Постанова

від 19.10.2015 по справі 920/919/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2015 р. Справа № 920/919/15

У складі колегії суддів: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю:

від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю від 20.05.2015р.);

від першого відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю від 15.10.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ АТ "КАРГІЛЛ" (вх. №4303 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 24.07.15 у справі № 920/919/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Родючість", с. Бездрик, Сумський район, Сумська область

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ", м. Київ; 2. ТОВ "ТД "Аліанс-Медіа", м. Київ

про визнання права власності на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати за ним право власності на зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2014 року вагою 4483819,00 кг, яке перебуває на зберіганні в зерновому складі ТОВ «ТД «Аліанс-Медіа» за адресою: 42356, Сумська область, Сумський район, с. Нижня Сироватка, вул. Сумська, 41, прийнятого на зберігання від відповідача 1 за складською квитанцією на зерно № 2576 від 19.11.2014 р.; витребувати з безпідставного володіння відповідача 1 на користь позивача зазначене майно, а також зобов'язати відповідача 2 вчинити дії по переоформленню з ТОВ «АТ «Каргілл» на користь позивача зерна кукурудзи 3 класу врожаю 2014 р. вагою 4483819,00 кг, прийнятого на зберігання від відповідача 1 за складською квитанцією на зерно №2576 від 19.11.2014 р., погасити її (бланк АХ №281541) та видати позивачу нову складську квитанцію на зерно, про що внести зміни та записи до основного реєстру складський документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, і реєстру зернового складу. Крім того, просить суд стягнути з відповідачів на свою користь судовий збір.

Рішенням господарського суду Сумської області від 24.07.2015р. у справі № 920/919/15 (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Родючість» (42350, Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Комсомольська, 27, код 31070214) право власності на зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2014 року вагою 4483819,00 кг, яке перебуває на зберіганні в зерновому складі ТОВ «ТД «Аліанс-Медіа» за адресою: 42356, Сумська область, Сумський район, с. Нижня Сироватка, вул. Сумська, 41, прийнятого на зберігання від Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ КАРГІЛЛ» за складською квитанцією на зерно №2576 від 19.11.2014 р. Витребувано з безпідставного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ КАРГІЛЛ» (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, 4 поверх, код 20010397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Родючість» (42350, Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Комсомольська, 27, код 31070214) зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2014 року вагою 4483819,00 кг, яке перебуває на зберіганні в зерновому складі ТОВ «ТД «Аліанс-Медіа» за адресою: 42356, Сумська область, Сумський район, с. Нижня Сироватка, вул. Сумська, 41, прийнятого на зберігання від Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ КАРГІЛЛ» (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, 4 поверх, код 20010397) за складською квитанцією на зерно №2576 від 19.11.2014 р. Зобов'язано зерновий склад Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Аліанс-Медіа» (03115, м. Київ, вул. Львівська, 18А, код 34762330) вчинити дії по переоформленню з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ КАРГІЛЛ» (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, 4 поверх, код 20010397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Родючість» (42350, Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Комсомольська, 27, код 31070214) зерна кукурудзи 3 класу врожаю 2014 р. вагою 4483819,00 кг, прийнятого на зберігання від Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ КАРГІЛЛ» (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, 4 поверх, код 20010397) за складською квитанцією на зерно №2576 від 19.11.2014 р., погасити її (бланк АХ №281541) та видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Родючість» (42350, Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Комсомольська, 27, код 31070214) нову складську квитанцію на зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2014 р. вагою 4483819,00 кг, про що внести зміни та записи до основного реєстру складський документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, і реєстру зернового складу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ КАРГІЛЛ» (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, 4 поверх, код 20010397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Родючість» (42350, Сумська область, Сумський район, с. Бездрик, вул. Комсомольська, 27, код 31070214) 73 080 грн. 00 коп. судового збору.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою господарського суду Сумської області від 22.06.2015 р. у справі №920/919/15, у вигляді накладення арешту на майно - зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2014 року вагою 4483819, 00 кілограмів, яке перебуває на зберіганні в зерновому складі Товаристві з обмеженою відповідальністю В«ТД В«Аліанс-МедіаВ» за адресою: 42356, Сумська область, Сумський район, с. Нижня Сироватка, вул. Сумська, буд. 41, прийнятого на зберігання від Товариства з обмеженою відповідальністю В«АТ КаргіллВ» (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, 4 поверх, код 20010397) за складською квитанцією на зерно № 2576 від 19 листопада 2014 року.

ТОВ АТ "КАРГІЛЛ" не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на неповне дослідження обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Судові витрати покласти на ТОВ "Агрофірма Родючість".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2015р. у справі № 920/919/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 07.10.2015р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2015р., враховуючи неявку в судове засідання представників заявника апеляційної скарги та другого відповідача, розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.10.2015р. та вдруге запропоновано учасникам судового процесу до початку судового засідання надати відзиви на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі.

Другий відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання 19.10.2015р. уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 19.10.2015р. представники заявника апеляційної скарги та позивача пояснили, що вважають за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника другого відповідача.

Зважаючи на встановлений процесуальним законом строк розгляд апеляційної скарги на рішення суду, належне повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, попередження сторін ухвалами Харківського апеляційного господарського суду про те, що у разі неявки уповноважених представників сторін та ненадання витребуваних судом документів справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами, судова колегія вважає, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та вважає за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника другого відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заявник апеляційної скарги в судовому засіданні 19.10.2015р. підтримав вимоги скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні 19.10.2015р. заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення господарського суду Сумської області вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення позивача та заявника апеляційної скарги, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

18 листопада 2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Родючість» і Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ КАРГІЛЛ» підписано дві різні, не автентичні редакції договору поставки №74886, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити і передати у власність, а відповідач 1 - прийняти і оплатити кукурудзу врожаю 2014 р. українського походження (товар), на умовах EXW «Франко завод-зерновий склад постачальника» на ТОВ «ТД» Аліанс-Медіа», місцезнаходження: Сумська область, Сумський район, с. Нижня Сироватка, вул. Сумська, 41, згідно Інкотермс 2010 в частині, що не суперечить умовам цього Договору. У кожної із сторін знаходяться різні (не автентичні редакції) копії примірників договору.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та не запреречується представниками сторін в оригіналі з мокрими печатками та підписами уповноважених осіб сторін договір відсутній.

Так, Договір в редакції позивача (далі за текстом - «Договір 1») підписаний з боку ТОВ «АТ «КАРГІЛЛ» від імені директора торгівельного відділу ОСОБА_3, а в редакції відповідача 1 (далі за текстом - «Договір 2») договір, укладений від імені торгівельного представника по довіреності №2014/55 від 02.06.2014 р. гр. ОСОБА_4

Згідно п. 2.2. Договору 1 щодо якості товару зазначено: вологість не більше 14%, але не менше 8%; в Договорі 2 - вологість не більше 14%, але не менше 13%; ушкоджені зерна в Договорі 1 - макс. 5% (в тому числі ушкоджені під час сушіння); в Договорі 2 - пошкоджених - не більше 5% (включаючи пошкоджені сушкою не більше 2%).

Зі змісту п. 3.1. Договору 1 вбачається, що ціна кукурудзи - 2480,00 грн. за 1 тону, в тому числі ПДВ 413,33 грн.; в Договорі 2 - ціна кукурудзи 2 000,00 грн. за 1 тону, в тому числі ПДВ 333,33 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору 1 загальна вартість товару (разом з доплатою) склала 11117840,00 грн.; по Договору 2 - загальна вартість товару склала 8966000,00 грн.

Пунктом 4.2. Договору 1 встановлено момент переходу права власності на товар - з моменту перерахування повної суми загальної вартості товару на поточний рахунок постачальника; в редакції Договору 2 - момент переходу права власності на товар - з моменту оформлення зерновим складом складського документу на ім'я покупця/підписання постачальником, покупцем та зерновим складом акту прийому-передачі товару у формі, наданій покупцем.

В розділі 9 «Реквізити сторін» відомості про банківські рахунки також відрізняються: так, у Договорі 1 - розрахунковий рахунок постачальника /позивача/ №26009000009646 в ПАТ «Креді ОСОБА_5» (м. Суми); в Договорі 2 - розрахунковий рахунок постачальника №260058903001 в ПАТ банк «Фінанси та кредит».

Також, суттєві відмінності містяться також в інших пунктах примірників копій Договору.

Зерно кукурудзи в кількісній вазі 4483819 кг перебуває на зберіганні на зерновому складі ТОВ "ТД Аліанс - Медіа". зерно кукурудзи в кількісній вазі 4483819 кг було переоформлено (переписано) з ТОВ «Агрофірма Родючість» на відповідача 1 ТОВ «АТ КАРГІЛЛ» шляхом зміни поклажодавця на зерновому складі відповідача 2 - ТОВ «ТД «Аліанс-Медіа», який погасив складський документ на зерно позивача, виписав на відповідача 1 складську квитанцію на зерно №2576 від 19.11.2014 р. на кукурудзу 3 класу врожаю 2014 року вагою 4483819 кг, а також вніс відповідні зміни (записи) до основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, і реєстру зернового складу, про що свідчать складська квитанція на зерно №2576 від 19.11.2014 р., акт приймання-передачі №00000000046 від 19.11.2014 р., картка аналізу зерна №456 від 19.11.2014 р., які містяться в матеріалах справи.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції вважав, що договір поставки № 74886 від 18.11.2014р. є неукладеним, тому не породжує жодних прав та обов'язків для сторін. За висновком суду, ТОВ "АТ КАРГІЛЛ" безпідставно без відповідної правової підстави заволодів майном позивача (зерном кукурудзи). Враховуючи наведене, власник у відповідності до ст. 387 Цивільного кодексу України має право витребувати своє майно від особи яка безпідставно заволоділа його майном.

Судова колегія вважає правомірними такі висновки суду першої інстанції, зважаючи на наступне,

В положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Варто зауважити, що законодавець не визначає поняття "належна форма досягнення згоди", а лише визначає, що договір укладається у наступному порядку: пропозиція укласти договір (оферта) має передувати, прийняттю пропозиції (акцепту) другою стороною. Відтак, момент досягнення згоди з усіх істотних умов, і момент укладення договору, співпадають.

Отже, колегія суддів констатує, що надання належної форми договору, тобто результату досягнення згоди з усіх істотних умов, і є належною формою досягнення згоди з усіх істотних умов.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими

Тобто, в даному випадку, підтвердженням факту досягнення між позивачем та першим відповідачем згоди з усіх істотних умов в належній формі , з дотриманням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, є наявність єдиного погодженого сторонами змісту (редакції) договору поставки , який покликаний закріпити і правильно відобразити дійсне волевиявлення його сторін.

Натомість, в матеріалах справи наявні різні копії примірників договору поставки від 18 листопада 2014 року, укладеного між позивачем і відповідачем з різними істотними умовами договору.

Наведені обставини свідчать про те, що сторонами не було в належній формі погоджено істотні умови спірного договору , зокрема, щодо кількості, якості та ціни товару, моменту переходу права власності на товар, оскільки вказані пункти мають змістовну відмінність, а відтак не є відображенням дійсного узгодженого волевиявлення його сторін.

Крім того, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази передачі товару за спірним договором поставки.

Згідно з положеннями діючого законодавства не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими), зокрема, відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача (аналогічна правова позиція наведена в п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок щодо неукладеності спірного договору поставки від 18.11.2014р.

Судова колегія відхиляє доводи заявника апеляційної скарги стосовно дійсності спірного договору, оскільки ТОВ "АТ КАРГІЛЛ" вчинені дії, направлені на виконання договору, а саме, перераховані кошти за зерно кукурудзи, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти в розмірі 8967655 грн.93 коп. були перераховані відповідачем 1- ТОВ "АТ КАРГІЛЛ" на розрахунковий рахунок, зазначений в платіжних реквізитах у Договорі 2, а саме: р/р №260058903001 в ПАТ банк «Фінанси та кредит».

Однак, як встановлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного провадження у листопаді 2014 року Управлінням МВС України у Сумській області відкрито кримінальне провадження № 12014200260001074 по факту обману та заволодіння чужими грошовими коштами. В межах вказаного кримінального провадження науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВС України проведено експертні дослідження, якими встановлено, що договір №3945 на розрахунково-касове обслуговування від 06.11.2014 р. не укладався позивачем з АТ «Банк «Фінанси та кредит», так як був підписаний невідомою особою та, зокрема, не був скріплений печаткою позивача (висновок експерта в матеріалах справи а.с. 52-81).

Отже, рахунок, в ПАТ банк "Фінанси та кредит", на який ТОВ "АТ КАРГІЛЛ" перераховано грошові кошти не належить ТОВ "Агрофірма Родючість" , а відкритий іншими невідомими особами, що розслідується в рамках кримінального провадження № 12014200260001074.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23 березня 2012 року № 4, висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції відзначає, що перерахування коштів ТОВ "АТ КАРГІЛЛ" на рахунок, відкритий в філії АТ "Банк "Фінанси та Кредит", який не належить позивачу, не можна вважати оплатою за товар.

За таких обставин, внаслідок неузгодженості сторонами в належній формі істотної умови стосовно порядку розрахунків, позивач, поставивши ТОВ "АТ КАРГІЛЛ" товар, обумовлений спірним договором, не отримав відповідні кошти за його реалізацію.

Зважаючи встановлення факту відсутності правових підстав для набуття у власність першим відповідачем зерна кукурудзи, яке було предметом спірного договору поставки, а також факту належності на праві власності вказаного товару позивачу, суд першої інстанції правомірно зазначив на необхідності витребування з безпідставного володіння відповідача 1 на користь позивача зазначеного майна, а також зобов'язання відповідача 2 вчинити дії по переоформленню з ТОВ "АТ "КАРРГІЛЛ" на користь позивача зерна кукурудзи 3 класу врожаю 2014 року вагою 4483819,00 кг, прийнятого на зберігання від відповідача 1 за складською квитанцією на зерно №2576 від 19 листопада 2014 року.

Твердження першого відповідача в обґрунтуванні апеляційної скарги про незаконність витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України, з огляду на наявність правових підстав для такого набуття (збереження), колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

Колегія суддів звертає увагу, що обов'язковою підставою застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК). Так, особа набуває майно в іншій спосіб ніж визначено положенням статті 11 Цивільного Кодексу України.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, зазначеної у постанові від 02 жовтня 2013 року у справі №6-88цс13, під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Твердження першого відповідача про наявність достатніх правових підстав для набуття (збереження) майна є безпідставними, оскільки суд визнавши договір поставки неукладеним (правочину), визначив перехід майна від позивача таким, що суперечить положенням статті 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі. При прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому рішення господарського суду Сумської області від 24.07.2015 року по справі №920/919/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ АТ "КАРГІЛЛ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 24.07.15 у справі № 920/919/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 20.10.15

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.