Ухвала

від 10.02.2010 по справі 12/1356

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"10" лютого 2010 р.Справа № 12/1356

За позовом: Малого підприємства "Спортек" м. Нетішин

до Відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції м. Нетішин

до Комунального торгово-виробничого підприємства „МіськторгВ» м. Нетішин

до Головного управління державного казначейства України в Хмельницькій області м. Хмельницький

про відшкодування шкоди в розмірі 593 916 грн.

Суддя Шпак В.О.

Представники сторін:

Позивача : не з'явився

Відповідача 1 : не з'явився

Відповідача 2 : не з'явився

Відповідача 3 : ОСОБА_1 - за довіреністю №14-14/2-136 від 11.01.2010р.

Представник прокуратури: не з'явився

Ухвала виноситься 10.02.2010р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору: Мале підприємство "Спортек" м. Нетішин звернулось з позовом до Відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції м. Нетішин про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих порушенням майнових прав підприємств та організацій в розмірі 593 916 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що неправомірними діями органами ДВС підприємству було причинено шкоду в розмірі 170000 грн. А саме, під час виконання рішення суду про виселення, державним виконавцем було описано та вилучено майно ПП "Спортек", яке було передано на зберігання Комунальному торгово-виробничому підприємству "Міськторг". В подальшому вказане майно було втрачене.

21.10.2009р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову. Просить суд визнати незаконними дії державних виконавців державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції Хмельницької області щодо незавершення виконавчого провадження у встановлені законодавством строки, ненадіслання постанови про завершення виконавчого провадження МП "Спортек" та суду у встановлені терміни та бездіяльність щодо непередачі майна МП "Спортек" на зберігання зберігачеві в установленому законодавством порядку, що призвело до його втрати та спричинення тяжких наслідків юридичній особі, нескладання акту виявлення розтрати майна МП "Спортек" та незвернення з поданням до суду чи в органи прокуратури за місцем виконання рішення для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності; зобов'язати Головне управління державного казначейства України у Хмельницькій області, негайно, після набрання рішенням законної сили, виплатити Малому підприємству "Спортек" грошову суму в розмірі 581 814грн. 90коп. за шкоду, заподіяну державними виконавцями відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції Хмельницької області МП "Спортек" під час виконання рішення суду, сплачене державне мито та витрати за послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, у повному обсязі.

Відділом ДВС подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується з доводами позовної заяви виходячи з наступного.

25.01.2001 року державний виконавець Нетішинського міського відділу державної виконавчої служби приступив до примусового виконання наказу Арбітражного суду Хмельницької області №8/104-пр від 17.01.2001 року про виселення МП „СпортекВ» із приміщення площею 387кв.м. по пр-кту Незалежності 22, м. Нетішин та передачі зазначеного приміщення КП „Торговий центр" м. Нетішин.

При виселенні проводився опис майна, яке в подальшому було складене у орендоване приміщення, що підтверджується наявними в справі судовими рішеннями.

Так, з 2001 по 2003 рік МП „СпортекВ» оскаржувались дії державного виконавця по виселенню, неправильному опису майна, відшкодуванню вартості вивезеного майна в розмірі 450 000грн. та моральних в розмірі 50 000 грн. Однак, судами різних інстанцій (рішенням Славутського місцевого районного суду від 14.09.2001 року та ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 15.01.02 року) МП „СпортекВ» було відмовлено у задоволенні всіх скарг і позовних вимог.

Між Нетішинським міським відділом державної виконавчої служби та КТВП „МіськторгВ» м.Нетішин було укладено договір оренди нежитлового складського приміщення для зберігання арештованого майна №09/25.1.01 від 25.01.2001 року. Відповідно до п.5.1.1 орендодавець зобов'язувався забезпечити охорону території, будівлі в якій знаходиться орендоване приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що боржнику неодноразово направлялися письмові пропозиції про отримання свого майна (копії наявні в матеріалах справи), але вони були проігноровані.

Твердження позивача про те, що виконавче провадження не могло бути завершене так, як арешт з майна не було знято протягом восьми років не відповідає дійсності, та базується виключно на припущеннях позивача, а також повністю спростовується рішенням Славутського місцевого районного суду від 14.09.2001 року, а саме „Згідно із ст.79 ЗУ „Про виконавче провадженняВ» виселення МП „СпортекВ» з приміщення „КП „Торговий центрВ» здійснювалося у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ з обов'язковим описом майна державним виконавцем, про що був складений акт опису майнаВ» . В»Оскільки виконання рішення здійснювалось за відсутності боржника, державний виконавець згідно із ст.79 Закону "Про виконавче провадження" поряд із описом майна провів його оцінку в порядку, визначеномуст.57 даного Закону, тобто за ринковими цінами, що діяли на день проведення оцінкиВ» .

На даний час у відділі ДВС збереглися лише окремі документи, які предмету позову у зв'язку із тим, що з моменту виселення пройшло більше восьми років. Виконавче провадження було знищене в грудні 2006 року, а тому не можливо об'єктивно встановити обставини справи. Так, не можна однозначно стверджувати про неповернення МП „СпортекВ» описаного та арештованого під час виселення майна, оскільки у знищеному виконавчому провадженні могли бути наявні документи про його повернення власнику.

Відповідно до п.6 ст.80 ГПК України Господарський суд припиняє провадження по справі якщо підприємство чи організацію, які є сторонами - ліквідовано.

Нетішинський міський відділ державної виконавчої служби (інд. код юридичної особи 25978646 ), який проводив виконавчі дії по виконанню рішення суду і є стороною по справі було ліквідовано 30.12.2005 року.

30.03.2007 року було створено відділ державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції (інд. код юридичної особи 34786565), який не є правонаступником ліквідованого відділу.

У позовній заяві відсутні будь-які розрахунки визначення суми стягнення та неможливо встановити, що вимагає стягнути позивач збитки чи шкоду.

Так, відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи не є абстрактними, а реальними, тобто дійсно могли би ним бути одержані, з урахуванням конкретних особливостей діяльності відповідача.

Однак, доказів на підтвердження того, що пред'явлена до стягнення сума є збитками, позивач не надав.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає складові елементи: протиправна поведінка особи, шкідливий результат, причинний зв'язок та вина особи, яка заподіяла шкоду.

Таким чином, за відсутності всіх елементів складу правопорушення, яке встановлює відповідну відповідальність, суди дійшли неправильного висновку про наявність підстав для покладення на орган державної виконавчої служби відповідальності у вигляді зобов'язання відшкодувати майнову шкоду.

Додатково звертає увагу суду на сплив терміну для пред'явлення до відділу ДВС будь-яких майнових вимог. Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на те, що про можливе порушення свого права позивач довідався ще 2001 року відділ ДВС Нетішинського міського управління юстиції просить підчас винесення рішення по даній справі також застосувати сплив позовної давності до вимоги про відшкодування шкоди за неповернене майно МП „СпортекВ» .

В зв'язку з вищевикладеним, просить суд у позові відмовити.

Відповідач - Головне управління Державного казначейства України у Хмельницькій області проти позову заперечує та повідомляє наступне.

Так, відповідно до ст. 56 Конституції України передбачена можливість відшкодування шкоди за рахунок держави, у разі заподіяння її незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування чи їх посадових осіб при здійсненні своїх повноважень.

При цьому, Державне казначейство України та його органи є юридичними особами і тому відповідають лише за виконання своїх обов'язків, та не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави та інших державних органів (ч.2 ст. 176 ЦК України).

Даний факт вказує на те, що жодним законодавчим актом, нормативно-правовим актом не передбачено покладення відповідальності на Державне казначейство за дії інших органів державної влади, їх посадових осіб та держави в цілому.

Орган Державного казначейства не може бути належним відповідачем по справі, оскільки належними сторонами в господарському процесі є лише ті особи, які перебували в матеріальних відносинах між собою до подання позову до суду. Даний висновок підтверджується і думкою колегії Житомирського апеляційного господарського суду (постанова по справі №14/8/3707 від 22.01.2008 року), а також і колегія Вищого господарського суду України (постанова від 17.04.2008 р.), де вказано, що орган Державного казначейства не уповноважений представляти інтереси держави у спірних правовідносинах.

Приймаючи рішення щодо стягнення збитків, варто звернути увагу на норму ст.86 Закону України „Про виконавче провадження" згідно якої збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Саме тому, для застосування відповідальності необхідна наявність 4 елементів правопорушення: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) особи, яка заподіяла шкоду, безпосередньо шкода, причинний зв'язок між такими діями та шкодою та вина особи, яка заподіяла шкоду. Тільки наявність вказаних чотирьох елементів є підставою для притягнення до відповідальності. При винесенні рішення суду необхідно врахувати, що відсутність хоча б одного зі складових правопорушення унеможливлює відшкодування шкоди.

Крім того, ст.1173 та 1174 ЦК України вказує, що шкода, заподіяна незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується державою, у встановленому законом порядку.

Законодавець пов'язує можливість відшкодування шкоди, за обставин, на які посилається позивач, з існуванням нормативного документу, який би встановлював умови та порядок відшкодування такої шкоди. На сьогодні такий закон не прийнято та чітко не передбачено порядок та безпосередньо кошти, з яких має бути здійснено таке відшкодування, що ще раз підтверджує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Підставою для такого відшкодування є незаконність дій відповідного органу чи його бездіяльність.

Необхідність доведення бездіяльності органів державної влади повинна здійснюватися у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Такі висновки відповідають і правовій позиції Верховного Суду України, викладені в постанові Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 25.10.2005 року у справі №32/421, згідно якої неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись відповідним рішенням суду.

Матеріали справи вказують, що позивачі неодноразово зверталися до суду щодо дій державного виконавця, але не має жодного рішення, яке б визнавало такі дії органу виконавчої влади незаконними.

Крім того, вимога позивача щодо стягнення шкоди саме з Головного управління ДКУ у Хмельницькій області жодним чином не підтверджена нормами чинного законодавства.

Таким чином, аналіз норм чинного законодавства дає можливість зробити висновок, що позивачем не надано жодної підстави та правового обґрунтування щодо можливості відшкодування шкоди з органів Державного казначейства.

Просить суд у позові відмовити.

В судовому засіданні представник ДВС повідомив, що Відділом ДВС Нетішинського міського управління юстиції 25.11.2009року було направлено в прокуратуру м. Нетішин повідомлення про злочин. Вказане повідомлення стосується майна, яке є предметом судового розгляду.

Від прокуратури м. Нетішина надійшов лист з повідомленням, що за результатами проведеної перевірки підстав для скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.11.2009року Нетішинського МВ УМВСУ в Хмельницькій області винесеної по заяві ОСОБА_2 немає.

Від ДВС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Також, відділ ДВС повідомив, що листом від 26.01.2010р. прокуратура м. Нетішина повідомила, що постанова про відмову у порушенні кримінальної справи скасована прокурорам 22.01.2010р., матеріали направлено для додаткової перевірки Нетішинським МВ УМВС. Крім того, зазначив, що, вивчивши подані позивачем до суду письмові докази, було виявлено невідповідність копій акту опису майна від 26.01.2001р. з оригіналом цього ж акту, що знаходиться у державного виконавця. Так, в позові позивачем було вказано на вилучення державним виконавцем під час виселення 7-ми тракторів Т-012. Однак, в оригіналі документу (п.55 акту опису майна) чітко зазначено одну одиницю вилученого майна, що суттєво впливає на ціну позову і істотно її зменшує.

Враховуючи викладені обставини, розгляд справи належить відкласти на іншу дату.

Керуючись ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Розгляд справи відкласти на 11:00 год. "24" лютого 2010р.

Зобов'язати відповідача (ДВС) - надати результати розгляду прокуратурою м. Нетішин заяви повідомлення про злочин.

Зобов'язати відповідача ОСОБА_3 торгово-виробниче підприємство "Міськторг" м. Нетішин подати в судове засідання копію довідки органу державної статистики про включення до Єдиного державного реєстру, письмовий відзив на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів.

Визнати явку повноважних представників сторін та прокуратури в судове засідання обов'язковою.

Суддя В.О. Шпак

Віддрук. 6 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3,4,5 -відповідачам,

6 - прокуратурі Хмельницької області.