Ухвала

від 22.07.2015 по справі 816/5091/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 р.Справа № 816/5091/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Арт" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2015р. по справі № 816/5091/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Арт"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Арт" (надалі - позивач, ТОВ "Грін Арт") звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.11.2014 №0005902202/2347, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 1 130 880 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Арт" до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на безпідставність висновків суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки податковий кредит за результатами господарських операцій з ТОВ «Атрікс Груп», ТОВ «Форта Ком», ТОВ «Ламір», ТОВ «Тейнер Груп», ТОВ «Дорінг Груп» сформовано в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Грін Арт" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 37600604 /а.с. 6/.

Позивач з 02.04.2011 перебуває на обліку платників податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ) /а.с. 6 - зворот/.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є збирання небезпечних відходів (38.12) /а.с. 6 - зворот/.

Ревізором-інспектором Кременчуцької ОДПІ у період з 13.10.2014 по 17.10.2014 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Грін Арт" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Приватним підприємством "Фірма "Глорі" (код ЄДРПОУ 34957873) за травень 2012 року, Приватним підприємством "Фірма "Кодар-1" (код ЄДРПОУ 25158147) за червень 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ламір" (код ЄДРПОУ 34823926) за квітень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Атрікс Груп" (код ЄДРПОУ 38977783) за квітень, серпень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорінг Груп" (код ЄДРПОУ 38922430) за травень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 24.10.2014 №2497/16-03-22-02-12/37600604 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження ТОВ "Грін Арт" зобов’язання зі сплати ПДВ загалом в розмірі 753 919 грн /а.с. 9-41/.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 10.11.2014 сформовано податкове повідомлення-рішення №0005902202/2347, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 1 130 880 грн (в т.ч., основний платіж - 753 919 грн, штрафні (фінансові) санкції - 376 961 грн) /а.с. 8/.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність оскаржуваних рішень суб’єкта владних повноважень. Суд перевіряє, чи були у податкового органу підстави для прийняття рішення. Правомірність рішення оцінюється виходячи з тих фактичних обставин, які встановив податковий орган під час перевірки і які зафіксовані в акті перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими з Товариством з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) "Форта Ком" (код ЄДРПОУ 37748412) у липні 2014 року, ТОВ "Тейнер Груп" (код ЄДРПОУ 37201256) у липні 2014 року, ТОВ "Ламір" (код ЄДРПОУ 34823926) у квітні 2014 року, ТОВ "Атрікс Груп" (код ЄДРПОУ 38977783) у квітні, серпні 2014 року; ТОВ "Дорінг Груп" (код ЄДРПОУ 38922430) у травні 2014 року в розмірі 753 919 грн (в т.ч., у квітні 2014 року - 299 569 грн, у травні 2014 року - 2667 грн, у липні 2014 року - 451 683 грн), реальність яких документально позивачем не підтверджена, що призвело до заниження ТОВ "Грін Арт" податкового зобов’язання зі сплати ПДВ в розмірі 753 919 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, між позивачем ТОВ «Грін Арт» (замовник) було укладено договори з ТОВ «Форта Ком» (експедитор) № 88 від 27.06.2014 року та з ТОВ «Ламір» (експедитор) № 65 від 01.04.2014 року на транспортно-експедиційне обслуговування відповідно до умов яких експедитор від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні.

В акті перевірки зазначено, що позивач на підтвердження реальності господарських операцій надав акти здачі-надання послуг, які не містять інформації про маршрути перевезення, відстані в км., перевізників, транспортні засоби, організацію відправлення, одержання вантажу, а також надав товарно-транспортні накладні, в яких відсутні печатки ТОВ «Форта Ком» та ТОВ «Ламір».

Відповідачем також встановлено, що перевезення вантажів здійснював водій ТОВ «Грін Арт» ОСОБА_2 власним транспортом ТОВ «Грін Арт» (автомобіль НОМЕР_1).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що придбання ТОВ "Грін Арт" транспортно-експедиційних послуг у ТОВ "Форта Ком" та ТОВ "Ламір" втрачає будь-який сенс, адже такі послуги фактично надавались водієм та власним транспортом ТОВ "Грін Арт".

Отже, вказані обставини спростовують наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з придбання транспортно-експедиційних послуг від ТОВ "Форта Ком" та ТОВ "Ламір".

В підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до суду надано податкові накладні, платіжні доручення. Будь-яких інших документів в підтвердження реальності господарських операцій позивачем не надано.

Між позивачем ТОВ «Грін Арт» (замовник) та ТОВ «Тейнер Груп» (виконавець) було укладено договір № 3/14 від 05.03.2014 року про надання послуг відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги зі збирання, транспортування, заготівлі та утилізації використаних мастил (олив) імпортованої продукції.

З акту перевірки вбачається, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій перевіряючим було надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), в якому зазначено, що позивачем отримано послуги зі збирання, знешкодження, перевезення та утилізації відпрацьованих мастил. Між тим, на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем не надано акти, які містили зміст господарської операції з зазначенням місця надання послуг, кількості утилізованих мастил.

В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до суду надано податкові накладні, платіжні доручення. Будь-яких інших документів в підтвердження реальності господарських операцій позивачем не надано.

Між позивачем ТОВ «Грін Арт» (замовник) та ТОВ «Атрікс Груп» (виконавець) було укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів (відходів) № 36 від 07.04.2014 року відповідно до умов якого замовник доручає й надає для перевезення вантажі, а виконавець зобов'язується здійснювати їх перевезення автомобільним транспортом у міжміському сполученні на території України.

В акті перевірки зазначено, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій перевіряючим було надано акт здачі-прийняття послуг, в якому зазначено, що позивачем отримано транспортні послуги, також надано товарно-транспортні накладні, в яких відсутні печатки ТОВ «Атрікс Груп». На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем не надано акти, які містили зміст господарської операції з зазначенням інформації про маршрути перевезення, відстані в км., перевізників, транспортні засоби, організацію відправлення, одержання вантажу, а також ТТН.

Відповідачем також встановлено, що перевезення вантажів здійснював водій ТОВ «Грін Арт» ОСОБА_2 власним транспортом ТОВ «Грін Арт» (автомобіль НОМЕР_1).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що придбання ТОВ "Грін Арт" транспортних послуг у ТОВ "Атрікс Груп" втрачає будь-який сенс, адже такі послуги фактично надавались водієм та власним транспортом ТОВ "Грін Арт".

Будь-яких інших документів в підтвердження реальності господарських операцій позивачем до суду не надано

Отже, вказані обставини спростовують наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з придбання транспортних послуг від ТОВ "Атрікс Груп".

Між позивачем ТОВ «Грін Арт» (замовник) та ТОВ «Дорінг Груп» (виконавець) було укладено договір № 1-3/3 про надання інформаційних (консультаційних ) послуг від 03.03.2014 року відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати йому у відповідності до умов договору спеціальну інформацію (кваліфіковану консультацію), а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити.

З акту перевірки вбачається, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій перевіряючим було надано акт здачі-прийняття послуг, в якому зазначено, що позивачем отримано консультаційні послуги. Між тим, на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем не надано акти, які містили зміст господарської операції, а саме: зміст питань за якими надавалася консультація, не надано звіту про надання послуг.

В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до суду надано податкові накладні, платіжні доручення. Будь-яких інших документів в підтвердження реальності господарських операцій позивачем до суду не надано.

Отже, позивачем не доведено наявність господарської мети та розумного економічного ефекту при здійсненні господарських операцій з придбання послуг у ТОВ "Дорінг Груп".

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Між тим, позивачем не було виконано обов'язок покладений приписами вказаної статті та не надано суду належних доказів в підтвердження реальності спірних господарських операцій.

Також ,колегія суддів вживала заходів щодо витребування первинних документів в підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Дорінг Груп», ТОВ «Тейнер Груп», ТОВ «Ламір», ТОВ «Форта Ком», ТОВ «Атрікс-Груп».

Харківським апеляційним адміністративним судом на адресу позивача було направлено запит про надання документів первинного податкового та бухгалтерського обліку, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами за період, який було охоплено спірною перевіркою.

Між тим, на вказаний запит суду, а також в ході судового розгляду справи, витребуваних судом документів в обґрунтування позовних вимог, а саме документів первинного податкового та бухгалтерського обліку, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами за період, який було охоплено перевіркою за наслідками якої складено акт №2497/16-03-22-02-12/37600604 від 24.10.2014 р. надано не було. При цьому позивач послався на неможливість надання витребовуваних документів у зв'язку з їх вилученням під час проведення обшуку від 03.12.2014 р.

Як вбачається з копії протоколу обшуку від 03.12.2014, в ході проведення слідчим відділом Кременчуцької ОДПІ обшуку офісного приміщення ТОВ "Грін Арт" за адресою: м. Кременчук, вул. Горького, 14 вилучено первинні документи бухгалтерського обліку ТОВ "Грін Арт".

Харківським апеляційним адміністративним судом на адресу слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області було надіслано запит про надання документів первинного та бухгалтерського обліку вилучених згідно протоколу обшуку від 03.12.2014 по господарським операціям з ТОВ "Атрікс-Груп" у квітні 2014 року, з ТОВ "Форта Ком" за липень 2014 року, з ТОВ "Ламір" у квітні 2014 року, з ТОВ "Тейнер Груп" за липень 2014 року, з ТОВ "Дорінг Груп" у травні 2014 року, у липні 2014 р.

На виконання запиту Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 року СУ ФР ГУ ДФС у Полтавській області було надано лише податкові накладні по контрагентам ТОВ "Форта Ком", з ТОВ "Ламір", з ТОВ "Тейнер Груп", з ТОВ "Дорінг Груп" , рахунки на оплату та акти надання послуг по ТОВ «Ламір», рахунки на оплату та акти надання послуг по ТОВ «Форта Ком» та товарно-транспортні накладні по ТОВ «Тейнер Груп».

Згідно листа СУ ФР ГУ ДФС у Полтавській області інших документів ТОВ «Грін Арт» в ході проведення обшуку виявлено та вилучено не було.

Таким чином, позивачем не надано доказів в спростування висновків податкового органу про відсутність реальності вищевказаних господарських операцій.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для встановлення податкових зобов'язань та виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Отже, позивачем документально не доведено реальність спірних господарських операцій за якими було сформовано податковий кредит у розмірі 753919 грн, а тому колегія суддів погоджується з висновками податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 753919 грн.

В силу вимог ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, керуючись приписами наведених норм процесуального закону, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено протиправність та необґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Арт" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2015р. по справі № 816/5091/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 27.07.2015 р.