Постанова

від 21.07.2015 по справі 807/357/15

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2015 рокум. Ужгород№ 807/357/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С.А.

при секретарі судового засідання - Приходько Т.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - не з'явився;

представника відповідача - ОСОБА_1

представник третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Головного Управління ДФС у Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітес-Тур" про стягнення податкового боргу, третя особа - Репинська сільська рада, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Міжгірському районі Головного Управління ДФС Закарпатської області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітес-Тур" про стягнення податкового боргу, третя особа - Репинська сільська рада.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що станом на день звернення за відповідачем рахується податковий борг по орендній платі з юридичних осіб в сумі 22877,26грн.

Вказаний борг виник у відповідача у зв'язку із наступним. Так, 27.01.2014р. ТзОВ «СІТЕС-ТУР» подало до ДПІ у Міжгірському районі податкову декларацію з плати за землю у якій самостійно визначило собі суму податкового зобов'язання по орендній платі за 2014 рік у розмірі 91509,19грн. із щомісячною розбивкою платежів по 7625,77грн., а за грудень 2014р. - 7625,72грн. В свою чергу, відповідач не сплатив орендну плату за жовтень, листопад та грудень місяць 2014 року, в наслідок чого за ним рахується заборгованість сумі 22877,26грн

20.04.2015 року позивачем відповідно до вимог ст. 137 КАС України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за жовтень, листопад та грудень місяць 2014 року в розмірі 22877,26, а також заборгованість за січень-лютий 2015 р. у сумі 19047,92 грн., відповідно сума заборгованості, яку просить стягнути позивач становить 41925,18грн.

Представник позивача будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду в судове засідання не з'явився, однак надіслав на адресу суду клопотання, згідного якого просить суд даний адміністративний позов розглянути за його відсутності на основі наявних в матеріалах справи доказах та задовольнити такий повністю з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечила, посилаючись на те, що у лютому місяці 2014 року Господарським судом Закарпатської області було відкрито провадження по справі № 907/70/14 за позовом прокурора Міжгірського району в інтересах держави до Репинської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, відповідача 2 - ТзОВ «СІТЕС ТУР», третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства у Закарпатській області, третьої особи без самостійних вимог - Відділу Держкомзему у Міжгірському районі про визнання недійсним та скасування рішення 14 сесії 4 скликання Репинської сільської ради від 27.02.2005 року №1 «Про затвердження проекту відводу земельних ділянок ТзОВ «СІТЕС-ТУР» під будівництво готельно-туристичного комплексу та витягу в с. Репинне Міжгірського району», анулювання договору (затвердженого рішенням вищевказаної сесії Репинської сільської ради) оренди земельної ділянки №1 від 01.03.2005 року зареєстрованого у Міжгірському районному відділі Закарпатської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 березня 2005 року за №0405070600006 (із змінами та доповненнями), згідно якого (договору) проводилося нарахування та сплата орендної плати за земельну ділянку. На даний момент Львівським апеляційним господарським судом розглядається справа №907/70/14 за апеляційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області на рішення Господарського су Закарпатської області від 10.03.2015 року по даній справі. Тобто, у справі, піддається сумніву легітимність договору оренди земельної ділянки, який відповідно до п.288.1 ст. 288 Податкового кодексу України є підставою для сплати орендної плати, що є предметом даного позову і, відповідно, чи Репинська сільська рада є належним орендодавцем вказаної земельної ділянки.

Крім цього, в судовому засіданні представником відповідача суду було надано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 року, згідно якої договір оренди земельної ділянки №1 від 01.03.2005 року зареєстрованbq у Міжгірському районному відділі Закарпатської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 березня 2005 року за №0405070600006 - визнано недійсним.

Зважаючи на викладені обставини представник відповідача просила суд у задоволенні даного адміністративного позову відмовити повністю.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце судового розгляду даної адміністративної справи, однак надіслав клопотання про розгляд даної адміністративної справи за його відсутності на основі наявних в матеріалах справи доказах.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши доводи представника відповідача, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітес-Тур" внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців із місцезнаходженням: 90032, Закарпатська область, Міжгірський район, с.Репинне, буд.139, ідентифікаційний код - 32703199, що підтверджується копією відповідного витягу.

01.03.2005 року, ТЗОВ «Сітес - Тур» уклав типовий договір оренди землі (а.с.33-36) з Репинською сільською радою, згідно якого, орендодавець надав а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва туристично-готельного комплексу та витягу гірськолижної траси, що знаходиться в ур. Чертіж, с. Репинне Міжгірського району Закарпатської області (далі договір оренди земельної ділянки). В оренду передано земельна ділянка загальною площею 4,9257 га, у тому числі сінокоси - 0,8090 га, пасовища - 0,8090 га - інші 3,3077 га. Земельна ділянка на площу 4,1 га передано відповідачу терміном на 20 років, а на площу 0,8257 на один рік.

Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстрований у Міжгірському районному відділі Закарпатської регіональної філії ДП „Центр ДЗКВ» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.03.2005 р. за №0405070600006, що підтверджується відповідною відміткою на договорі оренди земельної ділянки.

22.03.2015 р. Репинська сільська рада передала, а ТЗОВ «Сітес - Тур» прийняв у володіння та користування земельну ділянку загальною площею 4,9257 га, про, що сторони склали Акт№1 приймання передачі земельної ділянки.

27.01.2014 року Відповідачем подано до ДПІ у Міжгірському районі податкову декларацію з плати за землю у якій відповідач самостійно визначив собі суму податкового зобов'язання по орендній платі за 2014 рік у розмірі 91509,19грн. із щомісячною розбивкою платежів по 7625,77грн., а за грудень 2014р. - 7625,72грн. (а.с. 8-9).

Відповідно до довідки позивача від 23.02.2015 року за № 01/10/7-20 про стан податкового боргу на 23.02.2015 р. за позивачем рахується заборгованість з орендної плати юридичних осіб у розмірі 22877,26 грн. (а.с.5).

Вказаний борг виник у відповідача у зв'язку з несплатою орендної плати за жовтень 2014 р. в сумі 7625,77грн; за листопад 2014 р. в сумі 7625,77грн; за грудень 2014 р. в сумі 7625,72 грн.

19.02.2015р. ТОВ «СІТЕС-ТУР» подало до ДПІ у Міжгірському районі податкову декларацію з плати за землю у якій самостійно визначило собі суму податкового зобов'язання по орендній платі за 2015 рік у розмірі 114287,50грн. із щомісячною розбивкою платежів по 9523,96грн., а за грудень 2015р. - 9523,94грн.

Відповідно до довідки позивача від 20.04.2015 року за № 388/10/7-20 про стан податкового боргу на 20.04.2015 р. за позивачем рахується заборгованість з орендної плати юридичних осіб у розмірі 41925,18 грн. (а.с.5).

Вказаний борг виник у відповідача у зв'язку з несплатою орендної плати за жовтень 2014 р. в сумі 7625,77грн; за листопад 2014 р. в сумі 7625,77грн; за грудень 2014 р. в сумі 7625,72 грн.; за січень 2015 р. в сумі 9523,96 грн.; за лютий 2015 р. в сумі 9523,96 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості станом на день розгляду даної адміністративної справи становить 41925,18 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи самостійно поданими відповідачем деклараціями та довідкою про стан заборгованості відповідача від 20.04.2015 року №388/10/7-20.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 року по справі №907/70/14, позов прокурора Міжгірського району Закарпатської області в інтересах держави задоволено частково та визнано недійсним договір оренди земельної ділянки зареєстрований у Міжгірському районному відділі Закарпатської регіональної філії ДП „Центр ДЗКВ» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.03.2005 р. за №0405070600006 (із змінами та доповненнями).

Встановивши вищенаведені фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків

Згідно з підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 286.2. статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до наведеного, та з врахуванням того, що відповідачем, самостійно задекларовано та визначено суми податкових зобов'язань щодо орендної плати за землю, вказані податкові зобов'язання несплачені у визначені Податковим кодексом України строки, а тому суд приходить до обґрунтованого висновку, що суми податкового зобов'язання з орендної плати, набули статусу податкового боргу.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно вимог пп. 14.1.73 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України чітко передбачено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: 269.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.2. землекористувачі.

Статтею 288 ПКУ визначено порядок справляння орендної плати . Так відповідно до вказаної норми підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, при цьому об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду, а розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Таким чином, зі змісту наведених правових норм вбачається, що платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності, правом користування), у зв'язку з чим обов'язок особи сплачувати земельний податок (орендну плату) виникає з моменту виникнення відповідного права на землю та, відповідно, припиняється з дня фактичного припинення такого права

Виходячи з системного аналізу вказаних законодавчих норм суд констатує, що визначальною обставиною, яка підлягає з'ясуванню судом в даній справі при вирішенні питань про наявність чи відсутність обов'язку зі сплати орендної плати є доведений належними та допустимими доказами факти користування Відповідачем відповідною земельною ділянкою та фактичне припинення права користування земельною ділянкою у Відповідача відбулось 22.06.2015 року у зв'язку з визнання договору оренди землі недійсним.

Дослідженими судом належними та допустимими доказами: договір оренди земельної ділянки від 01.03.2005 р. (зареєстрований 21.03.2005 р.), акт приймання-передачі земельної ділянки за №1 від 22.03.2005 року підтверджується фактичне користування Відповідачем на законних підставах земельною ділянкою та відповідно суд не вбачає підстав для звільнення Відповідача від обов'язку зі сплати орендної плати.

З приводу посилань відповідача на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 року згідно якої договір оренди земельної ділянки №1 від 01.03.2005 року зареєстрованого у Міжгірському районному відділі Закарпатської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 березня 2005 року за №0405070600006 визнано недійсним, та відтак відповідач звільнений від сплати орендної плати за землю, то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

3. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

4. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

На думку суду питання застосування правових наслідків визнаного недійсним, Львівським апеляційним господарським судом, договору оренди земельної ділянки виходить за межі та предмет розгляду даної адміністративної справи, як з огляду на їх правову сутність так і з огляду на інший склад сторін у вказаного роду справах, та може бути реалізований Відповідачем, шляхом пред'явлення згідно з ч. 5 ст.216 ЦКУ відповідної вимоги у встановлений законодавством спосіб до суду відповідної юрисдикції.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконливого висновку, що в даному випадку, оскільки відповідач орендував вищевказані земельні ділянки, у відповідності до договору від 01.03.2005 року, який на момент визначення податкових зобов'язань не був визнаний недійсним, податкові зобов'язання були самостійно визначені Відповідачем та в строк встановлений законодавством не сплачені і набули статусу податкового боргу то проявлений адміністративний позов підлягає задоволенню.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем станом на день розгляду даної адміністративної справи не надано суду доказів про сплату вказаної заборгованості в добровільному порядку та не спростовано доводів позивача, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Головного Управління ДФС у Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітес-Тур" про стягнення податкового боргу, третя особа - Репинська сільська рада - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітес-Тур" (90032, Закарпатська область, Міжгірський район, с.Репинне, буд.139, ідентифікаційний код - 32703199) на користь відповідного бюджету податковий борг в сумі 41925,18грн. (сорок одна тисяча дев'ятсот двадцять п'ять гривень вісімнадцять копійок), за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя C.А. Гебеш