Ухвала

від 06.10.2015 по справі 29/76-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 29/76-А Головуючий у 1-й інстанції: Маринченко Я.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 21 липня 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтингове агентство «Прозора Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт» про визнання договору недійсним,-

У С Т А Н О В И В:

ДПІ у Подільському районі м. Києва звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтингове агентство «Прозора Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт» про визнання договору №67 СА недійсним.

Постановою Господарського суду м. Києва від 21.07.2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києва подало апеляційну скаргу в якій просить постанову Господарського суду м. Києва скасувати та ухвалити у справі нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Рейтингове агентство «Прозора Україна» та ТОВ «Старт» укладено договір №67-СА від 15.08.2003 року, згідно якого ТОВ «Старт» зобов»язується поставити ТОВ «РА «Прозора Україна» комплекс управління телекомунікаційних мереж «КУОТКС-172114»; кількість одиниць продукції та її ціна обумовлюється сторонами в додатках (специфікаціях, додаткових угодах) до договору (п.1.1, 1.2 договору).

Згідно Специфікації (додаток №1 до договору) сторони погодили, що ТОВ «Старт» зобов»язується поставити ТОВ «РА «Прозора Україна» комплекс управління обладнанням телекомунікаційних мереж у кількості 14 шт. на суму 51952880 грн, крім того ПДВ 0 10390576 грн, а всього 62343456 грн.

14 комплексів на адресу ТОВ «РА «Прозора Україна» були передані згідно акта прийому-передачі продукції від 19.08.2003 року.

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 16.11.2010 року у справі №1-6/2010 по обвинуваченню ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших у чиненні злочину, передбаченого ст.191 ч 5 КК України встановлено, що директор ТОВ «РА «Прозора Україна» ОСОБА_4 брав участь у маскуванні використаного комп'ютерного обладнання (непрацездатних моніторів, клавіатури, плат), яке у подальшому було видано за неіснуючі комплекси управління обладнанням телекомунікаційних мереж «КУОТКС-172114»; фінансово-господарська документація про участь ТОВ «Старт» у псевдоопераціях по виготовленню та реалізації неіснуючих комплексів підроблена та підписана з метою безпідставного формування ТОВ «РА «Прозора Україна» податкового кредиту за серпень 2003 року та незаконного відшкодування цим товариством ПДВ.

Зазначеним вироком також встановлено, що у подальшому ТОВ «РА «Прозора Україна» уклало з ПП «Технопроект» договір комісії №19/8 від 19.08.2003 року згідно з яким ТОВ «РА «Прозора Україна» (комітент) доручає ПП «Технопроект» (комісіонер) від свого імені та за рахунок комітента здійснити одну або декілька зовнішньоекономічних операцій по реалізації 14 комплексів управління обладнання телекомунікаційних мереж, що належать комітенту.

ПП «Технопроект» уклало зовнішньоекономічні контракти з неіснуючою фірмою «MGR United Corporation» (США) на постачання 14 штук комплексів управління обладнанням телекомунікаційних мереж.

З метою митного оформлення експорту комплексів складено вантажно-митні декларації, які містили неправдиві відомості про експорт 14 неіснуючих комплексів управління обладнання комунікаційних мереж та проведено митне оформлення експорту товару на адресу вищезазначеної неіснуючої фірми.

Крім того, ТОВ «РА «Прозора Україна» складено декларацію за серпень 2003 року з відміткою про відшкодування ПДВ на підставі підроблених документів про придбання у ТОВ «РА «Прозора Україна» 14 неіснуючих комплексів.

У податковій декларації з ПДВ за серпень 2003 року №94160 від 19.09.2003 року графа 23 (колонка «Б») зазначено неправдиві відомості про наявність у ТОВ «РА «Прозора Україна» права на відшкодування ПДВ у розмірі 10389537 грн., яку підписав директор ОСОБА_4

У результаті зазначених дій ТОВ «РА «Прозора Україна» незаконно отримало з відповідного казначейського рахунку відшкодування ПДВ за податковою декларацією, а саме: 26.03.2004 року - 254 грн та 19.07.2004 року - 10388 облігацій внутрішньої позики номінальною вартістю 103888000 грн.

Також у вироку зазначено, що товар, який був предметом договору, не є комплексами управління обладнання телекомунікаційних мереж, а є використаним комп'ютерним обладнанням, непрацездатними моніторами, клавіатурами, поміщеними у попередньо пофарбовані ящики та видані за предмет договору №67-СА від 15.08.2003 року.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15.05.2006 року визнано недійсними установчі документи (статут, установчий договір) ТОВ «Старт» з моменту їх державної реєстрації, а також визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Старт» з моменту його складання.

Колегія суддів повністю погоджується із доводами суду першої інстанції щодо відмови позивачу в задоволенні позовних вимог.

Суд вірно не прийняв до уваги доводи позивача щодо підстав для визнання угоди недійсною та правильно зазначив, що для визнання угоди недійсною необхідно встановлювати наявність обставин, з якими закон пов»язує визнання угоди недійсною. Наявність рішення про визнання недійсними установчих документів не звільняє від необхідності доведення у суді наявності у останнього умислу на укладання угоди, що суперечить інтересам держави і суспільства, так як предметом дослідження у цивільній справі було питання відповідності установчих документів вимогам закону.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, визнання недійсними установчих документів не тягне за собою визнання недійсними всіх договорів, що були укладені з моменту реєстрації товариства до моменту виключення його з державного реєстру.

Також є вірними доводи суду першої інстанції про те, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 49 ЦК України у редакції 1963 року не може бути предметом позову, заявленого після 1 січня 2004 року (дата набрання чинності ЦК України).

Господарський кодекс України, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, містить норми, які за предметом регулювання та встановленими санкціями відповідають положенням ст. 49 ЦК УРСР.

Однак, відповідно до п.5 розділу ІХ Прикінцевих положень ГК України положення щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються у разі, якщо такі порушення були вчинені після набрання чинності цими положеннями. Положення ГК України щодо відповідальності за порушення, зазначені у абз.1, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями ГК стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються в разі, якщо вони пом»якшують відповідальність за вказані порушення.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов»язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин із порушенням хоча б одним із них господарської компенсації (спеціальної правосуб»єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, за змістом даної норми недійсною може бути визнана угода, укладена з метою ухилення від сплати податків та обов»язкових платежів або безпідставного одержання з державного бюджету коштів у вигляді ПДВ.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є таким, що порушує публічний порядок, а отже по своїй суті є нікчемним. Визнання такого правочину недійсним відповідно до вимог ст. 203 та 215 ЦК України в судовому порядку не вимагається.

Оскільки оскаржуваний договір по своїй суті є нікчемним, рішення суду про визнання такого договору недійсним не потребується.

Вірним є посилання суду першої інстанції на ст. 250 Господарського Кодексу України.

Із матеріалів справи вбачається, що з позовом до суду податковий орган звернувся 12.02.2007 року, тоді як спірні правовідносини виникли у серпні 2003 року (податкова накладна виписана 19.08.2003 року) Тому у задоволенні позовних вимог про застосування наслідків, передбачених ст. 208 ГК України суд вірно відмовив.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Господарського суду м. Києва є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 21 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 07 жовтня 2015 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.