Ухвала

від 03.06.2020 по справі 219/3354/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 219/3354/15-ц

провадження № 61-8508ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О. , Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 травня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглесинтез Інжиніринг про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за заявою ОСОБА_1 , боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю Регілон Плюс , заінтересовані особи: Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглесинтез Інжиніринг (далі - ТОВ Вуглесинтез Інжиніринг ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 126 296,35 грн.

Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Вуглесинтез Інжиніринг на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 119 172,24 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Регілон Плюс , в якій просив на підставі статті 440 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) стягнути з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві для виконання судового наказу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07 квітня 2015 року та заочного рішення цього ж суду від 28 липня 2015 року про стягнення з ТОВ Вуглесинтез Інжиніринг на його користь грошових коштів в загальному розмірі 122 287,01 грн.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

Постановою Донецького апеляційного суду від 19 травня 2020 року (повний текст якої складено 20 травня 2020 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2020 року - без змін.

01 червня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 травня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення його заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.

Ціна позову в цій справі становить 126 296,35 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).

Касаційна скарга подана на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 вказав, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів.

Крім того, касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами положень частини першої статті 440 ЦПК України, а також відсутністю правової позиції Верховного Суду щодо застосування вказаних правових норм. Скарга також містить посилання на те, що справа має виняткове значення для заявника і становить значний суспільний інтерес.

Аргументи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами положень частини першої статті 440 ЦПК України є істотними, свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для розгляду справи судом касаційної інстанції. Також заслуговують на увагу доводи заявника про виняткове значення справи для нього у зв`язку з тим, що він вже досить тривалий час не працює та не має постійного джерела доходу. При цьому Верховним Судом враховано, що позов стосується захисту трудових прав заявника, а рішення суду в цій справі досі не виконане. Вказані доводи свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Тому, не дивлячись на те, що справа є малозначною, оскаржувані в ній судові рішення підлягають перегляду в касаційному порядку.

Касаційна скарга подана у встановлений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оплачена судовим збором.

Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Оскільки викладені доводи касаційної скарги, що є підставою для відкриття касаційного провадження, викликають необхідність їх перевірки, то слід відкрити касаційне провадження в цій справі та витребувати матеріали справи.

Керуючись підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389, статтями 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 травня 2020 року.

Витребувати з Артемівського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу № 219/3354/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Вуглесинтез Інжиніринг про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за заявою ОСОБА_1 , боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю Регілон Плюс , заінтересовані особи: Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 03 липня 2020 року.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов