Рішення

від 24.07.2015 по справі 920/919/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.07.2015 Справа № 920/919/15 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Родючість», с. Бездрик, Сумський район, Сумська область;

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл», м. Київ;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Аліанс-Медіа», м. Київ;

про визнання права власності на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов'язання вчинити дії

СУДДЯ КОВАЛЕНКО О.В.

Представники:

Від позивача: Афанасієв Р.В., довіреність від 20.05.2015 р.;

Від відповідачів: 1. Бацуца О.М., довіреність №2015/105 від 23.06.2015 р.;

2. Рудченко О.М., довіреність від 24.06.2015 р.;

При секретарі судового засідання Саленко Н.М.

Суть спору: позивач просить суд визнати за ним право власності на зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2014 року вагою 4483819,00 кг, яке перебуває на зберіганні в зерновому складі ТОВ «ТД «Аліанс-Медіа» за адресою: 42356, Сумська область, Сумський район, с. Нижня Сироватка, вул. Сумська, 41, прийнятого на зберігання від відповідача 1 за складською квитанцією на зерно № 2576 від 19.11.2014 р.; витребувати з безпідставного володіння відповідача 1 на користь позивача зазначене майно, а також зобов'язати відповідача 2 вчинити дії по переоформленню з ТОВ «АТ «Каргілл» на користь позивача зерна кукурудзи 3 класу врожаю 2014 р. вагою 4483819,00 кг, прийнятого на зберігання від відповідача 1 за складською квитанцією на зерно №2576 від 19.11.2014 р., погасити її (бланк АХ №281541) та видати позивачу нову складську квитанцію на зерно, про що внести зміни та записи до основного реєстру складський документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, і реєстру зернового складу. Крім того, просить суд стягнути з відповідачів на свою користь судовий збір.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Позивач подав суду додаткові письмові докази в обґрунтування позиції по справі.

Відповідач 1 в письмовому відзиві від 08.07.2015р. проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що договір поставки від 18.11.2014 р. був укладений, а сторони виконали свої обов'язки по оплаті та передачі товару (зерна кукурудзи), в наслідок чого право власності на товар перейшло до нього у законний спосіб. Крім того, від відповідача 1 надійшло клопотання від 23.07.2015 р. про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Відповідач 2 в письмовому відзиві від 09.07.2015 р. проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що правовідносини між позивачем і відповідачем 1 відбувались за існування достатніх правових підставі у спосіб, що не суперечить діючому законодавству.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив:

18 листопада 2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Родючість» і Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» було підписано дві різні, не автентичні редакції договору поставки №74886, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити і передати у власність, а відповідач 1 - прийняти і оплатити кукурудзу врожаю 2014 р. українського походження (товар), на умовах EXW «Франко завод-зерновий склад постачальника» на ТОВ «ТД» Аліанс-Медіа», місцезнаходження: Сумська область, Сумський район, с. Нижня Сироватка, вул. Сумська, 41, згідно Інкотермс 2010 в частині, що не суперечить умовам цього Договору.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що договір поставки зерна є неукладеним і фактично невиконаним з боку позивача і відповідача 1.

Позивач надіслав на адресу відповідача 1 лист №142 від 05.12.2014 р. з вимогою про повернення безпідставно отриманого зерна кукурудзи врожаю 2014 р. у кількості 4482,00 тон у зв'язку з відсутністю договірних відносин між ТОВ «Агрофірма Родючість» і ТОВ «АТ Каргілл» на поставку зерна, проте до цього часу зерно позивачу не повернуто.

Судом встановлено, що у кожної зі сторін знаходяться копії примірників договору, а в оригіналі, з мокрими печатками та підписами уповноважених представників сторін договір відсутній, що також не заперечувалось самими представниками сторін в судових засіданнях.

Так, Договір в редакції позивача (далі за текстом - «Договір 1») підписаний з боку ТОВ «АТ «Каргілл» від імені директора торгівельного відділу Мірошніченко В.В., а в редакції відповідача 1 (далі за текстом - «Договір 2») міститься договір, укладений від імені торгівельного представника по довіреності №2014/55 від 02.06.2014 р. гр. Самойленко Т.В.

Згідно п. 2.2. Договору 1 щодо якості товару зазначено: вологість не більше 14%, але не менше 8%; в Договорі 2 - вологість не більше 14%, але не менше 13%; ушкоджені зерна в Договорі 1 - макс. 5% (в тому числі ушкоджені під час сушіння); в Договорі 2 - пошкоджених - не більше 5% (включаючи пошкоджені сушкою не більше 2%).

Зі змісту п. 3.1. Договору 1 вбачається, що ціна кукурудзи - 2480,00 грн. за 1 тону, в тому числі ПДВ 413,33 грн.; в Договорі 2 - ціна кукурудзи 2 000,00 грн. за 1 тону, в тому числі ПДВ 333,33 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору 1 загальна вартість товару (разом з доплатою) склала 11117840,00 грн.; по Договору 2 - загальна вартість товару склала 8966000,00 грн.

Пунктом 4.2. Договору 1 встановлено момент переходу права власності на товар - з моменту перерахування повної суми загальної вартості товару на поточний рахунок постачальника; в редакції Договору 2 - момент переходу права власності на товар - з моменту оформлення зерновим складом складського документу на ім'я покупця/підписання постачальником, покупцем та зерновим складом акту прийому-передачі товару у формі, наданій покупцем.

В розділі 9 «Реквізити сторін» відомості про банківські рахунки також відрізняються: так, у Договорі 1 - розрахунковий рахунок постачальника /позивача/ №26009000009646 в ПАТ «Креді Агріколь Банк» (м. Суми); в Договорі 2 - розрахунковий рахунок постачальника №260058903001 в ПАТ банк «Фінанси та кредит».

Крім того, суттєві відмінності містяться також в інших пунктах редакцій Договору.

Проте згідно ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Таким чином, судом встановлено, що фактично у позивача та відповідача 1 наявні різні примірники договору поставки від 18.11.2014 р. одного й того самого товару (зерна кукурудзи).

В той же час, зерно кукурудзи в кількісній вазі 4483819 кг було переоформлено (переписано) з ТОВ «Агрофірма Родючість» на відповідача 1 ТОВ «АТ Каргілл» шляхом зміни поклажодавця на зерновому складі відповідача 2 - ТОВ «ТД «Аліанс-Медіа», який погасив складський документ на зерно позивача, виписав на відповідача 1 складську квитанцію на зерно №2576 від 19.11.2014 р. на кукурудзу 3 класу врожаю 2014 року вагою 4483819 кг, а також вніс відповідні зміни (записи) до основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, і реєстру зернового складу, про що свідчать складська квитанція на зерно №2576 від 19.11.2014 р., акт приймання-передачі №00000000046 від 19.11.2014 р., картка аналізу зерна №456 від 19.11.2014 р., які містяться в матеріалах справи.

Відповідач 1, в свою чергу, обґрунтовує свої заперечення тим, що договір поставки (в редакції, яка знаходиться у нього - Договір 2) виконаний сторонами в повному обсязі: товар отримано належним чином, а грошові кошти перераховані на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується письмовими матеріалами справи: рахунком-фактурою №59 від 19.11.2014 р.,накладною №356 від 19.11.2014 р., податковою накладною, платіжним дорученням №30440 від 21.11.2014 р. на суму 8967655 грн.93 коп.

Судом встановлено, що грошові кошти в розмірі 8967655 грн.93 коп. були перераховані відповідачем 1 на розрахунковий рахунок, зазначений в платіжних реквізитах у Договорі 2, а саме: р/р №260058903001 в ПАТ банк «Фінанси та кредит».

Зі змісту ч.1 ст. 43 ГПК України вбачається, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В матеріалах справи містяться матеріали експертних досліджень, проведених науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВС України в Сумській області на підставі постанови від 26.02.2015 р. про призначення почеркознавчої експертизи, винесеної слідчим Сибільовим О.В. в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.11.2014 р. за №12014200260001074, якими встановлено, що договір №3945 на розрахунково-касове обслуговування від 06.11.2014 р. не укладався позивачем з АТ «Банк «Фінанси та кредит», так як був підписаний невідомою особою та, зокрема, не був скріплений печаткою позивача /а.с. 52-81/.

Таким чином, проаналізувавши зазначені матеріали експертних досліджень, суд дійшов до висновку про те, що належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивач відкривав в банківській установі рахунок, на який відповідачем 1 було перераховано 8967655 грн. 93 коп. на виконання умов спірного Договору, відсутні.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зі змісту ч.1, п.2 ч.2 ст. 16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Зі змісту ч.1 ст. 691 ЦК України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо.

Зі змісту ст. 180 ГК України вбачається, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи те, що позивачем та відповідачем 1 не було погоджено істотні умови спірного Договору, зокрема, щодо кількості, якості та ціни товару, моменту переходу права власності на товар, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення сторонами Договору поставки та визначення моменту, з якого його було вчинено, а отже Договір поставки між позивачем і відповідачем 1 не може вважатися укладеним (вчиненим).

Згідно ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Оскільки судом встановлено, що договір поставки №74886 від 18.11.2014 р. є неукладеним, він не може бути підставою для виникнення прав та обов'язків, виникнення, зміни та припинення правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З матеріалів справи вбачається, що в даний час спірне майно (кукурудза) перебуває на зберіганні у відповідача 2, що підтверджується складською квитанцією на зерно /а.с. 148/, а також договором складського зберігання зерна №7/14 від 04.07.2014р., які містяться в матеріалах справи.

Таки чином, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2014 року вагою 4483819,00 кг, яке перебуває на зберіганні в зерновому складі ТОВ «ТД «Аліанс-Медіа» за адресою: 42356, Сумська область, Сумський район, с. Нижня Сироватка, вул. Сумська, 41, прийнятого на зберігання від відповідача 1 за складською квитанцією на зерно № 2576 від 19.11.2014 р., є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зі змісту ст. 1213 ЦК України вбачається, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Враховуючи те, що судом встановлено факт відсутності правових підстав для набуття у власність відповідачем 1 зерна кукурудзи, яке було предметом спірного договору поставки, а також факт належності на праві власності вказаного товару позивачу, суд вважає за необхідне витребувати з безпідставного володіння відповідача 1 на користь позивача зазначене майно, а також зобов'язати відповідача 2 вчинити дії по переоформленню з ТОВ «АТ «Каргілл» на користь позивача зерна кукурудзи 3 класу врожаю 2014 р. вагою 4483819,00 кг, прийнятого на зберігання від відповідача 1 за складською квитанцією на зерно №2576 від 19.11.2014 р., погасити її (бланк АХ №281541) та видати позивачу нову складську квитанцію на зерно, про що внести зміни та записи до основного реєстру складський документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, і реєстру зернового складу.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, Закону України «Про судовий збір» від 06.10.2011 року № 3828-VІ судовий збір у розмірі 73 080 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача 1 на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Родючість» (42350, Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Комсомольська, 27, код 31070214) право власності на зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2014 року вагою 4483819,00 кг, яке перебуває на зберіганні в зерновому складі ТОВ «ТД «Аліанс-Медіа» за адресою: 42356, Сумська область, Сумський район, с. Нижня Сироватка, вул. Сумська, 41, прийнятого на зберігання від Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» за складською квитанцією на зерно №2576 від 19.11.2014 р.

3. Витребувати з безпідставного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, 4 поверх, код 20010397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Родючість» (42350, Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Комсомольська, 27, код 31070214) зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2014 року вагою 4483819,00 кг, яке перебуває на зберіганні в зерновому складі ТОВ «ТД «Аліанс-Медіа» за адресою: 42356, Сумська область, Сумський район, с. Нижня Сироватка, вул. Сумська, 41, прийнятого на зберігання від Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, 4 поверх, код 20010397) за складською квитанцією на зерно №2576 від 19.11.2014 р.

4. Зобов'язати зерновий склад Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Аліанс-Медіа» (03115, м. Київ, вул. Львівська, 18А, код 34762330) вчинити дії по переоформленню з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, 4 поверх, код 20010397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Родючість» (42350, Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Комсомольська, 27, код 31070214) зерна кукурудзи 3 класу врожаю 2014 р. вагою 4483819,00 кг, прийнятого на зберігання від Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, 4 поверх, код 20010397) за складською квитанцією на зерно №2576 від 19.11.2014 р., погасити її (бланк АХ №281541) та видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Родючість» (42350, Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Комсомольська, 27, код 31070214) нову складську квитанцію на зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2014 р. вагою 4483819,00 кг, про що внести зміни та записи до основного реєстру складський документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, і реєстру зернового складу.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, 4 поверх, код 20010397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Родючість» (42350, Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Комсомольська, 27, код 31070214) 73 080 грн. 00 коп. судового збору.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою господарського суду Сумської області від 22.06.2015 р. у справі №920/919/15, у вигляді накладення арешту на майно - зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2014 року вагою 4483819, 00 кілограмів, яке перебуває на зберіганні в зерновому складі Товаристві з обмеженою відповідальністю "ТД "Аліанс-Медіа" за адресою: 42356, Сумська область, Сумський район, с. Нижня Сироватка, вул. Сумська, буд. 41, прийнятого на зберігання від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, 4 поверх, код 20010397) за складською квитанцією на зерно № 2576 від 19 листопада 2014 року.

Повний текст рішення підписано 27.07.2015 року.

Суддя О.В. Коваленко