Рішення

від 21.07.2015 по справі 925/916/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р. Справа № 925/916/15

Господарський суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.;

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - ОСОБА_1 за посадою;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу за позовом Виробничо-комерційної фірми "Карпатсервіс ", смт.Верховина , Івано-Франківська область, до Національного заповідника "ОСОБА_2 ОСОБА_3", с. Шевченкове, Звенигородський район, Черкаська область,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 64965,00 грн. боргу за неналежне виконання у 2013 році умов договору підряду № 46 від 16.09.2013 по розрахунках за виконані будівельно-ремонтні роботи на об'єктах Національного заповідника "ОСОБА_2 ОСОБА_3" (далі - ОСОБА_4), розташованих в с. Моринці Звенигородського району :

1) на об'єкті - "дах хати Копія" на суму 24973 грн.;

2) по об'єкту "Надвірна комора" на суму 39992 грн.

Факт виконання робіт позивач підтверджує Актами форми КБ-2В і довідками КБ-3, які підписані представниками сторін у 2013 р.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 1830,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

16-17.07.2015 до суду від відповідача по електронній пошті та нарочно - через канцелярію суду, надійшли клопотання про відкладення розгляду спору до 23 серпня 2015 року та про залучення до участі в судовому процесі Міністерства культури України.

Ухвалою суду від 16.07.2015 розгляд справи було відкладено на 21 липня 2015 р.

21.07.2015 представник позивача в судове засідання не з'явився.

Представник відповідача просив суд розглядати справу за наявними матеріалами.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши вищевказані заяви позивача, приходить до наступного.

За приписами ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви .

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Позовна заява зареєстрована 25 травня 2015 р. за вх . № 12477/15 (а.с.5).

Двомісячний термін від дня одержання позовної заяви закінчується 25 липня 2015 р.

Станом на 21.07.2015 від позивача клопотань про продовження строку розгляду спору до суду не надходило.

Представник відповідача вищевказаного клопотання також до суду не подав.

Відтак, враховуючи обмежений термін розгляду справи (2 місяці), суд вимушений здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами, а у заяві позивача про відкладення розгляду спору до 23 серпня 2015 р. відмовити.

Позивач, подаючи заяву «про залучення відповідача» від 16.07.2015, просив суд: «Залучити до участі в судовому процесі Міністерство культури України (м.Київ , вул.Івана Франка, 19, індекс 01601)».

Вимоги до Міністерства культури України, як до відповідача, не сформульовані та які саме права позивача порушені Міністерством у заяві не вказано. Відтак, суд приходить до висновку про відсутність, на день прийняття рішення, достатніх підстав для залучення Міністерства культури України до участі у справі в якості відповідача.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає участь у процесі третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору (ст. 26 ГПК України) і які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (ст. 27 ГПК України).

Ч. 2 ст.27 ГПК встановлено вимоги до змісту заяв про залучення третіх осіб.

Якщо сторона вважає за необхідне участь особи у справі як третьої особи, вона подає заяву про залучення третьої осо би до участі у справі.

У заяві про залучення третьої особи, яка не заявляє само стійних вимог на предмет спору, повинно бути зазначено:

а) на стороні позивача чи відповідача братиме участь третя особа;

б) підстави вступу або залучення, які полягають у тому, які правовід носини існують у третьої особи з однією з сторін та яким чином рішен ня суду вплине на ці правовідносини.

Оскільки у поданій позивачем 16.07.2015 заяві не вказано вищеперелічених підстав, суд вважає неможливим залучення до участі в судовому процесі Міністерства культури України в якості 3 особи без самостійних вимог, а заяву позивача необґрунтованою, і такою, що не підлягає до задоволення.

Представники позивача в судових засіданнях 23.06.2015 та 15.07.2015 позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити мотивуючи тим, що 16 вересня 2013 року між сторонами був укладений договір підряду на ремонт приміщення (далі - Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався з власних матеріалів на власний ризик та у передбачений Договором термін виконати роботи з ремонту даху хати за адресою: с.Моринці, Звенигородський район Черкаської області відповідно до переліку та обсягів, за завданням Замовника (Відповідача), а Замовник (Відповідач) зобов'язався передати вихідні лані, прийняти виконані роботи (етапи робіт) та оплатити їх у порядку і у строки, визначені договором.

Позивач вважає, що відповідно до вимог п. З.1.7. та п. 3.1.8. Договору, Відповідач мав прийняти від Позивача по акту прийому передачі закінчені будівельно-ремонтні роботи і своєчасно здійснювати розрахунки з Позивачем за виконанні роботи.

Розділом 4 Договору визначено, що вартість робіт: «…становить 108973».

Позивач зокрема посилається на умову п.5.4 Договору, в якому записано, що оплата вважається здійсненою з моменту надходження всієї суми грошових коштів згідно підписаного Акту прийому-здачі виконаних робіт на розрахунковий рахунок Позивача.Позивач стверджує, що:

- для виконання робіт по Договору на рахунок Позивача 06.06.2013 підприємством ПрАТ «НВФ «Урожай»» було перераховано кошти в сумі 54000,00 грн. згідно умов Договору про надання грошової благодійної допомоги від 05.06.2013.

- для виконання робіт по Договору на рахунок Позивача 17.07.2013 підприємством ТОВ Катеринопільський елеватор»» було перераховано кошти в сумі 30000,00 грн. згідно умов Договору № 274-07-13 про надання грошової благодійної допомоги від 16.07.2013.

Позивач посилається на те, що відповідно до дефектного акту, довідки про вартість виконаних будівельних робіт № 131-02-1-1 та акту № 131-02-1-1 приймання виконаних підрядних робіт за 2013 рік позивачем виконано роботи на загальну суму 108973,00 грн.

Позивач вважає, що за даним Договором заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 24973,00 грн.

Позивач на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт № 132-02-1-1 за вересень 2013 рік, акту № 132-02-1-1 за 2013 рік приймання виконаних підрядних робіт та дефектного акту, вимагає оплату за виконані ним роботи на суму 39992,00 грн. по об'єкту «Надвірна комора». Позивач стверджує, що Акт приймання виконаних робіт підписаний представниками Позивача та Відповідача і претензій один до одного сторони не мали. По цьому об'єкту заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 39992,00 грн., а всього Позивачем виконано робіт на загальну суму 148965,00 грн.

Позивач вказує, що Відповідачем була здійснена оплата за виконані роботи на загальну суму 84000,00 грн. і станом на 15.05.2015 розмір боргу Відповідача перед Позивачем складає 64965,00 грн.

Позивач вважає, що своїх зобов'язань за Договором Відповідач належним чином не виконав, чим порушив вимоги закону та Договору.

Позивач вказує, що з метою мирного вирішення спору 15 червня 2014 р. ним було надіслано претензію на адресу Відповідача з вимогою сплатити заборгованість 64965,00 грн., на що Відповідач надав лисі-відповідь від 27.08.2014 № 01-11/152, в якому зазначив, що копії документів отримано і передано в Звенигородську райраду та Звенигородську РДА щодо можливості розрахунку через спонсорську допомогу.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні позов не визнав посилаючись на те, що ОСОБА_4 є неприбутковим закладом, основна діяльність якого не направлена на отримання прибутку. Тобто, благодійні кошти спочатку повинні поступати на рахунок ОСОБА_4 для формування його бюджету, а вже потім можуть ним використовуватися відповідно до п. 11.2 Статуту на забезпечення належного його функціонування, здійснення всіх видів науково-дослідної діяльності, культурно-освітньої та пам'яткоохоронної діяльності, розвиток та утримання матеріально-технічної бази, реставрації, закупівлі музейних колекцій, на соціально-культурні, побутові та інші потреби трудового колективу ОСОБА_4 та інші заходи в установленому чинним законодавством порядку, в тому числі на проведення капітальних ремонтів нерухомого майна.

Відповідач зазначив, що представлені позивачем копії трьохсторонніх договорів про надання благодійної допомоги від 05.06.2013 без номера та від 16.07.2013 №247-07-13, які в журналі реєстрації договорів ОСОБА_4 не зареєстровані, відповідно яких кошти перераховуються не на рахунок ОСОБА_4, а на рахунок іншої особи, є нечинними, так як не відповідають ч.І ст.203 ЦК України.

Відповідач вказав, що на договорі підряду №46 від 16.09.2013, на який як на доказ посилається позивач, відсутня печатка замовника і він не зареєстрований в журналі реєстрації договорів ОСОБА_4, тому він не є чинним, так як не відповідає ч.4 ст.203 ЦК України, і вказаним договором не передбачався ремонт даху об'єкта «Надвірна комора».

Відповідач посилався на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, положення Загальних умов застосовується також щодо укладення та виконання договорів підряду на роботи з реставрації та капітального ремонту будівель і споруд.

В зв'язку з чим вказаний договір підряду має відповідати затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України Загальним умовам про укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві № 668 від 01.08.2005 та ст.318 Господарського кодексу України, щодо істотних умов договору , таких як: договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва); порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; вартість і порядок фінансування робіт; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт. Договір підряду укладається в письмовій формі (п.5 Постанови).

Відповідач зауважив, що в даному випадку договір підряду був укладений без виготовлення проектно-технічної документації та без затвердженого кошторису і розрахунку виконання будівельно-ремонтних робіт (п.2.1 Договору), у відсутність на час укладання договору підряду відповідних бюджетних асигнувань чи інших надходжень, визначених п. 6.6 Статуту, внаслідок чого п.5 «Порядок розрахунків» Договору взагалі укладений не був, тобто вартість робіт та порядок розрахунків сторонами погоджені не були.

Окрім договору підряду, договорів про надання грошової благодійної допомоги, позивачем як доказ позовних вимог вказуються дефектні акти, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, які також не можуть бути використані судом як належні докази:

- довідка про вартість виконаних робіт №131-02-1-1 - відсутні код та ДКУД, назва підприємства - укладача форми, № та дата укладання договору, дата виготовлення довідки та її підпису сторонами;

- в акті №131-02-1-1 приймання виконаних підрядних робіт відсутні код та ДКУД, № та дата укладання договору, відсутня дата складання акту;

- довідка про вартість виконаних робіт №132-02-1-1 - відсутні: ідентифікаційний код (ЄДРПОУ) , код за ДКУД, № та дата договору, назва підприємства-укладача форми, дата виготовлення довідки та її підпису сторонами;

- в акті №132-02-1-1 приймання виконаних підрядних робіт відсутня дата складання акту та відсутня печатка замовника;

- дефектний акт на ремонт хати Копія не затверджений, відсутні прізвища та ініціали посадових осіб (членів комісії), відсутня печатка замовника.

Відповідач посилається на те, що відповідно до ст.48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України. Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та Законом про ОСОБА_5 бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсним.

Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та Законом про ОСОБА_5 бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями.

Всі вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядником бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням власних повноважень, задовольняються у судовому порядку за рахунок винних у взятті таких зобов'язань.

Представник відповідача зазначив, що колишній генеральний директор Національного заповідника «ОСОБА_2 ОСОБА_3», без виготовлення проектно-технічної документації та не маючи затвердженого кошторису і розрахунку виконання будівельно-ремонтних робіт (п.2.1 Договору), не маючи відповідних бюджетних асигнувань чи інших надходжень, 16.09.2013 уклав договір, який умисно не зареєстрував в журналі реєстрації договорів ОСОБА_4, внаслідок чого має нести персональну відповідальність перед позивачем.

Справа розглядається за наявними документами в порядку ст.75 ГПК України.

Суд, вислухавши в судових засіданнях 23.06.2015, 15.07.2015 представників позивача та працівників відповідача, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.

25 березня 1992 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова за № 156 Про створення державного історико-культурного заповідника «ОСОБА_2 ОСОБА_3», в якій закріплено, що з метою збереження шевченківських місць Кабінет Міністрів України постановляє створити на базі пам'яток історії, культури та природи у селах Шевченковому, Моринцях, Будище Звенигородського району Черкаської області, пов'язаних з життям і творчістю ОСОБА_3, державний історико-культурний заповідник «ОСОБА_2 ОСОБА_3».

На виконання вищевказаної постанови представником президента України в Черкаській області прийнято розпорядження від 20.04.1992 № 34, яким зобов'язано управління культури до 01.07.1992 утворити дирекцію історико-культурного заповідника ОСОБА_2 ОСОБА_3» на базі літературно-меморіального музею ОСОБА_3 і пам'яток історії, культури та природи сіл Шевченкове, Моринці, Будище Звенигородського району та підготувати Положення про заповідник і перелік об'єктів, що передаються на його баланс.

29.04.1992 Управлінням культури Черкаської обласної державної адміністрації видано наказ про створення державного історико-культурного заповідника «ОСОБА_2 ОСОБА_3» на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.1992 року та розпорядження представника президента України Черкаської обласної державної адміністрації прийнято від 20.04.1992 № 34.

Набули виконання вищезазначених постанови та наказів, був розроблений статут Національного заповідника «ОСОБА_2 ОСОБА_3» (далі ОСОБА_4) і проведена державна реєстрація юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.08.2013 серія АВ № 323514 та № 323515, засновником якого є Міністерство культури України (а.с.64-81).

Із дослідженого в судовому засіданні Статуту ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_4 є об'єктом державної власності, перебуває у сфері управління Міністерства культури України (далі - Орган управління майном). ОСОБА_4 має особливу історико-культурну та наукову цінність.

ОСОБА_4 є базовою установою в частині збереження пам'яток культурної спадщини батьківщини ОСОБА_3, а також проведення науково-дослідної, науково-методичної, інформаційної і культурно-просвітницької роботи з метою відродження та популяризації культурної спадщини, пов'язаної з їм ям Т.ОСОБА_6, формування почуттів патріотизму та історичної свідомості, духовного збагачення громадян.

ОСОБА_4 є юридичною особою. Права і обов'язки юридичної особи ОСОБА_4 набуває з дня його державної реєстрації.

ОСОБА_4 веде самостійний баланс, має рахунки в органах Державної

казначейської служби України, фірмові бланки зі своїм найменуванням, власну печатку

із зображенням Державного ОСОБА_6 України і своїм найменуванням та ідентифікаційним

кодом, а також інших необхідних реквізитів.

Пунктом 5.5 Статуту на території ОСОБА_4 забороняється діяльність, що негативно впливає або може негативно вплинути на стан збереження об'єктів культурної спадщини, режим їх охорони та використання, зокрема:

- проведення містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт, проведення масових і видовищних заходів без погодження з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини;

- діяльність, яка може призвести до руйнування, зміни, пошкодження чи нищення пам'яток культурної спадщини, історичного середовища;

- дії, які змінюють гідрологічний режим земель ОСОБА_4, пошкодження ґрунтовного покриву;

- рух механізованих транспортних засобів дорогами ОСОБА_4, окрім руху транспортних засобів, пов'язаних з ремонтно-реставраційними роботами, формуванням ландшафтів парку, санітарною очисткою території та інших робіт, пов'язаних з виробничою діяльністю ОСОБА_4;

- проведення археологічних досліджень без дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та ОСОБА_4;

- проведення професійних теле-, кіно-, відео- і фотозйомок на території та на об'єктах ОСОБА_4 без дозволу ОСОБА_4 (а.с.69-70).

ОСОБА_4 складається з основних фондів, матеріальних та

нематеріальних активів, інших матеріальних цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі.

Землі, на яких розташовано ОСОБА_4, відносяться до земель історико-культурного призначення і надаються ОСОБА_4 в постійне користування у встановленому законодавством порядку.

Діяльність ОСОБА_4 здійснюється за рахунок коштів загального та

спеціального фондів Державного бюджету України.

Кошти ОСОБА_4 формуються за рахунок:

- асигнування з Державного бюджету України;

- власні надходження, отримані у порядку, встановленому чинним

законодавством України, від здійснення своєї діяльності визначеної цим Статутом;

- власні надходження від орендної плати за користування спорудами та

приміщеннями на території ОСОБА_4 та за виконану роботу (послуги), проведені заходи по договорах з юридичними і фізичними особами;

- безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, фізичних осіб, безповоротної фінансової та спонсорської допомоги;

- інші надходження, не заборонених законодавством України.

ОСОБА_4 є неприбутковим закладом, основна діяльність якого не направлена на отримання прибутку.

Бюджетні кошти, власні кошти використовуються ОСОБА_4 на

забезпечення належного його функціонування, здійснення усіх видів науково-дослідної діяльності, культурно-освітньої та пам'яткоохоронної діяльності, розвиток та утримання матеріально-технічної бази, і реставрації, закупівлі музейних колекцій, на соціально-культурні, побутові та інші потреби трудового колективу ОСОБА_4 та інші заходи в установленому чинним законодавством порядку.

Відносини ОСОБА_4 з іншими підприємствами, установами,

організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

ОСОБА_4 вільний у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, з урахуванням пункту 7.2. цього Статуту.

П. 6.2 Статуту визначено, що майно ОСОБА_4 є державною власністю і закріплене за ним на праві оперативного управління. Майно, передане ОСОБА_4, використовується відповідно до мети і завдань, визначених цим Статутом.

П. 6.6 Статуту встановлено джерела формування майна ОСОБА_4:

- кошти Державного бюджету України;

- майно, передане йому Органом управління майном;

- майно, придбане у інших юридичних осіб та громадян у встановленому законодавством порядку;

- інші джерела, не заборонені законодавством України.

Відповідно до п. 11.1 Статуту діяльність ОСОБА_4 здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України. Кошти ОСОБА_4 формуються за рахунок:

- асигнування з Державного бюджету України;

- власні надходження, отримані у порядку, встановленому чинним законодавством України, від здійснення своєї діяльності визначеної цим Статутом;

- власні надходження від орендної плати за користування спорудами та приміщеннями на території ОСОБА_4 та за виконану роботу (послуги), проведені заходи по договорах з юридичними та фізичними особами;

- безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, фізичних осіб, безповоротної фінансової та спонсорської допомоги;

- інші надходження, не заборонених законодавством України (а.с.78).

Із дослідженого в судовому засіданні Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 18.05.2009 серія ЯЯ № 340146, виданого Держкомземом у Черкаській області, вбачається, що Національний заповідник «ОСОБА_2 ОСОБА_6» є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,5099 га, розташованої в с.Моринці Звенигородського району під існуючим об'єктом історико-культурного призначення (а.с.84).

ОСОБА_7 про право власності на нерухоме майно від 23.12.2012 САС 853134 та Витягу про державну реєстрацію прав № 36997257 вбачається, що об'єкт хата Копія (ОСОБА_8) загальною площею 33,7 кв.м, розташована в с.Моринці, зареєстрована за ОСОБА_4 і має державну форму власності (а.с.86).

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що об'єкт «хата Копія» є нерухомим об'єктом культурної спадщини і правові відносини щодо цього об'єкта мають здійснюватись насамперед в режимі, визначеному Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (із послідуючими змінами) (далі - Закон-1805).

Ст.1 Закону-1805 містить терміни в такому значенні:

нерухомий об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності;

ремонт - сукупність проектних, вишукувальних і виробничих робіт, спрямованих на покращення технічного стану та підтримання в експлуатаційному стані об'єкта культурної спадщини без зміни властивостей, які є предметом охорони об'єкта культурної спадщини;

реставрація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об'єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої автентичності;

Ст.6 Закону-1805 визначено, зокрема, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить:

погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам'яток місцевого значення, їх територій і зон охорони;

виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини;

надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення (крім пам'яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок.

До повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить:

надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об'єктів культурної спадщини;

підготовка пропозицій та проектів розпоряджень щодо проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування об'єктів культурної спадщини, відповідного використання пам'яток та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади;

виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об'єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини;

За приписами ст.6-1 Закону-1805 дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно.

Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Набуття суб'єктом господарювання права на провадження будь-яких дій щодо здійснення господарської діяльності на об'єктах культурної спадщини за декларативним принципом забороняється.

За приписами ст.26 Закону-1805 реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Розробленню проектів консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам'яток передує проведення необхідних науково-дослідних робіт, у тому числі археологічних і геологічних.

У складі організаційно-функціональної структури підприємства - виконавця робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам'яток мають передбачатися підрозділи та/або фахівці, які забезпечують виконання відповідних виробничо-технічних, виробничих функцій.

Головний архітектор проекту, керівники та виконавці робіт повинні мати освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні для проведення відповідних робіт.

Роботи із збереження об'єктів культурної спадщини проводяться згідно з реставраційними нормами та правилами, погодженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Будівельні норми та правила застосовуються у разі проведення робіт із збереження об'єкта культурної спадщини лише у випадках, що не суперечать інтересам збереження цього об'єкта.

Ч.4 ст.33 Закону-1805 закріплено, що у межах історико-культурного заповідника та історико-культурної заповідної території забороняється діяльність, що негативно впливає або може негативно вплинути на стан збереження об'єктів культурної спадщини, режим їх охорони та використання.

Містобудівні, архітектурні та ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи, проведення масових і видовищних заходів здійснюються:

у межах історико-культурного заповідника - за погодженням з органом, до сфери управління якого належить історико-культурний заповідник;

у межах історико-культурної заповідної території - за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, на підставі висновку органу, що забезпечує дотримання режиму історико-культурної заповідної території.

Статтями 37 і 38 Закону-1805 визначено, що будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об'єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об'єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обґрунтовуючи першу частину позовних вимог, позивач посилається на договір підряду № 46 на ремонт приміщення від 16.09.2013 (далі - договір № 46) (а.с.18-19).

Із дослідженого в судовому засіданні договору підряду № 46 від 16.09.2013 вбачається, що він взагалі не містить згадки про роботу на об'єктах Національного заповідника, які є об'єктами культурної спадщини.

Доказів наявності у позивача відповідних фахівців для виконання робіт на об'єкта з Замовника позивач суду не надав.

За умовами розділу 2 договору № 46 підрядник (позивач) зобов'язався у відповідності до затвердженого кошторису та розрахунку виконання будівельно-ремонтних робіт здійснити ремонт об'єкта «хата Копія».

Суд бере до уваги, що об'єкт «Надвірна комора» у договорі № 46 взагалі не значиться.

П.2.2 договору № 46 позивач зобов'язався забезпечити виконання будівельно-ремонтних робіт у відповідності з будівельними нормами і правилами.

Із розділу 4 договору «Вартість робіт» вбачається, що сторони зафіксували такі умови: «Вартість робіт, які доручається виконати підряднику за договором, визначається на підставі кошторису та домовленості між сторонами і становить 108973» (а.с.18 зворот).

Суд бере до уваги, що грошова одиниця, якою мала б бути визначена вартість робіт у договорі взагалі не вказана, а тому по суті сторони не досягли згоди щодо такої істотної умови договору, як вартість робіт.

Розділ договору № 5 «Порядок розрахунків» містить посилання на невизначений трьохсторонній договір та на оплату робіт за рахунок благодійної допомоги. Строки здійснення розрахунків та розміри грошових сум у розділі 5 договору не зазначені.

У своїх письмових поясненнях директор позивача вказує на те, що «не заповнення розділу 5 договору № 16 від 16.09.2013, який розробляла адміністрація ОСОБА_4 та реєстрація договору на виконання робіт по ремонту надвірної комори - опущення зі сторони замовника». (а.с.102)

Доказів укладення договору № 16 від 16.09.2013 сторони суду не надали.

Відтак, суд приходить до висновку, що пояснення директора позивача стосується договору № 46.

З огляду на вищевикладені правові норми, суд приходить до висновку, що до проведення позивачем підрядних робіт на об'єктах культурної спадщини ОСОБА_4 і, зокрема на «хаті Копія» та «Надвірній коморі» спочатку мали б бути проведені наукові дослідження. Після наукових досліджень і висновків, за дозволами органу управління майном ОСОБА_4 та органу охорони об'єктів культурної спадщини на розробку науково-проектної документації, спеціальна наукова установа мала б розробити науково-проектну та кошторисну документацію. Науково-проектна і кошторисна документація повинна бути затверджена органом управління майном ОСОБА_4 та органом охорони об'єктів культурної спадщини.

Тільки на підставі затверджених у встановленому порядку науково-проектної і кошторисної документації сторони могли укладати договір на проведення будівельно-ремонтних робіт на об'єктах культурної спадщини.

Доказів наявності письмового дозволу на виконання будівельних робіт від Органу управління майном ОСОБА_4 та охорони об'єктів культурної спадщини та наявності виконаних науково-досліджувальних робіт і погодженої у встановленому порядку науково-проектної і кошторисної документації сторони суду не надали.

За ініціативою суду, в порядку визначеному ст.30 ГПК України, до участі в судовому процесі були залучені працівники ОСОБА_4 - ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які надали в судовому засіданні письмові та усні пояснення.

Працівниками відповідача ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надані суду такі пояснення:

- «Я, ОСОБА_9, заступник директора заповідника по господарству, засвідчую те, що влітку 2013 року виробничо-комерційна фірма «Карпатсервіс» виконувала перекриття хати Копія та надвірної комори соломою. Візуально роботи виконані. Щодо оплати за виконання робіт інформацією не володію, знаю тільки те, що це повинні були бути спонсорські кошти.

Комісії по затвердженню дефектних актів по об'єктах та прийняттю даних об'єктів у заповіднику не створювались. З приводу того, хто був відповідальною особою за контроль виконаних робіт, мені не відомо»;

- «Я, ОСОБА_10, молодший науковий співробітник Національного заповідника «ОСОБА_2 ОСОБА_6» у с.Моринці, засвідчую те, що восени 2013 року виробничо-комерційна фірма «Карпатсервіс» виконувала роботи по перекриттю соломою відновленої хати Копія та надвірної комори. Візуально роботи виконані. Щодо умов договору та оплати праці за виконану роботу інформацією не володію. Згідно наказу по заповіднику від 23.08.2013 №4б/В з 5 вересня по 2 жовтня включно знаходився у відпустці, тому з приводу того, хто був відповідальною особою за контроль виконаних робіт, мені не відомо.

В мої обов'язки входило підготувати приміщення для проведення робіт,

тобто, прийняти експонати. Через тиждень після відпустки експозиція

була повернута в хату Копія.».

Суд приходить до висновку, що визначити дійсну кошторисну вартість робіт на об'єктах ОСОБА_4 неможливо.

За приписами ст.ст. 48-49 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу).

За бюджетними програмами, які здійснюються із залученням державою кредитів (позик) від іноземних держав, банків, міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних проектів, термін дії яких завершується у поточному бюджетному періоді, розпорядники бюджетних коштів мають право брати відповідні бюджетні зобов'язання у четвертому кварталі поточного бюджетного періоду понад фактичні надходження таких кредитів (позик) за умови наявності письмової згоди кредитора на оплату цих зобов'язань протягом першого кварталу наступного бюджетного періоду.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про ОСОБА_5 бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про ОСОБА_5 бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про ОСОБА_5 бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов'язань, у судовому порядку.

Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі).

Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів визначається Міністерством фінансів України.

Розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;

2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Судом встановлено, що договір підряду № 46 від 16.09.2013 ні позивачем, ні відповідачем не реєструвався в Управлінні державної казначейської служби України в Звенигородському районі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, не є безпосереднім користувачем бюджетних коштів та не має прямого доступу до Державного бюджету України, оскільки одержує бюджетні кошти виключно шляхом їх перерахування з Державного бюджету України на рахунки відповідача ОСОБА_5 казначейством України у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України стадіями виконання Державного бюджету України за видатками визнаються:

1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов'язань;

4) отримання товарів, робіт та послуг;

5) здійснення платежів;

6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про ОСОБА_5 бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання (по вищевказаному договору) розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

ОСОБА_5 казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;

2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

З а змістом п. 5.4 договору № 46 від 16.09.2013 оплата вважається здійсненою з моменту надходження всієї суми грошових коштів згідно підписаного Акту прийому-передачі виконаних робіт на розрахунковий рахунок виконавця (позивача). Розрахунок підрядником здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця у вигляді благодійної допомоги замовнику згідно договору (а.с.18 на звороті).

Однак, якщо встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису є початковою стадією виконання Державного бюджету України за видатками (п. 1 ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України), то наявність у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань, як передумова виконання стадії здійснення платежів залежить від фактичного надходження бюджетних коштів на рахунок бюджетної установи (відповідача).

За правилами ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що сторони визначають зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Ст.42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд приходить до висновку, що перед початком виконання будівельних робіт на об'єктах ОСОБА_4, позивач, як суб'єкт господарювання не з'ясував наявність існуючих ризиків виконання робіт на об'єктах культурної спадщини, які мають відповідний правовий режим.

Відповідач є розпорядником бюджетних коштів, тому для оплати робіт по договору № 46, відповідно до пункту 2.2 "Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України", затвердженого Наказом Державного казначейства України від 09.08.2004 р. № 136 (далі - Порядок) та "Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів", затвердженого Наказом Державного казначейства України від 04.11.2002р. № 205), ОСОБА_4 взяте перед позивачем зобов'язання, протягом 7 робочих днів з дати його виникнення, мав би подати до відповідного органу Державного казначейства України - Реєстр зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів та/або їх копії, засвідчені в установленому порядку, щоб підтвердити факт взяття зобов'язання.

Як передбачено п. 2.1 цього Порядку, розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов'язання за загальним фондом у межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів), за спеціальним фондом бюджету - у межах відповідних фактичних надходжень.

Отже, бюджетні установи не мають права укладати договори на придбання товарів, робіт і послуг, за якими необхідно буде здійснити платежі на суму, що перевищує бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на ці цілі, або здійснювати видатки, узагалі не заплановані на поточний бюджетних рік.

Будь-які зобов'язання, узяті фізичними та юридичними особами без відповідних бюджетних асигнувань або ж із перевищенням бюджетних повноважень, установлених Бюджетний кодексом України , законом про держбюджет України та рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік, вважаються небюджетними зобов'язаннями (ч. 6 ст. 51 і ч. 6 ст. 78 Бюджетного кодексу України). Видатки державного та місцевих бюджетів на погашення таких зобов'язань здійснюватися не можуть.

Суд приходить до висновку, що дефектний акт, локальні кошториси, розрахунки, Акти приймання виконаних робіт (КБ-2в), Довідки про вартість виконаних робіт (КБ-3) складалися сторонами всупереч вимог чинного законодавства і не є належними та допустимими доказами, які б об'єктивно підтверджували необхідність виконання та розмір вартості робіт, виконаних позивачем на об'єктах ОСОБА_4, що є об'єктами культурної спадщини.

З огляду на вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що позивач не довів заявлених ним вимог і у позові необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку з дня складення повного тексту рішення.

Рішення складено та

підписано 27.07.2015.

Суддя В.В.Єфіменко