Рішення

від 23.07.2015 по справі 902/550/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 липня 2015 р. Справа № 902/550/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт Транс", код ЄДРПОУ 30367782 (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петрушки, вул.Лісна, 1 )

до : Дочірнього підприємства "Самтранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвітло плюс", код ЄДРПОУ 30453640 (21012, м.Вінниця, провулок Щорса, б.14Б )

про стягнення 12816,29 грн. шкоди

при секретарі судового засідання Здорик Я.С.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Бондарчук В.В. - адвокат, договір про надання правової допомоги від 22.05.2015;

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт Транс" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Самтранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвітло плюс" 12816,29 грн матеріальної шкоди.

Ухвалою суду від 17.04.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/550/15 та призначено її до розгляду на 25.05.2015.

Ухвалою суду від 25.05.15 за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено до 22.06.15.

Ухвалою суду від 22.06.15 розгляд справи відкладено до 01.07.15.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 02 липня 2015 року, відповідно до автоматизованого розподілу справ справу №902/550/15 передано на розгляд судді Колбасову Ф.Ф., в зв'язку з перебуванням судді Мельника П.А. на лікарняному.

Ухвалою суду від 06.07.2015 справу прийнято до свого провадження суддею Колбасовим Ф.Ф. та призначено до розгляду на 21.07.2015.

21.07.2015 позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, яка однак не є такою по суті, оскільки у ній позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 44 ГПК України понесені витрати, що пов'язані з розглядом справи в сумі 946,57 грн. Дана заява прийнята судом до розгляду відповідно до ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні 21.07.2015, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву на 23.07.2015 для надання можливості відповідачу ознайомитись з поданою позивачем заявою від 21.07.2015 року та підготувати письмові заперечення, про що сторони повідомлені належним чином.

23.07.2015 року представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонам мирно врегулювати спір та укласти мирову угоду.

Відповідно до ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При вирішенні вказаного клопотання судом враховується, що позовна заява надійшла до суду 18.04.2015, однак відповідачем не надано доказів вжиття заходів щодо врегулювання спору з моменту його виникнення та не надано суду проекту мирової угоди чи листування щодо підготовки до її укладання.

Крім того, заявник не надав суду належних доказів які б підтверджували наявність обставин відкладення розгляду справи в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи приписи ч.1 ст. 69 ГПК України щодо строків вирішення спору, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, суд рахує за необхідне в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що питання про укладення мирової угоди сторони не позбавлені права вирішити і на стадії виконання судового рішення.

В наданому відповідачем уточненому відзиві від 23.07.2015 міститься клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" та Демьонова Сергія Федоровича.

Розглянувши, заявлене відповідачем клопотання про залучення третіх осіб, суд дійшов наступних висновків.

В силу приписів постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін. Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Отже, особа яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог має право перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Підставою вступу (залучення) у судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість в результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.

Частина 2 ст. 27 ГПК України встановлює вимоги до змісту заяви про залучення чи допущення третіх осіб до участі у справі.

Якщо особа бажає вступити у справу як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, вона подає заяву про вступ у справу.

Якщо сторона чи прокурор вважають необхідною участь особи у справі як третьої особи вони подають заяву про залучення третьої особи до участі у справі.

У заяві про вступ або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, повинно бути зазначено:

а) на стороні позивача чи відповідача братиме участь третя особа;

б) підстави вступу або залучення, які полягають у тому, які правовідносини існують у третьої особи з однієї із сторін та яким чином рішення суду вплине на ці правовідносини.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України встановлює механізм вирішення питання про можливість залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, однак, відповідач, в порушення вимог ст. 27 ГПК України, при зверненні до суду з відповідним клопотанням не зазначив на стороні позивача чи відповідача їх слід залучити, не обґрунтував мети участі таких осіб у справі, підстав залучення та яким чином рішення господарського суду може вплинути на їх права чи обов'язки, в зв'язку з чим, господарський суд, з врахуванням норм ГПК України, відмовляє в задоволенні вищевказаного клопотання.

Представник позивача в судове засідання 23.07.2015 не з'явився. Натомість 21.07.2015 подав до суду заяву № 33 від 21.07.2015 про розгляд справи за відсутності позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду даної справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, уточненому відзиві від 23.07.2015 та його представник в судовому засіданні, проти позову заперечує та просить відмовити в позові в повному обсязі, мотивуючи тим, що оскільки сума шкоди по експертному висновку становить більше ніж встановлено ліміт Розпорядженням №168 від 17.11.2011, то позивач мав би викликати працівників ДАІ УМВС України для оформлення ДТП. А оскільки позивач погодився на оформлення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, то позбавив сам себе можливості отримання страхової виплати, оскільки відповідно до Інструкції, що затвердження протоколом Президії МТСБУ №274/2011 від 11.08.2011 р. щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду учасникам ДТП обов'язково слід враховувати наступні чинники: тільки два учасника; шкода нанесена тільки транспортним засобам; учасники в тверезому та адекватному стані; якщо учасники прийшли до спільної думки стосовно обставин ДТП; якщо шкода не перевищує ліміт виплати. Також, на думку відповідача, з доданих документів до позовної заяви, що знаходиться у відповідача, неможливо встановити правильність та вірність проведеної експертної оцінки.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2015 р. о 10 год. 00 хв. на території Іллічівського рибного порту відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Daimler Chrycler 954.032 державний реєстраційний номер 03112 KM під керуванням Будінкевича І.Г., що є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» та Scania 1241.420 державний реєстраційний номер АВ6179ВІ під керуванням Дем'янова С.Ф., що належить Дочірньому підприємству «Самтранс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвітло плюс», внаслідок чого автомобілі отримали технічні пошкодження.

Учасники вказаної дорожньо-транспортної пригоди склали повідомлення про ДТП (європротокол) без виклику на місце пригоди співробітників ДАІ, згідно з яким дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок наїзду, під час виїзду з місця стоянки, автомобіля Scania 1241.420 державний реєстраційний номер АВ6179ВІ, під керуванням Дем'янова С.Ф., на автомобіль Daimler Chrycler 954.032 державний реєстраційний номер 03112 KM, що знаходився на стоянці.

Відповідно до Полісу № АІ/7142353 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність відповідача, була застрахована у ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп".

29.01.2015 р. позивач звернулась до страховика ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" з заявою про подію, що має ознаки страхового випадку.

30.01.2015 р. на замовлення страховика товариством з обмеженою відповідальністю "Асистуюча компанія "Укравтоекспертиза" (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 701 від 20.06.2014 р.) було складено Звіт про оцінку колісного транспортного засобу (далі- - КТЗ) Daimler Chrycler 954, реєстраційний номер 03112 KM, відповідно до якого зазначається, що вартість матеріального збитку, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, заподіяного КТЗ Daimler Chrycler 954, реєстраційний номер 03112 KM, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає 37816,29 грн.

Страховик, на виконання умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Полісу №АІ/7142353), визнав вказану подію страховим випадком та здійснив 12.03.2015р. виплату страхового відшкодування позивачу в межах ліміту відповідальності в розмірі 25000,00 грн., що стверджується банківською випискою від 12.03.2015р.

У зв'язку з тим, що страховою компанією не покрито розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу, 24.03.2015 р. позивач направив відповідачу вимогу № 7 від 18.03.2015 р., про сплату різниці між сумою матеріального збитку та страховим відшкодуванням в розмірі 12816,29 грн. (37816,29 грн - 25000,00 грн), яка була залишена без реагування.

Оскільки вимоги позивача не були задоволені, він був змушений звернутись з даним позовом до суду.

Із врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

За змістом п. 33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Таким чином, учасники ДТП скористались своїм правом не звертатись до відповідного підрозділу МВС України та самостійно погодили зміст та обопільно підписали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, у якому зазначили, що дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок наїзду, під час виїзду з місця стоянки, автомобіля Scania 1241.420 державний реєстраційний номер АВ6179ВІ, під керуванням Дем'янова С.Ф., що належить Дочірньому підприємству «Самтранс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвітло плюс», на автомобіль Daimler Chrycler 954.032 державний реєстраційний номер 03112 KM, що є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс», який знаходився на стоянці.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Факт перебування особи Дем'янова С.Ф. на момент вчинення ДТП у трудових відносинах з Дочірнім підприємством «Самтранс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвітло плюс» підтверджується повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та не заперечується відповідачем.

Отже, суд дійшов висновку, що Дочірнє підприємство «Самтранс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвітло плюс» є особою, відповідальною за завдану шкоду.

Відповідно до звіту товариством з обмеженою відповідальністю "Асистуюча компанія "Укравтоекспертиза" про оцінку КТЗ Daimler Chrycler 954, реєстраційний номер 03112 KM, вартість матеріального збитку, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, заподіяного Daimler Chrycler 954, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, склала 37816,29 грн.

Нормою ст. 29 Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Частиною 1 ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

При стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна враховується зношеність пошкодженого майна.

Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1 159) ,що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за № 1074/8395 (далі - Методика).

Відповідно до п.4.3 Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ, у якому зазначається інформація, передбачена п.4.4 Методики.

Умовою для відшкодування матеріального збитку особою, відповідальною за заподіяний збиток на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є наявність оцінки завданої шкоди, проведеної у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 1.6 Методики фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ і його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників ).

Пунктом 3.9 Методики визначено, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації.

Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників.

Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених е ушкоджень залежно від вартості їх усунення.

Відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Як вбачається з копії залученого до матеріалів справи звіту про оцінку КТЗ Daimler Chrycler 954, реєстраційний номер 03112 KM від 31.01.2015р., у висновку експерта автотоварознавчої експертизи зазначено: ринкова вартість колісного транспортного засобу Daimler Chrycler 954 - 277628,44 грн; вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу - 88277,95 грн; значення коефіцієнту фізичного зносу - 0,700; вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням зносу - 37816,29 грн.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" при визначенні розміру відшкодування шкоди заподіяної майну, слід враховувати, що якщо відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди. При цьому повинна враховуватися зношеність пошкодженого майна.

Судом приймається до уваги, що розрахунок вартості матеріального збитку, завданого автомобілю Daimler Chrycler 954, визначено експертом з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу.

Відповідно до Розпорядження № 698 від 17.11.2011 р., зареєстрованого в Мін'юсті України 07.12.2011 за № 1412/20150 «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо- транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України» максимальних розмірів страхової виплати з 01.01.2013 р. становить 25000,00 грн.

Сума страхової виплати, яка була виплачена позивачу страховиком в межах ліміту - 25000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В свою чергу, згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Норми статті 1194 Цивільного кодексу України встановлюють, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п.п. 4, 6 постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013, № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідач, відхиляючи позов, зазначає, що оскільки сума шкоди по експертному висновку становить більше ніж встановлено ліміт виплати, то позивач мав би викликати працівників ДАІ УМВС України для оформлення ДТП. А оскільки позивач погодився на оформлення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, то позбавив сам себе можливості отримання страхової виплати, оскільки відповідно до Інструкції, що затвердження протоколом Президії МТСБУ №274/2011 від 11.08.2011 р. щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду учасникам ДТП обов'язково слід враховувати розмір шкоди, який не повинен перевищувати ліміт виплати.

Заперечення відповідача відхиляються як безпідставні не обґрунтовані, з огляду на те, що положення п. 33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» не містять умови про перевищення ліміту виплати при повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а закон має вищу юридичну силу.

Крім того, суд зазначає, що приписи ст.ст. 1166, 1187 1194 ЦК України направлені на забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому.

Враховується правова позиція, зазначена у п. 8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" про те, що виходячи з приписів статті 1194 ЦК України, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою, а не звільнення від відповідальності винної особи. У зв'язку з цим господарський суд не повинен відмовляти в позові про стягнення шкоди безпосередньо з винної особи.

Заперечення відповідача на рахунок неможливості встановлення правильності та вірності проведеної оцінки, спростовується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією такої оцінки та відсутністю доказів оскарження її відповідачем.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим такі вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача 12816,29 грн матеріальної шкоди.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Розглянувши заяву позивача про покладення на відповідача витрат пов'язаних із розглядом справи на суму 946,57 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7 відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

В якості доказів понесення витрат, пов'язаних із участю представника в судовому засіданні, явку якого було визнано обов'язковою відповідно до ухвал суду від 17.04.2015 та 06.07.2015, позивачем надано копії: звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 403 від 21.07.2015 на загальну суму 512,41 грн, що складається з витрат на добові в сумі 150 грн та витрат на проїзд в сумі 362,41 грн. та № 245 від 26.05.2015 на загальну суму 434,16 грн, що складається з витрат на добові в сумі 150 грн та витрат на проїзд в сумі 284,16 грн, наказів (розпорядження) про відрядження № 02/07 від 17.07.2015 та № 17/05 від 17.05.2015, посвідчень про відрядження № 300 від 17.05.2015р. та № 238 від 22.05.2015 про надання представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт Транс" Рибченко М.Н. відрядження з с. Петрушки Київської області до м. Вінниці 21.07.2015р. та 25.05.2015, копії проїзних документів залізничним транспортом у напрямку Київ - Вінниця, Вінниця - Київ 25.05.2015р. та 21.07.2015р.

З огляду на надані позивачем докази у підтвердження здійснених ним судових витрат, суд прийшов до висновку про доведеність та обґрунтованість заяви позивача та покладення витрат, пов'язаних із розглядом справи на загальну суму 946,57 грн на відповідача.

23.07.2015 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 32, 33, 34, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Самтранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвітло плюс" , код ЄДРПОУ 30453640 (21012, м.Вінниця, провулок Щорса, б.14Б ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт Транс", код ЄДРПОУ 30367782 (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петрушки, вул.Лісна, 1) 12816,29 грн матеріальної шкоди, 1827,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору, 946,57 грн витрат, пов'язаних із розглядом справи.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 28 липня 2015 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (08113, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петрушки, вул.Лісна, 1 )