Ухвала

від 21.03.2011 по справі 11-106/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-106/11 Головуючий у І інстанції Шаповал Категорія - ст. 272 ч.2 КК України Доповідач Шахова О. Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1 суддів: Рудомьотової С.Г., Козака В.І.

при секретарі Терешко В.В.

з участю прокурора Хомазюка О.В.

засудженого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2010 року.

Цим вироком : ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, мешкає с.Руда Щорського району Чернігівської області, неодружений, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого трактористом ТОВ „ЩорсагроімпульсВ» , в силу ст.89 КК не судимого,

засуджений:

- за ст. 272 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років обмеження волі без застосування додаткового покарання позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

- На підставі ст.75 КК його звільнено від відбування покарання з іспитовим строком в 1 рік та покладені обов'язки відповідно до ст.76 КК не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання і періодично з'являтися для реєстрації.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Як встановив суд, 18.10.2010 року, ОСОБА_2, працюючи трактористо-машиністом ТОВ „ ЩорсагроімпульсВ» з закріпленням за ним тракторів марки МТЗ-80 д.н.з. НОМЕР_1 та марки Т-150 К д.н.з. НОМЕР_2, які відносяться до переліку робіт з підвищеною небезпекою згідно п.117 наказу № 123 Державного Комітету України від 30.11.1993 року та пройшовши необхідні інструктажі з питань охорони праці, ознайомившись під розпис з Інструкцією для тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, затвердженої наказом директора ТОВ „ЩорсагроімпульсВ» № 02-ПР від 12.01.2010 року, під час проведення сільгоспробіт по обробці грунту, управляючи трактором марки Т-150 К д.н.з. НОМЕР_3 з п'ятикорпусним плугом, що відноситься до робіт з підвищеною небезпекою, на полі в районі с.Привільне на території Низківської сільської ради Щорського району в порушення п.2.2.3 Інструкції не впевнився, що на відведеній ділянці відсутні сторонні особи та в порушення п.2.2.4 Інструкції приступив до роботи і управління трактором за відсутності лівого дзеркала заднього виду, яке він втратив у той же день по дорозі на поле.

При цьому, не маючи змоги бачити що відбувається зліва позаду трактора, самовпевнено вважаючи, що на полі не має інших осіб, ОСОБА_2 під час проведення вищевказаних робіт через власну необережність здійснив наїзд колесом регулювання плуга на ОСОБА_3, який перебував на цьому полі.

В результаті наїзду ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень тяжкого ступеня тяжкості, від яких він помер на місці. Тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, а саме переїзду колесом причіпного пристрою.

В апеляції:

Прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій засудженого, призначеного судом основного покарання просить вирок суду скасувати, у зв'язку з застосуванням ст.69 КК до додаткової міри покарання та постановити новий вирок, яким призначити покарання, визначене судом 1 інстанції, але з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою на об'єктах з підвищеною небезпекою строком на 1 рік. Вважає, що суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного злочину і безпідставно звільнив засудженого від додаткової міри покарання, яке безпосередньо пов'язане з настанням смерті.

По справі було призначено судове слідство до тієї частини вироку, законність і обґрунтованість якої оспорюється в апеляції.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який просив апеляцію задовольнити, вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити основне покарання, визначене судом 1 інстанції, але з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з роботою на об'єктах з підвищеною небезпекою строком на 1 рік, застосувавши до основного покарання ст.ст.75,76 КК, пояснення засудженого, який заперечував проти апеляції прокурора, вважав вирок законним і обгрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про винність засудженого ОСОБА_2 у скоєнні злочину за зазначених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам справи. Сам засуджений вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичні обставини справи, доведеність вини і кваліфікація дій ОСОБА_2 у судовому засіданні суду першої інстанції ніким з учасників процесу, в тому числі і засудженим, не оспорювались і докази судом досліджувалися відповідно до ст.299 КПК України.

При вирішенні питання про обрання міри покарання засудженому, суд, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, позитивні характеристики засудженого з місця проживання та роботи, сімейний його стан, пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття та сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Що ж стосується додаткової міри покарання, то згідно діючого законодавства, в разі, коли санкція статті кримінального закону передбачає обов'язкову додаткову міру покарання , а суд приходить до висновку про її не застосування, то в цьому випадку суди зобов'язані мотивувати дане рішення про недоцільність його призначення.

Судом дані вимоги закону були виконані та з урахуванням всіх обставин справи обґрунтовано прийнято рішення про недоцільність застосування до засудженого додаткової міри покарання - позбавлення права обіймати посади, пов'язані з роботою на об'єктах з підвищеною небезпекою, з посиланням на ч.2 ст.69 КК України.

Відповідно до даних Низківської сільської ради на а.с.168, досліджених в судовому засіданні та довідки, наданої апеляційному суду, ОСОБА_2 являється єдиним годувальником сім'ї - матері та його двох неповнолітніх братів і застосування додаткової міри покарання позбавить його роботи та вплине на матеріальне становище його сім'ї.

З огляду на зазначене та його вік, думку потерпілого щодо призначення ОСОБА_2 пом'якшеної міри покарання - призначене судом покарання є достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів. Вважати це покарання надто м'яким, як про це зазначає апелянт в апеляційній скарзі, підстав немає.

Постановлений судом щодо ОСОБА_2 вирок відповідає вимогам закону і підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1 інстанції - залишити без задоволення. Вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2010 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

СУДДІ:

ОСОБА_4 ОСОБА_1 ОСОБА_5