Постанова

від 08.09.2015 по справі 2а-2152/10/2370

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №   2а-2152/10/2370                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Рідзель О.А.                                                                       Суддя-доповідач:  Степанюк А.Г. ПОСТАНОВА Іменем України 08 вересня 2015 року                                                                                                 м. Київ           Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:           головуючого           судді          - Степанюка А.Г.,           суддів                              - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,           при секретарі                    - Ліневській В.В.,             розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Умані Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Умані та Уманському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Умані Черкаської області про стягнення виплачених коштів, - ВСТАНОВИЛА: У травні 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області (далі – Позивач, Управління) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Уманського відділення Черкаської виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі – Відповідач, Відділення) про стягнення виплачених коштів на загальну суму 86  614,12 грн. понесених витрат. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.07.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 року, у задоволенні позову відмовлено повністю. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.04.2015 року частково задоволено касаційну скаргу Управління – постанову Черкаського окружного адміністративного суду та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що судами не було враховано, що витрати, понесені органами Пенсійного фонду України у зв'язку із виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі й пенсії особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, або пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Крім того, судом зазначено, що щомісячна державна адресна допомога та виплата підвищення до пенсії не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд соціального страхування від нещасних випадків не може нести витрати на виплату і доставку державної адресної допомоги та підвищення до пенсії. Крім іншого, ВАС України зауважив, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача допомоги на поховання Ямковенка В.Д. та Запроводнюка С.В. у розмірі 2  728,59 грн., оскільки відсутні докази причинного зв'язку між смертю Ямковенка В.Д. та Запроводнюка С.В. з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, оскільки, по-перше, предметом спору є стягнення витрат по виплаті Запроводнюку С.В. пенсії по інвалідності, а не виплаченої допомоги на його поховання, а відомості щодо смерті вказаних осіб у матеріалах справи взагалі відсутні. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.07.2015 року адміністративний позов задоволено частково – стягнуто з Відділення на користь Управління витрати, пов'язані з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі й пенсії особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) в сумі 544,00 грн. Ямковенку В.Д. та 300,00 грн. Запроводнюку С.В. за період з 01.12.2009 року по 01.05.2010 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок щодо відшкодування Позивачу коштів на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання покладено на Відповідача, який в частині відшкодування пенсії по інвалідності у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом Запроваднюку С.В. в сумі 300,00 грн. не заперечував. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд керувався тим, що Відділення відшкодовує витрати, пов'язані з виплатою сум допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, однак доказів причинного зв'язку смерті Ямковенка В.Д. з одержаною травмою або іншим ушкодженням здоров'я Позивачем на вимогу суду не надано. Крім іншого, суд зазначив, що стягнення витрат, пов'язаних з виплатою адресної допомоги та підвищення до пенсії, є безпідставним, оскільки Відділення не може нести такі витрати. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині стягнення відшкодування суми витрат на виплату пенсії по інвалідності Ямковенку В.Д. в сумі 300,00 грн. та відмовити у задоволенні позову у вказаній частині. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вказує, що жодних документів про призначення страхових виплат до Відділення на надходило. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Позивачем були складені акти звірки витрат по особових справа потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (а.с. 18, 22, 25, 28, 32) за грудень 2009 року – квітень 2010 року. Зі змісту даних актів випливає, що Управлінням понесено витрати у розмірі 111  521,79 грн., з яких: сума виплачених пенсій (основний розмір) (20  308,16 грн.), щомісячна цільова грошова допомоги на прожиття, державна адресна допомога (89  209,94 грн.), сума витрат з виплати і доставки пенсії (755,69 грн.), допомога на поховання (1  088,00 грн.). Однак, Відділенням прийнято до відшкодування суму виплаченої пенсії у розмірі 22  493,29 грн., суму виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття у розмірі 1  831,65 грн., суму витрат з виплати і доставки пенсій у розмірі 182,73 грн. З наявних у матеріалах справи таблиць розбіжностей та списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності (а.с. 19-21, 23-24, 26-27, 29-30, 33-35), вбачається, що Відділення у період з грудня 2009 року по квітень 2010 року включно не прийняло до заліку для відшкодування витрати Позивача на виплату: державної адресної допомоги, передбаченої постановою КМ України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26.03.2008 року №265 у розмірі 80  634,58 грн.; підвищення до пенсії, яке Управління здійснило на виконання вимог постанови КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 11.03.2009 року №198 у розмірі 3  250,95 грн.; пов'язані з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі й пенсії особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) Ямковенку В.Д. та Запроводнюку С.В. у розмірі 2  728,59 грн. На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 2, 21, 24, 34, 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст. ст. 6, 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, а також ряду інших нормативно-правових актів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх підстав для зобов'язання Відповідача відшкодувати Позивачу кошти основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, виплачених Управлінням Ямковенку В.Д. та Запроводнюку С.В., оскільки обов'язок щодо відшкодування зазначених складових покладено на Фонд соціального страхування чинним законодавством. При цьому, відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що Відділення відшкодовує витрати, пов'язані з виплатою сум допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, однак доказів причинного зв'язку смерті Ямковенка В.Д. з одержаною травмою або іншим ушкодженням здоров'я Позивачем на вимогу суду не надано. Крім іншого, суд зазначив, що стягнення витрат, пов'язаних з виплатою адресної допомоги та підвищення до пенсії, є безпідставним, оскільки Відділення не може нести такі витрати. З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне. Згідно ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, що має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд соціального страхування, що також передбачено статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі – Закон), якою закріплено перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування. Приписами ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що призначення та виплата пенсій, у тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України. Згідно ч. 4 ст. 26 Основ, ч. 2 ст. 24 Закону якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати. З комплексного аналізу зазначених норм випливає, що, по-перше, належним страховиком, що має здійснювати матеріальну допомогу чи соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є Фонд соціального страхування, по-друге, у разі виникнення спору між страховиками - органом Пенсійного фонду України та відділенням Фонду соціального страхування – перший має право звернутися до останнього за відшкодуванням понесених витрат. Як вбачається з матеріалів справи, Ямковенко В.Д. отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації (м. Новоаганськ Нижнєвартовського району Тюменської області), що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві від 19.01.1979 року (а.с. 15-16), та, як наслідок, ІІ групу інвалідності, про що свідчить довідка МСЕК №071373 (а.с. 14). У подальшому даній особі встановлено ІІІ групу інвалідності без обмеження терміну, що підтверджується випискою з акту обстеження у МСЕК до довідки №071683 (а.с. 11). Згідно розпорядження від 21.06.1988 року №6/62 (а.с.) Ямковенка В.Д. взято на облік Відділом соціального забезпечення Уманського району та розпочато виплату пенсії по інвалідності на території України. Згідно довідки про смерть від 01.02.2010 року (а.с. 182) Ямковенко В.Д. помер 23.01.2010 року, а в березні 2010 року сім'ї померлого була виплачена допомога на поховання у розмірі 1  088,00 грн. (а.с. 24). При цьому зі змісту списків осіб, яким пенсії призначені по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не прийнятих до заліку відділенням виконавчої дирекції ФССНВ у м. Умані (а.с. 27, 30, 35), а також довідки про суму допомоги на поховання, виплачену сім'ї потерпілого, який отримував пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, або особі, яка здійснила поховання, в частині, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування у березні 2010 року (а.с. 24), розмір основної пенсії Ямковенка В.Д., виплаченої Управлінням у період з грудня 2009 року по березень 2010 року, складає 526,44 грн. Зазначене свідчить, що суд першої інстанції, визначаючи суму стягнення з Відповідача витрат, пов'язаних з виплатою пенсії Ямковенку В.Д. по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі й пенсії особам, які стали інвалідками від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) у розмірі 544,00 грн. (сума, що виплачена Ямковенку В.Д. за березень 2010 року разом з щомісячною грошовою допомогою на прожиття та державною адресною допомогою), помилково не врахував основний розмір пенсії по інвалідності за грудень 2009 року – лютий 2010 року в сумі 394,85 грн., натомість включив до суми стягнення 412,41 грн. державної адресної допомоги, яка в силу положень чинного законодавства відшкодуванню за рахунок Відповідача не підлягає. Крім того, матеріали справи свідчать, що Запроводнюк С.В. отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві у період роботи на ЗАТ «Піастрела», що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві від 17.05.2008 року (а.с. 186-190), та, як наслідок, ІІІ групу інвалідності, про що свідчать довідки МСЕК №134635, №011117 та №084684 (а.с. 183-185). Зі змісту списів осіб, яким пенсії призначені по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не прийнятих до заліку відділенням виконавчої дирекції ФССНВ у м. Умані, розмір основної пенсії Запроводнюка С.В., виплаченої Управлінням у період з грудня 2009 року по квітень 2010 року складає 300,00 грн. При цьому правомірність нарахування вказаних виплати Відповідачем не заперечується. Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (далі – Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Згідно ст. 5 Угоди остання поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди. Приписами п. 1 ст. 6 Угоди визначено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Положеннями ст. 7 Угоди передбачено, що при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера. Розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. Приписами п. 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 (далі – Порядок № 5-4/4), визначено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій. Отже, як вірно зауважено судом першої інстанції, оскільки пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва Ямковенку В.Д. призначена відповідно до законодавства СРСР, то витрати на її виплату підлягають до відшкодування Відповідачем. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 17.06.2014 року у справі № 21-185а14 та від 21.05.2013 року у справі № 21-129а13. Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Однак, визначаючи розмір витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок Відділення, судом першої інстанції помилково було взято до уваги визначену Управлінням суму згідно довідки за березень 2010 року (а.с. 24) у розмірі 544,00 грн. з включенням адресної допомоги, а не згідно списків осіб, яким призначено пенсії по інвалідності, за період грудень 2009 року – лютий 2010 року, та довідки за березень 2010 року, виходячи із суми основного розміру пенсії – 526,44 грн. Зазначене є підставою для зміни судового рішення в частині суми, яка підлягає стягненню з Відповідача. Щодо решти висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Судом апеляційної інстанції в ході перегляду оскаржуваної постанови не було встановлено порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення Чернігівського окружного адміністративного суду переглядалось в межах апеляційної скарги. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, проте ухвалив судове рішення з помилковим застосуванням норм матеріального права. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду. Відповідно до ч.1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального права. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про стягнення витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, допущено помилкове застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу Відділення залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції змінити. Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Умані Черкаської області – залишити без задоволення. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року – змінити, вказавши, що стягненню з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Умані Черкаської області на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Умані та Уманському районі Черкаської області підлягають витрати, пов'язані з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі й пенсії особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) Ямковенку В.Д. в сумі 526,44 грн. У решті постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Умані та Уманському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Умані Черкаської області про стягнення виплачених коштів – залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.            Головуючий суддя                                                                      А.Г. Степанюк Судді                                                                                          В.В. Кузьменко                                                                                                     О.І. Шурко Головуючий суддя                                                                                                           Степанюк А.Г.             Судді:                                                                                                                                       Кузьменко В. В.                                                                                                                                                         Шурко О.І.