Постанова

від 27.07.2015 по справі 826/5943/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 липня 2015 року 09:50 № 826/5943/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ековіс Лоджистікс Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2014 року № 0004672201 і № 0004682201.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековіс Лоджистікс Україна» (надалі - позивач або ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить:

- визнати незаконними дії ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо складання акта перевірки від 09.10.2014 року № 61/26-53-22-01-26-37652652 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековіс Лоджистікс Україна» (код ЄДРПОУ 37652652) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Магірус ЛТД» (код ЄДРПОУ 37122550) за період з 29.10.2010 року по 30.06.2014 року»;

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.11.2014 року № 0004672201 і № 0004682201.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на незаконність та безпідставність висновків Акта ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.10.2014 року № 61/26-53-22-01-26-37652652 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековіс Лоджистікс Україна» (код ЄДРПОУ 37652652) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Магірус ЛТД» (код ЄДРПОУ 37122550) за період з 29.10.2010 року по 30.06.2014 року». На переконання позивача реальність господарських операцій ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» з його контрагентом ТОВ «Магірус ЛТД» (на підставі усних угод щодо надання послуг з підготовки документів до митного оформлення) підтверджується належним чином оформленими первинними документами (рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними), що наявні у позивача та були предметом перевірки. Оплата вартості наданих послуг зафіксована у банківських виписках. Разом з тим позиція контролюючого органу про незаконне формування позивачем показників валових витрат і податкового кредиту за рахунок господарських операцій з ТОВ «Магірус ЛТД» ґрунтуються виключна на неналежних документальних доказах (матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 32013170000000324, акт від 06.07.2012 року № 1833/22-3/37122550/111 за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Магірус ЛТД»).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва 23.04.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.

08.06.2015 року у призначене судове засідання з'явилися представники сторін.

Представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову від 15.05.2015 року № 851/26-53-10-02-15, де зазначається про правомірність висновків акта перевірки від 09.10.2014 року № 61/26-53-22-01-26-37652652 та винесених на їх підставі оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 04.11.2014 року № 0004672201 і № 0004682201.

Суд у судовому засіданні 08.06.2015 року на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в справі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

В ході судового розгляду встановлено, що в період з 26.09.2014 року по 02.10.2014 року працівником ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві згідно норми пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ від 25.09.2014 року № 1762 і направлення на перевірку від 26.09.2014 року, у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого з ОВС першого відділу КР СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області Буздигана П.М. від 29.07.2014 року, що була винесена в межах розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013170000000324 від 05.06.2013 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Магірус ЛТД» (ідентифікаційний код 37122550) за період з 29.10.2010 року по 30.06.2014 року, за результатами якої складений акт від 09.10.2014 року № 61/26-53-22-01-26-37652652 (надалі - акт перевірки).

Як вбачається з тексту позову та не заперечується представниками сторін працівник контролюючого органу був допущений до проведення вказаної документальної перевірки, та правомірність наказу ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.09.2014 року № 1762 товариством у судовому порядку не оспорювалася.

В тексті цього акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки працівника податкової інспекції про завищення позивачем, в порушення норм п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, показника валових витрат за перевіряємий період на загальну суму 864 400 грн., та завищення показника податкового кредиту за місяці вересень-грудень 2011 року, січень-березень 2012 року на загальну суму 172 880 грн., - в порушення норм п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу. Епізоди даних правопорушень відповідач пов'язує з фактом неправомірного врахування ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість витрат на придбання послуг з підготовки документів для митного оформлення на загальну суму 1 037 280 грн. (в т.ч. ПДВ - 172 880 грн.) у контрагента ТОВ «Магірус ЛТД» на підставі первинних документів (рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні, оборотно-сальдові відомості, перелік яких міститься на стор. 5 акта перевірки у таблиці).

На думку перевіряючого ТОВ «Магірус ЛТД» має ознаки фіктивності, що зафіксовано в таких документах: як постанова старшого слідчого з ОВС першого відділу КР СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області Буздигана П.М. від 29.07.2014 року про призначення документальної позапланової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), - в тексті якої містяться відомості про допит засновника ТОВ «Магірус ЛТД» ОСОБА_2), та у названого підприємства були відсутні адміністративні та технічні можливості для здійснення описаних вище господарських операцій (що зафіксовано в тексті акта Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 06.07.2012 року № 1833/22-3/37122550/111 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Магірус», код за ЄДРПОУ 37122550 з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період листопад 2011 року, січень-лютий 2012 року». Зокрема, в тексті цього акта перевірки контрагента позивача зазначено наступне: керівником товариства значиться ОСОБА_3, головним бухгалтером - ОСОБА_4, засновниками - ОСОБА_5 та ОСОБА_2; 08.02.2012 року в результаті здійснення перевірки фактичного місцезнаходження ТОВ «Магірус ЛТД» за податковою адресою не виявлено; свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Магірус ЛТД» анульовано 03.03.2012 року; за наслідками аналізу даних податкової звітності підприємства наявність у нього основних фондів та трудових ресурсів не виявлено; подана товариством податкова декларація з ПДВ за звітний період січень 2012 року не визнано як податкову звітність, а податкова декларація з ПДВ за звітний період лютий 2012 року до податкової інспекції не подавалася у зв'язку з анулюванням реєстрації платника ПДВ.

За результатами проведеної документальної перевірки ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» перевіряючий дійшов висновку про безтоварність зазначених правочинів, заниження позивачем податку на прибуток за період з 01.09.2011 року по 01.04.2012 року на загальну суму 193 412 грн. та податку додану вартість на загальну суму 172 880 грн. (в т.ч. за вересень 2011 року на суму 26 000 грн., за жовтень 2011 року - 33 120 грн., за листопад 2011 року - 37 440 грн., за грудень 2011 року - 22 320 грн., за січень 2012 року - 8 017 грн., за лютий 2012 року - 18 400 грн., за березень 2012 року - 8 033 грн., за квітень 2012 року - 23 001 грн., за лютий 2012 року - 10 119 грн., за березень 2012 року - 15 143 грн. і за квітень 2012 року - 5 737 грн.).

04.11.2014 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 0004672201, яким визначило ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 207 587 грн., в т.ч. 193 412 грн. за основним платежем, 14 175 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0004682201, яким визначило ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 183 600 грн., в т.ч. 146 880 грн. за основним платежем, 36 720 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи зазначені вище податкові повідомлення-рішення від 04.11.2014 року, а також дії контролюючого органу по складанню акта перевірки від 09.10.2014 року № 61/26-53-22-01-26-37652652, як такого що ґрунтується на незаконних і необґрунтованих висновках, протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

При цьому, відповідач заперечуючи проти позову ТОВ «СканТек» надав суду лише копію постанови старшого слідчого з ОВС першого відділу КР СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області Буздигана П.М. від 29.07.2014 року про призначення документальної позапланової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), та скріншоти з АІС «Податковий блок» з відомостями про подану контрагентом позивача податкову звітність за 2011 - 2012 роки. При цьому, в тексті даної постанови слідчого від 29.07.2014 року зазначено наступне: «СУ ФР Головного управління Міндоходів в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013170000000324 від 05.06.2013 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що група осіб у складі: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 під керівництвом ОСОБА_3, організували діяльність так званого «конвертаційного центру». Схема незаконної діяльності «конвертаційного центру» полягала в тому, що вказані особи використовуючи підприємства з ознаками фіктивності, зокрема:…ТОВ «Магірус ЛТД» (код ЄДРПОУ 37122550), документально оформляли неіснуючі фінансово-господарські операції з продажу товарів (робіт, послуг), після чого передавали вказані документи замовникам послуг реально діючим суб'єктам господарської діяльності різних областей України для їхнього відображення в бухгалтерському і податковому обліках з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств. У подальшому, клієнти «конвертаційного центру» перераховували грошові кошти на банківські рахунки фіктивних підприємств, які знімалися готівкою та поверталися представникам діючих суб'єктів господарської діяльності за виключенням частини коштів в якості оплати за надані послуги. В ході проведення обшуків за адресами діяльності «конвертаційного центру» виявлено та вилучено фінансового-господарські документи. печатки вказаних підприємств з ознаками фіктивності…ПП «Магірус ЛТД» (код ЄДРПОУ 37122550) зареєстровано 28.10.2010 Ватутінським міським управлінням юстиції за № 13281020000002689, взято на податковий облік в Звенигородську ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області 29.10.2010 за № 582/35, засновник ОСОБА_2, директор ОСОБА_3. Будучи допитаний як свідок ОСОБА_2 показав, що на прохання ОСОБА_3 став засновником ТОВ «Магірус ЛТД», однак фінансово-господарської діяльності він не здійснював, наміру займатися господарською діяльністю не мав, ТОВ «Магірус ЛТД» зареєстрував без мети здійснення підприємницької діяльності.».

Інших матеріалів кримінального провадження № 32013170000000324 (в тому числі постанови про порушення кримінального провадження, протоколу допиту ОСОБА_2) та акта перевірки Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 06.07.2012 року № 1833/22-3/37122550/111 (у вигляді оригіналів та/або завірених копій) відповідач до суду не подав.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Держаної податкової адміністрації від 21.12.2010 року № 969 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 (що діяв до 16.12.2011 року), та з 16 грудня 2011 року - Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який був чинний станом на момент існування спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах , а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

В ході судового розгляду також встановлено укладення ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» в 2011 - 2012 роках усних угод з ТОВ «Магірус ЛТД» щодо надання послуг з підготовки документів для митного оформлення.

Відповідно до усних пояснень представників позивача, наданих 19.05.2015 року в судовому засіданні у справі, одним із основних напрямків господарської діяльності ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» є посередницька діяльність митного брокера та митного перевізника, що здійснювалася (-ється) ним за наявності ліцензії (дані відомості відповідають даним, зафіксованим на стор. 3 акта перевірки). В другій половині 2011 році у зв'язку з відсутністю в штаті кваліфікованих спеціалістів у позивача виникла потреба в залученні до процесу підготовки документів для митного оформлення сторонніх осіб. Як наслідок були укладені усні угоди з ТОВ «Магірус ЛТД», до обов'язків останнього входило опрацювання (переклад перевізних документів) та сортування файлів з узагальненими даними про вантажі (за певними характеристиками) для подальшого завантаження інформації до програмного забезпечення MD Office, що використовується в діяльності митного брокера під час оформлення ВМД. Порядок надання послуг відбувався наступним чином: отримані від клієнтів ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» перевізні документи надсилалися в електронному вигляді ТОВ «Магірс ЛТД», а після отримання результатів послуг - електронних файлів, останні використовувалися митними брокерами позивача безпосередньо для проведення митного оформлення вантажів замовників. Представник позивача зазначив про те, що обмін інформаційними даними здійснювався в електронному вигляді через мережку Інтернет, докази отримання від контрагента повідомлень на електронну поштову скриньку за період роботи в 2011 - 2012 роках на даний час не збереглися.

На підтвердження фактів надання названим контрагентом послуг з підготовки документів позивач надав до суду копії наступних документів:

- рахунків-фактур від 01.09.2011 року № СФ-20110901-01, від 01.10.2011 року № СФ-20111001-01, від 01.11.2011 року № СФ-20111101-01, від 01.12.2011 року № СФ-20111201-01, від 03.01.2012 року № 200120101-1, від 03.01.2012 року № 20120101-2, від 03.01.2012 року № 20120101-3, від 01.02.2012 року № 20120201-1, від 01.03.2012 року № 20120301-1, від 01.03.2012 року № 20120301-2 та від 01.03.2012 року № 20120301-3 з додатками № 1 до кожного з них (в таких додатках наведені відомості про обсяг опрацьованих комплектів перевізних документів та вартість кожної наданої послуги з підготовки документів для митного оформлення);

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.09.2011 року № 20110901-01, від 01.10.2011 року № 201110001-01, від 01.11.2011 року № 20111101-01, від 01.12.2011 року № 20111201-01, від 03.01.2012 року № 20120101-1, від 03.01.2012 року № 20120101-2, від 03.01.2012 року № 20120101-3, від 01.02.2012 року № 20120201-1, від 01.03.2012 року № 20120301-1, від 01.03.2012 року № 20120301-2 та від 01.03.2012 року № 20120301-3;

- податкових накладних від 01.09.2011 року № 20, від 01.10.2011 року № 3, від 01.11.2011 року № 201, від 01.12.2011 року № 10, від 03.01.2012 року № 5, від 03.01.2012 року № 4, від 03.01.2012 року № 6, від 01.02.2012 року № 19, від 01.03.2012 року № 4, від 01.03.2012 року № 5 та від 01.03.2012 року № 7, що підписані ОСОБА_4 та скріплені печаткою підприємства ТОВ «Магірус ЛТД»;

- виписки Печерської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» (МФО 300711) по особовому рахунку ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» за періоди 22.09.2011 року, 18.10.2011 року, 16.11.2011 року, 14.12.2011 року, 27.01.2012 року, 27.02.2012 року, 22.03.2012 року з відомостями про перерахування позивачем коштів на користь ТОВ «Магірус ЛТД» за послуги з підготовки документів на підставі відповідних рахунків.

- свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Магірус ЛТД» серії А01 № 194994, свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Магірус ЛТД» № 100314486 від 15.12.2010 року.

Додатково на обґрунтування наявності ділової мети при укладенні спірних правочинів позивач надав суду: копію свого статуту; копії вантажних митних декларацій, складених з використанням результатів спірних послуг та митного оформлення вантажів клієнта ПП з ІІ «ЛГ Електронікс Україна», - з тексту яких вбачається, що декларантом при митному оформленні імпортних вантажів одержувача ПП з ІІ «ЛГ Електронікс Україна» виступало ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна»; копії договору про митне оформлення вантажів від 01.07.2011 року № 201107-03, укладеного між позивачем (як Виконавцем) та ПП з ІІ «ЛГ Електронікс Україна» (як Клієнтом), з додатковими угодами та додатками до такого договору.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони у своїй сукупності свідчать про фактичний рух активів (коштів і матеріальних цінностей на підприємстві) із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна». Також судом вбачається, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, посилання контролюючого органу на текст акта Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 06.07.2012 року № 1833/22-3/37122550/111 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Магірус ЛТД» судом до уваги не беруться, оскільки, по-перше, оригінал та/або копія цього акта перевірки в матеріалах справи відсутній, а тому у суду відповідно відсутня можливість для надання йому належної юридичної оцінки, по-друге, правомірність дій Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС з проведення зазначеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Магірус ЛТД» як таких, що безпосередньо вплинули на висновки викладені в акті від 06.07.2012 року № 1833/22-3/37122550/111, була спростована в судовому порядку (а саме - постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року по справі № 2а-5137/12/1070, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 року).

Обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, штату працівників, відсутність у власності основних засобів, майна з посиланням на податкової звітності, що наразі документально не підтвердженні, також не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій, оскільки контролюючим органом в даному випадку не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати розглядувані господарські операції самотужки з використанням власної комп'ютерної техніки посадових осіб ТОВ «Магірус ЛТД» (керівника і головного бухгалтера) та/або із залученням інших фізичних осіб та орендованого майна.

Крім того, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема, того, що дане підприємство не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а відтак суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит на загальну суму 172 880 грн. за перевіряємі періоди, цілком відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» і ТОВ «Магірус ЛТД», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання первинних документів (актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), податкових накладних) неуповноваженими на те особами.

Зокрема, в акті перевірки позивача також відсутні відомості про визначення контрагенту позивача сум податкових зобов'язань у зв'язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» і ТОВ «Магірус ЛТД» за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Однак, відповідач в ході судового розгляду даної справи будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» і ТОВ «Магірус ЛТД», - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, до суду не подав.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведення позивачем дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до складу валових витрат і податкового кредиту, та як наслідок про протиправність донарахувань ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» суми податку на прибуток і податку на додану вартість, із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням від 04.11.2014 року № 0004672201 і № 0004682201.

Щодо правомірності позовних вимог позивача в частині визнання незаконними дій відповідача щодо складання акта перевірки від 09.10.2014 року № 61/26-53-22-01-26-376526523, то суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Положеннями п. 3 розд. 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 (що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за N 34/18772), визначено загальне поняття терміну «акт перевірки» згідно якого акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно розд. 2 цього Порядку акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. Це свідчить про те, що дії контролюючого органу, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

За змістом п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 ПК України, на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, з контексту наведених норм слідує, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу про нарахування суми грошового зобов'язання.

Разом з тим, судом враховується, що змістом ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У контексті наведених законодавчих приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Як вбачається з тексту позовної заяви ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» предметом даного позову фактично є дії контролюючого органу з оформлення результатів перевірки, а саме висновків про неправомірне завищення позивачем показників валових витрат і податкового кредиту за рахунок контрагента ТОВ «Магірус ЛТД», та як наслідок про необхідність збільшення йому податкових зобов'язань з податків, що підлягають сплаті до бюджету. Втім складення акта перевірки та оформлення його змісту не може порушувати права та\або охоронювані законом інтереси особи в публічно-правових правовідносинах. А безпосередньо дії податкового органу з включення до акта певних висновків не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків (такі висновки наведені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.10.2014 року № К/991/159017/12).

Натомість права позивача можуть бути порушені відповідачем внаслідок прийняття за результатами перевірки актів індивідуальної дії, які можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Так, у відповідності до ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити, зокрема, вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Схожі висновки наведені в постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 року за № 21-237а13, де зокрема, зазначено, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Так, наявними матеріалами справи підтверджується той факт, що за результатами проведеної документальної перевірки позивача відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.11.2014 року № 0004672201 і № 0004682201 про збільшення сум грошових зобов'язань ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» по податку на прибуток і податку на додану вартість. Отже, з контексту наведених вище норм матеріального та процесуального права слідує, що саме дані рішення повинні бути предметом оскарження в суді (чим наразі позивач мав змогу скористатися).

Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту права в наведеній частині не відповідає його змісту, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог в цій частині та відсутність юридичних підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековіс Лоджистікс Україна» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 04.11.2014 року № 0004672201 і № 0004682201.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековіс Лоджистікс Україна» (ідентифікаційний код 37652652, адреса місцезнаходження: 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 19) судові витрати у розмірі 487 грн. (чотирьохсот вісімдесяти семи грн. 20 копійки) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок