Ухвала

від 15.09.2016 по справі 816/5091/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2016 р. м. Київ К/800/39919/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника відповідача Гаспаряна С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Арт» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Арт» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Арт» (далі - позивач, ТОВ «Грін Арт») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, ДПІ) від 10.11.2014 року №0005902202/2347.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за квітень, травень, липень 2014 року у загальному розмірі 753919 грн. не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються належним чином оформленими податковими накладними і первинними документами бухгалтерського обліку

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ТОВ «Грін Арт» у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 37600604.

Позивач з 02.04.2011 року перебуває на обліку платників податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ).

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є збирання небезпечних відходів (38.12).

Посадовими особами відповідача у період з 13.10.2014 року по 17.10.2014 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Грін Арт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Фірма «Глорі» (код ЄДРПОУ 34957873) за травень 2012 року, Приватним підприємством «Фірма «Кодар-1» (код ЄДРПОУ 25158147) за червень 2012 року, ТОВ «Ламір» (код ЄДРПОУ 34823926) за квітень 2014 року, ТОВ «Атрікс Груп» (код ЄДРПОУ 38977783) за квітень, серпень 2014 року, ТОВ «Дорінг Груп» (код ЄДРПОУ 38922430) за травень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 24.10.2014 року № 2497/16-03-22-02-12/37600604 (далі - акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), наслідком чого визначено заниження ТОВ «Грін Арт» зобов'язання зі сплати ПДВ загалом в розмірі 753919 грн.

На підставі зазначеного вище акта перевірки відповідачем 10.11.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005902202/2347, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100» загалом в розмірі 1130880 грн. (в т.ч., основний платіж - 753 919 грн., штрафні (фінансові) санкції - 376961 грн.).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

За змістом ч.ч. 4 і 5 ст. 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Форта Ком», ТОВ «Тейнер Груп», ТОВ «Ламір», ТОВ «Атрікс Груп», ТОВ «Дорінг Груп».

Тобто, судам попередніх інстанцій необхідно належним чином дослідити фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його постачальників щодо можливості виконання обумовлених договорами робіт як самостійно позивачем так і його контрагентом, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентами з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням.

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді товари (послуги/роботи) отримано від вказаних у первинних документах постачальників.

Для цього треба встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим контрагентом, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Крім того, судам попередніх інстанцій необхідно належним чином з'ясувати рух коштів по рахунку позивача та первинні документи, якими підтверджено оплату позивачем товару/послуг по господарських операціях з ТОВ «Форта Ком», ТОВ «Тейнер Груп», ТОВ «Ламір», ТОВ «Атрікс Груп», ТОВ «Дорінг Груп». Яким чином здійснювалась оплата - безпосередньо у представництві банку чи за допомогою інтернет-банкінгу.

При цьому варто мати на увазі, що якщо під час розгляду справи буде встановлено, що відповідні послуги справді придбавались позивачем, але не в тих осіб, що зазначені в первинних документах, то такі документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право підприємства на податковий кредит з податку на додану вартість.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту по господарським операціям із вищевказаними контрагентами, позивачем надано до суду певний пакет документів, однак вказані документи в повному обсязі не були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій.

Тобто, в порушення вимоги процесуального законодавства щодо з'ясування усіх обставин у справі, судами попередніх інстанцій вищезазначене залишено поза увагою та не з'ясовано умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з відповідним контрагентом, не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів, не встановлено обставин справи щодо оприбуткування позивачем отриманих послуг та відображення їх у бухгалтерському обліку.

Слідчим 1-го відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Кременчуцької ОДПІ, на підставі ухвали слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.12.2014 року, проведено обшук, за результатами якого виявлено та вилучено у ТОВ «Грін Арт» первинні документи бухгалтерського обліку щодо господарських правовідносин позивача з ТОВ «Форта Ком», ТОВ «Тейнер Груп», ТОВ «Ламір», ТОВ «Атрікс Груп», ТОВ «Дорінг Груп». Вказані дії здійснювались в рамках кримінального провадження щодо посадових осіб позивача за ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України - ухилення від сплати податків (т. І а.с. 42-49).

Виходячи із наявності кримінального провадження та висновків акту перевірки, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем жодним чином не спростовано доводи контролюючого органу про безтоварність господарських операцій ТОВ «Грін Арт» з ТОВ «Форта Ком», ТОВ «Тейнер Груп», ТОВ «Ламір», ТОВ «Атрікс Груп», ТОВ «Дорінг Груп», а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а не на позивача.

Також судами зазначено, що на виконання вимог ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України, ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 року, 03.02.2015 року, суд першої інстанції витребував належним чином завірені копії договорів, податкових накладних та первинних документів бухгалтерського обліку по господарським взаємовідносинам позивача з його контрагентами у відповідача.

В той же час, судами попередніх інстанцій не спростовано доводи позивача про те, що на виконання вищевказаних ухвал посадовими особами відповідача надано лише частину документів, що були вилучені згідно протоколу від 03.12.2014 року, що свідчить про неповноту дослідження судами попередніх інстанцій первинних документів які позивач не мав змоги надати власноручно.

Крім того, судами попередніх інстанцій не з'ясовано наслідки розгляду вищевказаного кримінального провадження відносно посадових осіб позивача, що має визначальне значення для правильного вирішення спору.

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що «добросовісний платник податків» не може нести відповідальність за неправомірні дії постачальників послуг чи зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на формування податкового кредиту. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без повного та всебічного встановлення обставин, що мають визначальне значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Арт» задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року у справі № 816/5091/14 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Н.Є. Маринчак

Повний текст виготовлено 19.09.2016 року.