Постанова

від 21.07.2015 по справі 29/76-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2015 Справа № 29/76-А 14 год. 48 хв.

Господарський суд міста Києва у складі у складі головуючого судді Маринченка Я.В., судді Головатюка Л.Д., судді Ващенко Т.М., при секретарі судового засідання Улахли О.М., за участю представника

позивача - Денисенко О.Е.;

відповідача 1 - не з'явився;

відповідача 2 - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі ДФС у м. Києві

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейтингове агентство "Прозора Україна"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт"

про визнання договору № 67-СА недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейтингове агентство "Рейтингове агентство "Прозора Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт" про визнання договору № 67 СА недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2007 року суддею Усатенко І.В. відкрито провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2007 року колегією суддів у складі Усатенко І.В. (головуючий), судді: Хрипун О.О., Копитова О.С. суд ухвалив провадження у справі № 29/76-А зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі №1062 стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за фактом заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах на загальну суму 21914908,00 грн., підробку та використання підроблених документів, а також службове підроблення, яке спричинило тяжкі наслідки, тобто за ознаками злочинів, передбачених ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358., та ч. 2 ст. 366 КК України.

Відповідно до розпорядження від 20.07.2012 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ у зв'язку з тим, що суддя Усатенко І.В. перебуває у відпустці по догляду за дитиною, справу № 29/76-А передано на розгляд судді Блажівській О.Є.

Відповідно до розпорядження від 20.07.2012 року, у зв'язку з тим, що суддя Хрипун О.О. обраний на посаду судді Вищого господарського суду України, а суддя Копитова О.С. перебуває у відпустці, справу № 29/76-А було передано на розгляд колегії суддів у складі: Блажівська О.Є. (головуючий), судді: Ващенко Т.М., Головатюк. Л.Д.

Позивач листом № 254/9/26-56-10-06 від 15.01.2015 року надіслав на адресу суду копію вироку Святошинського районного суду міста Києва від 16.11.2010 року у справі № 1-6/2010 стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та копії ухвали Апеляційного суду міста Києва від 02.03.2011 у справі № 1-6/2010 року, якою вирок Святошинського районного суду міста Києва від 16.11.2010 року у справі № 1-6/2010 залишено без змін.

У зв'язку з тим, що підстави для зупинення провадження у справі відпали, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2015 провадження у справі поновлено та призначено до розгляду на 03.06.2015.

Господарським судом міста Києва 03.06.2015 та 11.06.2015 розгляд справи № 29/76-А відкладався на 11.06.2015 та 01.07.2015 відповідно в порядку п. 1 ч. 1 ст. 128 КАС України у зв'язку з неприбуттям в судове засідання відповідачів, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки.

Під час судового розгляду справи у зв'язку з заявленим позивачем клопотанням відбулася заміна позивача - Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва на належного позивача - Державну податкова інспекція у Подільському районі ДФС у м. Києві у зв'язку з проведеною реорганізацією державних податкових інспекцій.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду м. Києва № 04-23/770 від 24.06.2015 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 29/76-А в зв'язку з припиненням повноважень щодо здійснення правосуддя у судді Блажівської О.Є., за результатами якого вказана справа надійшла на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Маринченка Я.В., суддів Головатюка Л.Д., Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 дану справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.07.2015 року.

Від позивача 03.06.2015 надійшли пояснення у справі, відповідно до яких позивач повністю підтримує адміністративний позов та просить суд визнати недійсною угоду № 67-СА від 15.08.2003 на суму 62343456,00 грн. та стягнути з обох сторін в порядку статті 49 ЦК УРСР все одержане за угодою.

В судове засідання 21.07.2015 представник позивача з'явився, позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний договір № 67-СА від 15.08.2003 суперечить інтересам держави та суспільства, що підтверджується вироком Святошинського районного суду м. Києва від 16.11.2010, а тому підлягає визнанню недійсним із застосуванням наслідків до сторін, встановлених ст. 208 Господарського кодексу України, з підстав, передбачених ст. 207 цього Кодексу.

Відповідачі явки представника в судове засідання не забезпечили, про дату час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Направлені на їх адресу судові повістки повернуті суду за закінченням терміну зберігання у поштовому відділенні (відсутністю за місцем знаходження).

Неприбуття представників відповідачів в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейтингове агентство Прозора Україна" (далі - ТОВ "РА "Прозора Україна") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Старт" (далі - ТОВ "Страт") укладено договір № 67-СА від 15.08.2003 (далі - договір), згідно якого ТОВ "Старт" зобов'язується поставити в адресу ТОВ "РА "Прозора Україна" комплекс управління телекомунікаційних мереж "КУОТКС-172114"; кількість одиниць продукції та її ціна обумовлюється сторонами в додатках (специфікаціях, додаткових угодах) до договору (п. 1.1.,1.2 договору).

Відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору) сторони погодили, що ТОВ "Старт" зобов'язується поставити ТОВ "РА "Прозора Україна" комплекс управління обладнанням телекомунікаційних мереж у кількості 14 шт. на суму 51952880,00 грн., крім того ПДВ - 10390576,00 грн., всього 62343456,00 грн.

14 комплексів на адресу ТОВ "РА "Прозора Україна" були передані згідно акта прийому-передачі продукції від 19.08.2003.

ТОВ "Старт" склало податкову накладну від 19.08.2003 на загальну суму 62343456,00 грн. в т.ч. ПДВ 10390576,00 грн.

Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 16.11.2010 року у справі № 1-6/2010 по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у скоєнні злочину передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України, встановлено, що директор ТОВ "РА "Прозора Україна" ОСОБА_4 брав участь у маскуванні використаного комп'ютерного обладнання (непрацездатних моніторів, клавіатури, плат), яке у подальшому було видано за неіснуючі комплекси управління обладнанням телекомунікаційних мереж "КУОТКС-172114"; фінансово-господарська документація про участь ТОВ "Старт" у псевдоопераціях по виготовленню та реалізації неіснуючих комплексів підроблена та підписана з метою безпідставного формування ТОВ "РА "Прозора Україна" податкового кредиту за серпень 2003 року та незаконного відшкодування цим товариством податку на додану вартість.

Зазначеним вироком суду від 16.11.2010 також встановлено , що в подальшому ТОВ "РА "Прозора Україна" уклало з ПП "Технопроект" (код 31081870) юридична адреса: 65021 м. Одеса, вул. Дюковська, 6, договір комісії № 19/8 від 19.08.2003, згідно якого Товариство (комітент) доручає ПП "Технопроект"(комісіонер) від свого імені та за рахунок комітента зобов'язується здійснити одну або декілька зовнішньоекономічних операцій по реалізації 14 комплексів управління обладнання телекомунікаційних мереж, що належать комітенту.

ПП "Технопроект", що діяло на підставі вказаної угоди комісії, уклало зовнішньоекономічні контракти №020/ТЕХ від 20.08.2003 та № 023/ТЕХ від 22.08.2003 з неіснуючою фірмою "MGR United Corporation" (США), на постачання 14 штук комплексів управління обладнання телекомунікаційних мереж.

З метою митного оформлення експорту 14 неіснуючих комплексів управління обладнанням телекомунікаційних мереж "КУОТКС-172114" було складено вантажно-митні декларації, які містили неправдиві відомості про експорт 14 неіснуючих комплексів управління обладнання телекомунікаційних мереж та проведено митне оформлення експорту вказаного товару на адресу неіснуючої фірми "MGR United Corporation" (США). Ткож було складено декларацію ТОВ "РА "Прозора Україна" за серпень 2003 року з відміткою про відшкодування податку на додану вартість на підставі підроблених документів про придбання ТОВ "РА "Прозора Україна" 14 неіснуючих комплексів управління та експорту даного товару на адресу неіснуючої фірми .

Так в податковій декларації з ПДВ за серпень 2003 № 94160 від 19.09.2003 в графі 23 (колонка "Б") зазначено неправдиві відомості про наявність у ТОВ "РА "Прозора Україна" права на відшкодування з бюджету 10389537,00 грн. Директор ТОВ "РА "Прозора Україна" ОСОБА_4 з метою реалізації злочинного плану та незаконного відшкодування податку на додану вартість підписав дану податкову декларацію, розрахунок експертного відшкодування за серпень 2003 року. В результаті зазначених дій учасників організованої групи ТОВ "РА "Прозора Україна" незаконно отримало з рахунку Подільського районного відділення державного казначейства у м. Києві відшкодування ПДВ за податковою декларацією, а саме: 26.03.2004 - 254,00 грн. та 19.07.2004 - 10388 облігацій внутрішньої позики, номінальною вартістю103888000,00 грн.

В той же час, даним вироком суду встановлено, що ТОВ "РА "Прозора Україна" з ТОВ "Старт" за поставку неіснуючих комплексів управління за оскаржуваним договором № 67-СА від 15.08.2003 розрахунки не здійснило, натомість між ТОВ "Старт" (кредитор), ТОВ "Вектор" (новий кредитор) та ТОВ "РА "Прозора Україна" (боржник) був укладений підроблений договір про поступку регресної вимоги № 01/Ц від 31.10.2003.

Також, в мотивувальній частині вироку Святошинського районного суду міста Києва від 16.11.2010 року у справі № 1-6/2010, судом встановлено, що товар, який був предметом оскаржуваного договору, та який пред'явлено для експорту за вантажно-митними деклараціями не є комплексами управління обладнання телекомунікаційних мереж, а є використаним комп'ютерним обладнанням, непрацездатними моніторами, клавіатурами та платами, поміщеними у попередньо пофарбовані ящики, що й були видані за предмет договору № 67-СА від 15.08.2003 року.

Судом також встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12.05.2006 позов ДПІ у Вишгородському районі задоволено, визнано недійсними установчі документи (статут, установчий договір) ТОВ "Старт" з моменту їх державної реєстрації. А також визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Старт" з моменту його складання.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства; для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Таким чином, розглядаючи такий спір, суд повинен визначити наявність наступних ознак:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

В обґрунтування позовних вимог про недійсність спірного договору, а також про наявність умислу у відповідача ТОВ "Старт" на укладення договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави, позивач посилається на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12.05.2006, яким визнано недійсними установчі документи ТОВ "Старт", а також свідоцтва платника ПДВ.

В той же час, суд не приймає зазначені доводи позивача, оскільки для визнання угоди недійсною необхідно встановлювати наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною. Наявність рішення суду про визнання недійсними установчих документів не звільняє позивача від необхідності доведення у суді наявності у останнього умислу на укладення угоди, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства.

Юридичним наслідком визнання установчих документів підприємства недійсними мало бути скасування державної реєстрації підприємства та здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі держави. Сам факт визнання установчих документів недійсними не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Поряд з цим, з огляду на наявний в справі вирок Святошинського районного суду міста Києва від 16.11.2010 року у справі № 1-6/2010, який набрав законної сили та яким засуджено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 191 КК України, а саме, за заволодіння державними коштами шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, а також засуджено за ч. 3. ст. 209 КК України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за легалізацію (відмивання доходів), одержаних злочинним шляхом в особливо великому розмірі, суд погоджується з твердженнями позивача про протиправний характер діяльності відповідача ТОВ "РА "Прозора Україна".

Разом з цим суд враховує, що на момент вирішення спору у справі ЦК УРСР, на ст. 49 якого посилається позивача та яка встановлювала, зокрема, конфіскаційні санкції за укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, не діє. Цей Кодекс втратив чинність з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України таких санкцій не передбачає.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України він має зворотну дію в часі у випадках, коли пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Господарський кодекс України (далі - ГК), що набрав чинності з 1 січня 2004 року, містить норми, які за предметом регулювання та встановленими санкціями відповідають положенням статті 49 ЦК УРСР. Однак відповідно до пункту 5 розділу IX Прикінцевих положень ГК положення останнього щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються в разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення ГК щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці 1 того ж пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями названого Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються в разі, якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Таким чином, вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства на підставі статті 49 ЦК України (в редакції 1963 р.), не можуть бути предметом позову після 1 січня 2004 року.

Разом з тим, позивач, в обґрунтування позовних вимог, посилався на положення ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин із порушенням хоча б одним і з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом цієї норми недійсною може бути визнана, зокрема, угода, укладена з метою ухилитися від сплати податків та обов'язкових платежів або безпідставно одержати з державного бюджету кошти у вигляді податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 4 зазначеної статті визначено, що вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Директора ТОВ "РА "Прозора Україна" ОСОБА_4 засуджено за заволодіння державними коштами, шляхом зловживання службовою особою, в особливо великих розмірах, а також за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. З урахуванням встановлених зазначеними вище вироком фактичних обставин та з матеріалів справи у їх сукупності вбачається, що спірні господарські зобов'язання укладено з метою, суперечної інтересам держави та суспільства та спрямованою на незаконне заволодіння чужим майном - грошовими коштами держави через оформлення експорту підробленого у шахрайський спосіб товару.

Так, положення статей 207, 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а, отже, є нікчемним, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що договір № 67-СА від 15.08.2003 за своєю суттю є нікчемним правочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, передбачені нею санкції можуть бути застосовані лише судом.

Вказане відповідає вимогам ст. 41 Конституції України, відповідно до якої конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановленими законом.

Враховуючи те, що зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 Господарського кодексу України, а отже такі санкції повинні застосовуватись з врахуванням вимог статті 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки адміністративний позов податковим органом був поданий 12.02.2007, а спірні правочини між ТОВ "РА "Прозора Україна" та ТОВ "Старт" мали місце (суд виходить з дати податкової накладної від 19.08.2003 № 2) ще у серпні 2003 року, у задоволені позовних вимог щодо застосування наслідків, які передбачені статтею 208 Господарського кодексу України, слід відмовити.

Таким чином, у зв'язку із тим, що позивач звернувся до суду з пропуском строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши подані матеріали, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Господарський суд міста Києва.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 23.07.2015

Головуючий суддя Я.В. Маринченко

Суддя Л.Д. Головатюк

Суддя Т.М. Ващенко