Постанова

від 27.07.2015 по справі 916/1038/15-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2015 р.Справа № 916/1038/15-г Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.

Суддів Діброви Г.І., Журавльова О.О.

При секретарі судового засідання Бендерук Є.О.

За участю представників сторін:

Від позивача - Чорноморченко А.Б, за довіреністю б/н від 18.02.2015 року;

Від відповідача - Гончарук І.В., за довіреністю б/н від 10.07.2015 року.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виноробний завод „УДАРНИЙ", Одеська область, Тарутинський район

на рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2015 року

у справі № 916/1038/15-г

за позовом Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІТАН І Ко", м .Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виноробний завод „УДАРНИЙ", Одеська область, Тарутинський район

про стягнення 170 357,37 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.05.2015 року позовні вимоги Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІТАН І Ко", м .Одеса (Далі - ТОВ „ЛІТАН І Ко") до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виноробний завод „УДАРНИЙ", Одеська область, Тарутинський район (Далі - ТОВ „ВЗ „УДАРНИЙ") про стягнення 170 357,37 грн. задоволені в повному обсязі.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що вважає правомірною вимогу ТОВ „ЛІТАН І Ко" щодо стягнення з ТОВ „ВЗ „УДАРНИЙ" заборгованості за виконані роботи у сумі 120 000 грн. та вказав, що ТОВ „ЛІТАН І Ко" правомірно нарахував ТОВ „ВЗ „УДАРНИЙ" пеню у сумі 8 479,56грн., 3 % річних у розмірі 6 877,81грн. і 35 000 грн. інфляційних, які також підлягають стягненню.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, 01.07.2015 року ТОВ „ВЗ „УДАРНИЙ" звернулось із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ „ЛІТАН І Ко" відмовити повністю.

Скаржник вважає, що рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та зазначає, що на момент підписання додаткової угоди № 1 від 16.01.2013 року до договору № 1405 УЛ від 14.05.2012 року директором ТОВ „ВЗ „УДАРНИЙ" Кученко В.В. не являвся, тому повноважень на підписання документів не міг мати, а отже додаткова угода юридичної сили не має. Крім того, апелянт вказує на неякісне виконання робіт по антикорозійному захисту внутрішньої поверхні металевих резервуарів.

В судовому засіданні представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Водночас, в судовому засіданні представником відповідача заявлено усне клопотання про призначення по справі судової експертизи щодо визначення якості проведених позивачем робіт, за здійснення яких стягується заборгованість у даній справі. Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання. Судовою колегією клопотання розглянуто та відхилено, у зв'язку з тим, що в даній справі не розглядаються позовні вимоги щодо якості наданих робіт і дане питання не є предметом позову.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін , перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.05.2015 року місцевий господарський суд, задовольнивши позовні вимоги ТОВ „ЛІТАН І Ко", стягнув з ТОВ „ВЗ „УДАРНИЙ" на користь ТОВ „ЛІТАН І Ко" заборгованість у розмірі 170 357,37 грн., яка складається з основної заборгованості у розмірі 120 000 грн., пені в сумі 8 479,56 грн., 3 % річних у розмірі 6 877,81грн., 35 000грн. інфляційних, а також суд стягнув 3 407,15 грн. судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2012 року між сторонами по справі було укладено Договір № 1405 УЛ (Далі - Договір).

Згідно п.п. 1.1., 1.2. Замовник (ТОВ „ВЗ „УДАРНИЙ) доручив, а Підрядник (ТОВ „ЛІТАН І Ко") прийняв на себе зобов'язання виконати із матеріалів підрядника, силами свого персоналу роботу по антикорозійному захисту внутрішньої поверхні металевих резервуарів загальною площею 1000 кв.м. Після виконання робіт Замовник зобов'язується прийняти роботу і провести оплату згідно акту виконаних робіт в повному обсязі.

06.08.2012 року сторонами було підписано акт надання послуг № 26, відповідно до якого ТОВ „ЛІТАН І Ко" були виконані роботи з антикорозійного захисту внутрішньої поверхні металевих резервуарів площею 1592 кв.м. загальною вартістю 222 880 грн.

Згідно платіжних доручень № 19 від 06.06. 2012 року, № 2 від 31.07.2012 року та № 88 від 10.12.2012 року ТОВ „ВЗ „УДАРНИЙ" сплатив ТОВ „ЛІТАН І Ко" у якості часткового погашення заборгованості за виконані роботи 40 000,00 грн., 50 000,00 грн. та 12 880,00 грн. відповідно на загальну суму 102 880,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20%.

16.01.2013 року сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою погодили наступне.

Згідно п. 1.1. Договору Замовник доручив, а Підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати, із матеріалів підрядника, силами свого персоналу роботу по антикорозійному захисту внутрішньої поверхні металевих резервуарів загальною площею 1 592 кв.м.

Відповідно до п. 2.2., вартість Договору складає 222 880 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно п. 3 Додаткової Угоди сторони встановили, що на день її підписання Замовником погашено заборгованість перед Підрядником у розмірі 102 880,00 грн., в т.ч. НДС 20 %.

Пунктом 4 Додаткової угоди сторони встановили, що на момент підписання даної Додаткової угоди борг Замовника за виконані роботи складає 120 000 гривень.

Сторони у п. 5 Додаткової угоди узгодили наступний графік погашення заборгованості: до 28.02.2013 року Замовник виплачує Підряднику 40 000 гривень; до 31.03.2013 року Замовник виплачує Підряднику 40 000грн.; до 30.04.2013 року Замовник виплачує Підряднику 40 000грн.

Відповідно до п. 5.6. договору у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт Замовник зобов'язаний уплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу.

ТОВ „ВЗ „УДАРНИЙ" свої зобов'язання перед ТОВ „ЛІТАН І Ко" щодо сплати 120 000,00 грн. не виконало, що і стало причиною звернення до господарського суду Одеської області із позовом про стягнення заборгованості .

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов'язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог.

З огляду на зазначене, Одеський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо невиконання ТОВ „ВЗ „УДАРНИЙ" своїх зобов'язань перед ТОВ „ЛІТАН І Ко" щодо сплати 120 000,00 грн. та стягнення цієї суми з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів перевірила розрахунок і період нарахування пені, 3 % річних, інфляційних та погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Місцевий господарський суд помилково послався в рішенні на ст. 712 Цивільного кодексу України, яка регулює правовідносини за договором поставки, проте вказане не призвело до невірних висновків і прийняття неправильного рішення у справі.

Одеський апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються вищевказаними нормами чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виноробний завод „УДАРНИЙ" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2015 року у даній справі - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника .

Керуючись ст.ст. 49; 99; 101-103; 105; Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виноробний завод „УДАРНИЙ", Одеська область, Тарутинський район залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2015 року у справі № 916/1038/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

О.О. Журавльов