Рішення

від 28.07.2015 по справі 219/3354/15-ц

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/3354/15-ц

2/219/1732/2015

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого - судді Фролової Н.М., при секретарі Соколовій О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Артемівську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУГЛЕСИНТЕЗ ІНЖИНІРИНГ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУГЛЕСИНТЕЗ ІНЖИНІРИНГ» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 126 296,35 грн., посилаючись на те, що в період з 01.10.2013 р. по 28.02.2014 р. він перебував у трудових відносинах із відповідачем на посаді юрисконсульта. 28 лютого 2014 року трудові відносини з відповідачем припинилися на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, про що видано відповідний наказ та зроблено запис в трудовій книжці. В день звільнення відповідач не здійснив виплату йому нарахованої заробітної плати за період з 15 по 28 лютого 2014 року в сумі 4885,00 грн. Факт існування на момент звільнення заборгованості по заробітній платі підтверджується довідкою №28/02-2 від 28.02.2014 р. 04.04.2014 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області було видано судовий наказ про стягнення з відповідача на його користь 4885,00 грн. суми нарахованої але невиплаченої заробітної плати. На виконання зазначеного судового наказу Відділом ДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві було відкрито виконавче провадження, внаслідок чого 23.03.2015 року судовий наказ було виконано в повному обсязі - грошові кошти в сумі 4885,00 грн. були зараховані на його поточний рахунок у банку, що підтверджується випискою про рух коштів на банківському рахунку. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на ст.ст.47,116,117,233 КЗпП України, Рішення Конституційного суду України №4-рп/2012 від 20.02.2012 р. щодо тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст.116,117,237-1 КЗпП України, Постанови Верховного Суду України № 6-159цс13 від 22.01.2014 р.; №6-76цс14 від 02.07.2014 р.; №3-2гс15 від 04.02.2015 р.; №6-144цс13 від 29.01.2014 р.; №6-195цс14 від 21.01.2015 р.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.48), а також не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с.71).

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВУГЛЕСИНТЕЗ ІНЖИНІРИНГ» в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Відповідно до ст.224 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів, проти чого позивач не заперечує.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.10.2013 р. по 28.02.2014 р. перебував у трудових правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВУГЛЕСИНТЕЗ ІНЖИНІРИНГ», де працював на посаді юрисконсульта, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с.12-16).

Наказом № 6-к від 27 лютого 2014 року був звільнений на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України з 28 лютого 2014 року (а.с.75).

На день звільнення ОСОБА_1 належала до сплати від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУГЛЕСИНТЕЗ ІНЖИНІРИНГ» заборгованість по заробітній платі за період з 15 лютого 2014 р. по 28 лютого 2014 р. в розмірі 4885,00 грн., що підтверджується довідкою про нараховану заробітну плату №28/02-2 від 28 лютого 2014 року (а.с.74).

04 квітня 2014 року суддею Артемівського міськрайонного суду Донецьколї області був виданий судовий наказ № 219/1781/2014-ц про стягнення з ТОВ «Вуглесинтез інжиніринг» на користь ОСОБА_1 суми нарахованої але невиплаченої заробітної плати 4885,00 грн. (а.с.9).

Зазначений судовий наказ фактично було виконано 23.03.2015 р., що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку, виданою Відділенням ПАТ «Платинум Банк» в м.Харкові (а.с.10).

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пленум Верховного Суду України в п. 25 Постанови №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснив, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Конституційний суд України у своєму рішення №4-рп/2012 від 22.02.2012 р. у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього кодексу зробив висновок, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

З чого слідує, що позивачем ОСОБА_1 не пропущений тримісячний строк для звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, оскільки повний розрахунок з ним було проведено 23 березня 2015 року, а з позовною заявою він звернувся до суду 06.05.2015 року.

Як вбачається з наданого до позовної заяви розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач при обчисленні середньої заробітної плати виходив з виплат за січень-лютий 2014 року, що суд вважає не вірним, оскільки відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, якою встановлено, що середня заробітна плата обчисляється виходячи з виплати за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата (абз.3 п.2 постанови); та передбачено, що в розрахунок середньої заробітної плати включаються всі виплати у томі розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки (абз.3 пункту 3 постанови), тож для обчислення середнього заробітку необхідно було виходити з виплат за грудень 2013 року та січень 2014 року, так як позивач ОСОБА_1 був звільнений з 28.02.2014 року.

Виходячи з зазначеного нормативно - правового акту, суд обчислює середньоденну заробітну плату виходячи з нарахувань за грудень 2013 - 9770,00 грн., січень 2014 року - 9770,00 грн., яка дорівнює: 451,41 грн. (виплати за останні 2 місяці роботи 19540,00 грн. / відпрацьований час 43 робочі дні = 451,41 грн.

Нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд провадить шляхом множення середньоденного заробітку, який дорівнює 451,41 грн. на число робочих днів за час затримки розрахунку - 264 дні за період з 01 березня 2014 року по 23 березня 2015 року. Таким чином, розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні ОСОБА_1 складе: 451,41 грн. х 264 дні = 119 172,24 грн.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає один відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1191,72 грн. на користь держави, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.88, 209, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУГЛЕСИНТЕЗ ІНЖИНІРИНГ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУГЛЕСИНТЕЗ ІНЖИНІРИНГ» ідентифікаційний код 38218657 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 119172 (сто дев'ятнадцять тисяч сто сімдесят дві) гривні 24 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУГЛЕСИНТЕЗ ІНЖИНІРИНГ» ідентифікаційний код 38218657 на користь держави судовий збір у розмірі 1191 (одна тисяча сто дев'яносто одна) гривня 72 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.М.Фролова