 року м. Київ К/9991/44033/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Чернівці Чернівецької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012

у справі № 2а/2470/2652/11

за позовом Державної податкової інспекції у м. Чернівці

до 1. Малого приватного підприємства «Сив»,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтарія»

про визнання правочину недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.04.2012 позов задоволено. Визнано договір №05/05 від 04.05.2011 укладений між МПП «СИВ» та ТОВ «Монтарія» недійсним.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.04.2012 скасовано. Прийнято нову постанову про відмову в позові.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2011 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, за результатами виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Монтарія» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень та травень 2011 року, складено акт №1760/23-04/37270391, яким встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п.198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 10073492 грн. та завищено суму податкового кредиту на 9334935 грн.

Даний акт, яким крім того встановлено нікчемність правочинів з контрагентом, що перебуває на обліку у ДПІ м. Чернівці, надісланий до податкового органу, з метою використання в ході проведення перевірки. Також до акту перевірки надано додаток №1 в якому визначений перелік основних покупців та постачальників ТОВ «Монтарія».

На підставі інформації отриманої від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПІ у м. Чернівці 22.08.2011 проведено позапланову виїзну перевірку МПП «СИВ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин із ТОВ «Монтарія» та ТОВ «Компанія Авертус» за травень 2011 року та складено акт № 2208/23-1/23247690. Перевіркою встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 3317350,00 грн. та завищено суму податкового кредиту на 3337189,00 грн. На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернівці прийнято податкове повідомлення-рішення №0001120231 від 05.09.2011 про зменшення МПП «СИВ» від?ємного значення податку на додану вартість розмірі 19839 грн.

Крім того, на думку податкового органу, договір поставки обладнання № 04/05 від 04.05.2011, укладений між ТОВ «Монтарія» (продавець) та МПП «СИВ» (покупець), не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом про визнання недійсним договору поставки на підставі ст. 215 ЦК України. Так, посилаючись на зазначену статтю, податковий орган дійшов висновку, що вказаний договір не був направлений на реальне настання правових наслідків, що були обумовлені ним, тому такий договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.

Судова колегія вважає за правильне погодитись з висновками суду апеляційної інстанції, що податковий орган не довів, що оспорюваний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, а також не довів в чому полягає його суперечність ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися згідно з законодавством, яке діяло на момент вчинення правочину

Ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зі змісту ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228 ЦК України).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

У ч. 3 ст. 228 ЦК України визначено, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Отже, обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Щодо посилання позивача на те, що оспорюваний договір поставки не направлений на реальне настання правових наслідків, тому підлягає визнанню недійсним, то слід зазначити, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним (ч. 1 ст. 234 ЦК України). Фіктивний правочин визнається недійсним судом (ч. 2 ст. 234 ЦК України).

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. При цьому, як зазначено вище, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб, персоналії яких підлягають встановленню.

За відсутності доведеності умислу посадових осіб відповідачів у вчиненні правочину без наміру створення правових наслідків та невстановлення судами факту вчинення правочину, що суперечить ЦК України, актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову щодо визнання недійсним договору.

Порушення з боку суб'єктів господарювання правил ведення податкового обліку, неправильне віднесення до податкового кредиту по податку на додану вартість сум, сплачених за оспорюваним договором, не є належним доказом його нікчемності з підстав порушення публічного порядку.

За таких обставин, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні. Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці Чернівецької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239 1 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун