Постанова

від 19.05.2020 по справі 219/3354/15-ц

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 219/3354/15-ц

Номер провадження 22-ц/804/1518/20

Донецький апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2020 року

м. Бахмут

Справа № 219/3354/15-ц

Провадження № 22-ц/804/1518/20

Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Біляєвої О.М. (суддя-доповідач), Тимченко О. О., Хейло Я. В.,

секретар судового засідання - Гладух О.О.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю Регілон Плюс ,

заінтересовані особи: Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області у складі судді Фролової Н. М. від 28 лютого 2020 року, постановлену у м. Бахмуті Донецької області,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Регілон Плюс .

Заява мотивована тим, що 07 квітня 2015 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області видав судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ВУГЛЕСИНТЕЗ ІНЖИНІРИНГ на користь ОСОБА_1 3 114 грн 77 коп. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2015 року з Товариства з обмеженою відповідальністю ВУГЛЕСИНТЕЗ ІНЖИНІРИНГ на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 119 172 грн 24 коп.

Судові рішення набрали законної сили і звернуті до виконання, однак до теперішнього часу не виконані через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Окружний адміністративний суд м. Києва в адміністративній справі № 826/26292/15 встановив, що на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВУГЛЕСИНТЕЗ ІНЖИНІРИНГ підлягає бюджетному відшкодуванню сума податку за серпень 2014 року у розмірі 25 675 919 грн 00 коп., яку слід стягнути з Державного бюджету України.

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ВУГЛЕСИНТЕЗ ІНЖИНІРИНГ здійснило державну реєстрацію зміни місцезнаходження та назви - на Товариство з обмеженою відповідальністю РЕГІЛОН ПЛЮС .

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив на підставі ст. 440 ЦПК України стягнути з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві для виконання судового наказу від 07 квітня 2015 року і рішення суду від 28 липня 2015 року про стягнення на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю ВУГЛЕСИНТЕЗ ІНЖИНІРИНГ грошових коштів в загальному розмірі 122 287 грн 01 коп.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2020 року в задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що судові рішення про стягнення певних сум на користь ОСОБА_1 не можуть виконуватися за рахунок рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь боржника заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, оскільки Головне управління Казначейства не належить до фінансових установ. Крім цього, платіжним дорученням № 85 від 04.10.2019 підтверджується перерахування Державною казначейською службою України боржнику суми 25 675 919 грн 00 коп. на виконання рішення у справі № 826/26292/15.

У березні 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати ухвалу суду та постановити нове судове рішення, яким заяву про стягнення коштів задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час ухвалення оскарженого судового рішення неправильно тлумачив положення статті 440 ЦПК України, застосував Закони України Про виконавче провадження і Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, надав неправильну правову оцінку доказу (платіжне доручення № 85 від 04.10.2019), а тому дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві грошових коштів на виконання судових рішень на користь ОСОБА_1 .

У травні 2020 року Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві через засоби поштового зв`язку подало у письмовій формі відзив на апеляційну скаргу, у якому просило скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду без змін, оскільки суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, оцінивши надані учасниками справи докази, у тому числі платіжне доручення № 85 від 04.10.2019, з додержанням норм процесуального права, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви.

Інші учасники справи не скористались правом подати відзив на апеляційну скаргу.

15 травня 2020 року ОСОБА_1 електронною поштою подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому посилався на те, що факт перерахування коштів боржнику не підтверджений належними доказами.

У судове засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися. ОСОБА_1 і Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, наведені у відзиві Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції встановив, що 07 квітня 2015 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області видав судовий наказ про стягнення з ТОВ Вуглесинтез Інжиніринг на користь ОСОБА_1 3 114 грн 77 коп. нарахованої, але невиплаченої заробітної плати у вигляді компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки за період з жовтня 2013 року по лютий 2014 року (справа № 219/2474/15-ц).

14 липня 2015 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві відкрив виконавче провадження № 48129840 з виконання судового наказу.

02 жовтня 2018 року судовий наказ був повернутий стягувачу на підставі п. 2 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження .

У зв`язку з повторним пред`явленням вказаного судового наказу для примусового виконання 29 серпня 2019 року старший державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрив виконавче провадження № 59879536.

Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2015 року у справі № 219/3354/15-ц стягнуто з ТОВ Вуглесинтез Інжиніринг на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 119 172 грн 24 коп., на підставі якого 23 вересня 2015 року виданий виконавчий лист, який неодноразово пред`являвся стягувачем відповідному відділу державної виконавчої служби для примусового виконання. Зокрема, 26 вересня 2019 року Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрив виконавче провадження № 60149733.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року у справі № 826/26292/15, залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 26 лютого 2015 року № 0000061502. Зобов`язано державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновок щодо суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на користь товариства з обмеженою відповідальністю Вуглесинтез Інжиніринг за серпень 2014 року у розмірі 25 675 819 грн 00 коп.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року і постановою Верховного Суду України від 03 вересня 2019 року, змінено спосіб виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року в адміністративній справі № 826/26292/15, яка набрала законної сили 07 червня 2016 року, шляхом стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю Вуглесинтез Інжиніринг (код ЄДРПОУ 38218657) із Державного бюджету України заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у сумі 25 675 819 грн 00 коп.

16 жовтня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва постановив ухвалу про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю Вуглесинтез Інжиніринг дублікату виконавчого листа у справі № 826/26292/15. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 ухвала суду першої інстанції залишена без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю Вуглесинтез Інжиніринг змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю Регілон Плюс .

Згідно з копією платіжного доручення № 85 (#201279154) від 04.10.2019, Державна казначейська служба України на виконання виконавчого листа окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2017 у справі № 826/26292/15 перерахувала боржнику грошові кошти у сумі 25 675 819,00 гривень.

Установивши ці факти, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що Головне управління Казначейства не належить до фінансових установ, тому судові рішення про стягнення певних сум на користь ОСОБА_1 не можуть виконуватися за рахунок рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь боржника заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, яка перерахована боржнику.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).

Як правильно встановлено судом, ОСОБА_1 звертався за захистом свого майнового права, порушеного Товариством з обмеженою відповідальністю Вуглесинтез Інжиніринг (після зміни найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю Регілон Плюс ), до Артемівського міськрайонного суду. Останній розглянув спір у справах № 219/2474/15-ц і № 219/3354/15-ц. ухвалив відповідні рішення та видав виконавчі документи про стягнення коштів на користь ОСОБА_2 з ТОВ Вуглесинтез Інжиніринг .

Видані місцевим судом у справі № 219/2474/15-ц судовий наказ і у справі № 219/3354/15-ц виконавчий лист підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби (державними виконавцями) відповідно до вимог Закону № 1404-VIII.

Виконуючи рішення суду, виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом. За ухилення від виконання розпоряджень виконавця особа, в якої перебуває майно боржника, несе відповідальність відповідно до закону (частини перша, четверта та п`ята статті 53 Закону № 1404-VIII).

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 440 ЦПК України. Так, суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили. Суд відмовляє в задоволенні такої заяви, якщо вона подана після закінчення строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до такої особи, або строку на пред`явлення до виконання виконавчого документа про стягнення коштів з такої особи на користь боржника за судовим рішенням, що набрало законної сили. Заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили. Арешт накладається у межах загальної суми стягнення в порядку, встановленому цим Кодексом для накладення арешту при вжитті заходів забезпечення позову. Одночасно суд вирішує питання про зустрічне забезпечення та про заборону такій особі вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником та (або) зупиняє виконання судового рішення, згідно з яким з такої особи на користь боржника стягуються грошові кошти в межах загальної суми стягнення, до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти. Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником. Звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Тобто, особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

Права та обов`язки стягувача, боржника та виконавця у виконавчому провадженні, як і наслідки невиконання законних вимог виконавця, передбачені Законом № 1404-VIII зокрема, статтями 18 та 19 цього закону.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що Державна казначейська служба України на виконання виконавчого листа окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2017 у справі № 826/26292/15 перерахувала боржнику ТОВ Вуглесинтез Інжиніринг грошові кошти у сумі 25 675 819,00 гривень, і це підтверджується копією платіжного доручення № 85 (#201279154) від 04.10.2019, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам.

Посилання у скарзі та відповіді на відзив на апеляційну скаргу про те, що платіжне доручення не є доказом перерахування коштів, оскільки платником є УК у Голосіївському районі, проте безспірне списання коштів державного бюджету здійснює виключно Казначейство (ДКСУ), а не будь-який інший його орган, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки відповідно до абзаців четвертого і п`ятого пункту 23 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, орган Казначейства передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства, яке здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної фіскальної служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

Факт перерахування коштів боржнику визнається Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві, про що зазначено у відзиві на заяву і у відзиві на апеляційну скаргу.

При цьому особа, яка подала апеляційну скаргу, на порушення статей 12, 81 ЦПК України не надала належних, достатніх і допустимих доказів на спростування вказаного факту.

Оскільки звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до цивільного процесуального кодексу, а також спеціального Закону № 1404-VIII пов`язане з накладенням арешту на такі кошти, суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку, що Казначейство та його органи не є фінансовими установами в розумінні Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , а тому довід скарги щодо неправильного застосування цього закону слід відхилити.

Як зазначалося вище, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом випадках на приватних виконавців. Отже, застосування Закону № 1404-VIII при вирішенні питання, пов`язаного з виконанням судового рішення, є правильним.

Відсутність посилання у судовому рішенні, що є предметом апеляційного перегляду, на рішення Європейського суду з прав людини, зазначених заявником в обґрунтування вимог у заяві про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, не впливає на правильність висновку суду про відсутність підстав для задоволення цієї заяви, яка розглянута з додержанням вимог ст. 440 ЦПК України.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції визнає доводи апеляційної скарги безпідставними, а викладені у відзиві на скаргу аргументи прийнятними.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального і матеріального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: О. М. Біляєва

О. О. Тимченко

Я. В. Хейло

Дата складення повного судового рішення - 20 травня 2020 року

Суддя-доповідач О. М. Біляєва