Рішення

від 16.04.2009 по справі 41/60пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

16.04.09 р.                                                                                                      

Справа № 41/60пн                              

Суддя господарського суду Донецької

області      Гончаров С.А.         

при секретарі судового засідання

Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому

засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора

Тельманівського району в інтересах держави в особі Тельманівської селищної

ради, смт. Тельманове

до відповідача: Приватного

підприємця ОСОБА_1, смт. Тельманове

про зобов'язання звільнити

самовільно зайняту земельну ділянку на території смт. Тельманове, привести

зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан, включаючи

знесення торгівельного павільйону на вказаній земельній ділянці; стягнення

шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі

329,03 грн.

При участі представників:

від позивача: Алєксєєнко С.В. -

голова (посвідчення № 12)

від відповідача: не з'явились

в засіданні брали участь: прокурор

Пономарьов А.О. - посвідчення № 2644

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Тельманівського району в

інтересах держави в особі Тельманівської селищної ради, звернувся до

господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємця

ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на

території смт. Тельманове, привести зазначену земельну ділянку в придатний для

використання стан, включаючи знесення торгівельного павільйону на вказаній

земельній ділянці; стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття

земельної ділянки, у розмірі 329,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог

прокурор посилався на те, що в ході перевірки відповідача встановлений факт

самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки рекреаційного призначення

площею 0,0159 га на території смт. Тельманове, на якій позивач розмістив

торгівельний павільйон, що підтверджується актом перевірки додержання вимог

земельного законодавства від 19.06.2008 року.

Прокурором зазначено, що розмір

шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки визначений

згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного

зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим

призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального

дозволу, затвердженого постановою КМУ від 25.07.2007 року № 963, та складає

329,03 грн.

Позивачем позов прокурора

підтримано та зазначено, що на теперішній час спірна земельна ділянка не

звільнена та не приведена в придатний для використання стан.

Відповідач про день та час розгляду

справи був повідомлений належним чином, але відзиву на позовну заяву не подав,

не використав своє право на участь у судовому засіданні, представника в судове

засідання не направив. Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та

пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе відповідно до

ст.75 ГПК України вирішити спір по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши

пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ: 

Головним спеціалістом

Маріупольського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною

земель 19.06.2008 року проведено перевірку відповідача відповідно до вимог

статей 6, 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та

охороною земель” з питання дотримання вимог земельного законодавства на землях

житлово-громадської забудови Тельманівської селищної ради, результати якої

викладені в акті перевірки від 19.06.2006 року.

Перевіркою встановлено та в акті

перевірки зафіксовано, що відповідачем в районі автостанції смт. Тельманове

самовільно використовується земельна ділянка площею 0,0159 га із земель

рекреаційного призначення Тельманівської селищної ради, на якій розташовано

торгівельний павільйон, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України.

17.03.2009 року постійною комісією

з питань агропромислового комплексу та екології за участю землевпорядника

Тельманівської селищної ради проведена перевірка дотримання відповідачем вимог

земельного законодавства , про що складено акт Тельманівської селищної ради від

17.03.2009 року.

Перевіркою встановлено, що

відповідач в липні 2008 року самовільно зайняв земельну ділянку в районі

автостанції смт. Тельманове площею 0,0159 га, 17.06.2008 року за № 235

відповідача було письмово попереджено про необхідність звільнити самовільно

зайняту земельну ділянку, на момент перевірки земельна ділянка не звільнена та

не приведена в придатний для використання стан.

Відповідно до Листа голови

Тельманівської селищної ради від 15.04.2009 року № 128, позивачем повідомлено

суд про відсутність орендних відносин з відповідачем на земельну ділянку біля

автостанції в смт. Тельманове площею 0,0159 га.

Господарський суд вважає вимоги

позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на

наступне.

Основним законом, яким регулюються

земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини

регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і

підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій",

"Про державний контроль за використанням та охороною земель",

"Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним

кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув

чинності з 01.01.2002 року.

Відповідно до частини першої статті

13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу,

від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого

самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими

актами України.

Cтаттею 2 Земельного Кодексу

України передбачено, що земельні 

відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і

розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні

особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства

є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян,

юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та

охорони земель.

Стаття 12 Земельного кодексу

України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі

земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями

територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель

комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою;

здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності;

додержання земельного та екологічного законодавства.

Підстави набуття права на землю

передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані

відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та

права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної

власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів

виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень,

визначених  цим  Кодексом 

або  за  результатами аукціону.

На підставі рішень сільських,

селищних, міських рад, а в окремих випадках -районних і обласних рад, земельні

ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної

власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення

відповідних правовстановлюючих документів.

Порядок надання у постійне користування

земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу України. Так,

згідно ч. 1 цієї статті надання 

земельних  ділянок  державної  

або   комунальної власності  у 

користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або

органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається

на  підставі  проектів землеустрою щодо відведення

земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок; надання

в   користування  земельних 

ділянок,  межі  яких  не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у   користування   земельної  

ділянки,   межі   якої встановлені  в 

натурі  (на  місцевості), 

без  зміни її цільового

призначення,  здійснюється на підставі

технічної  документації  із землеустрою   щодо  

складання   документа,   що 

посвідчує  право користування земельною

ділянкою.

Відповідно ст. 123 Земельного

кодексу України особа,  зацікавлена в

одержанні у  користування  земельної ділянки  із земель державної або комунальної власності

за проектом її  відведення,  звертається 

з  клопотанням   про  

вибір   місця розташування

земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної,

обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів   Автономної  

Республіки   Крим,   місцевої  

державної адміністрації.

Умови і строки розроблення проектів

відведення земельних ділянок визначаються договором ,  укладеним замовником з виконавцем цих  робіт 

відповідно  до  типового договору.

Розроблений    проект   

відведення    земельної   ділянки погоджується з територіальним

органом виконавчої  влади  з 

питань земельних   ресурсів,  органом 

містобудування  і  архітектури 

та охорони     культурної      спадщини,      природоохоронним  і санітарно-епідеміологічним  органами,  

а   також   з 

відповідним територіальним органом виконавчої  влади 

з  питань  лісового 

або водного  господарства (у разі

вилучення (викупу),  надання,  зміни цільового   призначення  

земельних   ділянок   лісогосподарського призначення чи водного

фонду). Погоджений   проект  відведення 

земельної  ділянки  після одержання позитивного висновку

державної землевпорядної експертизи у 

випадках,  передбачених

законом,  подається разом з клопотанням

про   надання   земельної  

ділянки   до   відповідної  

державної адміністрації, 

Ради  міністрів  Автономної 

Республіки  Крим  або сільської,  селищної, 

міської,  районної,  обласної  

ради,   які розглядають його  в 

місячний  строк  і в межах своїх повноважень, визначених цим

Кодексом,  приймають рішення про

надання  земельної ділянки у

користування.

Рішенням  про надання земельної ділянки у користування

за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення

земельної ділянки; вилучення (викуп) 

земельних  ділянок   у  

землекористувачів (землевласників)  

із   затвердженням   умов  

вилучення  (викупу) земельних

ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з  визначенням категорії  земель та її використання і затвердженням

умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування  втрат сільськогосподарського    та   

лісогосподарського    виробництва,

встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови  земельної ділянки.

Згідно статті 125 Земельного

кодексу України право власності та право постійного користування на земельну

ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що

посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою,

та його державної реєстрації. Лише така реєстрація надає документам

легітимності.

Право на оренду земельної ділянки

виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання

земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання

документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації

забороняється   (п. 3 ст. 125 Земельного

кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного

кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного

користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми

державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право   оренди  

землі   оформляється   договором,  

який реєструється відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне

зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний

контроль за використанням та охороною земель”. За приписами цієї статті,

самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне

використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу

виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність

або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо

такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є

правомірними.

Виходячи з матеріалів справи,

рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки

або надання її у користування (оренду), відсутнє, в матеріалах справи відсутні

вчинені відповідачем правочини щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини

справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що спірна

земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням

земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом

перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19.06.2008 року.

Тобто, матеріалами справи

підтверджується самовільне заволодіння відповідачем спірною земельною ділянкою,

що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку

надання земельних ділянок, що здійснюється без наявності відповідного рішення

та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.

Відповідачем не надано суду

документів, що підтверджують право відповідача на користування земельною на

території смт. Тельманове.

Заходів щодо усунення порушень

земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку

відповідачем не звільнено.

Згідно статті 212 Земельного

кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню

власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за

час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та

громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за

власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання,

відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Відповідно до ч.3 ст.212 цього

Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за

рішенням суду.

Відповідно Методики визначення

розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не

за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без

спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від

25.07.2007 року № 963, головним спеціалістом Маріупольського міжрайонного

відділу з контролю за використанням та охороною земель було здійснено

розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем

земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1площею 0,0159 га, відповідно до якого

загальний розмір заподіяної шкоди склав 329,03 грн.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону

України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним.

Згідно статті 5 цього ж закону

об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка

перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної

частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Ст. 156 Земельного кодексу України

власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні

внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання

земельної ділянки.

Відповідно до ст. 22 Цивільного

кодексу України збитками вважаються доходи, які особа могла б реально одержати

за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена угода). Пунктом

16 Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року передбачено, що

недоотримані суми вважаються шкодою і підлягають стягненню на користь власника,

права якого порушено.

Отже, протиправними діями

відповідача, які полягають у незаконному, самовільному використанні земельної

ділянки, порушено право власності територіальної громади селища і, відповідно,

завдано шкоду в сумі 329,03 грн.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного

кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана майну юридичної особи,

відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.

Таким  чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими

та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49

Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та

керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 116, 123, 125, 126, 156,

212 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст. 1

Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”,

ст. 2, 5  Закону України “Про плату за

землю”, ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України,  ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85

Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Прокурора

Тельманівського району в інтересах держави в особі Тельманівської селищної ради

до Приватного підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту

земельну ділянку на території смт. Тельманове, привести зазначену земельну

ділянку в придатний для використання стан, включаючи знесення торгівельного

павільйону на вказаній земельній ділянці; стягнення шкоди, заподіяної внаслідок

самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 329,03 грн. - задовольнити.

Зобов'язати Приватного підприємця

ОСОБА_1(АДРЕСА_1свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_1) звільнити

самовільно зайняту земельну ділянку на території смт. Тельманове, привести

зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан, включаючи

знесення торгівельного павільйону на вказаній земельній ділянці.

Стягнути з Приватного підприємця

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_1) на користь

Тельманівської селищної ради (87100, смт. Тельманове, вул. Леніна, 122а, р/р

33218812800381 в ВДК у Тельманівському районі, ЗКПО 24165013) суму шкоди,

заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 329,03

грн.

Стягнути з Приватного підприємця

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_1) на користь

Державного бюджету України  державне  мито  в  розмірі 187 грн.

Стягнути з Приватного підприємця

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_1) на користь

Державного бюджету України 

(розрахунковий рахунок № 31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області,

МФО 834016, отримувач: код ЄДРПОУ 34686537, державний бюджет м. Донецьк,

Ворошиловський район; призначення платежу: код бюджетної класифікації 22050000)

витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі

118 грн.

               Суддя