Рішення

від 29.07.2015 по справі 904/5175/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.07.15р. Справа № 904/5175/15

За позовом Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (м. Запоріжжя)

до Селянського (фермерського) господарства "Зелений Гектар" (с. Лозуватка, Криворізького району, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором поставки пестицидів № КХ-П-99 від 14.05.2012 у загальному розмірі 28 346 грн. 17 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Тивоненко Д.Р. - представник (довіреність № 22/15 від 08.01.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Бізон-Тех 2006" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Зелений Гектар" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки пестицидів № КХ-П-99 від 14.05.2012 у загальному розмірі 28 346 грн. 17 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 4 300 грн. 00 коп. - основний борг;

- 13 415 грн. 88 коп. - індексація ціни товару;

- 4 780 грн. 29 коп. - пеня;

- 5 850 грн. 00 коп. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки пестицидів № КХ-П-99 від 14.05.2012 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений в період з 14.05.2012 по 28.05.2015 товар - пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива у встановлений договором строк, наявністю боргу у сумі 4 300 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 5.6. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача індексацію ціни товару в сумі 13 415 грн. 88 коп. Також, за прострочення виконання зобов'язань на підставі пункту 8.1.3. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 16.10.2012 по 09.06.2015 в сумі 4 780 грн. 29 коп. та штраф у розмірі 30% від простроченої суми у розмірі 5 850 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 09.07.2015.

Представник позивача у судове засідання 09.07.2015 з'явився, вимоги ухвали суду від 16.06.2015 виконав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 09.07.2015 не з'явився, при цьому, надіслав заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відпусткою представника відповідача та неможливістю явки в судове засідання, але доказів на підтвердження викладених у ньому обставин не надав.

Так, представником позивача у судовому засіданні 09.07.2015 було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування.

Також, представником відповідача надіслано заперечення на позовну заяву (вх.суду 43938/15 від 07.07.2015), у яких він повідомляє суд, що 03.12.2014 заборгованість у сумі 4 300 грн. 00 коп. була ним погашена з призначенням платежу: "погашення заборгованості за засоби захисту рослин згідно акту звірки від 21.10.2014", у зв'язку з чим відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі.

Крім того, представником позивача надані пояснення (вх.суду 44615/15 від 09.07.2015), в яких він зазначає, що 03.12.2014 відповідачем дійсно перераховані грошові кошти позивачу у сумі 4 300 грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 146 від 03.12.2014, але дана сума зарахована в рахунок оплати товару за іншим договором, а саме: за договором поставки пестицидів № КГ-П-168 від 13.05.2014, що підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2015 у справі № 904/1283/15.

При цьому, в процесі розгляду справи, судом зауважено, що з метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин у справі, а також надання об'єктивної оцінки доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, необхідно витребувати додаткові докази, а саме: у позивача - докази встановлення курсу валют станом на 09.06.2015 на рівні 21,20 грн. за долар США; рахунки, на які посилається відповідач в призначенні кожного платежу відповідач в період з 24.10.2012 по 17.09.2014; письмові пояснення щодо посилання відповідача на отримання 21.10.2014 електронною поштою від позивача акту звірки взаємних розрахунків, у якому була вказана сума боргу - 4 300 грн. 00 коп.; відповідачу - письмові пояснення щодо тверджень відповідача стосовно оплати 03.12.2014 товару за договором поставки пестицидів № КХ-П-99 від 14.05.2012, в той час, як за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2015 по справі № 904/1283/15 встановлено, що вказана оплата була здійснена за договором № КГ-П-168 від 13.05.2014, крім того, врахована під час прийняття вказаного рішення.

Так, ухвалою суду від 09.07.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 29.07.2015, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки відповідача до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Так, від позивача 21.07.2015 надійшли письмові пояснення (вх.суду 47148/15 від 21.07.2015), в яких він наголошує на тому, що надання рахунків, на які відповідач посилався у призначенні платежу в період з 24.10.2012 по 17.09.2014, не передбачено умовами договору, вказані рахунки формувалися в одному екземплярі та носили інформаційний характер, а отже надати їх позивач не має можливості. Крім того, позивач зазначає, що акт звірки від 21.10.2014 відповідачу не надсилав. Також, позивачем надані письмові пояснення, в яких він наголошує на тому, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Позивач зазначає, що умови щодо розмірів та порядку нарахування пені та штрафу сторони визнали розумними та справедливими (пункт 9.11. договору), крім того, наголошує на тому, що підстави для їх зменшення у суду відсутні.

Від відповідача 27.07.2015 надійшли заперечення на позов (вх.суду 48775/15 від 27.07.2015), в яких він зазначає, що застосування до відповідача одночасно пені та штрафу суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Також, від відповідача надійшла заява (вх.суду 48774/15 від 27.07.2015), в якій він просить суд провести судове засіданні 29.07.2015 без участі його представника.

У судове засідання 29.07.2015 з'явився представник позивача.

У судовому засіданні 29.07.2015 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також у додатково поданих письмових поясненнях.

Представник відповідача у судове засідання 29.07.2015 вдруге не з'явився, але судом враховано, що відповідачем висловлена його правова позиція у даній справі, крім того, від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи 29.07.2015 без участі його представника, яке було задоволено судом.

При цьому, судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Так, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до чатсини 1, пункта 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 14.05.2012 між Приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" (далі - постачальник, позивач) та Селянським (фермерським) господарством "Зелений Гектар" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки пестицидів № КХ-П-99 (далі - договір) (а.с.18-21), відповідно до умов якого у порядку, строки та на умовах, визначених договором і специфікаціями до нього, постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива (далі - пестициди, товар), а покупець зобов'язався приймати цей товар і оплачувати його (пункт 1.1. договору).

У пункті 9.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до кінця року, в якому він був укладений. Якщо сторони в наступному році не укладуть новий договір поставки пестицидів, але фактично будуть здійснюватись поставки товару покупцю, то цей договір продовжує діяти і в наступному році аж до моменту укладання нового договору поставки. Відмова однієї із сторін від договору або закінчення строку його дії не звільняє покупця від виконання тих грошових зобов'язань за поставлений товар, які залишилися невиконаними ним, у тому числі по сплаті суми індексації ціни товару, а також від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань.

Доказів зміни, розірвання або припинення вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Крім того, в силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Так, відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. договору найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Кожна наступна специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках договору й не скасовує та не змінює дію попередніх специфікацій ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній.

Згідно з пунктом 4.3. договору, дата (строк) поставки товару вказується в специфікаціях.

Якщо в період дії цього договору, між сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана специфікація на нього, то накладна на такий товар, підписана представником покупця, прирівнюється до специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що постачається покупцю, а покупець зобов'язується оплатити такий товар (у тому числі сплатити суму індексації ціни такого товару) на умовах, у строки та в порядку, визначеному у договорі (пункт 2.3. договору поставки).

За умовами пункту 4.1. договору поставки поставка товару здійснюється на умовах EXW (згідно із Інкотермс у редакції 2010 року) - склад постачальника, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна, 2, якщо інше не буде визначено у специфікаціях.

Так, сторони підписали специфікацію № 1 від 14.05.2012 до договору поставки, в якій узгодили: перелік товару, що постачається покупцю, а саме: найменування товару, конкретну кількість, ціну, дату поставки (не пізніше визначених у ній дат); умови та місце поставки (передачі) товару; строки оплати товару (а.с.21), зокрема:

- ціна товару за специфікацією - 10 763 грн. 60 коп. ;

- поставка товару здійснюється на умовах EXW (згідно із Інкотермс у редакції 2010 року) - склад постачальника, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна, 2;

- товар оплачується покупцем в порядку, вказаному у договорі, та в такий строк: не пізніше 15 жовтня 2012 року;

- суми платежів підлягають індексації згідно із договором.

В подальшому, між сторонами було підписано специфікацію № 2 від 14.05.2012 до договору поставки, в якій вони узгодили: перелік товару, що постачається покупцю, а саме: найменування товару, конкретну кількість, ціну, дату поставки (не пізніше визначених у ній дат); умови та місце поставки (передачі) товару; строки оплати товару (а.с.22), зокрема:

- ціна товару за специфікацією - 25 936 грн. 68 коп. ;

- поставка товару здійснюється на умовах EXW (згідно із Інкотермс у редакції 2010 року) - склад постачальника, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна, 2;

- товар оплачується покупцем в порядку, вказаному у договорі, та в такий строк: не пізніше 15 жовтня 2012 року;

- суми платежів підлягають індексації згідно із договором.

Також між сторонами було підписано специфікацію № 3 від 28.05.2012 до договору поставки, в якій вони узгодили: перелік товару, що постачається покупцю, а саме: найменування товару, конкретну кількість, ціну, дату поставки (не пізніше визначених у ній дат); умови та місце поставки (передачі) товару; строки оплати товару (а.с.23), зокрема:

- ціна товару за специфікацією - 2 550 грн. 00 коп. ;

- поставка товару здійснюється на умовах EXW (згідно із Інкотермс у редакції 2010 року) - склад постачальника, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна, 2;

- товар оплачується покупцем в порядку, вказаному у договорі, та в такий строк: не пізніше 15 жовтня 2012 року;

- суми платежів підлягають індексації згідно із договором.

Отже, загальна сума товару згідно всіх вказаних специфікацій складає 39 250 грн. 28 коп.

Так, Приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" в період з 14.05.2012 по 28.05.2012 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 39 250 грн. 28 коп. , що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № ЗП6705 від 14.05.2012 на суму 10 763 грн. 60 коп. (а.с.24);

- № ЗП6690 від 14.05.2012 на суму 25 936 грн. 68 коп. (а.с.25);

- № ЗП8655 від 28.05.2012 на суму 2 550 грн. 00 коп. (а.с.26).

Згідно з пунктом 7.1.4 договору поставки, покупець зобов'язувався з'явитися за товаром у місце поставки товару, прийняти його і передати в обмін нього постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання товару.

Вказаний товар було отримано відповідачем на підставі довіреностей, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.27-28).

При цьому суд зауважує, що товар, визначений у специфікаціях №№ 1-3 у повній мірі відповідає товару, що було поставлено згідно вказаних накладних за асортиментом, кількістю, цінами та загальною вартістю, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом.

Так, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище вказаних видаткових накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення.

Також до матеріалів справи не надано доказів щодо наявності претензій відповідача по кількості та якості товару, як того вимагає пункт 4.7. договору поставки, а отже товар вважається прийнятим покупцем.

Так, протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за зазначеними видатковими накладними відповідачем не заявлено.

При цьому, у пункті 5.1. договору поставки сторони погодили, що покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у строки, вказані в специфікаціях, а також зобов'язується сплатити постачальнику суму індексації ціни товару в порядку та строки, визначені договором. Якщо в специфікації не вказано дату (строк) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем в день його отримання від постачальника.

Відповідно до пункту 5.2. договору оплата товару здійснюється покупцем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою для платежу є даний договір.

Як вже зазначалося вище, строк оплати товару вказаний в специфікаціях, при цьому, граничний термін оплати у всіх трьох специфікаціях - 15 жовтня 2012 року.

Так, відповідач свої зобов'язання за договором поставки щодо своєчасного розрахунку за поставлений в період з 14.05.2012 по 28.05.2012 товар не виконав, оплату товару в установлені в специфікаціях строки, не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 4 300 грн. 00 коп.

Так, відповідачем отриманий товар був оплачений лише частково в сумі 34 950 грн. 28 коп. наступним чином:

- 24.10.2012 в сумі 10 763 грн. 60 коп. (а.с.29);

- 27.11.2012 в сумі 2 550 грн. 00 коп. (а.с.29);

- 28.11.2012 в сумі 4 800 грн. 00 коп. (а.с.29);

- 27.12.2012 в сумі 1 636 грн. 68 коп. (а.с.29);

- 29.03.2013 в сумі 1 200 грн. 00 коп. (а.с.30);

- 24.05.2013 в сумі 2 000 грн. 00 коп. (а.с.30);

- 03.06.2013 в сумі 1 200 грн. 00 коп. (а.с.30);

- 03.06.2013 в сумі 1 800 грн. 00 коп. (а.с.31);

- 13.08.2014 в сумі 2 000 грн. 00 коп. (а.с.31);

- 08.09.2014 в сумі 5 000 грн. 00 коп. (а.с.31);

- 17.09.2014 в сумі 2 000 грн. 00 коп. (а.с.32), що підтверджується банківськими виписками.

Отже, в порушення умов договору відповідачем в порядку та строки, узгоджені сторонами в специфікації, отриманий товар у повному обсязі оплачений не був.

При цьому, обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Суд відзначає, що жодного підтвердження факту погашення відповідачем перед позивачем основної заборгованості у повному обсязі, а саме: в сумі 4 300 грн. 00 коп., яка утворилася внаслідок прострочення оплати отриманого товару, сторонами судового процесу до матеріалів справи не надано.

Враховуючи вищевикладене, свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару відповідач порушив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 4 300 грн. 00 коп.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також із наступного.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строк оплати поставленого товару, приймаючи до уваги отримання покупцем товару за спірним правочином, господарський суд встановив, що строк оплати товару за вказаною вище видатковою накладною настав, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи також із наступного.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

При цьому, доказів повної оплати заборгованості за поставлений товар відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу в залишкові сумі 4 300 грн. 00 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Так, посилання відповідача на оплату спірної заборгованості 03.12.2014 за платіжним дорученням № 146 від 03.12.2014 є безпідставними, оскільки дана сума зарахована в рахунок оплати товару за іншим договором, а саме: договором поставки пестицидів № КГ-П-168 від 13.05.2014, що підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2015 у справі № 904/1283/15 (а.с.57-60).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки пестицидів № КХ-П-99 від 14.05.2012, положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 4 300 грн. 00 коп. (39 250,28 грн. - 34 950,28 грн.) визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд також виходив із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 189 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Згідно зі статтею 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а частиною 2 цієї статті встановлено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відтак, чинним законодавством України передбачено, що договір може містити умови, що передбачають порядок зміни (у тому числі збільшення) ціни товару і обов'язок боржника сплатити кредитору змінену (у тому числі збільшену) ціну товару (тобто доплатити суму збільшення ціни товару).

При цьому, законодавство України, у тому числі статті 265, 190 Господарського кодексу України, статті 632 і 655 Цивільного кодексу України, не містять імперативних приписів про те, що ціна товару в договорі повинна бути тільки фіксованою, тобто такою, що не може бути зміненою після укладення договору.

Також, частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України закріплено принцип свободи договору, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Так, згідно з пунктом 5.6. договору поставки, ціна товару, що вказана в специфікації, визначена на дату їх складання. У зв'язку з тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в день складання специфікацій, то всі платежі покупця постачальнику за товар підлягають індексації. Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП- проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику; СП - сума платежу за товар; К2 - середній курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день; К1 - курс гривні до долару США на дату складання специфікації, за яким визначалась ціна товару в ній (вказується в специфікаціях). Якщо показник К1 не вказаний у специфікації, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату складання специфікації. Якщо на якусь дату НБУ не встановлений офіційний курс гривні до долару США, то сторони беруть офіційний курс гривні до долару США встановлений НБУ в найближчий до такої дати попередній день.

Для розрахунку такої індексації сторони в пункті 5.6.1. договору поставки визначили, що для показника К2 вони використовують середній курс продажу банками доларів США за гривні (показник АSК на веб-сторінці http:/www.udinform.com/ в огляді фінансового дня) на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день, інформацію про який сторони одержують із веб-сторінки http:/www.udinform.com/ в огляді фінансового дня. Якщо показник К2 не можливо встановити з причини непрацездатності веб-сторінки http:/www.udinform.com/, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого НБУ, у найближчий попередній до дати платежу день.

Згідно з пунктом 5.6.2. договору поставки, у день здійснення платежу покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із боку постачальника, проводить його індексацію у вище встановленому порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП.

Відповідно до пункту 5.6.6. договору поставки, зобов'язання покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару. Сплачені покупцем постачальнику суми, у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну товару вказану в специфікаціях, є індексацією (тобто збільшенням) ціни товару.

Отже, за умовами договору повна ціна товару складається з ціни товару, що визначена в специфікаціях (накладних), і з суми індексації ціни товару, що нараховується в порядку, передбаченому пунктом 5.6. договору поставки. Індексація також передбачена і в кожній спірній специфікації.

Розрахунок суми індексації ціни товару, здійснений позивачем (а.с.13-14), перевірений господарським судом та визнається таким, що відповідає умовам договору та фактичним обставинам справи, а отже, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача індексації ціни товару в сумі 13 415 грн. 88 коп.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, пунктом 8.1.3. договору передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від простроченої суми.

Згідно з пунктом 8.2. договору, сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з частини 6 статті 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов'язанням сторони згідно з статтею 259 Цивільного кодексу України збільшують до 3 років.

При цьому, пунктом 9.11. договору сторони визначили, що умови договору є розумними та справедливими.

Так, на підставі пункту 8.1.3. договору, з урахуванням того, що позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем порушені, була нарахована пеня за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем з 16.10.2012 по 09.06.2015 в сумі 4 780 грн. 29 коп. та штраф у розмірі 5 850 грн. 00 коп.

Розрахунки пені та штрафу, здійснені позивачем (а.с.15-17), перевірені господарським судом та визнаються такими, що відповідають умовам договору та фактичним обставинам справи, а отже, є правомірними позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 4 780 грн. 29 коп. та штрафу в сумі 5 850 грн. 00 коп.

Приймаючи рішення щодо позовних вимог в цій частині, суд виходив із наступного.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України .

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо неправомірності застосування до відповідача одночасно пені та штрафу, що, на думку відповідача, суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, з огляду на наступне.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252 та від 09.04.2012 № 20/246-08.

Здійснивши перевірку розрахунку штрафу, судом встановлено, що визначена позивачем до стягнення сума штрафу, не перебільшує суму, яка розрахована судом, в іншій частині розрахунок проведено вірно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 5 850 грн. 00 коп. є правомірними та обґрунтованими.

При цьому, згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги те, що підприємство відповідача є сільськогосподарським підприємством (селянським (фермерським) господарством), діяльність якого має сезонний характер, крім того судом враховано те, що сума основного боргу складає лише 4 300 грн. 00 коп., яка від загальної суми поставки за спірним правочином (39 250,28 грн.) складає близько 10%, крім того, умови договору захищають майнові інтереси позивача, шляхом індексації ціни товару, яка безумовно підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а також те, що розмір штрафних санкцій є надмірно великим та складає більш як 200% основного боргу, суд вважає, що обґрунтованим та адекватним у даній ситуації буде зменшення суми штрафу на 50%.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу (5 850 грн. 00 коп.) до 50%, а саме: до 2 925 грн. 00 коп., а отже вимога позивача про стягнення штрафу з відповідача підлягає задоволенню частково у сумі 2 925 грн. 00 коп. (5 850,00 грн. - 50%).

Щодо розподілу судових витрат по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно приписів пункту 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 827 грн. 00 коп. покладається на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Зелений Гектар" (53020, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Лозуватка, вул. Приймака, 37; ідентифікаційний код 31271143) на користь Приватного підприємства "Бізон - Тех 2006" (69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, 11; ідентифікаційний код 34216986) - 4 300 грн. 00 коп. - основного боргу, 13 415 грн. 88 коп. - індексації ціни товару, 4 780 грн. 29 коп. - пені, 2 925 грн. 00 коп. - штрафу, 1 827 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко