Постанова

від 29.07.2015 по справі 810/1037/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1037/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Жигіля Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фулл Контакт Маркетинг Сервісез» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фулл Контакт Маркетинг Сервісез» ( далі - позивач ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2014 р. № 0000022201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Фулл Контакт Маркетинг Сервісез» ( далі - ТОВ «Фулл Контакт Маркетинг Сервісез» ) є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС в Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фулл Контакт Маркетинг Сервісез» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Протекшн ЛТД» за липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 09.12.2014 р. № 636/10-13-22-03-38273970.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження його податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2014 року на суму 307 233,00 грн.

На підставі акту перевірки від 09.12.2014 р. № 636/10-13-22-03-38273970 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014р. № 0000022201, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 384 041,00 грн., у тому числі, за основним платежем - на 307233,00 грн. та за штрафними ( фінансовими ) санкціями ( штрафами ) - на 76808,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні господарські операції між позивачем і ТОВ «Протекшн ЛТД» є реальними і підтверджуються відповідними первинними документами.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законами України «Про податок на додану вартість» ( далі - Закон №168/97-ВР ), «Про оподаткування прибутку підприємств» ( далі - Закон №334/94-ВР), які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин до 01.01.2011 р., нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 ( далі - Положення №88).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Аналогічні правові норми закріплені у ст. 7 Закону № 168/97-ВР та ст.5 Закону № 334/94-ВР, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин у період з 01.01.2010 р. по 01.01.2011 року.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

Водночас, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності одночасної сукупності наступних обставин: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

При цьому, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Таким чином, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та необхідною правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що спірні показники податкової звітності ТОВ «Фулл Контакт Маркетинг Сервісез» за липень 2014 року були сформовані ним на підставі господарських операцій з ТОВ «Протекшн ЛТД» за договором про надання послуг від 01.07.2014 р. №010714У, додатками до нього від 01.07.2014 р. № 2JTI, від 07.07.2014 р. №17F, від 14.07.2014 р. № 19F, від 14.07.2014 р. № 20F, від 14.07.2014 р. № 21F та відповідними доповненнями до вказаних додатків від 19.07.2014 р., від 20.07.2014 р. та від 30.07.2014 р.

Реальність фінансово-господарських операцій між позивачем і вказаним контрагентом, на його думку підтверджується, актами здачі-прийняття робіт / Т. 1 а.с. 97-98, 122, 130, 137, 145 /, актами прийому-передачі уніформи та обладнання / Т. 1 а.с. 90-92 /, податковими накладними / Т. 1 а.с. 93-94, 120, 128, 135, 143, /, платіжними дорученнями / Т. 1 а.с. 81-88 /, рахунками фактури /Т. 1 а.с. 95-96, 121, 129, 136, 144, / та документами, розробленими контрагентом позивача на виконання зазначеного договору ( шаблоном анкету опитування, аналізом відвідуваності магазинів, шаблоном проведення рекламної акції тощо ).

Однак, дослідивши зазначені первинні документи, судова колегія виявила, що у вказаних рахунках-фактури та платіжних дорученнях не зазначено посади, імена, прізвища та по батькові осіб, які їх підписали та відповідальні за достовірність наведених в них відомостей, що фактично унеможливлює здійснення ідентифікації таких осіб та вказує на невідповідність цих документів вимогам ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV і п. 2.4 Положення № 88, а отже, вони не є належними і допустимими доказами, у розумінні ст. 70 КАС України, і до уваги колегією суддів не приймаються.

Більш того, вся інша первинна документація, включаючи податкові накладні, на яку позивач посилається як на докази реальності спірних операцій та яка перелічена вище, від імені його контрагента ТОВ «Протекшн ЛТД» підписана директором ОСОБА_2, який 15.09.2014 р. у рамках кримінального провадження № 32014100010000232 звернувся до начальника ОУ ДПІ у Голосіївському районі Міндоходів у м. Києві ОСОБА_3 із заявою про те, що він не реєстрував ТОВ «Протекшн ЛТД» з наміром займатися підприємницькою діяльністю, ніколи в ньому не працював, не вів фінансово-господарської діяльності, не підписував жодних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності цього товариства, не вів бухгалтерського чи податкового обліку на цьому товаристві, не заповнював, не підписував і не подавав до податкових органів його податкових декларацій. Крім того, у своїй заяві ОСОБА_2 просить вважати недійсними з моменту видачі та реєстрації, зокрема всі фінансово-господарські документи ТОВ «Протекшн ЛТД» / Т. 5 а.с. 89-90 /.

При цьому, колегія суддів вважає, що податкові накладні та інші первинні документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у діяльності товариства, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна правовий підхід викладено в постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11.

Крім того, колегія суддів зазначає й те, що з матеріалів справи неможливо встановити економічну доцільність спірних операцій між ТОВ «Фулл Контакт Маркетинг Сервісез» і ТОВ «Протекшн ЛТД», їх зв'язок з господарською діяльністю позивача та використання отриманих ним результатів у його господарській діяльності.

Так, зокрема, колегією суддів було досліджено наявні у справі первинні документи по операціям між позивачем і третіми особами ( ТОВ «Рекламне агентство «Твіст», ПрАТ «ДЖЕЙ ТІ ІНТЕРНЕШНЛ КОМПАНІ УКРАЇНА», ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна» ) / Т. 4 а.с. 239-244, Т. 5 а.с. 72-76 /. Однак, безпосередній зв'язок між операціями з цими контрагентами і спірними операціями позивача та економічний ефект від послуг, отриманих позивачем саме від ТОВ «Протекшн ЛТД», і їх використанням у правовідносинах з третіми особами, із вказаних первинних документів не вбачається.

Дійсно, у матеріалах справи наявні первинні документи, зокрема договори з третіми особами як суб'єктами господарювання, так і фізичними особами / Т.2, 3 /, які вказують на те, що ТОВ «Фулл Контакт Маркетинг Сервісез» провадить діяльність щодо надання послуг з працевлаштування, дослідження кон'юктури ринку, виявлення громадської думку, посередницьких послуг в галузі рекламної діяльності, як таке передбачено його статутними документами, але безпосереднє використання у господарській діяльності позивача результатів послуг ( робіт ), отриманих саме від ТОВ «Протекшн ЛТД» за спірними операціями, із вказаних договорів також не вбачається і матеріалами справи не підтверджується.

При цьому, колегія суддів відзначає, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року у позивача було витребувано докази, підтверджуючі здійснення господарських і платіжних операцій з ТОВ «Протекшн ЛТД» та фінансову доцільність отриманих послуг, однак належних, відповідно до ст. 70 КАС України, доказів на виконання цієї ухвали суду товариство не надало, а подані ним пояснення , акти здачі-прийняття робіт ( надання послуг ) / Т. 5 а.с. 62-66, 69-76 / та оригінали документів, які були надані для огляду в судовому засіданні та копії яких вже містяться в матеріалах справи, про що було зазначено вище, не підтверджують такі обставини.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, відповідно до вимог ст. 86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для визнання реальності господарських операцій між ТОВ «Фулл Контакт Маркетинг Сервісез» і ТОВ «Протекшн ЛТД» за договором про надання послуг від 01.07.2014 р. № 010714У, а отже, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, що передбачені Конституцією і законодавством України, зокрема ст.ст. 198, 200 ПК України.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були неповно та неправильно встановлені обставини справи, порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Отже, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фулл Контакт Маркетинг Сервісез» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 29.07.2015 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.