Рішення

від 20.07.2015 по справі 910/23587/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2015Справа №910/23587/13

за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А», м.Київ, ЄДРПОУ 36175465

до відповідача 1: Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ, ЄДРПОУ 00022527

відповідача 2: Шевченківської районної у місті Києва ради, м.Київ, ЄДРПОУ 26077632

відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігліф», м.Київ, ЄДРПОУ 33235526

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Сяйво», м.Київ, ЄДРПОУ 24364422

за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради, м.Київ, ЄДРПОУ 21532540

третьої особи 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», м.Донецьк, ЄДРПОУ 14282829

про визнання незаконним додатку до рішення, визнання недійсним та скасування наказу, витребування майна

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Карпєєва О.А. - по дов.

від відповідача 1: не з'явився (до оголошення перерви у судовому засіданні 20.07.2015р. була присутня Тетерятник О.В. - по дов.)

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився (до оголошення перерви у судовому засіданні 20.07.2015р. був присутній Павличенко С.С. - по дов.)

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: не з'явився

Згідно з приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.07.2015р. оголошувалась перерва.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача 1, Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ, відповідача 2, Шевченківської районної у місті Києва ради, м.Київ та відповідача 3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігліф», м.Київ про:

- визнання незаконним додатку №1 до Рішення №251 від 21.06.2007р. Шевченківської районної у м.Києві ради «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва» із змінами, внесеними п.2.7.1 Рішення №274 від 30.08.2007р. Шевченківської районної у м.Києві ради «Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м.Києві ради з питань приватизації об'єктів комунальної власності», в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлового приміщення по вул.Пушкінській, 31 (літ.А) в м.Києві площею 225,6 кв.м на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Сяйво»;

- визнання незаконним та скасування Наказу №1348-В від 24.10.2007р. Головного Управління комунальної власності м.Києва «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна»;

- витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігліф» нежилих приміщень з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м, які представляють собою підвальне приміщення (підвал) багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Пушкінська, буд.31 (літера А).

17.12.2013р. до господарського суду надійшла заява б/н від 02.12.2013р. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив:

- визнати незаконним додаток №1 до Рішення №251 від 21.06.2007р. Шевченківської районної у м.Києві ради «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва» із змінами, внесеними п.2.7.1 Рішення №274 від 30.08.2007р. Шевченківської районної у м.Києві ради «Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м.Києві ради з питань приватизації об'єктів комунальної власності», в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлового приміщення по вул.Пушкінській, 31 (літ.А) в м.Києві площею 225,6 кв.м на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Сяйво»;

- визнати незаконним та скасувати Наказ №1348-В від 24.10.2007р. Головного Управління комунальної власності м.Києва «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна»;

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігліф» нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м, які представляють собою підвальне приміщення (підвал) багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Пушкінська, буд.31 (літера А);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, який 27.11.2007р. укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прометей-Сяйво» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємець Кариною Євгеніївною.

Вказана заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» була залишена судом без розгляду з огляду на таке.

За приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Як вказувалось вище, у позовній заяві заявником було заявлено вимоги лише про визнання незаконним додатку до рішення, визнання недійсним та скасування наказу, витребування майна, вимоги про визнання недійсним договору позивачем не заявлялись.

Тобто, з огляду на приписи чинного господарського процесуального законодавства, слід зазначити, що заявником фактично заявлено нову позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу, який 27.11.2007р. укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прометей-Сяйво» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємець Кариною Євгеніївною, що не відповідає наведеним вище приписам Господарського процесуального кодексу України та положенням Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Під час розгляду спору у судовому засіданні на запитання суду: «Які на теперішній час позивачем заявляються позовні вимоги?» представник позивача зазначив, що Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» заявлено позовні вимоги про:

- визнання незаконним додатку №1 до Рішення №251 від 21.06.2007р. Шевченківської районної у м.Києві ради «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва» із змінами, внесеними п.2.7.1 Рішення №274 від 30.08.2007р. Шевченківської районної у м.Києві ради «Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м.Києві ради з питань приватизації об'єктів комунальної власності», в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлового приміщення по вул.Пушкінській, 31 (літ.А) в м.Києві площею 225,6 кв.м на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Сяйво»;

- визнання незаконним та скасування Наказу №1348-В від 24.10.2007р. Головного Управління комунальної власності м.Києва «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна»;

- витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігліф» на користь співвласників багатоквартирного будинку №31А по вул.Пушкінській у м.Києві нежилих приміщень з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м, які представляють собою підвальне приміщення (підвал) багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Пушкінська, буд.31А (з урахуванням письмових пояснень, що подані до суду 20.07.2015р.).

Одночасно, у заяві без номеру та дати, що надійшла до суду 20.07.2015р., позивач відмовився від позовних вимог про:

- визнання незаконним додатку №1 до Рішення №251 від 21.06.2007р. Шевченківської районної у м.Києві ради «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва» із змінами, внесеними п.2.7.1 Рішення №274 від 30.08.2007р. Шевченківської районної у м.Києві ради «Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м.Києві ради з питань приватизації об'єктів комунальної власності», в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлового приміщення по вул.Пушкінській, 31 (літ.А) в м.Києві площею 225,6 кв.м на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Сяйво»;

- визнання незаконним та скасування Наказу №1348-В від 24.10.2007р. Головного Управління комунальної власності м.Києва «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невідповідність Рішення №251 від 21.06.2007р. Шевченківської районної у м.Києві ради «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва» та Наказу №1348-В від 24.10.2007р. Головного Управління комунальної власності м.Києва «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» нормам чинного законодавства, що є підставою для витребування означеного об'єкту від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігліф» на користь законного власника - співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А».

Відповідач 1 у відзиві без номеру та дати, що надійшов до господарського суду м.Києва 14.01.2014р., та під час розгляду спору у судовому засіданні 20.07.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Трігліф» нежитлове приміщення по вул.Пушкінській, 31 (літ.А) в м.Києві площею 225,6 кв.м було отримано на відповідній правовій підставі.

Відповідач 2 у відзиві №385 від 19.12.2013р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на відсутність підстав для повернення заявнику наведеного вище об'єкту нерухомого майна.

У судове засідання 20.07.2015р. відповідач 2 не з'явився представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався. Проте, Шевченківська районна у місті Києві рада була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням №0103034465103.

Відповідач 3 у відзиві б/н від 29.01.2014р. також наголосив на відсутності підстав для задоволення позову з огляду на те, що у заявника відсутні майнові права для витребування спірного об'єкту у порядку ст.388 Цивільного кодексу України.

У судове засідання 20.07.2015р. вказаний учасник судового процесу не з'явися, представника не направив, проте, був належним чином повідомлений шляхом направлення судової кореспонденції за адресою, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (01004, м.Київ, вул.Червоноармійська, буд.43/16, літ.А, н/п групи приміщень 55) про час та місце розгляду справи, що підтверджується долученою до матеріалів справи копію реєстру поштових відправлень суду.

Одночасно, судом прийнято до уваги, що конверт з судовою кореспонденцією було повернуто до суду з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання», що у відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» є належним свідченням повідомлення учасника судового процесу про дату та час розгляду справи.

Ухвалою від 05.12.2013р. господарського суду міста Києва судом залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей-Сяйво» до участі у справі в якості третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Третя особа 1 у поясненнях б/н від 15.01.2014р. зазначила, що позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Ухвалою від 15.01.2014р. господарського суду міста Києва залучено до участі у справі в якості третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради.

Ухвалою від 03.12.2014р. господарського суду міста Києва залучено до участі у справі в якості третьої особи 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк".

Вказані учасники судового процесу ґрунтовних пояснень з приводу заявлених позовних вимог не представили.

У судове засідання 20.07.2015р. треті особи 2, 3 не з'явились, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористались. Проте, за висновками суду, вказані учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. При цьому, суд зазначає наступне.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням третьої особи 2 на теперішній час є: 01030, м.Київ, бул.Шевченка, буд.26/4, а третьої особи 3: 83001, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Університетська, буд.2А.

На адресу третьої особи 2 було направлено засобами поштового зв'язку, в тому числі, ухвалу від 13.07.2015р., що підтверджується копією реєстру поштових відправлень суду за 13.07.2015р.

Проте, станом на теперішній час конверт з означеною ухвалою до господарського суду не повернувся.

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до п.6 Інформаційного листа №01-06/1290/14 від 12.09.2014р. Вищого господарського суду України «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважається належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду, якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, та суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

Як вказувалось вище, юридичною адресою третьої особи 3 є м.Донецьк, на території якої проводиться антитерористична операція.

Неможливість надсилання судової кореспонденції на адресу Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» підтверджується листом №50-06/547 від 25.06.2015р. Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

З метою належного повідомлення вказаного учасника судового процесу судом було складено відповідні телефонограми та розміщено повідомлення на офіційному сайті господарського суду м.Києва.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у всіх учасників судового процесу можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Наразі, з огляду на неявку деяких учасників судового процесу у судове засідання 20.07.2015р. господарський суд зазначає наступне. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ст.27 Господарського процесуального кодексу України покаладено також і на третіх осіб.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Наразі, судом прийнято до уваги, що ухвалою від 13.07.2015р. явка сторін та третіх осіб у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Одночасно, клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи з огляду на перебування повноважного представника Шевченківської районної у місті Києва ради у відпустці суд вважає таким, що позбавлене належного доказового обґрунтування та задоволенню не підлягає. При цьому, судом враховано таке.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, відповідачем 2 не представлено до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів неможливості направити у судове засідання свого представника та заміни уповноваженого представника, як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Одночасно, про наявність у відповідача 2 іншого повноваженого представника свідчить представлена наведеним учасником судового процесу довіреність №53 від 23.03.2015р.

До того ж, судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу вже було висловлено свою правову позицію по суті заявленого позову.

При цьому, як зазначено вище, господарський суд має право відкласти розгляд справи лише у межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд наголошує, що строк вирішення спору сплив, а отже у суду відсутня можливість відкладення розгляду спору на іншу дату.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач 3 та треті особи 2, 3 в процесі розгляду справи 20.07.2015р. так і не скористались всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з огляду на приписи ст.69 вказаного нормативно-правового акту, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа підлягає розгляду за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши всі представлені документи, господарський суд встановив:

Відповідно до Рішення №251 від 21.06.2007р. Шевченківської районної у м.Києві ради «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківскього району м.Києва» із змінами, внесеними п.2.7.1 Рішення №274 від 30.08.2007р. Шевченківської районної у м.Києві ради «Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м.Києві ради з питань приватизації об'єктів комунальної власності», нежитлові приміщення площею 225,6 кв.м, розташовані по вул.Пушкінській, 31 (літ.А) у м.Києві (групи приміщень № 47), підлягають приватизації шляхом викупу, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Сяйво».

Наказом №1348-В від 24.10.2007р. «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» Головного управління комунальної власності м.Києва, яке наданий час перейменовано у Департамент комунальної власності м.Києва, прийнято рішення про оформлення за Шевченківською районною у м.Києві радою права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме нежилі приміщення площею 225,6 кв.м, розташовані по вул.Пушкінській, 31 (літ.А) у м.Києві (групи приміщень № 47).

24.10.2007р. Шевченківською районною у м.Києві радою, на підставі вказаного Наказу, було отримано свідоцтво №1348-В про право власності на спірні нежилі приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що 27.11.2007р. між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прометей-Сяйво» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Пушкінська, 31 (літера А), і сплатити за них грошову суму.

13.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прометей-Сяйво» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трігліф» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно з п.1.1 якого продавець зобов'язався передати нерухоме майно у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти нерухоме майно і сплатити за нього грошову суму. Під нерухомим майном у наведеному правочині розуміється нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Пушкінська, 31 (літера А).

На підставі означеного правочину Товариством з обмеженою відповідальністю «Трігліф» було оформлено право власності на спірний об'єкт нерухомого майна, що підтверджується реєстраційним посвідченням №032857 від 28.02.2008р. Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна та інформаційною довідкою №15954478 від 10.01.2014р. з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Доказів переходу права власності на спірне майно від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігліф» до інших осіб матеріали справи не містять.

З представленої суду довідки №15954478 від 10.01.2014р. з Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Пушкінська, 31 (літера А), були передані відповідачем 3 в іпотеку Закритому акціонерному товариству «Донгорбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк») за договором б/н від 16.01.2012р.

За твердженнями Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська, 31-А» нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Пушкінська, 31 (літера А), належать до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, тобто його співвласниками є власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку. Наведені обставини, на думку, позивача, свідчать про незаконність отримання відповідачем 3 спірного приміщення та наявність достатніх підстав для його витребування у порядку ст.388 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігліф» на користь співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» нежилих приміщень з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м, які представляють собою підвальне приміщення (підвал) багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Пушкінська, буд.31 (літера А), підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст.12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, а також ст.20 Господарського кодексу України.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України, яка передбачає наступні способи захисту: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст.387 Цивільного кодексу України), на витребування майна від добросовісного набувача (ст.388 Цивільного кодексу України), витребування грошей та цінних паперів (ст.389 Цивільного кодексу України), захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння (ст.391 Цивільного кодексу України), визнання права власності (ст.392 Цивільного кодексу України) тощо.

Згідно ст.330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 92 Конституції України правовий режим власності в Україні визначається виключно законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст.19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном.

У ч.2 ст.4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Під спільним майном в означеному нормативно-правовому акті розуміються приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку (ч.ч.1, 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Статтею 382 Цивільного кодексу України передбачено, що всі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до п.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Конституційним Судом України дано офіційне тлумачення положенням даного пункту зазначеної статті у його рішенні №4-рп/2004 від 02.03.2004 р. В даному рішенні в п.4.2 зазначається, що допоміжні приміщення, відповідно до п.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (ст.41 Конституції України), забезпечується державою і захищається судом (ст.55 Конституції України).

В п.4.3 вказаного рішення визначено, що відповідно до Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і т.ін.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні катери та інші технічні приміщення).

В п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» також зазначено, що допоміжними приміщеннями слід вважати приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, яке затверджено Наказом №56 від 15.09.1992р. Державного комітету з питань житлово-комунального господарства України, встановлено, що приміщення, через які прокладені комунікації, є допоміжними приміщеннями жилих будинків.

З огляду на предмет та підстави позовних вимог, суд дійшов висновку, що з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та прийняття обґрунтованого та справедливого рішення належним є встановити чи є спірний об'єкт нерухомого майна допоміжними приміщеннями.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Керуючись ст.41 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 29.01.2014р. по справі №910/23587/13 було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, що повністю узгоджується з нормою ч.3 ст.41 Господарського процесуального кодексу України та п.7 Постанови №4 від 23.03.2012 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

На вирішення судовому експерту поставлено, в тому числі, такі питання: яке функціональне призначення приміщень з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Пушкінська, буд.31 (літера А)? чи належать нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Пушкінська, буд.31 (літера А), до допоміжних та/або підсобних приміщень вказаного будинку? чи розміщені у нежилих приміщеннях з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Пушкінська, буд.31 (літера А) вузли керування та обслуговування будинку загальними інженерними мережами?

Ухвалою від 09.09.2014р. господарським судом міста Києва зобов'язано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» оплатити вартість судової експертизи згідно направленого на його адресу рахунку №1515 від 31.03.2014р.

31.10.2014р. до суду надійшов лист б/н від 30.10.2014р. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А», в якому позивачем наголошено про те, що подальше проведення судової експертизи по справі не є необхідним з огляду на наявність судових актів, що набули законної сили, якими встановлено, що спірні приміщення є допоміжними. Враховуючи наведені обставини заявником і не було оплачено судову експертизу.

13.11.2014р. до господарського суду міста Києва надійшов лист №40/1924/1925/14-43 від 24.10.2014р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з повідомленням про неможливість проведення по справі №910/23587/13 судової експертизи у зв'язку з відсутністю попередньої оплати, внаслідок чого експертне дослідження підлягає залишенню без виконання, а матеріали справи №910/23587/13 повертаються до суду.

Враховуючи наведене вище, судом ухвалою від 03.12.2014р. було поновлено провадження по справі.

Наразі, господарський сул зауважує, що у відповідності п.23 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» у разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Судом зазначалось, що відмова позивача від оплати призначеної по справі судової експертизи була обумовлена тим, що на момент виставлення рахунку експертною установою, відповідними судовими актами вже було встановлено, що нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м є допоміжними приміщеннями.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, враховуючи, що іншими учасниками судового процесу не висловлено ініціативи стосовно оплати експертного дослідження, приймаючи до уваги позицію Пленуму Вищого господарського суду України, суд розглядає справу на підставі доказів, що представлені всіма учасниками судового процесу до матеріалів справи без проведення судової експертизи.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що Шевченківським районним судом м.Києва розглядалась справа №2610/14681/2012 за адміністративним позовом Прокурора Шевченківського району м.Києва до Департаменту комунальної власності м.Києва, Шевченківської районної у м.Києві ради про визнання нечинними і скасування рішення та наказу суб'єктів владних повноважень.

11.04.2013р. Шевченківським районним судом м.Києва було винесено постанову, в якій встановлено, що нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Пушкінська, буд.31 (літера А), є допоміжними приміщеннями житлового будинку, в якому вони знаходяться та співвласниками вказаного приміщення є саме мешканці багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А».

Постановою від 11.04.2013р. Шевченківського районного суду по справі №2610/14681/2012 визнано протиправними та скасовано Рішення №251 від 21.06.2007р. Шевченківської районної у м.Києві ради «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва» із змінами, внесеними п.2.7.1 Рішення №274 від 30.08.2007р. Шевченківської районної у м.Києві ради «Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м.Києві ради з питань приватизації об'єктів комунальної власності», в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлового приміщення по вул.Пушкінській, 31 (літ.А) в м.Києві площею 225,6 кв.м на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Сяйво» та Наказ №1348-В від 24.10.2007р. Головного Управління комунальної власності м.Києва «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна».

Господарським судом встановлено, що постановою від 05.12.2013р. Київського апеляційного адміністративного суду постанову від 11.04.2013р. Шевченківського районного суду м.Києва було скасовано.

Проте, ухвалою від 08.04.2014р. Вищого адміністративного суду України постанову від 05.12.2013р. Київського апеляційного адміністративного суду скасовано, а рішення від 11.04.2013р. Шевченківського районного суду по справі №2610/14681/2012 залишено без змін.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Отже, постанова від 11.04.2013р. Шевченківського районного суду по справі №2610/14681/2012, яка була залишена в силі ухвалою від 08.04.2014р. Вищого адміністративного суду України, має преюдиціальне значення, а встановлені в ній факти повторного доведення не потребують.

Одночасно, судом прийнято до уваги, що відповідно до висновку №12-10/278-12 від 29.10.2012р експертного будівельно-технічного дослідження Державного підприємства «Київська обласна багатопрофільна лабораторія», в тому числі, підвальні приміщення з № 1 - 13, (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Пушкінська, буд.31 (літера А), не є житловими. За наявними в них загальнобудинковими інженерними мережами холодного та гарячого водопостачання, каналізації та центрального опалення, розміщеними вузлами керування, водомірним вузлом, приладами контролю, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови і безпечну експлуатацію квартир, а також за наявними приміщеннями, які задовольняють побутові потреби мешканців квартир, вказані підвальні приміщення є допоміжними приміщеннями даного будинку.

До того ж, у довідці б/н від 09.01.2014р. Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Центральна» Шевченківського району зазначено, що у підвальному приміщенні будинку №31А по вул.Пушкінській знаходяться внутрішньо-будинкові інженерні комунікації, каналізаційні лежаки, стояки та лежаки холодного та гарячого водопостачання з їх запірною арматурою, лежак та стояки центрального опалення із запірною арматурою, тепломеханічне обладнання (елеваторний вузол), загальнобудинковий лічильник холодного водопостачання.

Таким чином, з огляду на наведене вище, оцінюючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м, які представляють собою підвальне приміщення (підвал) багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Пушкінська, буд.31 (літера А) є допоміжними приміщеннями, тобто, належать до спільної власності співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А».

Наразі, довідку №530 від 19.09.2007р. Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Центральна» Шевченківського району, згідно змісту якої спірні нежитлові приміщення не є допоміжними, суд до уваги не приймає як таку, що спростовується іншими наявними в матеріалах справи документами та викладеними вище обставинами.

При цьому, суд зауважує, що факт вибуття спірних нежилих приміщень з володіння співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» на підставі актів органів місцевого самоврядування, які у передбаченому чинним законодавством порядку визнано протиправними та скасовано, свідчить про те, що фактично нежилі приміщення вибули з власності співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» не з їх власної волі.

Одночасно, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що господарським судом м.Києва розглядалась справа №910/27287/14 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» до Шевченківської районної у місті Києві ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей Сяйво», Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради про визнання недійсним договору купівлі - продажу нежилих приміщень, укладеного 27.11.2007р. між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прометей-Сяйво», як покупцем, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємець Кариною Євгенівною за реєстровим № 1890.

Рішенням від 15.04.2015р. господарського суду м.Києва, яке залишено без змін постановою від 15.06.2015р. Київського апеляційного господарського суду, визнано недійсним договір від 27.11.2007р. купівлі - продажу нежилих приміщень, укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прометей-Сяйво», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємець Кариною Євгенівною за реєстровим № 1890.

Під час розгляду вказаної справи судом встановлено, що укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прометей-Сяйво» правочин суперечить чинним на момент його укладання вимогам закону, зокрема, п.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та рішенню від 02.03.2004р. № 1-2/2004 Конституційного Суду України, оскільки за наведеним договором було відчужено підвальне приміщення по вул. Пушкінській, 31 (літ. А) в м.Києві, з №1 по №13 (групи приміщень № 47), загальною площею 225,6 кв.м., яке належало до допоміжних приміщень будинку по вул. Пушкінській, 31 (літ. А) в м.Києві і перебувало у спільній сумісній власності усіх мешканців наведеного будинку, а тому не підлягало відчуженню за наведеним правочином як власність територіальної громади.

У рішенні від 25.07.2002р. по справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

З огляду на приписи ст.35 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що означене судове рішення має преюдиційне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Суд зауважує, що у відповідності ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Наведене свідчить, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей-Сяйво» не мало достатніх підстав для відчуження нежилих приміщень з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Пушкінська, буд.31 (літера А), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігліф», що свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна на підставі приписів ст.388 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно з ст.6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції, що була чинною на момент створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А») зазначено, що об'єднання може бути створене в будинку будь-якої форми власності з числа тих, хто приватизував або придбав квартиру, а також власника будинку або його уповноваженої особи, власників жилих приміщень, а також власників нежилих приміщень. Для створення об'єднання скликаються установчі збори. Скликання установчих зборів здійснюється власником будинку або ініціативною групою, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежилих приміщень. Установчі збори приймають рішення про створення об'єднання і затверджують його статут. Оформлення і реєстрація всіх документів, що засвідчують створення об'єднання, здійснюються безоплатно у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Об'єднання вважається створеним з моменту видачі свідоцтва про державну реєстрацію.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, на підставі протоколу №1 від 02.07.2008р. з метою поліпшення умов проживання у будинку було створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А».

На підставі означеного протоколу 09.09.2008р. було здійснено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А», що підтверджується свідоцтвом №303491 від 09.09.2008р.

Пунктом 2.2 статуту заявника передбачено, що одним з завдань об'єднання є забезпечення прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном.

У п.2.6 статуту передбачено обов'язок позивача забезпечувати дотримання інтересів усіх членів об'єднання при встановленні умов і порядку володіння користування і розпорядження спільною власністю.

У ч.1 ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (що набрав законної сили у момент, коли тривали спірні правовідносини) зазначено, що якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Статтею 18 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено обов'язок об'єднання співвласників багатоквартирного будинку забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.

Частинами 1, 4 ст.4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами . Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників , належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, в тому числі, захищати права, представляти інтереси співвласників у судах , органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Рішенням від 07.07.2015р., яке оформлено протоколом №17-1 від 07.07.2015р., співвласниками багатоквартирного будинку №31А по вул.Пушкінській було уповноважено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» на вчинення дій з метою витребування нежилих приміщень з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігліф».

Отже, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що звернення до суду з розглядуваними позовом саме Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» є правомірним, обґрунтованим та направлене, насамперед, на захист прав та законних інтересів співвласників багатоквартирного будинку.

Одночасно, судом враховано, що за приписами ст.5, 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх прав попереднього власника як співвласника у праві спільної сумісної власності на спільне майно, яким є, в тому числі, допоміжне приміщення підвалу площею 225,60 кв.м.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігліф» на користь співвласників багатоквартирного будинку №31А по вул.Пушкінська у м.Києві нежилих приміщень з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м, які представляють собою підвальне приміщення (підвал) багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Пушкінська, буд.31 (літера А), є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

20.07.2015р. Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» було подано заяву без номеру та дати, в якій позивач відмовився від позовних вимог про визнання незаконним додатку №1 до Рішення №251 від 21.06.2007р. Шевченківської районної у м.Києві ради «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва» із змінами, внесеними п.2.7.1 Рішення №274 від 30.08.2007р. Шевченківської районної у м.Києві ради «Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м.Києві ради з питань приватизації об'єктів комунальної власності», в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлового приміщення по вул.Пушкінській, 31 (літ.А) в м.Києві площею 225,6 кв.м на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Сяйво»; визнання незаконним та скасування Наказу №1348-В від 24.10.2007р. Головного Управління комунальної власності м.Києва «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна». З приводу означеної заяви суд зазначає наступне.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

За приписами п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у разі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Згідно з п.4.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб. Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Вивчення матеріалів справи дає підстави стверджувати, що відмова позивача від позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб, тому має бути прийнята судом.

До прийняття відмови від позову господарським судом за приписами ст.78 Господарського процесуального кодексу України перевірено повноваження представника позивача на вчинення вказаних дій.

Таких чином, враховуючи наведене вище, судом прийнято відмову позивача від частини позовних вимог, що свідчить про наявність підстав для припинення провадження по праві №910/23587/13 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Шевченківської районної у місті Києві ради про визнання незаконним додатку №1 до Рішення №251 від 21.06.2007р. Шевченківської районної у м.Києві ради «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва» із змінами, внесеними п.2.7.1 Рішення №274 від 30.08.2007р. Шевченківської районної у м.Києві ради «Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м.Києві ради з питань приватизації об'єктів комунальної власності», в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлового приміщення по вул.Пушкінській, 31 (літ.А) в м.Києві площею 225,6 кв.м на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Сяйво»; визнання незаконним та скасування Наказу №1348-В від 24.10.2007р. Головного Управління комунальної власності м.Києва «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна».

Клопотання б/н від 17.12.2014р. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» про об'єднання справ №910/23587/13 та №910/27287/14 в одне провадження було залишено судом без задоволення з огляду на таке.

За приписами ч.2 ст.58 Господарського процесуального кодексу України суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. За клопотанням сторін або з власної ініціативи суд об'єднує кілька вимог, що випливають з корпоративних відносин і пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Тобто, обов'язковими умовами об'єднання справ є, насамперед, однаковий склад сторін та перебування справ у провадженні одного судді. До того ж, господарський суд зазначає, що об'єднання справ в одне провадження є правом, а не обов'язком. Аналогічну позицію наведено у п.3.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Проте, справа №910/27287/14 перебувала у провадженні іншого судді господарського суду м.Києва.

До того ж, у справі №910/27287/14 інший суб'єктний склад сторін, зокрема, провадження порушено за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пушкінська 31-А" до відповідачів, Шевченківської районної у місті Києві ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей Сяйво» та Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради, тоді як відповідачами про справі №910/23587/14 є Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської рада (Київської міської державної адміністрації), Шевченківська районна у місті Києва ради та Товариство з обмеженою відповідальністю «Трігліф», що виключає у даному випадку можливість об'єднання справ №910/23587/13 та №910/27287/14 в одне провадження.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання б/н від 17.12.2014р. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» про об'єднання справ №910/23587/13 та №910/27287/14 в одне провадження.

Клопотання б/н від 30.10.2014р. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» про забезпечення позову шляхом встановлення заборони відчуження та накладення арешту на нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м, які представляють собою підвальне приміщення (підвал) багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Пушкінська, буд.31 (літера А), залишене судом без задоволення з наступних підстав.

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві та забороною на вчинення певних дій.

Відповідно до п.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Проте, позивачем не було наведено жодних належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів вчинення відповідачем 3 дій, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі.

З огляду на викладене вище, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», приймаючи до уваги, що клопотання позивача позбавлене будь-якого доказового обґрунтування, останнє залишене судом без задоволення.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.10 Постанови №6 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову, відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно із ст.ст.1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2013р. становить 1 147 грн.

За приписами ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 720,50 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (68 820 грн.). З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати (1 147 грн.).

Відповідно до п.2.2.1 Постанови №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Як свідчать наявні в матеріалах документи, а саме договір б/н від 13.02.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трігліф» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прометей-Сяйво», вартість спірного нерухомого майна складає 1 620 200 грн. Інших відомостей про вартість спірного нерухомого майна матеріали справи не містять.

Отже, за подання позову про витребування нежилих приміщень з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м, які представляють собою підвальне приміщення (підвал) багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Пушкінська, буд.31 (літера А), повинно бути сплачено судовий збір в сумі 32 404 грн.

За таких обставин, враховуючи висновки суду щодо задоволення позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігліф» суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 3 на користь Державного бюджету України судового збору в сумі 31 257 грн.

Одночасно, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1147 грн. за вимоги про витребування майна підлягає стягненню з відповідача 3 на користь позивача.

Судовий збір в сумі 2294 грн. за позовні вимоги, від яких Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» відмовилось, залишається за позивачем.

При розподіленні судових витрат, судом встановлено, що всупереч приписам ст.4 Закону України «Про судовий збір» позивачем судовий збір в сумі 1827 грн. (1,5 розмірів мінімальної заробітної плати) за подання заяви про забезпечення позову сплачено повністю не було.

У відповідності до п.2.22 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» господарським процесуальним законодавством не передбачено можливості повернення господарським судом заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати суми судового збору (наприклад, заяви про забезпечення позову), внаслідок чого суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами згідно із ст.49 названого Кодексу у залежності від результатів розгляду відповідної заяви; про такий розподіл може бути зазначено і в рішенні (постанові) господарського суду, прийнятому(-ій) за результатами розгляду справи, або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

З огляду на висновки суду стосовно відсутності підстав для задоволення заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» про забезпечення позову, господарський суд зазначає, що судовий збір в розмірі 680 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України (з урахування оплати судового збору, проведеної на підставі квитанції №13626.1.2 від 16.12.2013р. в сумі 1147 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання б/н від 30.10.2014р. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» про забезпечення позову.

Прийняти відмову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А», м.Київ від позовних вимог до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Шевченківської районної у місті Києві ради, м.Київ.

Припинити провадження за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А», м.Київ до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Шевченківської районної у місті Києві ради, м.Київ про:

- визнання незаконним додатку №1 до Рішення №251 від 21.06.2007р. Шевченківської районної у м.Києві ради «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва» із змінами, внесеними п.2.7.1 Рішення №274 від 30.08.2007р. Шевченківської районної у м.Києві ради «Про внесення змін до деяких рішень Шевченківської районної у м.Києві ради з питань приватизації об'єктів комунальної власності», в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району м.Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлового приміщення по вул.Пушкінській, 31 (літ.А) в м.Києві площею 225,6 кв.м на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей-Сяйво»;

- визнання незаконним та скасування Наказу №1348-В від 24.10.2007р. Головного Управління комунальної власності м.Києва «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна».

Задовольнити позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігліф», м.Київ.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігліф» (01004, м.Київ, вул.Червоноармійська, буд.43/16, літ.А, нежиле приміщення групи приміщень 55, ЄДРПОУ 33235526) на користь співвласників багатоквартирного будинку по вул.Пушкінська, буд.31-А у м.Києві нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м, які представляють собою підвальне приміщення (підвал) багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Пушкінська, буд.31 (літера А).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігліф» (01004, м.Київ, вул.Червоноармійська, буд.43/16, літ.А, нежиле приміщення групи приміщень 55, ЄДРПОУ 33235526) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» (01004, м.Київ, вул.Пушкінська, буд.31-А, ЄДРПОУ 36175465) судовий збір в сумі 1147 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігліф» (01004, м.Київ, вул.Червоноармійська, буд.43/16, літ.А, нежиле приміщення групи приміщень 55, ЄДРПОУ 33235526) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 31 257 грн.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська 31-А» (01004, м.Київ, вул.Пушкінська, буд.31-А, ЄДРПОУ 36175465) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 680 грн.

У судовому засіданні 20.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено та підписано 27.07.2015р.

Суддя Любченко М.О.