Рішення

від 24.07.2015 по справі 910/15199/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2015Справа №910/15199/15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполло»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПРОВІЖН»

про стягнення заборгованості в розмірі 18 803 грн. 68 коп.

Представники:

від Позивача: Борисенко Ю.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Бас А.В. (представник за Довіреністю);

Бас С.В. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аполло» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПРОВІЖН» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 18 803 грн. 68 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аполло» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПРОВІЖН» (Орендар) було укладено Договір оренди нежилих приміщень №812/01, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове орендне користування нежилі приміщення за адресою: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, корпус Г, що належить Орендодавцю на праві свідоцтва про право власності від 20.02.2013р., загальною площею 36 кв.м., для ведення господарської діяльності. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він передав Відповідачу приміщення у належному стані та строки, а також надав послуги по оренді приміщень, що підтверджується Актами наданих послуг за період грудень 2014 р. - квітень 2015 р., а також виставив рахунки на оплату, проте Відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати та комунальних платежів. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Аполло» в розмірі 15 408 грн. 01 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПРОВІЖН» пеню у розмірі 862 грн. 85 коп., штраф у розмірі 2 311 грн. 20 коп., 15% річних у розмірі 221 грн. 62 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.06.2015 р. порушено провадження у справі № 910/15199/15, судове засідання призначено на 01.07.2015 р.

30.06.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю уповноваженого представника бути присутнім в судовому засіданні.

01.07.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 16.06.2015 року не виконав.

В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 16.06.2015 року.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача:

- надати докази на підтвердження виставлення рахунків на оплату на виконання п. 3.3. Договору №812/01 від 01.09.2014 року;

- надати письмові пояснення щодо фактичної передачі об'єкту оренди за актом прийому-передачі нежилих приміщень на виконання п. 1.4. Договору №812/01 від 01.09.2014 року.

2) Відповідача надати докази на підтвердження оплати заборгованості в розмірі 15 408,01 грн. за Договором №812/01 від 01.09.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 року відкладено розгляд справи на 16.07.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, клопотанням про відкладення розгляду справи, витребуванням додаткових доказів по справі.

06.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 01.07.2015 року.

10.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить Суд стягнути з ТОВ"ІМПРОВІЖН" (Ідентифікаційний код 39367005), Юридична адреса: 02068, місто Київ, вулиця Ахматової. будинок 35. квартира 9, з усіх рахунків включаючи: р/р 26001528630400 в ПАТ "УкрСиббанк" м. Києві МФО 351005) на користь ТОВ „АПОЛЛО" (Ідент. код 24099262) на р/р 26001000949693 в ПАТ „УНІВЕРСАЛ БАНК". МФО 322001) суму в розмірі 22534,50грн. (Двадцять дві тисячі п'ятсот тридцять чотири гривні 50 копійки) в тому числі: заборгованість по сплаті за отримані в грудні 2014року, січні, лютому, березні та квітні 2015 року послуги, по договорам оренди, в сумі 15408,01 грн.(П'ятнадцять тисяч чотириста вісім гривень 01 копійка); неустойку, у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної ціни отриманих, але не сплачених послуг по договорам оренди, в сумі 1750,35грн. (одна тисяча сімсот п'ятдесят гривень 35 копійок);неустойку, у вигляді штрафу, в розмірі 15% від загальної ціни отриманих, але не сплачених Продукції, за несвоєчасний розрахунок , в сумі 2311,20 грн.(Дві тисячі триста одинадцять гривень 20 копійок); 15 процентів річних (ст. 625 ЦКУ) за користування чужими коштами, від своєчасно несплачених грошових коштів в сумі 449,58 гри. (Чотириста сорок дев'ять гривень 58 копійок); інфляційні збитки в сумі 2615,36грн.(Дві тисячі шістсот п'ятнадцять гривень 36 копі йок) та судовий збір.

16.07.2015 року в судове засідання з'явились представники сторін.

Щодо заяви Позивача про збільшення позовних вимог, Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору, у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.12 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, Суд приймає заяву Позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви, зазначив, що в спірний період майно Відповідача знаходилось в спірному приміщенні, а рахунки на оплату наданих послуг передавались нарочно.

Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначив, що не міг вивезти майно зі спірного приміщення, оскільки чинились перешкоди. Крім того, подав відзив на позовну заяву.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження звільнення орендованого приміщення 27.02.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2015 р. відкладено розгляд справи на 24.07.2015 р., у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

21.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові заперечення на відзив Відповідача.

В судовому засіданні 24 липня 2015 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви. Представники Відповідача заперечили проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просили Суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 24 липня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аполло» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПРОВІЖН» (Орендар) було укладено Договір оренди нежилих приміщень №812/01, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове орендне користування нежилі приміщення за адресою: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, корпус Г, що належить Орендодавцю на праві свідоцтва про право власності від 20.02.2013 р., загальною площею 36 кв.м., для ведення господарської діяльності.

Відповідно до п.1.4 Договору передача і повернення Приміщення з орендного користування здійснюється на підставі даного Договору з обов'язковим підписанням Сторонами Акту прийому-передачі приміщення.

Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата за користування приміщенням, обумовлених п.1.1 даного Договору, установлюється з розрахунку 80,04 грн., разом з ПДВ за 1 кв.м. Орендна плата за користування приміщенням, обумовлених в п.1.1 даного Договору, загальною площею 36 кв.м., за повний календарний місяць становить 2 401 грн. 20 коп. та ПДВ 480 грн. 24 коп., загальна сума орендної плати становить 2 881 грн. 44 коп. разом з ПДВ. В загальну суму орендної плати, що має сплачувати Орендар за цим Договором, включена сума компенсації платежів за землю, пропорційно займаній площі.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що Орендар оплачує компенсацію за комунальні послуги (витрати на опалення, витрати на постачання електроенергії, витрати на використання води, водовідведення, витрати на вивіз сміття, витрати на утримання прилеглих територій та інші) згідно виставлених рахунків, всі збори за забруднення навколишнього середовища на підставі рахунків, або акту наданих послуг, що виставляються Орендодавцем.

У п.3.3 Договору передбачено, що Орендодавець зобов'язується виставляти. Орендарю, не пізніше 20-го числа кожного поточного місяця, рахунок на сплату орендної плати, та не пізніше 30-го числа кожного поточного місяця рахунок на сплату компенсації за комунальні послуги, збори та інші платежі. Рахунки на оплату штрафних санкцій виставляються Орендодавцем не пізніше 30-го числа кожного поточного місяця. Орендар зобов'язаний в строк 7 (семи) робочих днів сплатити виставлені рахунки, шляхом перерахування зазначених сум платежів на розрахунковий рахунок Орендодавця, та підписати акти наданих послуг. Оплата штрафних санкцій проводиться Орендарем до 7-го числа наступного місяця, що слідує за звітним. В разі несплати Орендарем до 10-го (десятого) числа наступного місяця, що слідує за звітним, рахунків як-то по орендній платні, або/та компенсації за комунальні послуги, або/та штрафних санкцій Орендодавець має право застосувати до Орендаря оперативно-господарські санкції: відключення електроенергії, відключення водопостачання, відключення теплопостачання, блокування вхідних дверей Приміщення, не допускати Орендаря та його працівників на територію Орендодавця. В разі несплати Орендарем до 10-го (десятого) числа наступного місяця, що слідує за звітним, рахунку/ів що до оплати штрафу (штрафних санкцій) Орендодавець має право застосовувати до Орендаря оперативно-господарські санкції; не запускати на територію ТОВ «Аполло» як власні автомобілі Орендаря, так і автомобілі, що прибули до Орендаря. Якщо 20-те (Двадцяте) число місяця або/та 30 (Тридцяте) число місяця, в якому виставляються рахунки на сплату орендної плати, та компенсацію за комунальні послуги, збори та інші платежі припадає на вихідний, чи святковий день, то вищевказаний рахунок

виставляється в наступний робочий день, що слідує за вихідними, святковими.

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що у випадку порушення Орендарем строку обумовленому в п.3.3. даного Договору Орендодавець має право вимагати у Орендаря сплати неустойки, починаючи з 1-го числа місяця, що випливає за звітним, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, за кожний день прострочення платежу, а також штраф в розмірі 15% від загальної суми орендної плати, та виставлених рахунків, або актів наданих послуг. А якщо дане порушення триває більше 10 календарних днів, то Орендар, на вимогу Орендодавця, також сплачує 15% річних, згідно ст. 625 ЦКУ, за користування чужими коштами.

Договір набирає сили з дати підписання Сторонами Акту прийому передачі приміщення і діє до 31.12.2017 року. Строк дії Договору припиняється, якщо Орендар та/або Орендодавець отримав будь - якого роду письмове повідомлення, до закінчення строку дії Договору про його припинення у зв'язку з закінченням строку дії даного Договору. Строк дії Договору вважається припиненим за умови - Сторонами підписано Акт прийому передачі приміщення (де Орендар передає - повертає, а Орендодавець приймає приміщення, що знаходилось в оренді) (п.6.1 Договору)

Додатковою угодою №1 від 05.02.2015 року до Договору оренди нежилих приміщень №812/01 від 01.09.2014 року Сторони дійшли згоди, що в зв'язку з індексацією орендної плати за землю, розмір орендної плати за 1 кв.м. приміщень згідно з п.3.6 Договору, починаючи з 01.01.2015 р. збільшується на 2,00 грн. разом з ПДВ. Орендна плата за користування приміщенням установлюється з розрахунку з 01.01.2015 р.: 36 кв.м. - 82,04 грн. за 1 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нежилих приміщень №812/01 від 01.09.2014 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду приміщення за адресою: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, корпус Г, що підтверджується Актом прийому - передачі нежилих приміщень від 01.10.2014 р.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що на виконання умов Договору він передав Відповідачу приміщення у належному стані та строки, а також надав послуги по оренді приміщень, що підтверджується Актами наданих послуг за період грудень 2014 р. - квітень 2015 р., а також виставив рахунки на оплату, проте Відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати та комунальних платежів. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Аполло» в розмірі 15 408 грн. 01 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПРОВІЖН» пеню у розмірі 1 750 грн. 35 коп., штраф у розмірі 2 311 грн. 20 коп., 15% річних у розмірі 449 грн. 58 коп. та інфляційні у розмірі 2 615 грн. 36 коп. з урахуванням Заяви про збільшення розміру позовних вимог від 14.07.2015 р., яка прийнята Судом до розгляду.

28.04.2015 року Позивачем на адресу Відповідача була надіслана претензія з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 17 191 грн. 06 коп., а також розірвання Договору з 30.04.2015 р. разом з Актом звірки взаєморозрахунків, рахунками на оплату №1069 від 20.03.2015 р., №1238 від 31.03.2015 р., №1502 від 20.04.2015 р., №1680, №699 від 27.02.2015 р., №565 від 20.02.2015 р., №267 від 30.01.2015 р., №3816 від 30.12.2014 р., актами наданих послуг №1069 від 31.03.2015 р., №1238 від 31.03.2015 р., №1502, №1680, Актом прийому - передачі нежилих приміщень, що підтверджується фіскальним чеком від 28.04.2015 р., описом вкладення від 28.04.2015 р., рекомендованим повідомленням про вручення 06.05.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Відповідачем листом №03 від 07.05.2015 р. у відповідь на претензію повідомлено Позивача про направлення листа №02 від 02.02.2015 р. про розірвання Договору оренди №812/01, а також надання роз'яснень щодо завищення сум компенсації за комунальні послуги за рахунками №3513 від 28.11.2014 р., №3816 від 30.12.2015 р., №267 від 30.01.2015 р., №699 від 27.02.2015 р. та гарантування їх оплати протягом 30 календарних днів, якщо вони відповідатимуть дійсності.

Позивачем листом №144 від 18.05.2015 р. повідомлено Відповідача про ненадходження від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПРОВІЖН» листа про дострокове розірвання Договору оренди, а також надіслано калькуляцію розрахунку витрат на комунальні послуги, що підтверджується фіскальним чеком від 18.05.2015 р., описом вкладення від 18.05.2015 р., рекомендованим повідомленням про вручення 21.05.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.

У відповідь Відповідач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Аполло» про необхідність зміни в Акті прийому - передачі приміщення дати фактичного звільнення приміщення на 27.02.2015 р.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполло» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору оренди нежилих приміщень №812/01 від 01.09.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нежилих приміщень №812/01 від 01.09.2014 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду приміщення за адресою: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, корпус Г, що підтверджується Актом прийому - передачі нежилих приміщень від 01.10.2014 р., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Крім того, на виконання умов Договору оренди нежилих приміщень №812/01 від 01.09.2014 року Позивачем були надані послуги з оренди, а Відповідачем в свою чергу прийняті вказані послуги, що підтверджується Актами надання послуг №3816 від 31.12.2014 р. на суму 1 519 грн. 30 коп., №267 від 31.01.2015 р. на суму 1 432 грн. 26 коп., №565 від 28.02.2015 р. на суму 2 953 грн. 44 коп., №699 від 28.02.2015 р. на суму 1 451 грн. 30 коп., №873 від 28.02.2015 р. на суму 72 грн. 00 коп., а загалом на суму 7 428 грн. 30 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Також на виконання умов Договору оренди нежилих приміщень №812/01 від 01.09.2014 року Позивачем були виставлені Відповідачу рахунки на оплату №1680 від 30.04.2015 р. на суму 567 грн. 60 коп., №1502 від 20.04.2015 р. на суму 2 953 грн. 44 коп., №1238 від 31.03.2015 р. на суму 1 505 грн. 23 коп., №1069 від 20.03.2015 р. на суму 2 953 грн. 44 коп., а загалом на суму в розмірі 7 979 грн. 71 коп., які не були сплачені останнім.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2015 р. Позивачем на адресу Відповідача була надіслана претензія з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 17 191 грн. 06 коп. разом з Актом звірки взаєморозрахунків, рахунками на оплату №1069 від 20.03.2015 р., №1238 від 31.03.2015 р., №1502 від 20.04.2015 р., №1680, №699 від 27.02.2015 р., №565 від 20.02.2015 р., №267 від 30.01.2015 р., №3816 від 30.12.2014 р., актами наданих послуг №1069 від 31.03.2015 р., №1238 від 31.03.2015 р., №1502, №1680, Актом прийому - передачі нежилих приміщень, що підтверджується фіскальним чеком від 28.04.2015 р., описом вкладення від 28.04.2015 р., рекомендованим повідомленням про вручення 06.05.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо розірвання Договору на підставі п.6.3 Договору.

Відповідно до п.6.2 Договору строк дії Договору може бути припинений достроково, за виключенням п.4.4 та п.4.9 Договору, по взаємній згоді Сторін, при умові повного розрахунку Орендарем умов даного Договору.

Згідно з п.6.3 Договору про дострокове розірвання Договору, за виключенням п.4.4 та п.4.9 Договору Орендар повинен сповістити письмово Орендодавця не менше ніж за 30 календарних днів до дати дострокового розірвання.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір набирає сили з дати підписання Сторонами Акту прийому передачі приміщення і діє до 31.12.2017 року. Строк дії Договору припиняється, якщо Орендар та/або Орендодавець отримав будь - якого роду письмове повідомлення, до закінчення строку дії Договору про його припинення у зв'язку з закінченням строку дії даного Договору. Строк дії Договору вважається припиненим за умови - Сторонами підписано Акт прийому передачі приміщення (де Орендар передає - повертає, а Орендодавець приймає приміщення, що знаходилось в оренді) (п.6.1 Договору)

В обґрунтування своїх заперечень на позовну заяву, Відповідач надав лист №02 від 02.02.2015 р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполло» про розірвання Договору оренди нежилих приміщень №812/01 від 01.09.2014 року. Проте, Суд не приймає до уваги вказаний лист, оскільки він не є належним та допустимим доказом відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України одностороннього розірвання спірного Договору, у зв»язку з відсутністю доказів його надсилання та отримання Орендодавцем.

Судом також розглянуті доводи Відповідача щодо автоматичного розірвання Договору оренди нежилих приміщень №812/01 від 01.09.2014 року на підставі п. 4.9, яким визначено, що невиконання узятих на себе зобов»язань, а саме, несвоєчасну оплату до 10 числа місяця, що слідує за звітним, згідно з п.3.3 Договору, орендного платежу, або/та компенсації комунальних платежів, Договір автоматично вважається достроково розірваним.

За приписами ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що чинне законодавство України передбачає можливість автоматичної пролонгації договору оренди в разі відсутності заперечень як зі сторони орендодавця, так і орендаря. При цьому бажання орендаря продовжувати відносини за договором оренди висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку дії договору оренди. Отже, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.3 ст.653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

В силу ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється .

Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених норм законодавства, вбачається обов'язок орендаря повернути орендодавцю предмет договору найму у встановленому законом порядку, а саме шляхом підписання акту приймання-передачі приміщень.

Суд зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПРОВІЖН» не надано жодних належних та допустимих доказів припинення дії Договору оренди нежилих приміщень №812/01 від 01.09.2014 року відповідно до умов чинного законодавства України та умов спірного Договору шляхом оформлення акту прийому передачі приміщення, оскільки у п. 6.1 Договору Сторонами визначено, що строк дії Договору вважається припиненим за умови - Сторонами підписано Акт прийому передачі приміщення (де Орендар передає - повертає, а Орендодавець приймає приміщення, що знаходилось в оренді). Крім того, Відповідачем не надано доказів звернення до Позивача з вимогою підписати такий акт, а тому Суд також не приймає до уваги посилання Орендаря на звільнення орендованого приміщення саме 27.02.2015 року.

Крім того, у випадку ігнорування Орендодавцем пропозиції Орендаря про підписання акта приймання-передачі майна в конкретно визначений час з метою захисту своїх прав Орендар на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди не позбавлений права в судовому порядку вимагати прийняття від нього орендодавцем майна та документального оформлення такого прийняття актом відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України. Проте, з матеріалів справи не вбачається вчинення орендарем відповідних дій з метою документального підтвердження повернення майна з оренди.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.03.2012 року у справі №1/5005/5719/2011 та від 20.11.2012 року у справі №12/75-2167-33/75-4/180.

За таких підстав, Суд зазначає, що Відповідач відповідно до норм чинного законодавства України та умов Договору оренди нежилих приміщень №812/01 від 01.09.2014 року зобов»язаний сплачувати орендну плату та комунальні платежі у період дії Договору або до фактичного повернення майна з оренди шляхом оформлення акту прийому передачі приміщення.

Відповідно до п.3.3 Договору Орендар зобов'язаний в строк 7 (семи) робочих днів сплатити виставлені рахунки, шляхом перерахування зазначених сум платежів на розрахунковий рахунок Орендодавця, та підписати акти наданих послуг.

Як встановлено Судом, на виконання умов Договору оренди нежилих приміщень №812/01 від 01.09.2014 року Позивачем були надані послуги з оренди, а Відповідачем в свою чергу прийняті вказані послуги, що підтверджується Актами надання послуг №3816 від 31.12.2014 р. на суму 1 519 грн. 30 коп., №267 від 31.01.2015 р. на суму 1 432 грн. 26 коп., №565 від 28.02.2015 р. на суму 2 953 грн. 44 коп., №699 від 28.02.2015 р. на суму 1 451 грн. 30 коп., №873 від 28.02.2015 р. на суму 72 грн. 00 коп., а загалом на суму 7 428 грн. 30 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Також на виконання умов Договору оренди нежилих приміщень №812/01 від 01.09.2014 року Позивачем були виставлені Відповідачу рахунки на оплату №1680 від 30.04.2015 р. на суму 567 грн. 60 коп., №1502 від 20.04.2015 р. на суму 2 953 грн. 44 коп., №1238 від 31.03.2015 р. на суму 1 505 грн. 23 коп., №1069 від 20.03.2015 р. на суму 2 953 грн. 44 коп., а загалом на суму в розмірі 7 979 грн. 71 коп., які були отримані останнім, що підтверджується відповідними реєстрами Позивача, проте не сплачені у повному обсязі.

Суд зазначає, що факт наявності заборгованості Відповідача по орендній платі та комунальним платежам за період грудень 2014 р. - квітень 2015 р. на суму 15 408 грн. 01 коп. підтверджується матеріалами справи.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Аполло» на загальну суму в розмірі 15 408 грн. 01 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі та комунальним платежам в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 15 408 грн. 01 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду, з урахуванням Заяви про збільшення розміру позовних вимог від 14.07.2015 р., яка прийнята Судом до розгляду, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 15% річних за загальний період прострочки з 01.05.2015 р. по 10.07.2015 р. у розмірі 449 грн. 58 коп. та інфляційні в розмірі 2 615 грн. 36 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 15% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати по орендній платі та комунальним платежам за Договором оренди нежилих приміщень №812/01 від 01.09.2014 року за загальний період прострочки з 01.05.2015 р. по 10.07.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 15% річних у розмірі 449 грн. 58 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 01.05.2015 року по 10.07.2015 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за період квітень 2015 р. - липень 2015 р. у розмірі 2 615 грн. 36 коп. підлягають частковому задоволенню та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні за період травень 2015 р. - липень 2015 р. в розмірі 401 грн. 96 коп.

При зверненні до суду з урахуванням Заяви про збільшення розміру позовних вимог від 14.07.2015 р., яка прийнята Судом до розгляду, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.05.2015 р. по 10.07.2015 р. у розмірі 1 750 грн. 30 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що у випадку порушення Орендарем строку обумовленому в п.3.3 даного Договору Орендодавець має право вимагати у Орендаря сплати неустойки, починаючи з 1-го числа місяця, що випливає за звітним, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, за кожний день прострочення платежу, а також штраф в розмірі 15% від загальної суми орендної плати, та виставлених рахунків, або актів наданих послуг.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 01.05.2014 року по 10.07.2015 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 1 750 грн. 35 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 01.05.2015 року по 10.07.2015 року.

Також Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПРОВІЖН» штрафу на підставі п.4.6 Договору в розмірі 2 311 грн. 20 коп.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому слід зазначити, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, тобто відповідні фінансові санкції, що стягуються за порушення валютного, податкового, антимонопольного та інших публічних галузей законодавства тощо. Також, господарським кодексом не визначається, що слід розуміти під кожним із видів господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня) і чим вони відрізняються одна від одної, а тому у даному випадку слід застосовувати правила, встановлені Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв»язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковим для всіх судів України. Суди зобов»язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що вимога Позивача про стягнення штрафу в розмірі 2 311 грн. 20 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПРОВІЖН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполло» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 15 408 грн. 01 коп., 15% річних в розмірі 449 грн. 58 коп., інфляційні у розмірі 401 грн. 96 коп., пеня в розмірі 1 750 грн. 35 коп. та штраф у розмірі 2 311 грн. 20 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполло» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПРОВІЖН» (02068, м.Київ, ВУЛИЦЯ АХМАТОВОЇ, будинок 35, квартира 9, Ідентифікаційний код юридичної особи 39367005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполло» (01032, м.Київ, ВУЛИЦЯ СТАРОВОКЗАЛЬНА, будинок 17, Ідентифікаційний код юридичної особи 24099262) заборгованість у розмірі 15 408 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісім) грн. 01 (одна) коп., 15% річних у розмірі 449 (чотириста сорок дев'ять) грн. 58 (п'ятдесят вісім) коп., інфляційні у розмірі 401 (чотириста одна) грн. 96 (дев'яносто шість) коп., пеню у розмірі 1 750 (одна тисяча сімсот п'ятдесят) коп. 35 (тридцять п'ять) коп., штраф у розмірі 2 311 (дві тисячі триста одинадцять) коп. 20 (двадцять) коп. та судовий збір у розмірі 1 647 (одна тисяча шістсот сорок сім) грн. 55 (п'ятдесят п'ять) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 липня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин