Постанова

від 20.07.2015 по справі 2а-2152/10/2370

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 року справа № 2а-2152/10/2370

14 год. 50 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Педані О.В.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_1 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом управлінням Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Умані Черкаської області про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебуває справа № 2а-2152/10/2370 за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області (далі - позивач) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Умані Черкаської області (далі - відповідач) про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не було прийнято до відшкодування за період з 01 грудня 2009 року по 01 травня 2010 року витрати позивача на загальну суму 86614 грн 12 коп, з яких витрати на виплату:

- державної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26 березня 2008 року № 265 (далі - постанова № 265), у розмірі 80634,58 гривень;

- підвищення до пенсії, яке позивач здійснив на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 11 березня 2009 року № 198 (далі - постанова № 198), у розмірі 3250 грн 95 коп;

- пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у розмірі 2728 грн 59 коп., а тому дану заборгованість просив стягнути у судовому порядку.

Представник позивача до зали судового засідання не прибув, надіславши 27 травня 2015 року клопотання, в якому, зокрема, просив розгляд справи провести без його участі по наявних матеріалах у справі. Окрім того, у клопотанні від 12 червня 2015 року зазначив, що адміністративний позов підтримує в повному обсязі.

В письмових запереченнях та в судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечував, мотивуючи це тим, що відшкодування щомісячної державної адресної допомоги, підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам та допомога на поховання не належить до виплат, що підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Стосовно не включення до заліку витрат на поховання, пояснив, що в разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання витрати на поховання повинен нести відповідач лише в тому випадку коли існує причинний зв'язок між смертю потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я на виробництві.

Щодо ОСОБА_2, то відповідач погоджується з прийняттям до заліку пенсій по інвалідності, оскільки відповідно до акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 17.05.2008 та довідки МСЕК від 06.10.2012 він має на це право.

Заслухавши доводи представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

З письмових доказів у справі суд встановив, що позивач за період з 01 грудня 2009 по 01 травня 2010 року виплатив ОСОБА_3 та ОСОБА_2 кошти в сумі 86614 грн 12 коп., з яких витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі й пенсії особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, або пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) у розмірі 2728 грн 59 коп.; державної адресної допомоги у розмірі 80634 грн 58 коп.; підвищення до пенсії у розмірі 3250 грн 95 коп.

Факт виплати зазначених сум відображено в актах щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 грудня 2009 по 01 травня 2010 року (а.с.18, 22, 25, 28, 32).

Відповідач не прийняв до заліку та не відшкодував вказані витрати, а тому позивач просить їх стягнути в судовому порядку.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.

Так, статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині 1 цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Згідно пункту 4 частини 1 цієї статті Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я відповідно визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105 - ХІV).

Стосовно позовної вимоги, щодо витрат, понесених позивачем у зв'язку із виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі й пенсії особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, або пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) суд зазначає наступне.

Згідно з пункту 2 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 №2272-ІІІ (далі - Закон № 2272-ІІІ) Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, ПФУ та Фонду. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 статті 2 Закону № 1105-ХІV встановлено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

За змістом статті 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків чи ні.

Частиною 1 статті 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що призначення і оформлення документів для виплати пенсій, у т.ч. внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 4 березня 2003 року № 5-4/4, який розроблений відповідно до Закону № 1105-XIV, Закону № 2272-ІІІ і Закону № 1788-ХІІ.

За змістом пункту 4 вказаного Порядку відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків підлягають суми, що виплачуються відповідно до Закону № 1788-ХІІ, Закону № 1105-ХІV та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Згідно з пунктом 4 вказаного Порядку відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат підлягають суми, а саме: сума основного розміру пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Абзацом 2 - 3 пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV визначено, що відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності Законом № 1105-XIV підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника Фондом.

Таким чином, витрати, понесені органами Пенсійного фонду України у зв'язку із виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі й пенсії особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, або пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

З письмових доказів, які містяться у матеріалах справи суд встановив, що на обліку у позивача:

- перебував ОСОБА_3, який отримував пенсію по інвалідності у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом, в період роботи на буровій м. Новоаганськ, Нижнєвартовського району, Тюменської області, Росія, в підтвердження чому є акт про нещасний випадок від 19.01.1979 (а.с. 15-16), як наслідок потерпілого визнано інвалідом ІІ груп, довідка МСЕК № 071373 (а.с. 14). В подальшому відповідно до виписки із МСЕК № 016683 (а.с. 11) даній особі встановлено ІІІ групу інвалідності беж обмеження терміну. Відповідно до розпорядження від 21.06.1988 ОСОБА_3 взято на облік відділом соціального забезпечення Уманського району та розпочато виплату пенсії по інвалідності на території України (а.с. 9). Згідно довідки про смерть від 01.02.2010 ОСОБА_3 помер 23.01.2010 (а.с. 182). У березні 2010 року сім'ї померлого, була виплачена допомога на поховання у розмірі 1088 грн 00 коп., що підтверджується довідкою позивача від 30.03.2010 (а.с. 24).

- та перебуває ОСОБА_2, який отримує пенсію по інвалідності у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом в період роботи на ЗАТ «Піастрела» (акт про нещасний випадок від 17.05.2008 а.с. 186-190), як наслідок потерпілого визнано інвалідом ІІІ груп, що підтверджується виписками із акта огляду МСЕК (а.с. 183-185)

За з 01 грудня 2009 року по 01 травня 2010 року позивачем було виплачено пенсію по інвалідності у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом ОСОБА_3 у розмірі 544 грн 00 коп. та ОСОБА_2 300 грн 00 коп. Правомірність призначення такого виду пенсії відповідачем не оскаржувалась.

Окрім того представник відповідача визнав, що має відшкодувати пенсію по інвалідності у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом виплачену ОСОБА_2 у сумі 300 грн 00 коп. за вказаний період.

Оскільки в добровільному порядку такі суми не сплачені, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів на виплату та доставку пенсії по інвалідності, отриманої внаслідок нещасного випадку на виробництві на території держав учасниць СНД ОСОБА_3 та вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів на виплату та доставку пенсії по інвалідності, отриманої внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 за період з 01 грудня 2009 року по 01 травня 2010 року в сумі 844 грн 00 коп. підлягають до задоволення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 06.06.2011 № 21-116а11, який, з урахуванням вимог ст. 244 2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Стосовно вимоги позивача щодо відшкодування витрат пов'язаних з виплатою та доставкою допомоги на поховання ОСОБА_3 в розмірі 1088 грн 00 коп., суд зазначає наступне.

Пунктом 5 части 1 статті 24 Закону № 1105-XIV визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Частиною 1 статті 21 Закону № 1105-XIV передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Відповідно до частини 8 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 цього Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 зазначеного Порядку).

Згідно з абзацом 2 частини 9 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Аналіз норм Закону № 1105-XIV та зазначеного вище Порядку дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Суд звернув увагу, що ОСОБА_3 отримав травму внаслідок трудового каліцтва 18.01.1979, що підтверджується даними акту про нещасний випадок на виробництві від 19.01.1979 (а.с.15), а виплата допомоги на його поховання здійснена позивачем у березні 2010 року (довідка позивача від 30.03.2010 а.с. 24).

Враховуючи, що позивач на вимогу ухвали суду від 28.05.2015 не надав суду жодних доказів причинного зв'язку смерті потерпілого з одержаною травмою або іншим ушкодженням здоров'я, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог щодо стягнення з відповідача витрат з виплати та доставки у березні 2010 року допомоги на поховання ОСОБА_3 у розмірі 1088 грн 00 коп.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у своїх постановах від 19.05.2009 № 21-494во09 та від 30.10.2012 №21-228а12, який, з урахуванням вимог ст. 244 2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Стосовно вимог позивача, щодо відшкодування витрат пов'язаних з виплатою та доставкою державної адресної допомоги та підвищення до пенсії суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

Пунктом 2 постанови № 265 (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога в сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

За змістом пункту 4 постанови № 265 та пункту 2 постанови № 198 (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) виплата щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Частиною третьою статті 30 та частиною восьмою статті 36 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачено статтею 21 Закону №1105-XIV.

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

До страхових виплат, передбачених цим Законом, адресна допомога та підвищення до пенсії не включаються.

Пунктом 4 Порядку передбачено, зокрема, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати ПФУ виплачену останнім суму основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Аналіз положень постанов № 265 та № 198, якими передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги та виплату підвищення до пенсії, дає підстави вважати, що такі виплати не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Вирішуючи питання, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним з основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до статті 46 Закону №1105-XIV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога та підвищення до пенсії як окремі види соціальної допомоги не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги та підвищення до пенсії.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача витрат пов'язаних з виплатою адресної допомоги в сумі 80637 грн 58 коп. та підвищення до пенсії в розмірі 3250 грн 95 коп. не підлягають до задоволення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у своїх постановах від 20.02.2012 № 21-407а11 та № 21-462а11, від 09.07.2012 №21-180а12, який, з урахуванням вимог ст. 244 2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З огляду на викладене, на підставі наявних у справі доказів, дослідивши обставини адміністративної справи, застосувавши норми законодавства, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 160, 162, 163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Умані (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Садова, буд. 3, ідентифікаційний код 25875076) на користь управлінням Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Тельмана, буд. 4, ідентифікаційний код 37908064) витрати, пов'язані з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі й пенсії особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) в сумі 544 грн 00 коп. ОСОБА_4 та 300 грн 00 коп. ОСОБА_2 за період з 01 грудня 2009 року по 01 травня 2010 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Рідзель

Повний текст рішення складено у повному обсязі 27.07.2015