Постанова

від 20.02.2013 по справі 33/210

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2013 р.м.Київ№ 33/210

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Технокорн»

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суддя Пригунова А.Б. Секретар судового засідання: Боканча І.В.

Представники:

від позивача: Кравчук О.А.

від відповідача: Колодяжна Л.В.

від третьої особи: не з'явились

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20.02.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25.02.2013 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство "Київвтормет", яке перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Укрвторчормет» та є правонаступником прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства "Київвтормет", звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000202601/0 від 18.03.2005 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва № 0000202601/0 від 18.03.2005 р., прийняте на підставі акту перевірки № 17/26-062/00191483 від 16.03.2005 р., суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки на час укладення господарського договору та заповнення відповідних податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю «Технокорн» перебувало на податковому обліку як платник податку на додану вартість та мав відповідне свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37060605 від 10.06.2003 р., яке анульовано на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27.08.2004 р., у зв'язку з чим, на думку позивача, датою виключення Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокорн" з реєстру платників податку на додану вартість є дата рішення Деснянського районного суду міста Києва.

Крім того, позивач зазначає, що нормами чинного на час здійснення господарсько-фінансових операції Товариством з обмеженою відповідальністю «Технокорн» законодавства, не передбачено ані обов?язку, надання ані права платника податку вимагати від контрагента будь-яких відомостей (у тому числі і щодо реєстрації в якості платника податку).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2005 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2005 р. зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням по цивільній справі, яка розглядається Деснянським районним судом міста Києва за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва до Лисенка Дениса Миколайовича про визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокорн» та зобов'язано відповідача повідомити суд про усунення вищевказаних обставин.

18.07.2012 р. відповідно до автоматичного розподілу справу № 33/210 передано на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2013 р. поновлено провадження у справі № 33/210 та призначено попереднє судове засідання на 30.01.2013 р.

Як встановлено судом, рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06.02.3006 р. № 2-1116/2006 р. за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва до Лисенка Дениса Миколайовича про визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокорн» та зобов'язано відповідача повідомити суд про усунення вищевказаних обставин у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26.04.2006 р. рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06.02.3006 р. № 2-1116/2006 р. залишено без змін.

У процесі провадження у справі позивач подав пояснення по справі, у яких зазначає, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27.08.2004 р., на яке посилається відповідач і яким було визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокорн", скасоване Деснянським районним судом міста Києва за результатами перегляду справи за нововиявленими обставинами та рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06.02.2006 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва відмовлено у позові про визнання недійсним установчих свідоцтва платника Податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокорн".

При цьому, позивач зазначає, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 17.01.2007 р. проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокорн" у зв'язку з банкрутством.

Відповідач проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що позивач не мав права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі накладних, оформлених Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокорн", оскільки рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27.08.2004 р. його свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість визнано недійсним з моменту реєстрації.

Крім того, відповідач зазначає, що актом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 500/19-4013-1 від 17.12.2004 р. анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокорн" та виключено останнього з державного реєстру, в зв'язку з чим, відповідач вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокорн" не є платником податку на додану вартість у розумінні пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому не мало права на нараховувати податок на додану вартість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2013 р. закінчено підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду.

У даному судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився.

При цьому, судом встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про припинення юридичної особи -Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокорн".

Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанову прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З 01.02.2005 року до 16.03.2005 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено позапланову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість Закритим акціонерним товариством "Київвтормет", яке перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Укрвторчормет» та є правонаступником прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства "Київвтормет", за період з 01.03.2004 р. до 01.08.2004 р. при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокорн", за результатами якої складено акт № 17/26-062/00191483 від 16.03.2005 р., у якому зазначається, що позивачем порушено вимоги пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на 65 273, 68 грн., зокрема, за березень 2004 року на 44 999, 99 грн., за липень 2004 року на 20 273, 69 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 322 017, 09 грн., а саме: за квітень 2004 року на суму 136 999, 99 грн., за травень 2004 року на суму 100 017, 10 грн., за червень 2004 року на суму 85 000, 00 грн.

18.03.2005 р. Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202601/0, яким виявлено завищення Закритим акціонерним товариством "Київвтормет" завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 136 999, 99 грн. - за квітень 2004 року, 100 017, 10 грн. - за травень 2004 року, та 85 000, 00 грн. - за червень 2004 року.

Розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що 18.02.2004 р. між Закритим акціонерним товариством "Київвтормет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокорн" укладено договір купівлі-продажу № 9406275.

На виконання умов зазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокорн" передало, а позивач прийняв брухт чорних та кольорових металів в кількості 3 963, 620 тон на загальну суму 2 323 744,71 грн. (в т.ч. податок на додану вартість 387 290, 77 грн.).

При цьому, судом встановлено та сторонами не заперечується, що Закрите акціонерне товариство "Київвтормет" здійснив оплату вартості отриманого за договором № 9406275 від 18.02.2004 р. у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 5.2. договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокорн" виписало Закритому акціонерному товариству "Київвтормет" податкові накладні на загальну суму 2 323 744,71 грн., в тому числі податок на додану вартість 387 290, 77 грн.

При цьому, судом встановлено, що сума податку на додану вартість в розмірі 387 290, 77 грн. включена до податкового кредиту та визначена в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час здійснення господарських операцій, що є предметом розгляду у даній справі визначались Законом України "Про податок на додану вартість".

Як вбачається з матеріалів справи, Закрите акціонерне товариство "Київвтормет" зареєстроване платником податку на додану вартість 31.01.2002 р., про що свідчить свідоцтво № 35596235 серії НБ 206520.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку - є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно з п. 1.6. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковим кредитом, відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", є це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Будь-яких інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За приписами п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом визначений п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якою передбачено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У відповідності до пп. 7.7.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

За приписами п. 7.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

При цьому, судом встановлено та сторонами не заперечується, що на момент проведення перевірки позивач мав податкові накладні, отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокорн", що відповідно до ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Пунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Тож, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податковий кредит по господарським операціям та, відповідно, сума бюджетного відшкодування, з придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокорн", формувались позивачем на підставі отриманих податкових накладних.

Відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, що діяв в період здійснення господарських операцій між Закритим акціонерним товариством "Київвтормет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокорн", податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27.08.2004 р. № 2-5050/2004 визнано недійсними свідоцтво № 37060605 від 10.06.2003 р. платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокорн" з моменту реєстрації.

17.12.2004 р. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва складено акт № 500/19-4013-1 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокорн" № 37060605 від 10.06.2003 р.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Таким чином, реєстрація суб'єкта господарювання платником податку на додану вартість діє до моменту її анулювання та, відповідно, платник податку має право і зобов'язаний у випадках, передбачених законодавством, надавати покупцям товарів (послуг) податкові накладні.

Крім того, суд відзначає, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06.02.2006 р. у справі № 2-1116/2006 рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27.08.2004 р. скасовано та прийнято нове рішення за позовом державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва до Лисенка Дениса Миколайовича, Коняєва Олексія Валентиновича, треті особи: державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елмак ЛТД", Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокорн" про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокорн" в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Вищевказане рішення залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26.04.2006 р. у справі № 3171.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що податкові накладні, виписані позивачеві Товариству з обмеженою відповідальністю "Технокорн" в березні-липні 2004 року, є належними первинними документами, що підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

При цьому, суд вважає за необхідне відзначити, що вищевказані обставини були предметом судового розгляду у справі № 14/493 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2012 р. у справі № 14/493, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 р. позов задоволено.

Розглядаючи вищевказаний спір, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість з операцій між Закритим акціонерним товариством "Київвтормет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокорн".

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, виходячи із висновків суду про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість з операцій між Закритим акціонерним товариством "Київвтормет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокорн" за договором купівлі-продажу № 9406275 від 18.02.2004 р., суд вважає безпідставними висновки відповідача про завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

При цьому, суд вважає за необхідне відзначити, що відповідачем не надано суду доказів порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокорн" вимог законодавства щодо порядку виконання податкових зобов'язань стосовно внесення до бюджету податку на додану вартість із сум, перерахованих Закритим акціонерним товариством "Київвтормет" у складі вартості поставленого товару.

Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, робіт (послуг), і саме продавець товару, робіт (послуг) несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, суд зазначає, що Законом України "Про систему оподаткування", який був чинний в період здійснення господарських операцій між Закритим акціонерним товариством "Київвтормет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокорн", не передбачено ані обов'язку, ані права платника податку вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо), а також перевіряти відповідність його установчих документів нормам діючого законодавства та встановлювати дійсний намір його засновників на ведення господарської діяльності.

Нормами Закону України "Про податок на додану вартість" також не передбачено обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку, оскільки зазначене віднесено до компетенції податкових органів відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

За таких обставин порушень норм діючого законодавства, зазначених в акті перевірки, в діях позивача не вбачається.

Пунктом 4.2.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який був чинний в період здійснення господарських операцій між Закритим акціонерним товариством "Київвтормет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокорн" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, зокрема, у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За приписам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тож, оскільки на підставі наявних у справі доказів та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до бюджетного відшкодування податку на додану вартість сум з операцій між Закритим акціонерним товариством "Київвтормет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокорн" за договором купівлі-продажу № 9406275 від 18.02.2004 р., а відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд вважає доведеним факт відсутності порушень позивачем податкового законодавства з боку позивача.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та задоволення позову у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 17, 23, 71, 94, 97, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет» задовольнити.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва № 0000202601/0 від 18.03.2005 р.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 24-Б, код ЄДРПОУ 26088819), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет» (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 27, код ЄДРПОУ 00191483) 85, 00 (вісімдесят п?ять грн. 00 коп.) грн. - державного мита та 118, 00 (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції, відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено 25.02.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.