Постанова

від 23.09.2015 по справі 925/916/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2015 р. Справа№ 925/916/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Білоголовий І. І. - керівник

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Виробничо-комерційної фірми «Карпатсервіс»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2015

у справі № 925/916/15 (суддя Єфіменко В. В.)

за позовом Виробничо-комерційної фірми «Карпатсервіс»

до Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 24 973 грн. за виконані за договором підряду на ремонт приміщення № 46 від 19.09.2013 (об'єкт «Хата Копія» - примітка суду), але неоплачені роботи та основного боргу в сумі 39 992 грн. за виконані по об'єкту «Надвірна комора», але неоплачені роботи, виконання яких підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт № 132-02-1-1 за вересень 2013 року, актом приймання виконаних підрядних робіт № 132-02-1-1 за 2013 рік та дефектним актом.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.07.2015, повний текст якого складений та підписаний 27.07.2015, у справі № 925/916/15 у позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що;

- об'єкт «Хата Копія» є нерухомим об'єктом культурної спадщини і правові відносини щодо цього об'єкта мають здійснюватись насамперед в режимі, визначеному Законом України «Про охорону культурної спадщини»;

- із дослідженого в судовому засіданні договору підряду № 46 від 16.09.2013 вбачається, що він взагалі не містить згадки про роботу на об'єктах Національного заповідника, які є об'єктами культурної спадщини;

- доказів наявності у позивача відповідних фахівців для виконання робіт на об'єктах відповідача позивач суду не надав;

- об'єкт «Надвірна комора» у договорі підряду № 46 від 16.09.2013 взагалі не значиться;

- із розділу 4 договору підряду № 46 від 16.09.2013 «Вартість робіт» вбачається, що сторони зафіксували такі умови: «Вартість робіт, які доручається виконати підряднику за договором, визначається на підставі кошторису та домовленості між сторонами і становить 108973» (а.с.18 зворот), тобто грошова одиниця, якою мала б бути визначена вартість робіт у договорі взагалі не вказана, а тому по суті сторони не досягли згоди щодо такої істотної умови договору, як вартість робіт; розділ 5 договору підряду № 46 від 16.09.2013 «Порядок розрахунків» містить посилання на невизначений трьохсторонній договір та на оплату робіт за рахунок благодійної допомоги. Строки здійснення розрахунків та розміри грошових сум у розділі 5 договору не зазначені;

- виходячи з приписів чинного законодавства, до проведення позивачем підрядних робіт на об'єктах культурної спадщини відповідача і, зокрема на «Хаті Копія» та «Надвірній коморі», спочатку мали б бути проведені наукові дослідження; після наукових досліджень і висновків, за дозволами органу управління майном відповідача та органу охорони об'єктів культурної спадщини на розробку науково-проектної документації, спеціальна наукова установа мала б розробити науково-проектну та кошторисну документацію; науково-проектна і кошторисна документація повинна бути затверджена органом управління майном відповідача та органом охорони об'єктів культурної спадщини, і тільки на підставі затверджених у встановленому порядку науково-проектної і кошторисної документації сторони могли укладати договір на проведення будівельно-ремонтних робіт на об'єктах культурної спадщини, в той час як доказів наявності письмового дозволу на виконання будівельних робіт від Органу управління майном відповідача та охорони об'єктів культурної спадщини та наявності виконаних науково-досліджувальних робіт і погодженої у встановленому порядку науково-проектної і кошторисної документації сторони суду не надали;

- визначити дійсну кошторисну вартість робіт на об'єктах відповідача неможливо;

- договір підряду № 46 від 16.09.2013 ні позивачем, ні відповідачем не реєструвався в Управлінні державної казначейської служби України в Звенигородському районі;

- відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, не є безпосереднім користувачем бюджетних коштів та не має прямого доступу до Державного бюджету України, оскільки одержує бюджетні кошти виключно шляхом їх перерахування з Державного бюджету України на рахунки відповідача Державним казначейством України у встановленому законом порядку;

- бюджетні установи не мають права укладати договори на придбання товарів, робіт і послуг, за якими необхідно буде здійснити платежі на суму, що перевищує бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на ці цілі, або здійснювати видатки, узагалі не заплановані на поточний бюджетних рік.

З огляду на всі вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дефектний акт, локальні кошториси, розрахунки, Акти приймання виконаних робіт (КБ-2в), Довідки про вартість виконаних робіт (КБ-3) складалися сторонами всупереч вимог чинного законодавства і не є належними та допустимими доказами, які б об'єктивно підтверджували необхідність виконання та розмір вартості робіт, виконаних позивачем на об'єктах відповідача, що є об'єктами культурної спадщини.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Виробничо-комерційна фірма «Карпатсервіс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що суд першої інстанції неповністю і неправильно врахував обставини справи і норми матеріального права.

Так, позивач послався на те, що судом першої інстанції при вирішення спору по суті не враховано те, що факт виконання позивачем спірних робіт підтвердили працівники відповідача, а питання відшкодування коштів піднімалось теперішнім керівником відповідача в засобах масової інформації, а саме в газеті «Земля Батьків» № 49 від 15.08.2014, отже, заявлені у позові роботи фактично виконані і документи про це надано відповідачу та пред'явлено суду.

Також позивач зазначив про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення особи від обв'язку оплатити отриманий товар, виконані роботи чи надані послуги.

Крім того, позивач зазначив, що у рішення суду першої інстанції помилково записано про відсутність у договорі підряду № 46 від 16.09.2013 грошової одиниці, оскільки після числа «108 973» є нижня риска і слово

---

«грн.», але у справі аркуші підшито і цього можна одразу не побачити.

Також позивач зауважив на тому, що відповідач не звертався до позивача або суду з вимогою щодо розірвання договорів або визнання їх нечинними та не заявляв зустрічного позову з цього приводу, а навпаки, підтвердив факт їх укладення.

Ухвалою від 19.08.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Виробничо-комерційної фірми «Карпатсервіс» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Відповідач представників в жодне судове засідання не направив.

21.09.2015 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2015 у справі № 925/916/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, а також просив розгляд апеляційної скарги провести без участі представника відповідача з врахуванням відзиву на апеляційну скаргу.

23.09.2015 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання до долучення до матеріалів справи письмових пояснення бувшого генерального директора відповідача ОСОБА_5

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

16.09.2013 позивач як підрядник та відповідач як замовник уклали договір підряду на ремонт приміщення № 46 (далі Договір) (а.с. 18-19), відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов'язання з власних матеріалів на власний ризик та у передбачений Договором термін виконати роботи з ремонту даху на об'єкті відповідача, а відповідач - прийняти належним чином виконанні роботи та оплатити їх.

Згідно з п. 2.1 Договору позивач зобов'язується у відповідності до затвердженого кошторису та розрахунку виконання будівельно-ремонтних робіт здійснити ремонт об'єкту - даху Хати Копія, розташованого за адресою: с. Моринці, Звенигородській район в термін з 16.09.2013 по 30.09.2013.

Розділом 4 Договору сторонами погоджено, що вартість робіт, які доручається виконати позивачу за Договором, визначається на підставі кошторису та домовленістю між сторонами і становить 108 973 грн.

Посилання суду першої інстанції не невизначеність в тексті Договору грошової одиниці спростовується самим текстом Договору.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач виконав для відповідача роботи на загальну суму 108 973 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями довідки про вартість виконаних будівельних робіт № 131-02-1-1 за 2013 рік (типова форма № КБ-3), акту приймання виконаних підрядних робіт № 131-02-1-1 за 2013 рік та дефектного акту (а.с. 25-28, 33).

Вказані документи підписані представниками сторін без зауважень, підпис представника відповідача скріплена відтиском його печатки.

При цьому, як у відзиві на позовну заяву (а.с. 56-60), так і у наданих співробітниками відповідача на вимогу суду письмових поясненнях (а.с. 114-115), відповідач проти факту виконання позивачем спірних робіт не заперечив.

Згідно з п. 5.2 Договору оплата за виконані роботи згідно п. 1.1 Договору здійснюється на умовах авансування та післяоплати.

Зі змісту п. 5.1 Договору слідує, що сторони не дійшли згоди щодо розміру авансу, а відтак, фактично, роботи виконані за Договором, мали бути оплачені на умовах післяоплати.

В пункті 5.3 Договору сторонами погоджено, що після прийняття належно виконаних робіт відповідач (Передавач благодійної допомоги) здійснює остаточний розрахунок у розмірі решти ціни Договору.

Згідно з п. 5.4 Договору оплата вважається здійсненою в момент надходження всієї суми грошових коштів згідно підписаного Акту прийому-здачі виконаних робіт на розрахунковий рахунок позивача. Розрахунок відповідачем здійснюється шляхом перерахування кошів на рахунок позивача у вигляді благодійної допомоги.

З матеріалів справи слідує, що на підставі укладених між позивачем, відповідачем, ПАТ «Науково-виробнича фірма «Урожай» та ТОВ «Катеринопільський елеватор» договорів про надання грошової благодійної допомоги від 05.06.2013 (а.с. 20-22) та № 274-07-13 від 16.07.2013 (а.с. 20-22) позивачу в рахунок оплати спірних робіт було перераховано 84 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 37).

Отже, фактично неоплаченими з виконаних за Договором робіт залишились роботи на загальну суму 24 973 грн. (108 973-84 000) за стягненням яких позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні зазначених вимог, суд першої інстанції не дослідив чи виконувались фактично роботи на об'єкті «Хата Копія», а виходив з того, що сторонами порушено порядок укладення договору на виконання робіт на нерухомому об'єкті культурної спадщини, до яких належить об'єкт «Хата Копія», а також з того, що бюджетні установи, до яких віднесено й відповідача, не мають права укладати договори на придбання товарів, робіт і послуг, за якими необхідно буде здійснити платежі на суму, що перевищує бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на ці цілі, або здійснювати видатки, узагалі не заплановані на поточний бюджетних рік.

Також суд першої інстанції зазначив про те, що Договір ні позивачем, ні відповідачем не реєструвався в Управлінні державної казначейської служби України в Звенигородському районі.

Проте, з пояснень керівника позивача (а.с. 63) слідує, що об'єкт «Хата Копія» не відноситься до об'єктів культурної спадщини, а відтак, посилання на необхідність дотримання певного порідку укладення договору підряду щодо вказаного об'єкту спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Слід зазначити і про те, що, як недотримання сторонами порядку укладення договору підряду, так і нереєстрація вказаного договору в органах державного казначейства свідчить лише про недоліки в роботи відповідача (саме його посадові особи мали контролювати дотримання відповідачем порядку укладення договорів та реєстрації їх в органах державного казначейства) та не може бути підставою для звільнення його від обов'язку оплатити виконані позивачем та прийняті відповідачем роботи, щодо строків виконання яких та їх якості у відповідача немає жодних претензій.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду, до яких відноситься спірний договор, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з принципу справедливості, який відповідно до статті 3 ЦК України відноситься до загальних засад цивільного законодавства, позивач, виконавши для відповідача спірні роботи, має право отримати за це плату.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 24 973 грн. за виконані за Договором роботи. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким вказані позовні вимоги задовольняються .

Щодо посилань відповідача на те, що відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, не є безпосереднім користувачем бюджетних коштів та не має прямого доступу до Державного бюджету України, оскільки одержує бюджетні кошти виключно шляхом їх перерахування з Державного бюджету України на рахунки відповідача Державним казначейством України у встановленому законом порядку, слід зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» наголошено на тому, що відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Виходячи зі змісту Договору, саме на відповідача покладений обов'язок оплатити виконані позивачем за умовами такого Договору роботи, при чому Договором обов'язок оплатити роботи не поставлений в залежність від будь-яких обставин, в тому числі і наявності бюджетного фінансування.

До того ж, Статутом відповідача передбачено право на договірній основі надавати послуги відповідно до мети своєї діяльності, зокрема ремонту і реставрації нерухомих пам'яток культурної спадщини (п. 7.1.8), з рахунок надходження коштів від надання яких формуються кошти відповідача (п. 11.1).

При цьому, відносини відповідача з іншими підприємствами, установами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (п. 11.3).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 39 992 грн. за виконані по об'єкту «Надвірна комора», але неоплачені роботи слід зазначити таке.

Виконання вказаних робіт позивач підтверджує довідкою про вартість виконаних будівельних робіт № 132-02-1-1 за вересень 2013 року, актом приймання виконаних підрядних робіт № 132-02-1-1 за 2013 рік, дефектним актом та локальними кошторисами (а.с. 38-49).

Зі змісту довідки про вартість виконаних будівельних робіт № 132-02-1-1 за вересень 2013 року та акту приймання виконаних підрядних робіт № 132-02-1-1 за 2013 рік, які, враховуючи відсутність укладеного сторонами договору підряду, фактично є єдиним доказом на підтвердження як факту погодження сторонами обсягів та ціни робіт, так і власне факту їх виконання, не можна встановити, яка саме особа підписала вказані документи з боку замовника (відповідача), оскільки не зазначені як прізвище, ім'я та по-батькові вказаної особи, так і її посадове становище, що не дає можливості встановити чи були у зазначеної особи повноваження на вчинення вказаних дій від імені відповідача.

Слід зазначити і про те, що підпис невстановленої особи з боку відповідача на всіх перелічених вище документах не засвідчений відтиском печатки відповідача, що також унеможливлює прийняття судом цих документів на підтвердження факту наявності у особи, яка їх підписала, повноважень на вчинення зазначених дій від імені відповідача.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 2 ст. 34 ГПК України встановлює, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства саме на позивача покладений обов'язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення свої вимог, тобто у даному випадку саме позивач повинен довести, що ним за замовленням відповідача по об'єкту «Надвірна комора» були виконані роботи на загальну суму 39 992 грн., які останнім були прийняті без зауважень, проте належних та допустимих доказів вказаного позивач до матеріалів справи не надав.

Доданий позивачем до апеляційної скарги витяг з газети «Земля Батьків» № 46 не може бути належним доказом на підтвердження вказаного факту, оскільки у ній йдеться саме про роботи, які були позивачем виконані за Договором.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі в сумі 39 992 грн. за виконані по об'єкту «Надвірна комора» роботи слід відмовити. Рішення суду першої інстанції в цій частині, незалежно від підстав його ухвалення, залишається без змін.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2015 у справі № 925/916/15 підлягає зміні, позов задовольняється частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 24 973, грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Виробничо-комерційної фірми «Карпатсервіс» задовольняється частково.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову та витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виробничо-комерційної фірми «Карпатсервіс» на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2015 у справі № 925/916/15 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2015 у справі № 925/916/15 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2015 у справі № 925/916/15 такій редакцій:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка» (20214, Черкаська область, Звенигородський район, село Шевченкове, вул. Бондарівська, 33, ідентифікаційний код, 02215087) на користь Виробничо-комерційної фірми «Карпатсервіс» (78700, Івано-Франквська область, Верховинський район, с.м.т. Верховина, вул. Грушевського, 21, ідентифікаційний код 32284970) основний борг в сумі 24 973 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот сімдесят три) грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 702 (сімсот дві) грн. 31 коп.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.»

4. Стягнути Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка» (20214, Черкаська область, Звенигородський район, село Шевченкове, вул. Бондарівська, 33, ідентифікаційний код, 02215087) на користь Виробничо-комерційної фірми «Карпатсервіс» (78700, Івано-Франквська область, Верховинський район, с.м.т. Верховина, вул. Грушевського, 21, ідентифікаційний код 32284970) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 351 (триста п'ятдесят одна) грн. 16 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Черкаської області.

6. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/916/15.

Повний текст постанови складено: 28.09.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха