Постанова

від 12.03.2009 по справі 10/367-08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем

України

12.03.09                                                                                              

Справа №10/367-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського

суду у складі:

   , Мойсеєнко Т.

В.

при

секретарі: Бредіхін Ю.Ю.

за

участю представників

позивача:  ОСОБА_1., прив. підприємець

відповідача:

Пламов А.Б., дов. б/н від 25.12.2008 р. 

розглянувши

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю

«Торгово-промислова компанія «Стиль», м. Херсон

на

рішення господарського суду Херсонської області від 13.01.2009 р.

у

справі № 10/367-08               

за

позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Херсон 

юридична

адреса: 73000, м. Херсон, вул. Робоча, 207, кв. 38

фактична

адреса:АДРЕСА_1

до

відповідача  Товариства з обмеженою

відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Стиль», м. Херсон

юридична

адреса: 73000, м. Херсон, вул. Покришева, 8, кв. 124

фактична

адреса: АДРЕСА_2

про

стягнення 203.850,00 грн.

Встановив:

Приватний

підприємець ОСОБА_1, м. Херсон, (далі - позивач) звернувся до господарського

суду Херсонської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю

«Торгово-промислова компанія «Стиль», м. Херсон, (далі - відповідач) про

стягнення 203.850,00 грн. заборгованості.

Розглянувши

справу по суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від

13.01.2009 р. у справі № 10/367-08 (суддя Александрова Л.І.) позов задовольнив

частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 200.700,00 грн. боргу,

200,70 грн. державного мита, 116,17 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу, 2.156,55 грн. витрат на проведення експертизи.

Рішення суду мотивовано наступним.

З

метою отримання обладнання позивач 25.07.2006 р. перерахував на рахунок

відповідача 300.000,00 грн. В зв'язку з не поставкою обладнання позивач листом

від 28.07.2006 р. звернувся до відповідача з вимогою про повернення

перерахованої суми. Відповідач перерахував позивачу 99.300,00 грн. Суд першої

інстанції, дійшовши висновку про те, що між сторонами склалися правовідносини

щодо купівлі-продажу обладнання, визнав позовні вимоги обґрунтованими і такими,

що підлягають задоволенню частково. 

Не

погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній

скарзі відповідач просить рішення Херсонської області від 13.01.2009 р. у

справі              № 10/367-08

скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Свої

доводи мотивує наступним.

25.07.2006

р. позивач без укладання будь-якої угоди перерахував відповідачу 300.000,00

грн. Частина з яких в сумі 99.300,00 грн. була повернута позивачу, а на

200.700,00 грн. відповідачем було поставлено позивачу товар.  

Ухвалою

Запорізького апеляційного господарського суду від 25.02.2009 р. у цій справі

апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова

компанія «Стиль», м. Херсон, прийнята до розгляду, який призначено в судовому

засіданні на 12.03.2009 р.  

Позивач

у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення місцевого господарського суду

від 13.01.2009 р. у справі № 10/367-08 

залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою

відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Стиль»,         м. Херсон - без задоволення. Позивач

зазначає, що отримав плити у третьої особи, а не у відповідача, на доказ чого

надає копію договору від 25.07.2006 р., укладеного ним з ПП «Сириус», та інші

докази.

Розпорядженням

Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 449

від 12.03.2009 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів:

головуючого - Коробки Н.Д., суддів: Зубкової Т.П., Мойсеєнко Т.В.

Представники

сторін в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі

та у відзиві на неї.

За

клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів

технічного забезпечення та за їх згодою в судовому засіданні 12.03.2009 р.

оголошено вступну та резолютивну частини постанови Запорізького апеляційного

господарського суду.

Перевіряючи

законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши

матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників

сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як

випливає з матеріалів справи, 25.07.2006 р. позивач перерахував відповідачу

300.000,00 грн. платіжним дорученням № 1 (а.с. 23). Призначення платежу мовою

оригіналу: «Оплата за оборудование согласно дог. б/н от 25.07.2006 г.».

Відповідач не заперечує отримання від позивача вказаної суми.

Листом

від 28.07.2006 р. (а.с. 14) позивач звернувся до відповідача, просив повернути

грошові кошти в сумі 300.000,00 грн., у зв'язку з невиконанням зобов'язань по

поставці обладнання.

За

період з 28.07.2006 р. по 07.03.2007 р. відповідачем повернуто позивачу   99.300,00 грн., що підтверджується

відповідними банківськими витягами (копії містяться в матеріалах справи, а.с.

31 - 43).

Відповідач

стверджує, що поставив позивачу матеріали (плитка дорожня, плитка канальна,

пісок) на суму 200.700,00 грн., на доказ чого надає накладну № 1/1 від

10.01.2007 р. та довіреність на отримання цінностей ЯЛИ № 668867 від 10.01.2007

р.    (а.с. 29, 30).

Але

згідно з висновком експерта № 1967 від 16.12.2008 р. (а.с. 94 - 98), складеного

за результатами судової експертизи, проведеної на підставі ухвали

господарського суду Херсонської області від 04.12.2008 р. у цій справі, підпис

в графі «Отримувач» на накладній № 1/1 від 10.01.2007 р. виконаний не

ОСОБА_1(позивач у справі), а іншою особою; підпис в графі «Підпис____засвідчую»

та підпис в графі «Керівник підприємства» на довіреності серії ЯЛИ № 668867 від

10.01.2007 р. виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Судом

першої інстанції зазначені документи не взято до уваги в якості належних

доказів у справі.

Позивач

вважає, що між сторонами на підставі усної домовленості та перерахування суми

300.000,00 грн. за платіжним дорученням № 1 від 25.07.2006 р. виникли

зобов'язальні відносини купівлі-продажу обладнання. 

Як

зазначив позивач в своїй позовній заяві, посилаючись на ст. ст. 193, ч. 2 ст.

530,  ч. 3 ст. 612 ЦК України, відповідач

прострочив виконання своїх зобов'язань, виконання яких втратило інтерес для

позивача. Отже позивач вважає, що у відповідача виникла перед ним

заборгованість в сумі 200.700,00 грн.

Стягнення

з відповідача на користь позивача 200.700,00 грн. заборгованості стало

предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно

до ст. ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи

рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і

додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не

зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість

рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія

суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм

матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення,

знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з

наступного.

Згідно

зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в

належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними

умовами  договору  є 

умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні 

або  є  необхідними 

для договорів даного виду,  а

також усі ті умови,  щодо яких за заявою

хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічна норма міститься в

ст. 180 Господарського кодексу України.

Як

зазначалось вище, в своїй позовній заяві позивач вказує, що відповідач за усною

домовленістю взяв на себе господарське зобов'язання поставити позивачу технічне

обладнання на загальну суму 300.000,00 грн. Тому в даному випадку до спірних

правовідносин сторін слід застосовувати 

главу 30 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України).

Відповідно

до ст. 265 ГК України за   договором   поставки  

одна  сторона  - 

постачальник зобов'язується передати (поставити)  у 

зумовлені  строки  (строк) другій   стороні  

-   покупцеві   товар  

(товари),   а  покупець зобов'язується прийняти

вказаний  товар  (товари) 

і  сплатити  за нього певну грошову суму. До  відносин 

поставки,  не  врегульованих 

цим Кодексом,  застосовуються

відповідні положення Цивільного  кодексу

України про договір купівлі-продажу.

Таким

чином, істотними умовами для договорів поставки є предмет, кількість, якість,

асортимент, строк поставки, ціна, вартість.

Так,

дійсно, матеріалами справи підтверджено, що за платіжним дорученням № 1 від

25.07.2006 р. позивач перерахував відповідачу 300.000,00 грн. за обладнання, а

останній отримав вказану суму за призначенням: «Оплата за оборудование согласно

дог. б/н от 25.07.2006 г.».

Але

вважати, що тільки на підставі вказаного платіжного доручення між сторонами

склалися договірні зобов'язання з купівлі-продажу не можна, оскільки платіжне

доручення не містить таких істотних умов як: предмет (найменування обладнання,

яке підлягає поставці), кількість, якість, асортимент, строк поставки, ціна,

вартість. 

Договір

б/н від 25.07.2006 р., на який міститься посилання в платіжному дорученні № 1

від 25.07.2006 р. на сплату 300.000,00 грн., між сторонами не укладався, що

підтверджено представниками сторін в судовому засіданні.

До

того ж відповідно до положень ст. 208 ЦК України такі правочини слід вчиняти в

письмовій формі.  

Згідно

з ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх

істотних  умов господарського  договору, 

такий  договір  вважається 

неукладеним (таким,  що не

відбувся).

У

зв'язку з цим, договір поставки між сторонами є неукладеним (таким,  що не відбувся), оскільки сторонами  у належній формі не досягнуто згоди за всіма

істотними умовами.

Позивач

свої позовні вимоги обґрунтував ст. ст. 193, ч. 2 ст. 530,  ч. 3 ст. 612 ЦК України, тобто нормами, які

регулюють правовідносини, які виникають у випадку невиконання чи неналежного

виконання зобов'язань однією із сторін.

Але,

враховуючи те, що договір між сторонами не відбувся, тобто є неукладеним, то

правові підстави для задоволення позовних вимог, що ґрунтуються на

положеннях          ст. ст. 193, ч. 2 ст.

530,  ч. 3 ст. 612 ЦК України відсутні.

Слід зазначити, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом

про стягнення з відповідача спірної суми на відповідних  належних підставах позову в самостійному

позовному провадженні.

Враховуючи

неправильне застосування норм матеріального права місцевим господарським судом

при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить підстави

скасування оскаржуваного рішення. Апеляційна скарга товариства з обмеженою

відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Стиль» підлягає задоволенню

частково, оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на інших

підставах, ніж викладено в апеляційній скарзі.

Судові

витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

          Враховуючи викладене, керуючись ст.

ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький

апеляційний господарський суд 

Постановив:

Апеляційну

скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія

«Стиль», м. Херсон, задовольнити частково.

Рішення

господарського суду Херсонської області від 13.01.2009 р. у справі           № 10/367-08 скасувати й прийняти

нове рішення.

В

задоволенні позову відмовити.

Стягнути

з Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Херсон, на користь товариства з обмеженою

відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Стиль», м. Херсон, 1.004,00 грн.

державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу

наказу із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду

Херсонської області.

 Мойсеєнко Т. В.