Ухвала

від 08.09.2015 по справі 826/5943/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5943/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

08 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековіс Лоджистікс Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековіс Лоджистікс Україна», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить:

визнати незаконними дії ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо складання акта перевірки від 09.10.2014 № 61/26-53-22-01-26-37652652 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековіс Лоджистікс Україна» (код ЄДРПОУ 37652652) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Магірус ЛТД» (код ЄДРПОУ 37122550) за період з 29.10.2010 по 30.06.2014»;

скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.11.2014 року №0004672201, №0004682201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів керується нормами частини 1 статті 195 КАС України, за якими суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, та, відповідно, розглядає даний спір в частині вимог апеляційної скарги відповідача в щодо задоволення позовних вимог.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що за результатами дослідження первинних та інших документів убачається, що вони у своїй сукупності свідчать про фактичний рух активів (коштів і матеріальних цінностей на підприємстві) із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна». Також судом вбачається, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Водночас відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема, того, що дане підприємство не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку.

Відтак суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит на загальну суму 172 880 грн. за перевіряємі періоди, цілком відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 26.09.2014 по 02.10.2014 працівником ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві згідно норми пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ від 25.09.2014 № 1762 і направлення на перевірку від 26.09.2014, у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого з ОВС першого відділу КР СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області ОСОБА_2 від 29.07.2014, що була винесена в межах розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013170000000324 від 05.06.2013, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Магірус ЛТД» (ідентифікаційний код 37122550) за період з 29.10.2010 по 30.06.2014, за результатами якої складений акт від 09.10.2014 № 61/26-53-22-01-26-37652652 (надалі - акт перевірки).

Працівник контролюючого органу був допущений до проведення вказаної документальної перевірки, та правомірність наказу ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.09.2014 року № 1762 товариством у судовому порядку не оспорювалася.

В тексті цього акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки працівника податкової інспекції про завищення позивачем, в порушення норм п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, показника валових витрат за перевіряємий період на загальну суму 864 400 грн., та завищення показника податкового кредиту за місяці вересень-грудень 2011 року, січень-березень 2012 року на загальну суму 172 880 грн., - в порушення норм п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу. Епізоди даних правопорушень відповідач пов'язує з фактом неправомірного врахування ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість витрат на придбання послуг з підготовки документів для митного оформлення на загальну суму 1 037 280 грн. (в т.ч. ПДВ - 172 880 грн.) у контрагента ТОВ «Магірус ЛТД» на підставі первинних документів (рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні, оборотно-сальдові відомості, перелік яких міститься на стор. 5 акта перевірки у таблиці).

На думку перевіряючого ТОВ «Магірус ЛТД» має ознаки фіктивності, що зафіксовано в таких документах: як постанова старшого слідчого з ОВС першого відділу КР СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області ОСОБА_2 від 29.07.2014 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), - в тексті якої містяться відомості про допит засновника ТОВ «Магірус ЛТД» ОСОБА_3), та у названого підприємства були відсутні адміністративні та технічні можливості для здійснення описаних вище господарських операцій (що зафіксовано в тексті акта Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 06.07.2012 № 1833/22-3/37122550/111 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Магірус», код за ЄДРПОУ 37122550 з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період листопад 2011 року, січень-лютий 2012 року». Зокрема, в тексті цього акта перевірки контрагента позивача зазначено наступне: керівником товариства значиться ОСОБА_4, головним бухгалтером - ОСОБА_5, засновниками - ОСОБА_6 та ОСОБА_3; 08.02.2012 в результаті здійснення перевірки фактичного місцезнаходження ТОВ «Магірус ЛТД» за податковою адресою не виявлено; свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Магірус ЛТД» анульовано 03.03.2012; за наслідками аналізу даних податкової звітності підприємства наявність у нього основних фондів та трудових ресурсів не виявлено; подана товариством податкова декларація з ПДВ за звітний період січень 2012 року не визнано як податкову звітність, а податкова декларація з ПДВ за звітний період лютий 2012 року до податкової інспекції не подавалася у зв'язку з анулюванням реєстрації платника ПДВ.

За результатами проведеної документальної перевірки ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» перевіряючий дійшов висновку про безтоварність зазначених правочинів, заниження позивачем податку на прибуток за період з 01.09.2011 по 01.04.2012 на загальну суму 193 412 грн. та податку додану вартість на загальну суму 172 880 грн. (в т.ч. за вересень 2011 року на суму 26 000 грн., за жовтень 2011 року - 33 120 грн., за листопад 2011 року - 37 440 грн., за грудень 2011 року - 22 320 грн., за січень 2012 року - 8 017 грн., за лютий 2012 року - 18 400 грн., за березень 2012 року - 8 033 грн., за квітень 2012 року - 23 001 грн., за лютий 2012 року - 10 119 грн., за березень 2012 року - 15 143 грн. і за квітень 2012 року - 5 737 грн.).

04.11.2014 ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № НОМЕР_1, яким визначило ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 207 587 грн., в т.ч. 193 412 грн. за основним платежем, 14 175 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № НОМЕР_2, яким визначило ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 183 600 грн., в т.ч. 146 880 грн. за основним платежем, 36 720 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит - товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зокрема з матеріалів справи убачається, що між ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» в 2011 - 2012 роках укладено усні угоди з ТОВ «Магірус ЛТД» щодо надання послуг з підготовки документів для митного оформлення.

Судом першої інстанції в судовому засіданні встановлено, одним із основних напрямків господарської діяльності ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» є посередницька діяльність митного брокера та митного перевізника, що здійснювалася (-ється) ним за наявності ліцензії (дані відомості відповідають даним, зафіксованим на стор. 3 акта перевірки). В другій половині 2011 році у зв'язку з відсутністю в штаті кваліфікованих спеціалістів у позивача виникла потреба в залученні до процесу підготовки документів для митного оформлення сторонніх осіб. Як наслідок були укладені усні угоди з ТОВ «Магірус ЛТД», до обов'язків останнього входило опрацювання (переклад перевізних документів) та сортування файлів з узагальненими даними про вантажі (за певними характеристиками) для подальшого завантаження інформації до програмного забезпечення MD Office, що використовується в діяльності митного брокера під час оформлення ВМД. Порядок надання послуг відбувався наступним чином: отримані від клієнтів ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» перевізні документи надсилалися в електронному вигляді ТОВ «Магірс ЛТД», а після отримання результатів послуг - електронних файлів, останні використовувалися митними брокерами позивача безпосередньо для проведення митного оформлення вантажів замовників. Представник позивача зазначив про те, що обмін інформаційними даними здійснювався в електронному вигляді через мережку Інтернет, докази отримання від контрагента повідомлень на електронну поштову скриньку за період роботи в 2011 - 2012 роках на даний час не збереглися.

На підтвердження фактів надання названим контрагентом послуг з підготовки документів в матеріалах справи містяться копії наступних документів:

- рахунків-фактур від 01.09.2011 року № СФ-20110901-01, від 01.10.2011 року № СФ-20111001-01, від 01.11.2011 року № СФ-20111101-01, від 01.12.2011 року № СФ-20111201-01, від 03.01.2012 року № 200120101-1, від 03.01.2012 року № 20120101-2, від 03.01.2012 року № 20120101-3, від 01.02.2012 року № 20120201-1, від 01.03.2012 року № 20120301-1, від 01.03.2012 року № 20120301-2 та від 01.03.2012 року № 20120301-3 з додатками № 1 до кожного з них (в таких додатках наведені відомості про обсяг опрацьованих комплектів перевізних документів та вартість кожної наданої послуги з підготовки документів для митного оформлення);

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.09.2011 року № 20110901-01, від 01.10.2011 року № 201110001-01, від 01.11.2011 року № 20111101-01, від 01.12.2011 року № 20111201-01, від 03.01.2012 року № 20120101-1, від 03.01.2012 року № 20120101-2, від 03.01.2012 року № 20120101-3, від 01.02.2012 року № 20120201-1, від 01.03.2012 року № 20120301-1, від 01.03.2012 року № 20120301-2 та від 01.03.2012 року № 20120301-3;

- податкових накладних від 01.09.2011 року № 20, від 01.10.2011 року № 3, від 01.11.2011 року № 201, від 01.12.2011 року № 10, від 03.01.2012 року № 5, від 03.01.2012 року № 4, від 03.01.2012 року № 6, від 01.02.2012 року № 19, від 01.03.2012 року № 4, від 01.03.2012 року № 5 та від 01.03.2012 року № 7, що підписані ОСОБА_5 та скріплені печаткою підприємства ТОВ «Магірус ЛТД»;

- виписки Печерської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» (МФО 300711) по особовому рахунку ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» за періоди 22.09.2011 року, 18.10.2011 року, 16.11.2011 року, 14.12.2011 року, 27.01.2012 року, 27.02.2012 року, 22.03.2012 року з відомостями про перерахування позивачем коштів на користь ТОВ «Магірус ЛТД» за послуги з підготовки документів на підставі відповідних рахунків.

- свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Магірус ЛТД» серії А01 № 194994, свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Магірус ЛТД» № 100314486 від 15.12.2010 року.

Додатково на обґрунтування наявності ділової мети при укладенні спірних правочинів судом першої інстанції було долучено до матеріалів справи: копію свого статуту; копії вантажних митних декларацій, складених з використанням результатів спірних послуг та митного оформлення вантажів клієнта ПП з ІІ «ЛГ Електронікс Україна», - з тексту яких вбачається, що декларантом при митному оформленні імпортних вантажів одержувача ПП з ІІ «ЛГ Електронікс Україна» виступало ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна»; копії договору про митне оформлення вантажів від 01.07.2011 року № 201107-03, укладеного між позивачем (як Виконавцем) та ПП з ІІ «ЛГ Електронікс Україна» (як Клієнтом), з додатковими угодами та додатками до такого договору.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що вони у своїй сукупності свідчать про фактичний рух активів (коштів і матеріальних цінностей на підприємстві) із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна». Також вбачається, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Також колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно не взято до уваги посилання контролюючого органу на текст акта Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 06.07.2012 року № 1833/22-3/37122550/111 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Магірус ЛТД», оскільки, по-перше, оригінал та/або копія цього акта перевірки в матеріалах справи відсутній, а тому у суду відповідно відсутня можливість для надання йому належної юридичної оцінки, по-друге, правомірність дій Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС з проведення зазначеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Магірус ЛТД» як таких, що безпосередньо вплинули на висновки викладені в акті від 06.07.2012 року № 1833/22-3/37122550/111, була спростована в судовому порядку (а саме - постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року по справі № 2а-5137/12/1070, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 року).

Обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, штату працівників, відсутність у власності основних засобів, майна з посиланням на податкової звітності, що наразі документально не підтвердженні, також не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій, оскільки контролюючим органом в даному випадку не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати розглядувані господарські операції самотужки з використанням власної комп'ютерної техніки посадових осіб ТОВ «Магірус ЛТД» (керівника і головного бухгалтера) та/або із залученням інших фізичних осіб та орендованого майна.

Крім того, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема, того, що дане підприємство не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а відтак, наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит на загальну суму 172 880 грн. за перевіряємі періоди, цілком відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Водночас відповідачем не було пред'явлено суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» і ТОВ «Магірус ЛТД», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання первинних документів (актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), податкових накладних) неуповноваженими на те особами.

Зокрема, в акті перевірки позивача також відсутні відомості про визначення контрагенту позивача сум податкових зобов'язань у зв'язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» і ТОВ «Магірус ЛТД» за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідач в ході судового розгляду справи будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» і ТОВ «Магірус ЛТД», - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, до суду не подав.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведення позивачем дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до складу валових витрат і податкового кредиту, та як наслідок про протиправність донарахувань ТОВ «Ековіс Лоджистікс Україна» суми податку на прибуток і податку на додану вартість, із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням від 04.11.2014 №0004672201 і №0004682201.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

О.М. Романчук

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 08.09.2015 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Романчук О.М.

Глущенко Я.Б.