Постанова

від 20.07.2015 по справі 816/971/15-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 р. Справа № 816/971/15-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Повстинагроальянс", Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2015р. по справі № 816/971/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Повстинагроальянс"

до Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

26 березня 2015 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Повстинагроальянс" (надалі - ТОВ "Повстинагроальянс"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - Лубенська ОДПІ, відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

- №0002122201 від 22.10.2014 року;

- №0002132201 від 22.10.2014 року;

- №0000422201 від 19.03.2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставність висновків відповідача, викладених в акті позапланової виїзної документальної перевірки від 10.10.2014 року №2739/22-34131667, щодо заниження податку на додану вартість на суму 79 562,77 грн за результатами господарських операцій з ТОВ В«Керуюча компанія В«Гранд Дистриб'юшнВ» , з огляду на те, що в ході перевірки податковому органу надано усі первинні документи щодо придбання товару, а саме шроту соняшникового, а також його подальшого використання у господарській діяльності для годівлі худоби: договори продажу - поставки товару, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, Книги вагаря та Книги обліку ТМЦ, які свідчать про оприбуткування шроту по складському обліку, внутрішньогосподарські накладні на переміщення шроту зі складу на переробку для виготовлення комбікормів, акти на виготовлення комбікормів, відомості витрат кормів тощо. Вважає, що мав законне право на віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Позивач також не погоджується із нарахуванням відповідачем штрафних санкцій за порушення п.198.6. статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок включення до складу податкового кредиту Декларації з ПДВ (спеціальна) за перевіряємий період суми ПДВ в розмірі 107 016,04 грн, в тому числі за серпень 2014 року - 107 016,04 грн, по податковій накладній, що не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, а також порушення п. 198.2., п. 198.6. статті 198, п. 201.8. статті 201 Податкового кодексу України внаслідок включення до складу податкового кредиту Декларації з ПДВ (спеціальна) суми ПДВ у розмірі 2 370,26 грн, у тому числі, за січень 2014 року - 13,40 грн, за травень 2014 року - 236,06 грн, серпень 2014 року - 2 120,80 грн. Зазначає, що в силу положень п. 209.2. статті 209 Податкового кодексу України платники із спеціальним режимом оподаткування не сплачують до бюджету суми ПДВ з вартості поставлених ними сільськогосподарських товарів/послуг, а тому вказані суми не є податковим зобов'язанням такого платника податків, що підлягає сплаті до бюджету, а відтак штраф на ці суми не нараховується.

Крім того, позивач вважає помилковим та необґрунтованим висновок податкового органу про порушення ТОВ В«ПовстинагроальянсВ» ч. 11 статті 15 Закону України В«Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробівВ» , а саме, здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії. Стверджує, що в даному випадку мала місце безкоштовна видача шампанського жінкам-працівникам підприємства як подарунків до Міжнародного жіночого дня. Також звертав увагу на те, що податкове повідомлення - рішення №0000422201, яким застосовано штрафні санкції за наведене порушення, прийнято датою 19.03.2014 року, тобто раніше за дату складення акту перевірки від 10.10.2014 № 2739/22-34131667.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.15 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Повстинагроальянс" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № НОМЕР_1 від 22 жовтня 2014 року, в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Повстинагроальянс " від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 79 562 грн. 60 коп. (сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві гривні шістдесят копійок).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № НОМЕР_2 від 19 березня 2014 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 365 грн (дванадцять тисяч триста шістдесят п'ять гривень).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2015 року, у справі № 816/971/15-а, в частині незадоволених позовних вимог, скасувавши її в даній частині та прийняти нову постанову, якою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.03.2014 р. № НОМЕР_2 та від 22.10.2014 р. № НОМЕР_3, прийняті Лубенською об'єднаною Державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Полтавській області.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Повстинагроальянс" (ідентифікаційний код 34131667) зареєстроване як юридична особа 26.03.2006 /т.1, а.с.9/, є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість як сільськогосподарське підприємство з 01.01.2009, що підтверджується свідоцтвом № 200147058 /т. 10, а.с. 122/.

У термін з 22.09.2014 по 03.10.2014 Лубенською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Повстинагроальянс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2013 по 22.09.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2013 по 22.09.2014 та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2013 по 22.09.2014.

За результатами перевірки складено акт № 2739/22-34131667 від 10.10.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- пп. 192.1.1. п.192 статті 192, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. статті 198, п. 201.4., п. 201.8., п. 201.10. статті 201, п. 209.15 статті 209 , п. 11 Підрозділу 2 розділу ХХ В«Перехідні положенняВ» Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ в податкових деклараціях по податку на додану вартість за результатами операцій з поставки сільськогосподарських товарів (послуг) у відповідності до спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства за перевіряємий період на загальну суму 110 177 грн, у тому числі за серпень 2014 року - 110 177 грн;

- пп. 192.1.1. п.192 статті 192, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. статті 198, п. 201.4., п. 201.8., п. 201.10. статті 201, п. 209.15 статті 209 , п. 11 Підрозділу 2 розділу ХХ В«Перехідні положенняВ» Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення в податкових деклараціях по податку на додану вартість за результатами операцій з поставки сільськогосподарських товарів (послуг) у відповідності до спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства (рядок 24 декларації) за перевіряємий період на загальну суму 83 236 грн, в т.ч. за січень 2014 року - 6626 грн, березень 2014 року - 19039 грн, квітень 2014 року - 8789 грн, травень 2014 року - 10 184 грн, липень 2014 року - 38548 грн;

- ч. 11 статті 15 Закону України В«Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробівВ» , а саме, здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії /т.1, а.с. 15- 34/.

На акт перевірки № 2739/22-34131667 від 10.10.2014 позивачем подано заперечення, за результатами розгляду яких Лубенською ОДПІ надіслано лист від 21.10.2014 № 6001/10/16-22-02-11, в якому повідомлено про часткову згоду із доводами позивача про відсутність порушень податкового законодавства /т.1, а.с. 35 - 37/.

На підставі акту перевірки, з урахуванням результатів розгляду заперечень на акт перевірки, Лубенською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_3 від 22.10.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 163 705 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем - 109 137 грн, за штрафними санкціями - 54 568 грн 50 коп. /т.1, а.с. 39/;

- № НОМЕР_1 від 22.10.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 79812 грн за липень 2014 року /т.1, а.с. 40/;

- № НОМЕР_4 від 22.10.2014, яким позивачу визначено штрафні санкції в сумі 17 000 грн.

За результатами розгляду первинної скарги позивача рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 25.12.2014 № 2783/10/16-31-10-04-12 скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 22.10.2014 в частині 12 365 грн та задоволено скаргу в цій частині, а податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 22.10.2014 та № НОМЕР_1 від 22.10.2014 залишено без змін, а скаргу без задоволення /т.1, а.с. 41 - 45/.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 24.02.2015 № 3860/6/99-99-10-01-02 про результати розгляду скарг позивача залишено без змін податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 22.10.2014 та № НОМЕР_1 від 22.10.2014, скасовано рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 22.10.2014 в сумі 12 365 грн, а скаргу залишено без задоволення /т.1, а.с. 46 - 48/.

З урахуванням рішення Державної фіскальної служби України від 24.02.2015 Лубенською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 19.03.2014, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 17 000 грн /т.1 а.с. 38/.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями № НОМЕР_1 від 22 жовтня 2014 року, в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Повстинагроальянс " від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 79 562 грн. 60 коп. (сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят дві гривні шістдесят копійок) та № НОМЕР_2 від 19 березня 2014 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 365 грн (дванадцять тисяч триста шістдесят п'ять гривень) порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.10.2014 в частині зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 79 562,77 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу приписів пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, пунктом 198.6 статті 196 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів також враховує, що пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону, бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до вимог пункту 209.10. статті 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарське підприємство реєструється як суб'єкт спеціального режиму оподаткування з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість.

Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку (пункт 209.13. статті 209 Податкового кодексу України).

Аналіз норм Податкового кодексу України свідчить про те, що сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування під час формування податкового кредиту з ПДВ керується загальними правилами, визначеними статтями 198, 201 Податкового кодексу.

В ході перевірки встановлено та зафіксовано в акті перевірки № 2739/22-34131667 від 10.10.2014, що позивачем включено до складу податкового кредиту з ПДВ до декларації з ПДВ (спеціальної) суми ПДВ за результатами господарських відносин з ТОВ В«Керуюча Компанія В«Гранд Дистриб'юшнВ» на загальну суму 79 562,77 грн, в тому числі, за січень 2014 року - 6612,67 грн, березень 2014 року - 19089 грн, квітень 2014 року - 8789,17 грн, травень 2014 року - 9948,10 грн, липень 2014 року - 35 123,83 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Керуюча Компанія В«Гранд Дистриб'юшнВ» укладено договір № 17/07/13-ІІІгр від 17.07.2013, відповідно до умов якого ТОВ В«Керуюча Компанія В«Гранд Дистриб'юшнВ» (продавець) зобов'язується передати у власність позивачу (покупець) шрот соняшниковий українського походження, вироблений із насіння соняшника врожаю 2012 року /т.1, а.с. 49 - 50/.

Кількість кожної окремої партії товару узгоджується сторонами у специфікаціях на кожну партію товару, яка є невід'ємною частиною договору. Сторони допускають відхилення фактичної поставки товару у межах +/- 5 % за вибором продавця від кількості товару, визначеного у специфікаціях (п. 2.1. Договору).

Згідно пункту 3.1. договору базисні умови поставки - СРТ Полтавська область, Гребінківський район, с. Ульяновка, вул. Лесі Українки, 31.

У додатковій угоді сторони договору домовилися, що договір діє з моменту його підписання і до 31 січня 2014 року, а в частині виконання сторонами зобов'язань по договору - до повного їх виконання /т.1, а.с. 51/.

У січні 2014 року сторонами підписано специфікацію № 6 до Договору щодо поставки шроту кількістю 20 метричних тон /т. 1, а.с. 52/.

Також між позивачем та ТОВ В«Керуюча Компанія В«Гранд Дистриб'юшнВ» укладено договір поставки № 9 від 21.02.2014, відповідно до умов якого ТОВ В«Керуюча Компанія В«Гранд Дистриб'юшнВ» (постачальник) зобов'язується передавати у власність (поставляти) позивачу (покупець) шрот соняшниковий /т.1, а.с. 53 - 54/.

Згідно з п. 1.2. договору загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати кожної партії товару визначаються сторонами у специфікаціях, які формуються постачальником на підставі заявок покупця та є невід'ємними частинами цього договору.

Судом першої інстанції встановлено, що сторонами договору були підписані специфікації № 1 від 21.02.2014, № 2 від 02.03.2014, № 3 від 01.05.2014, № 4 від 02.06.2014, № 5 від 01.07.2014 /т.1, а.с. 55 - 58, т.11, а.с. 112/, в яких визначено, крім іншого, умови поставки у відповідності до вимог Інкотермс 2010 року СРТ (В«доставка сплачена до…В» ) - Полтавська область, Гребінківський район, с. Ульяновка або Полтавська область, Гребінківський район, с. Смотрики.

В силу положень Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс 2010 CPT (Carriage Paid To (... named place of destination) - фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення), означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Згідно документів, наявних у справі, за адресами с. Ульяновка та с. Смотрики, Гребінківський район, Полтавська область, знаходяться приміщення позивача /т. 10, а.с. 71 - 76, 144 - 145/.

Таким чином, за умовами договорів позивача із ТОВ В«Керуюча Компанія В«Гранд Дистриб'юшнВ» № 17/07/13-ІІІгр від 17.07.2013, № 9 від 21.02.2014, обов'язок поставки товару за місцезнаходженням позивача покладався на ТОВ В«Керуюча Компанія В«Гранд Дистриб'юшнВ» .

В ході виконання договору ТОВ В«Керуюча Компанія В«Гранд Дистриб'юшнВ» видано позивачу податкові накладні № 38 від 15.01.2014, № 208 від 27.02.2014, № 44 від 07.02.2014, № 47 від 07.02.2014, № 48 від 06.05.2014, № 39 від 05.06.2014, № 54 від 10.06.2014, № 87 від 08.07.2014 /т.1, а.с. 67 - 74/, видаткові накладні № 32 від 15.01.2014, № 248 від 27.02.2014, № 340 від 07.03.2014, № 548 від 07.04.2014, № 809 від 06.05.2014, № 999 від 05.06.2014, № 1017 від 10.06.2014, № 1247 від 08.07.2014 /т.1, а.с. 59 - 66 /, згідно з якими здійснено поставку шроту соняшникового загальною кількістю 180,43 т вартістю 477 376 грн, в тому числі ПДВ - 79 562,77 грн.

Податкові накладні, видані позивачу ТОВ В«Керуюча Компанія В«Гранд Дистриб'юшнВ» , відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою.

ТОВ В«Керуюча Компанія В«Гранд Дистриб'юшнВ» на момент укладення договору та видачі податкових накладних було зареєстроване як юридична особа та платник ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами /т. 13, а.с. 223 - 225/ та сторонами у справі не заперечується.

Розрахунок за отриманий товар позивачем проведено у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні у справі /т. 9, а.с. 215 - 222/.

Факт транспортування товару від ТОВ В«Керуюча Компанія В«Гранд Дистриб'юшнВ» до позивача засвідчено товарно-транспортними накладними /т. 1, а.с. 75 - 83/, а також підтверджено поясненнями і документами перевізників, наданих на вимогу суду /т.13, а.с. 188 - 208, 211 - 216/.

Посилання Лубенської ОДПІ в акті перевірки на те, що дані, зазначені у товарно-транспортних накладних, не відповідають фактичним даним системи АІС В«АвтомобільВ» , колегія суддів оцінює критично, оскільки позивач не може нести відповідальність за можливі неточності у номерах транспортних засобів, вказаних у ТТН, оформлених постачальником. Також відповідач на підтвердження своїх доводів не надав витягів із системи АІС В«АвтомобільВ» відносно транспортних засобів, зазначених у ТТН, станом на дату спірних правовідносин. Посилання відповідача на те, що у ТТН не вказано, що машини, що здійснювали перевезення товару, були тентовані, в той час як товар є сипучим продуктом, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки чинними нормативно-правовими актами не встановлено обов'язковість зазначення таких даних у ТТН.

Крім того, колегія суддів зауважує, що товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, на підставі якого проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання товарно-матеріальних цінностей.

Також відхиляються твердження відповідача, наведені в акті перевірки, щодо неналежного оформлення видаткових накладних, а саме відсутності поряд з підписом прізвища особи, якою отримано товар, виходячи із наступного.

Представниками позивача в ході розгляду справи пояснено, що товар від ТОВ В«Керуюча Компанія В«Гранд Дистриб'юшнВ» отримано завідуючими складами у с. Смотрики та с. Ульяновка ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на підтвердження чого надано письмові пояснення вказаних осіб, а також документи про прийняття їх на роботу у ТОВ В«ПовстинагроальянсВ» /т. 10, а.с. 45 - 58/.

Отримання та оприбуткування товару від ТОВ В«Керуюча Компанія В«Гранд Дистриб'юшнВ» підтверджується даними Книги вагаря та Книги обліку ТМЦ, що ведуться окремо по складу у с. Смотрики та по складу у с. Ульяновка /т. 1 , а.с. 91 - 105, т. 10, а.с. 37 - 44/, копії яких наявні у матеріалах справи та оригінали яких були оглянуті судом в ході розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що окремі недоліки в оформленні видаткових накладних за наявності інших документів, якими підтверджується факт реального придбання платником податків товарів/послуг, не можуть розглядатися як підстава для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено, що шрот соняшниковий придбавався позивачем у ТОВ В«Керуюча Компанія В«Гранд Дистриб'юшнВ» з метою використання у своїй господарській діяльності, а саме, годівлі худоби, яка утримується позивачем, що підтверджується актами на виготовлення комбікормів /т.1, а.с. 106 - 250, т. 2, а.с. 1 - 255, т. 3, а.с. 1 - 200, т. 4, а.с. 1 - 200, т. 5, а.с. 1 - 200, т. 6, а.с. 1 - 200, т. 7, а.с. 1 - 200, т. 8, а.с. 1 - 184/, відомостями витрат кормів /т. 8, а.с. 185 - 250, т. 9, а.с. 1 - 214/, рецептами на виготовлення комбікормів /т. 12, а.с. 182 -250, т. 13, а.с. 1 - 185/ за спірний період.

Рух товару відображено у бухгалтерському обліку по рахунку 2083 (отримання товару), по рахунку 63121 (оплата товару), із подальшим обліком на рахунку 26 (використання товару для виготовлення комбікорму), що підтверджується відповідними оборотно-сальдовими відомостями та звітами по проводкам за спірний період /т. 10, а.с. 68 -70, т. 11, а.с. 114 - 241, т. 12, а.с. 1 - 81/,

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ В«Керуюча Компанія В«Гранд Дистриб'юшнВ» мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних та визначення у зв'язку з цим від'ємного значення ПДВ, ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на висновки актів від 17.06.2014 № 636/223/35394779 В«Про результати зустрічної звірки ТОВ В«Керуюча компанія В«Гранд Дистриб'юшнВ» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ В«ІнтервентоВ» (код ЄДРПОУ 38198809), їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 рокуВ» , від 31.07.2014 № 1054/04-62-22-3/35394779 В«Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ В«Керуюча компанія В«Гранд Дистриб'юшнВ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень - червень 2014 рокуВ» , колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Так, із довідки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 17.06.2014 № 636/223/35394779 В«Про результати зустрічної звірки ТОВ В«Керуюча компанія В«Гранд Дистриб'юшнВ» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ В«ІнтервентоВ» (код ЄДРПОУ 38198809), їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 рокуВ» /т. 9, а.с. 240 -243/, не вбачається, що встановлено зв'язок між господарськими операціями ТОВ В«Керуюча компанія В«Гранд Дистриб'юшнВ» із ТОВ В«ІнтервентоВ» та господарськими операціями ТОВ В«Керуюча компанія В«Гранд Дистриб'юшнВ» із позивачем.

Відносно акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 31.07.2014 № 1054/04-62-22-3/35394779 В«Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ В«Керуюча компанія В«Гранд Дистриб'юшнВ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень - червень 2014 рокуВ» /т. 9, а.с. 244 - 250/, то колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Таким чином, твердження податкового органу відносно правильності або неправильності декларування та сплати платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в довідці зустрічної звірки. В акті про неможливість проведення зустрічної звірки мають зазначатись лише обставини, котрі зумовили її не проведення.

Крім того, із аналізу чинного законодавства вбачається, що відповідальність платника податку має індивідуальний характер. Якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

У рішенні Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" звернуто увагу на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Таким чином, отримання податковим органом акту (довідки) перевірки, в якому викладені висновки про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує фактичні обставини.

Отже доводи, якими податковий орган вмотивував правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не є переконливими, а відображені в акті перевірки висновки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам правових норм.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 22.10.2014 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 79 562,77 грн не ґрунтується на вимогах податкового законодавства, прийняте без урахування усіх обставин, які мали значення для прийняття такого рішення.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 22.10.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 163 705 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем - 109 137 грн, за штрафними санкціями - 54 568 грн 50 коп., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно наданого відповідачем розрахунку /т. 10, а.с. 12/, враховуючи зміст акту перевірки № 2739/22-34131667 від 10.10.2014, сума грошового зобов'язання з ПДВ збільшена внаслідок висновку про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту за серпень 2014 року:

- податкової накладної ТОВ В«Кернел-ТрейдВ» № 885 від 08.08.2014 на суму 107 016,04 грн;

- податкової накладної ТОВ В«Торговий дім В«АгроальянсВ» № 1880 від 13.08.2014 на суму 2120,80 грн.

У судовому засіданні представники позивача не заперечували щодо наявності зафіксованих в акті перевірки порушень порядку формування податкового кредиту на підставі податкової накладної податкової накладної ТОВ В«Торговий дім В«АгроальянсВ» № 1880 від 13.08.2014 на суму 2120,80 грн., будь-яких пояснень та доказів в обґрунтування неправомірності висновків податкового органу в цій частині не надали.

В силу вимог частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважав підтвердженим факт неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 2120,80 грн.

Стосовно висновку перевірки про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 107 016,04 грн внаслідок включення податкової накладної ТОВ В«Кернел-ТрейдВ» № 885 від 08.08.2014, колегія суддів враховує наступне.

В ході перевірки встановлено, що позивачем віднесено до податкового кредиту Декларації з ПДВ (спеціальна) за серпень 2014 року податкову накладну ТОВ В«Кернел-ТрейдВ» № 885 від 08.08.2014 на суму ПДВ 107 016,04 грн, яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Матеріалами справи підтверджено, що податкова накладна ТОВ В«Кернел-ТрейдВ» № 885 від 08.08.2014 /т. 10, а.с. 135 -137/, яка включена до Реєстру податкових накладних позивача за серпень 2014 року /т. 10, а.с. 202/, не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить витяг із вказаного реєстру /т. 10, а.с. 81/.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Разом із тим, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За змістом пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За визначенням пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У відповідності до п. 209.1 ст.209 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (п.209.2 ст.209 ПК України).

За визначенням п.209.6 ст.209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п.209.9 ст.209 ПК України сільськогосподарське підприємство надає покупцю податкову накладну в порядку, встановленому цим розділом.

Пунктом 209.10 ст.209 ПК України встановлено, що сільськогосподарське підприємство реєструється як суб'єкт спеціального режиму оподаткування з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість.

У реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених для реєстрації платників податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства, на які поширюється дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, та дата внесення запису про такі види діяльності.

Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу (п.209.13 ст.209 ПК України).

У відповідності до п. в) пп.209.15.2 п.209.15 ст.209 ПК України діяльністю у сфері сільського господарства є, зокрема, надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

Матеріалами справи підтверджено, що як позивач є сільгосптоваровиробниками та зареєстрований як суб'єкти спеціального режиму оподаткування, про що свідчить надана до матеріалів справи копія відповідного свідоцтва /т.10 а.с.122/.

Колегія суддів відмічає, що відповідачем не оспорюється правомірність застосування позивачем спеціального режиму оподаткування до спірної господарської операції з ТОВ В«Кернел-ТрейдВ» , однак, заперечується право Товариства з обмеженою відповідальністю "Повстинагроальянс" на включення ПДВ у розмірі 107 016,04 грн. до складу податкового кредиту з тих підстав, що вказана податкова накладна не зареєстрована у ЄРПН, у зв'язку з чим Лубенською ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області визначено позивачеві до сплати суму грошового зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 107 016,04 грн.

Однак, як вбачається зі змісту вищенаведених норм, платники зі спеціальним режимом оподаткування не сплачують до бюджету суму ПДВ з вартості поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), а відтак, вказана сума ПДВ (як і суми її заниження) не є податковим зобов'язанням такого платника податку, що підлягає сплаті до бюджету, на неї не може бути виставлене податкове повідомлення-рішення та нараховано штрафні (фінансові) санкції.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 19.03.2014, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 17 000 грн за порушення ч. 11 статті 15 Закону України В«Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробівВ» , а саме, здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії, колегія суддів зазначає наступне.

В ході перевірки встановлено факт здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії, а саме, згідно податкової накладної від 04.03.2014 № 1 реалізовано шампанське у кількості 103 пляшки на загальну суму 2317,50 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ В«ПовстинагроальянсВ» виписано податкову накладну від 04.03.2014 № 1 (умовний продаж), в якій визначено товар, зокрема, шампанське у кількості 103 шт, вартістю 1931,25 грн (без ПДВ), тобто 2317,50 грн з ПДВ /т.10, а.с. 3/.

Підставою видачі зазначеної податкової накладної послугував наказ ТОВ В«ПовстинагроальянсВ» від 04.03.2014 № 59 В«По основній діяльностіВ» , яким встановлено видати працюючим жінкам подарункові набори, які включають Шампанське В«Советское шампанскоеВ» та цукерки В«Вечірній КиївВ» відповідно до списку /т. 9, а.с. 223/, відомість на отримання подарункових наборів від 04.03.2014, згідно з якою видано відповідні набори /т. 9 а.с. 226/, акт на списання товарів № ПС 04/03-01 від 04.03.2014, яким списано цукерки у кількості 103 шт вартістю 2317,50 грн та шампанське у кількості 103 шт. вартістю 2317,50 грн /т. 9, а.с. 225/. Попередньо шампанське та цукерки у відповідній кількості були придбані позивачем у ФОП ОСОБА_6 згідно накладної від 04.03.2014 /т. 10, а.с. 142, 143/.

Згідно акту на списання вказаних товарно-матеріальних цінностей, в обліку шампанське та цукерки були списані на - Інші витрати звичайної діяльності.

Оскільки вищевказані товарно-матеріальні цінності не були використані у господарській діяльності підприємства, обидва примірники податкової накладної залишились у позивача: у податковій накладній вказано тип причини 13, а саме: використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності.

Згідно ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів " роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Вищезазначене поняття конкретизується також і у п. 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 р. № 854, в якому, зокрема, зазначається, що роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.

Отже, поняття роздрібної торгівлі містить наступні елементи, які є обов'язковими для визначення поняття роздрібної торгівлі алкогольними напоями: діяльність з продажу:

- предмет продажу - алкогольні напої;

- продаж безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;

- певні форми розрахунку;

- роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства.

Відтак, в даному випадку не може мати місце роздрібна торгівля алкогольними напоями, у зв'язку з тим, що відсутні перераховані елементи даного поняття, зокрема:

- відсутня діяльність з продажу, як уже зазначалось, у податковій накладній вказано тип причини 13, а саме: використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності, так як товарно-матеріальні цінності не були використані у господарській діяльності підприємства;

- будь-які форми розрахунку відсутні, як уже зазначалось - згідно наказу № 59 від 04.03.2014 року з метою привітання працюючих на підприємстві жіноісз Міжнародним жіночим днем було безкоштовно видано жінкам подарунки;

- ТОВ «Повстинагроальянс» не є спеціалізованим підприємством, яке здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Згідно ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», поняття оптової та роздрібної торгівлі передбачають, що суб'єкт господарювання здійснює продаж товарів. Тобто передає право власності на товар через укладення договору купівлі-продажу (ст.ст. 655, 698 Цивільного кодексу України, далі-ЦКУ) чи поставки (ст. 712 ЦКУ). Аналогічних висновків можна дійти із визначень оптової та роздрібної торгівлі, які наведені у пп.пп. 4.5 та 4.4 Національного стандарту України «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять. ДСТУ 4303:2004».

Враховуючи безоплатність передачі алкогольних напоїв - це договір дарування (ст. 717 ЦКУ), який може укладатися й в усній формі (якщо предмет дарунка є побутовою річчю чи річчю індивідуального користування - ч. 1 ст. 719 ЦКУ).

Таким чином, передання у власність алкогольних напоїв за договором дарування не є роздрібною чи оптовою торгівлею алкогольними напоями.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Таким чином, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.10.2014 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 249,40 грн не є предметом апеляційного перегляду.

Через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Постанова суду першої інстанції від 15.05.15 року не відповідає вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає частковому скасуванню з підстав, визначених п.1, п.2, п.3, ч.1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, п.п. 1,3,4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Повстинагроальянс" задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2015р. по справі № 816/971/15-а скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № НОМЕР_3 від 22.10.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 160524, 14 грн., в тому числі за основним платежем - 107 016, 04 грн, за штрафними санкціями - 53 508, 10 грн, та № НОМЕР_2 від 19.03.2014, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 17 000 грн за порушення ч. 11 статті 15 Закону України В«Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробівВ» , а саме, здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Повстинагроальянс" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень у зазначеній частині задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 22.10.2014 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 160524, 14 грн., в тому числі за основним платежем - 107 016, 04 грн, за штрафними санкціями - 53 508, 10 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 19.03.2014, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 17 000 грн за порушення ч. 11 статті 15 Закону України В«Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробівВ» , а саме, здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2015р. по справі № 816/971/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_7 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повний текст постанови виготовлений 27.07.2015 р.