Рішення

від 08.04.2009 по справі 16/29-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08"

квітня 2009 р.                                                           

Справа № 16/29-09

вх. № 1086/5-16

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Келеберда Н.Б., довіреність від 29.01.09 р.;

відповідача - ОСОБА_1, особисто;   

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного

товариства "Великобурлукський сироробний завод" смт. В.Бурлук   

до  Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків    

про стягнення 150166,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з

позовом в якому просить стягнути з відповідача 137 389,11 грн. основного боргу,

7 741,00 грн. пені, інфляційних в сумі 4073,87 грн. та 962,56 грн. 3% річних.

Також до стягнення заявлено 1501,67 грн. державного мита та 118,00 грн. витрати

за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем

зобов'язань за договором №87-08 від 05.11.2008р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує

в повному обсязі, надав пояснення щодо позову, заперечень стосовно надання

відповідачу відстрочки для погашення суми боргу не висловив.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнає, надала

відзив на позовну заяву, в якому просить надати розстрочку для погашення суми

боргу на 12 місяців та зменшити розмір пені за прострочку платежу.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини

справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

05.11.2008 р. між Відкритим акціонерним товариство

"Великобурлукський сироробний завод" (далі - Позивач) та Суб'єктом

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(далі - Відповідач) було

укладено договір № 87-08 (далі - Договір), у відповідності до умов якого

позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар - молочну продукцію

в асортименті (найменування, кількість, ціна - згідно накладної), а відповідач

зобов'язався прийняти та сплатити товар за договірною ціною, на момент

відгрузки партії товару згідно накладної.

Як вбачається з накладної № 2393 від 06.11.2008р. позивач передав

відповідачу товар на загальну суму 157 576,39 грн., а відповідач отримав товар

в повному обсязі, що підтверджується підписом відповідача на вищезазначеній

накладній.

Претензії щодо кількості та якості товару відповідач позивачеві не

висунув.

Згідно до п. 2.3. Договору відповідач зобов'язаний здійснити

розрахунок за кожну партію шляхом перерахування грошових коштів на поточний

рахунок позивача на умовах відстрочки платежу до 14 календарних днів.

Згідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором

поставки продавець (постачальник), який здійснює  підприємницьку діяльність, зобов'язується

передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних

з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець

зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав

виникнення зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір

є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні

встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей

строк (термін).

Відповідач за отриманий товар оплатив частково, сплативши позивачу

лише 20187,28 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами №1049 від

02.12.2008р. на суму 5187,28 грн. та № 26 від 21.01.2009р. на суму 15 000,00

грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за Договором складає 137

389,11 грн., відповідач у судовому засіданні заборгованість визнає доказів, що

підтверджували б її сплату  не надав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526

Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства,

а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту

або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України всатновлює, що одностороння

відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо

інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив

виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити

суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший

розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 610 Цивільного кодексу України,порушенням

зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом

зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі

порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або

законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно п. 6.2. Договору за невиконання або неналежне виконання

сторонами зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у

порядку та розмірах, передбачених діючим законодавством та цим договором.

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання

господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та

відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом

та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені

законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання

зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників

господарських відносин застосовуються 

відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання

зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено

договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання

зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України предметом

неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється

договором або актом цивільного законодавства.

У пункті 6.3. Договору строни узгодили, що у разі порушення строку

оплати товару, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки

Національного банку України, діючої на момент, за який нараховується пеня від

суми простроченого платежу, за кожен день прострочки.

Позивач заявив вимоги про стягнення інфляційних в сумі 4073,87

грн., 3% річних в сумі 962,56 грн. та пені в сумі 7741,00 грн. за прострочення

виконання з 20.08.2009 до дня подання позову (13.01.2009р.).

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України

передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог 

і  заперечень.

Згідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які

фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом

порядку  встановлює наявність чи

відсутність обставин, на яких ґрунтуються 

вимоги  і  заперечення сторін, а також інші обставини,

які мають значення для правильного вирішення господарського спору;  ці дані встановлюються письмовими і  речовими 

доказами,  висновками судових

експертів,  поясненнями представників

сторін та інших осіб,  які беруть участь

в  судовому процесі.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за

своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і

об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні

правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода

в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості-

є однією із основних засад судочинства.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з

відповідача 137 389,11 грн. суми основного боргу, пені в розмірі 7741,00 грн.,

інфляційних в сумі 4073,87 грн. та 3% річних в сумі 962,56 грн., всього разом

150166,54 грн., належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та

такими, що підлягають задоволенню.

Відповіднодо до ст. 83 Господарського процесуального кодексу

України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або

розстрочити виконання рішення.

Враховуючи, що відповідач у своємі відзиві вказує, що не має змоги

одночасно сплатити всю заборгованость, а представник позивача у судовому засіданні

не заперечував щодо розстрочення виконання рішення строком на 6 місяців;

одночасне стягнення 150 166,54 грн. може привести до припинення підприємницької

діяльності відповідача, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення  господарського суду Харківської області від

08.04.2009 р. по справі № 16/29-09  на 6

місяців наступним чином:

квітень       2009 р.       -       

25027,75 грн.,  

травень     2009 р.       -       

25027,75 грн.,

червень    2009 р.       -        

25027,75 грн.,

липень      2009 р.      -         

25027,75 грн.,

серпень     2009 р.      -         

25027,75  грн.,

вересень    2009 р.     -         

25027,79 грн.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального

кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита

та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 546,

548, 551,  610, 611, 629, 712 Цивільного

кодексу України, статтями 193, 199, Господарського кодексу Українита статтями

1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1ідентифікаційний код НОМЕР_1, (АДРЕСА_1 (відомості про відкриті поточні

рахунку у банківських установах відсутні) на користь Відкритого акціонерного

товариства "Великобурлукський сироробний завод", код 05507436,

(62602, Харківська область, смт. Великий Бурлук, вул. Терешкової, 2) ( у т.ч.

п/р 26009805191610 в ХОФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Харкові, МФО 351016) - 137 389,11

грн. суми основного боргу, пені в розмірі 7741,00 грн., інфляційних в сумі

4073,87 грн. та 3% річних в сумі 962,56 грн., 1501,67 грн. державного мита та

118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розстрочити виконання рішення 

господарського суду Харківської області від 08.04.2009 р. по справі №

16/29-09  на 6 місяців наступним чином:

квітень       2009 р.       -       

25027,75 грн.,  

травень     2009 р.       -     

25027,75 грн.,

червень    2009 р.       -       

25027,75 грн.,

липень      2009 р.      -        

25027,75 грн.,

серпень     2009 р.      -         

25027,75  грн.,

вересень    2009 р.     -         

25027,79 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           

Повний

текст рішення підписано 10.04.2009р.